Постанова № 20571091, 23.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 р. № 2а-5942/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гентош Р.Є.;

від відповідача: Задорожний І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства “РІА Ніка” до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2010 р. №0000352320/0/2901, №0000362320/0/2900,

встановив:

Адміністративний позов заявлено приватним підприємством “РІА Ніка” до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2010 р. №0000352320/0/2901 з платежу податок на прибуток приватних підприємств в сумі 164843 грн., у т.ч. збільшення основного платежу в сумі 131874 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 32969 грн. та №0000362320/0/2900 з платежу податок на додану вартість на суму 126768 грн., у т.ч. збільшення основного платежу в сумі 101414 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 25354 грн.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 25.08.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС Укарїни.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, помилково вважаючи, що послуги, отримані позивачем на підставі договорів із контрагентами, не підтверджені первинними документами, а такі договори є нікчемними. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на відсутність документів, передбачених договорами, які б підтверджували фактичне їх виконання, відсутність повної інформації про зміст господарської операції в актах виконаних робіт, наявність доказів, які свідчать про фіктивність господарських операцій позивача. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, що підтверджується актом від 24.01.2011 р. №30/23-2/36610061 “Про результати позапланової виїзної перевірки ПП “РІА Ніка”, код за ЄДРПОУ 36610061 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2009 р. по 30.11.2010 р.”.

Посилання позивача на незаконність проведення перевірки не доведена суду у встановленому порядку належними доказами. Як вбачається з наказу відповідача №645 від 30.12.2010 р. “Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП “РІА Ніка”, направлення на перевірку №1129 від 30.12.2010 р., перевірка була проведена на виконання постанови слідчого ОВС СВ УБОЗ у Львівській області ГУ МВС України у Львівській області на підставі п. 2 ч. 1 ст 11-2 та ч. 15 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу”. Як вбачається з матеріалів справи, така перевірка була проведена на виконання постанови слідчого від 22.12.2010 р., яка згідно із ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” є підставою для проведення позапланової перевірки. Посилання на відсутність рішення суду про проведення позапланової перевірки не доводить відсутності порушень податкового законодавства, враховуючи, що до проведення перевірки відповідач був допущений у встановленому порядку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 131874 грн. в т.ч. в І кв. 2010 на суму 11203 грн., в II кв.2010р. на суму 70347 гри., в III кв.2010р. на суму 50325 грн.; п.п.7.4.1,п.п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 101414 грн. в 2010р. в т.ч. в лютому на суму 8962 грн., в квітні - 11248 грн., в травні - 17869 грн., в червні - 23076 грн., в липні - 23817 грн., серпні - 10250 грн., в вересні - 6192 грн. Також встановлено завищення валових витрат за період з 19.08.2009 р. по 30.09.2010 р. на суму 527497 грн. у тому числі в І кв. 2010 р. на суму 44812 грн., в II кв. 2010 р. на суму 281386 грн., в III кв.2010 р. на суму 201299 грн.

З матеріалів справи, зокрема, акту перевірки вбачається, що вказані порушення відповідач вбачає в оформленні наслідків господарських операцій з ТзОВ “Екопласт-Львів”, ПП «Оптіма інформ», ПП “Бізнес груп”, ПП “Львівкомфортгруп К”, ПП «Спецпостачсервіс». Зазначені правочини відповідач вважає нікчемними та такими, що не породжують правових наслідків. В основі вимог позивача лежить посилання на фактичне виконання вказаних правочинів, не несення позивачем відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено договір від 04.02.2010р. з ТОВ «Екопласт-Львів»на розміщення зовнішньої реклами. На виконання умов договору підписано акти виконаних робіт: № оу-0000078 від 31.08.2010 на суму 51250 грн., ПДВ 10250 грн. № оу-0000064 від 31.07.2010 на суму 119087 грн., ПДВ 23817 грн., № оу-000005 від 28.02.2010 на суму 19481 грн., ПДВ 3896 грн. № оу-00000054 від 30.06.2010 на суму 55954 грн., ПДВ 11190 грн. № оу-000000046 від 31.05.10 на суму 41091 грн., ПДВ 8218 грн. Всього отримано рекламних послуг згідно актів виконаних робіт на суму 286863 грн., ПДВ 57371 грн. Позивач здійснив оплату за рекламні послуги в сумі 297915 грн., що підтверджується банківськими виписками. За наслідками виконання вказаної операції позивачем були отримані відповідні податкові накладні.

Неврахування результатів вказаної операції позивача відповідачем повязані із тим, що згідно інформаційної бази даних ДПА України внесено запит про відсутність ТзОВ «Екопласт Львів»за місцезнаходженням, останню декларацію по податку на прибуток вказаний субєкт подав в ДПІ у Залізничному районі м. Львова за 1 кв.2010р. з нульовими показниками. При цьому, ДПІ у Залізничному районі м. Львова було складено акт перевірки ТзОВ “Екопласт -Львів” №3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 р. за період діяльності 01.01.2010 р. по 04.11.2010 р., в якому визнано нікчемність операцій проведених ТзОВ “Екопласт Львів”.

Посилання позивача на фактичне виконання зобовязань по договору від 04.02.2010 р. не підтверджується матеріалами справи. Як вбачається з ВИТЯГУ З ЄДРПОУ, в період існування спірних відносин директором ТзОВ “Екопласт Львів” був громадянин Польщі ОСОБА_1. Вказана особа, відповідно до витягу інформаційної системи Державної прикордонної служби України про перетин кордону "Аркан" ВИТРЕБУВАТИ у період з 01.01.2010 р. по 13.10.2010 р. вказана особа на території України не перебувала. В актах здачі-прийняття робіт не зазначено прізвищ представників, які передали та прийняли роботи, а податкові накладні та інші документи підписані особами, які, згідно із ВИТЯГОМ З ЄДРПОУ не були уповноважені вчиняти такі дії.

З матеріалів справи також вбачається, що без укладення договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа, між позивачем та ПП «Оптіма інформ»існували відносини по наданню позивачу послуг з розміщення реклами, що підтверджується актами виконаних робіт на суму 106288 грн., ПДВ 21257 грн., а саме: № оу-00000011 від 30.04.2010 р. на суму 21849 грн., ПДВ 4369 грн., № 09-19 від 31.05.2010 р. на суму 48257 грн., ПДВ 9651 грн., № 716005 від 30.06.2010 р. на суму 36182 грн., ПДВ 7236 грн.. Позивач оплатив вказані послуги, що підтверджується банківськими виписками, та отримав відповідні податкові накладні. Також, аналогічно оформлені відносини існували між позивачем та ПП “Бізнес груп”, що підтверджується актом виконаних робіт № оу-6300020 від 30.06.2010 р. на суму 23153 грн., ПДВ 4630 грн., банківськими виписками про їх оплату.

Також, аналогічно оформлені відносини існували між позивачем та ПП «Львівкомфортгруп К», яке надало позивачу рекламні послуги згідно актів виконаних робіт на суму 44065 грн., ПДВ 8812грн. в т.ч.: № оу-00000012 від 28.02.2010 р. на суму 25331 грн., ПДВ 5066 грн. № оу - 0000012 від 29.04 2010 р. на суму 18734 грн., ПДВ 3746 грн. та надало кружки в кількості 3000 шт. згідно накладної № РН-0000002 від 15.04.2010 р. на суму 36166 грн., ПДВ 7033 грн. Позивач оплатив послуги та товар, що підтверджується банківськими виписками. Аналогічні відносини, підтверджені актом виконаних робіт № оу-00315 від 30.09.2010 р. на суму 28025 грн., ПДВ 5605 грн. та накладною № 00325 від 22.09.2010 р. на суму 2937 грн. прапорців та флагштоків існували у позивача з ПП “Спецпостачсервіс”. Зазначені послуги позивач оплатив, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи наведене, відповідач безпідставно констатував про нікчемність зазначених правочинів.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобовязань, встановленим вимогам відповідають. Законодавство не встановлює обовязку сторін формулювати ці положення у певний спосіб.

Відповідно до п.п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (зарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно з п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, матеріали справи свідчать, що придбані послуги були фактично отриманий позивачем та використані у власній господарській діяльності.

Згідно із п. 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, позивач підставно включив понесені ним по оспорюваній операції витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, платіжні документи є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 09.11.2010 р. №0000352320/0/2901, №0000362320/0/2900.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РІА Ніка” (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського 4/2) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.12.2011 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.