Постанова № 20571078, 23.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 р. № 2а-9516/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Чупахін І.Р.;

від відповідача: Задорожний І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Еко-Дім” до Державної податкової адміністрації у Львівській області, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 06.07.2011р. №0002153500; визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у Львівській області зі складання акту №110/23-а/05393518 про результати планової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Еко-Дім” (код ЄДРПОУ 05393518) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Холдингова компанія “Еко-Дім” до Державної податкової адміністрації у Львівській області, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 06.07.2011р. №0002153500 з податку на додану вартість на суму 542016 грн., у т.ч. за основним платежем 433613 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 108403 грн.; визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у Львівській області зі складання акту №110/23-а/05393518 про результати планової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Еко-Дім” (код ЄДРПОУ 05393518) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

Заявою про зменшення позовних вимог від 26.10.2011 р. позивач просить лише визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 06.07.2011р. №0002153500.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 04.10.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що при складанні акту перевірки відповідач 1 не врахував відомості заправки, проявивши упередженість та необєктивність, а відповідач 2 виніс незаконне рішення, безпідставно трактуючи правочин між позивачем та ТзОВ “Фалкон” нікчемним, ґрунтуючись лише на акті перевірки ТзОВ “Фалкон”. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що згідно акту від 11.04.2011 р. №239/23-2/20776642 невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ТзОВ “Фалкон” з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.03.2010 по 28.02.2011 р., ТзОВ “Фалкон” забезпечував надання податкової вигоди третім особам, у нього відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вважає правочин між позивачем та ТзОВ “Фалкон” таким, що не породив правових наслідків. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 03.06.2011 р. №110/23-а/05393518 “Про результати планової виїзної документальної перевірки публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Еко-Дім” (код ЄДРПОУ 05393518) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010” було встановлено порушення позивачем, зокрема, ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України та, відповідно, п. п. 5.1., 5.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування в 2010 р. на суму 2445890 грн.; п. п. 7.2.1., 7.2.8., 7.4.1., 7.4.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 433612 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011р. №0002153500 з податку на додану вартість на суму 542016 грн., у т.ч. за основним платежем 433613 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 108403 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, заперечень відповідача, основу порушення відповідач вбачає в бухгалтерському обліку господарської операції позивача з ТзОВ “Фалкон”, яку відповідач вважає нікчемною.

Такі висновки відповідача ґрунтуються, зокрема, на матеріалах перевірки зазначеного контрагента позивача, зокрема, акті ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 11.04.2011 р. №239/23-2/20776642 невиїзної документальної перевірки ТзОВ “Фалкон” з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.03.2010 по 28.02.2011 р. Відповідач посилається на те, що є інформація про те, що цей контрагент позивача забезпечував надання податкової вигоди третім особам, у нього відсутні обєкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у звязку із чим зазначені в цих актах факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Однак, на вимогу суду відповідач не надав доказів, які б підтверджували викладені у цьому акті висновки. Не було також надано копій податкових повідомлень-рішень, винесених відносно контрагента позивача із доказами узгодження вміщених у них податкових зобовязань. Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення і зі сторони позивача, не ґрунтується на законодавстві. Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (покупець) та ТзОВ “Фалкон” (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №26/04/10 від 26.04.2010 р., за яким позивач придбав у вказаного субєкта паливо. Розбіжностей у сторін з приводу характеру та вартості цих товарів, робіт, послуг, сум, спрямованих на їх оплату немає, відповідач на цю обставину не посилався, а позивач не заперечував вміщені в акті перевірки дані про стан розрахунків з контрагентами.

Посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій не доведено суду в установленому порядку належними доказами, а такі посилання відповідача носять характер припущень, які ґрунтуються на сумнівах, повязаних із відсутністю на дату перевірок контрагентів позивача за місцем їх державної реєстрації та неможливістю перевірки наявної у них первинної бухгалтерської документації. Однак, згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що вказаний правочин фактично виконувався сторонами, що підтверджується накладними, податковими накладними, банківськими документами про оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей. Посилання відповідача щодо недостатньої інформативності зазначених документів, спростовується змістом цих документів, викладених у формі, передбаченій законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи зазначеним вимогам відповідають.

Посилання відповідача на нікчемність такого договору не знаходить підтвердження у матеріалах справи. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог податкового законодавства не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, зокрема, даних бази даних АІС СОР щодо контрагента позивача та не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на дату існування відповідних відносин виключений не був і сторони цю обставину визнають. Згідно із ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У відповідності до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Згідно зі пп.5.3.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 закону не включаються до складу валових витрат витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього закону; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно зі ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. З матеріалів справи вбачається, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем з метою використання в господарській діяльності, що підтверджується відомостями заправки, згідно із якими придбане пальне було використано у власній господарській діяльності позивача. Зазначене також спростовує посилання відповідача на безтоварний характер цих операцій.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно з п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, закон встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених, зокрема, податковими накладними. При цьому, закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку, відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 06.07.2011р. №0002153500.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Еко-Дім” (79056, м. Львів, вул. Бескидська 44) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.12.2011 року.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.