Постанова № 20570619, 24.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р. № 2а-9409/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Луценка Ю.Я.

представників позивача Андрейка О.О.

представник відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корн - ЛТД»(далі ТОВ «Корн-ЛТД») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі ДПІ у Галицькому районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001182321 від 12.08.2011 року та№ 0001192321 від 12.08.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Галицькому районі м.Львова, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що отриманий від контрагентів товар використовується у господарській діяльності. При цьому, стверджує, що витрати позивача на придбання товару від контрагентів підтверджені відповідними накладними, податковими накладними та розрахунковими документами, на підставі яких здійснювалась оплата вартості отриманого позивачем товару. На момент вчинення правочинів контрагенти позивача були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. До перевірки надані всі первинні документи, які підтверджують наявність витрат підприємства. Стаття 228 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Розрахунки штрафних санкцій зроблені помилково.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує відсутністю поставок товару та укладання позивачем угод без мети настання реальних наслідків. Також, стверджує про відсутність основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів у контрагентів позивача, що унеможливлює фактичне здійснення господарської діяльності позивачем. Зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні правові наслідки для платника шляхом формування ним податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, так як не спрямована на настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у звязку із відображенням її змісту у первинних документах.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Вважає, що позивачем повністю дотримані всі норми чинного законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. У звязку з викладеним вище, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях, в яких він брав участь, проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що проведеною перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та не встановлено наявність економічних та інших причин систематичного придбання та продажу позивачем товарів. Суми витрат, попередньо включених до складу валових витрат позивача, залишаються не підтвердженими. Вважають, що наведене свідчить про відсутність факту реального отримання позивачем від контрагентів товару. Вважають, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів, які фактично не відбулись, отже є нікчемними, у звязку з тим, що первинні документи отримані позивачем від контрагентів документи є недостовірними. Таким чином, позивачем завищено валові витрати та безпідставно сформовано податковий кредит. У звязку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Корн-ЛТД», що знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул.Василя Стуса, буд. 29, код ЄДРПОУ 20815158. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Галицькому районі м. Львова та зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлення № 718 від 18.07.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Корн-ЛТД», за результатами якої складено акт перевірки від 29.07.2011 року № 2362/23-2/20815158.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 1.23, 1.31 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 п. 6.1 ст. 6 п. 22.4 ст. 22 п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в 3 кварталі 2010 року на загальну суму 444 грн. 00 коп., в 1 кварталі 2011 року на суму 4100 грн. та застосована штрафна санкція відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 1136 грн. а також п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у лютому 2011 року на суму 33519 грн., в серпні 2010 року на суму 7899 грн., в вересні 2009 року на суму 33 грн., в квітні 2010 року на суму 390 грн. та застосована штрафна санкція на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в сумі 2082 грн.

На підставі акту перевірки від 29.07.2011 року № 2362/23-2/20815158, згідно з п.п.54.3 ст. 54, п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0001192321, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 43923 грн., в т. ч. 41841 грн. основний платіж, 2082 грн. штрафні санкції, податкове повідомлення-рішення від 12.08.2011 року № 0001182321, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 5680 грн., в тому числі: за основним платежем 4544 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1136 грн. 00 коп.

Позивач просить в позовній заяві скасувати податкове повідомлення рішення від 12.08.2011 року №0001182321 повністю, а податкове повідомлення рішення від 12.08.2011 року №0001192321 в частині 43328,2 грн., в т. ч. 41352,9 грн. основний платіж, 1975,3 штрафні санкції. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств стало наявність господарських відносин з ПП «МКМ-Сервіс»та ТзОВ «Іртас»(с. 9- 19 акту перевірки), та непредставлення первинних облікових документів на суму 34588 грн. (с. 22 акту перевірки). Крім цього на с. 21 акту перевірки встановлено заниження валових витрат на суму 224480 грн. шляхом не відображення відємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 1.23, 1.31 ст. 1, п. 5.1, 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого позивачем завищено валові витрати в 1 кварталі 2011 року на загальну суму 167271,5 грн. по взаємовідносинах з МКМ «Сервіс»та завищено валові витрати в 3 кварталі 2010 року на суму 39495 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Іртас», суд зазначає наступне.

Господарські відносини позивача з ПП «МКМ- Сервіс»виникли на підставі договору постачання №01-2 від 17.01.11. На виконання умов вказаного договору була проведена поставка товару (замки блискавки, гумки, ґудзики тощо) на загальну суму 200725 грн. (в т. ч. 33454 грн. ПДВ), що оформлене шляхом підписання видаткової накладної №РН2-070004 від 07.02.11 та податкової накладної №2070008 від 07.02.11. Поставка товару проводиться за рахунок «Покупця». Сума по договору сплачена в повному обсязі відповідно до платіжних доручень від 09.03.2011 року №116 на суму 200400 грн. та від 10.03.2011 року №117 на суму 325 грн. Отриманий позивачем товар використаний у власному виробництві, що підтверджується актом списання матеріальних цінностей від 31.03.11, актом списання матеріальних цінностей від 28.02.11 № СпТ-000004, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 №СпТ-000033, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000032, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000031, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000030, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000029, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000028, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000027.

ТзОВ «Іртас»виконало для ТзОВ «Корн-ЛТД»роботи по виготовленню зразків лекал та пошиття одягу на загальну суму 47394 грн. (в т. ч. 7899 грн. ПДВ), що підтверджується договором підряду від 03.08.2010 року №03/09, актом здачі прийняття виконаних робіт від 30.08.10 №1190 та податковою накладною від 30.08.10 №2208. Доставка готової продукції здійснюється транспортом замовника. Послуги оплачені в повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 07.09.2010 року №172 на суму 47394 грн. Частина отриманого від ТОВ «Іртас»товару продана іншим підприємствам. Так, відповідно до видаткової накладної від 11.08.2010 року №РН-0000044 футболки в кількості 250 штук продані СГО Федерації футболу Львівської області, відповідно до накладної від 02.08.2010 року №РН-0000040, від 04.08.2010 року №РН-0000041 велофутболки в кількості 300 шт, труси футбольні в кількості 210 шт., футболки в кількості 210 шт. були продані ПМП «Корн».Отримані від ТОВ «Іртас»лекала використовуються у швейному виробництві ТОВ «Корн-ЛТД»для закрою матеріалу. Фотознімки лекал надані до матеріалів справи. Отримані від ТОВ «Іртас» взірці одягу знаходяться у ТзОВ «Корн-ЛТД», що також підтверджено фотознімками.

Щодо транспортування отриманого товару від ПП «МКМ-Сервіс»та ТОВ «Іртас», то відповідно до довідки ТОВ «Корн-ЛТД»та пояснень директора та засновника ТОВ «Корн ЛТД»ОСОБА_2, наданих в судових засіданнях, транспортування здійснювалось його власним транспортом марки RENO-Trafic на підставі усного безоплатного правочину.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.97 року (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті, оскільки витрати по сплаті вартості ТМЦ підтверджені належними первинними документами та були здійсненні як компенсація вартості ТМЦ, що були придбані позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем безпосередньо повязані з організацією продажу продукції. Відтак, суд вважає, що ТМЦ, отримані позивачем, в подальшому використовувались ним у власній господарській діяльності при виконанні вказаних вище господарських зобовязань.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат 167271,5 грн. в 1 кварталі 2011 року та 39495 грн. в 3 кварталі 2010 року.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено валові витрати на суму 34588 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки з цього приводу зазначено, що ТОВ «Корн-ЛТД»не надало жодних підтверджуючих документів по самостійно виявленій помилці за результатами минулих податкових періодів на суму 34588 грн.

Проте, в акті перевірки не зазначено, яких саме документів не надано до перевірки. А відповідно до п. 5.2 наказу ДПА України від 22.12.10 №984 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Тому, акт перевірки не містить належної доказової інформації щодо вказаного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Для підтвердження валових витрат позивач надав до суду копію бухгалтерської довідки від 29.09.09 №88, оборотно сальдові відомості, первинні облікові документи, податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 року, півріччя 2009 року, уточнюючий розрахунок за півріччя 2009 року, декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року. Відповідно до цих документів встановлено, що в декларації за 1 квартал в рядку 04.13 «інші витрати»була задекларована сума 29157. Незважаючи на те, що декларація складається наростаючим підсумком, ця сума та сума за 2 квартал помилково не була перенесена у відповідний рядок декларації за 1-ше півріччя 2009 року, де проставлений нульовий показник. Ці витрати на загальну суму 33764 грн. були враховані шляхом подання уточнюючого розрахунку за півріччя 2009 року.

Крім цього в декларації за 1-ше півріччя 2009 року в рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки минулих періодів»була відображена сума 824 грн., яка разом з сумою 33764 була врахована в декларації за ІІІ квартали та за 2009 рік. Загальна сума виправленої помилки 34588 грн.

Ці витрати складаються з 26606,2 грн. процентів по кредитах, 193,5 грн., сплачених за отримання виписки з БТІ, 56,37 грн. за рекламу, 2786,74грн. на пальне орендованого автомобіля, 277,19 грн. за довідку про переатестацію з Західного експертного центру, 278,32 гр. за висновок АрхБудНагляду, 114 грн. за витяг з земельного кадастру, 15 грн. за довідку з управління земельних ресурсів, 471,50 грн., за розрахунково-касове обслуговування СведБанку, 2255,15 грн. за розрахунково-касове обслуговування Приватбанку, 315,66 грн. комісійні сплати в Ощадбанку, 354 грн. за вивіз відходів СПД Годунько, 900 грн. за оренду автомобіля.

Отже, позивач правомірно відобразив в складі валових витрат 34588 грн. самостійно виявленої помилки в 3 кварталі 2009 року.

На с. 21 акту перевірки встановлено також заниження валових витрат на загальну суму 224488 грн. шляхом не відображення відємного значення обєкта оподаткування за 2008 рік, в т. ч. в 2 кварталі 2009 року в сумі 224488 грн., за 2008 рік, та в 2010 році на суму 37718 грн. за 2009 рік (в т. ч. за 9 місяців 2010 року на суму 37718 грн. та за 1 квартал 2011 року 150873 грн. відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Це порушення не призвело до нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та не заперечується позивачем, а тому суд вважає таке положення акту перевірки правомірне.

В позовній заяві та додаткових поясненнях позивач навів також про неправильність розрахунків штрафних санкцій та основного платежу з податку на прибуток підприємств.

На підставі наведеного вище суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 12.08.2011 №0001182321 прийняте з порушенням законодавства.

Щодо тверджень акту перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.2.2 Акту перевірки від 29.07.2011 року №2362/23-2/20815158 сума заниження податку виникла в результаті взаємовідносин з ПП «МКМ-Сервіс»по якому до податкового кредиту включене ПДВ на суму 33454 грн. та ТзОВ «Іртас»по якому до податкового кредиту включене ПДВ на суму 7899 грн. (с. 35 -39 акту перевірки) та подвійного включення сум ПДВ до податкового кредиту на загальну суму 488,13 грн. (с.39-40 акту перевірки).

Позивач не заперечує факту подвійного включення сум ПДВ до податкового кредиту на суму 488,13 грн., тому це положення акту перевірки суд вважає правомірним.

Щодо факту завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Іртас».

Господарські відносини позивача з ПП «МКМ- Сервіс»виникли на підставі договору постачання №01-2 від 17.01.11. На виконання умов договору була проведена поставка товару (замки блискавки, гумки, ґудзики тощо) на загальну суму 200725 грн. (в т. ч. 33454 грн. ПДВ), що оформлене шляхом підписання видаткової накладної №РН2-070004 від 07.02.11 та податкової накладної №2070008 від 07.02.11. Поставка товару проводиться за рахунок «Покупця». Сума по договору сплачена в повному обсязі відповідно до платіжних доручень від 09.03.2011 року №116 на суму 200400 грн. та від 10.03.2011 року №117 на суму 325 грн. Отриманий позивачем товар використаний у власному виробництві, що підтверджується актом списання матеріальних цінностей від 31.03.11, актом списання матеріальних цінностей від 28.02.11 № СпТ-000004, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 №СпТ-000033, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000032, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000031, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000030, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000029, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000028, актом списання матеріальних цінностей від 31.08.10 № СпТ-000027.

ТзОВ «Іртас»виконало для ТзОВ «Корн-ЛТД»роботи по виготовленню зразків лекал та пошиття одягу на загальну суму 47394 грн. (в т. ч. 7899 грн. ПДВ), що підтверджується договором підряду від 03.08.2010 року №03/09, актом здачі прийняття виконаних робіт від 30.08.10 №1190 та податковою накладною від 30.08.10 №2208. Доставка готової продукції здійснюється транспортом замовника. Послуги оплачені в повному обсязі відповідно до платіжного доручення від 07.09.2010 року №172 на суму 47394 грн. Частина отриманого від ТзОВ «Іртас»товару продана іншим підприємствам. Так, відповідно до видаткової накладної від 11.08.2010 року №РН-0000044 футболки в кількості 250 штук продані СГО Федерації футболу Львівської області, відповідно до накладної від 02.08.2010 року №РН-0000040, від 04.08.2010 року №РН-0000041 велофутболки в кількості 300 шт, труси футбольні в кількості 210 шт., футболки в кількості 210 шт. були продані ПМП «Корн». Отримані від ТзОВ «Іртас»лекала використовуються у швейному виробництві ТзОВ «Корн-ЛТД»для закрою матеріалу. Фотознімки лекал надані до матеріалів справи. Отримані від ТзОВ «Іртас» взірці одягу знаходяться у ТзОВ «Корн-ЛТД», що також підтверджено фотознімками.

Щодо транспортування отриманого товару від ПП «МКМ-Сервіс»та ТОВ «Іртас», то відповідно до довідки ТзОВ «Корн-ЛТД»та пояснень директора та засновника ТОВ «Корн ЛТД» ОСОБА_2, наданих в судовому засіданні, транспортування здійснювалось його власним транспортом марки RENO-Trafic на підставі усного безоплатного правочину.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 188.1 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочинів та виконання його умов підтверджується, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Наявність податкових накладних є обовязковою обставиною для здійснення господарської операції.

З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагентів ТМЦ в подальшій господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товарів позивачем підтверджується вказаними вище видатковими накладними та актами списання на виробництво.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч.2 ст.228, ст.216 ЦК України.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на що платником податків було представлено довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з якими під час вчинення господарських операцій контрагенти були зареєстрованими.

Відповідно до інформації, наведеної в акті перевірки №2362/23-2/20815158 від 29.07.2011 року анулювання реєстрації платника ПДВ ТзОВ «Іртас»проведено 19.01.2011 року. Господарська операція проведена 30.08.2010 року. Тобто на момент вчинення правочину ТзОВ «Іртас»був зареєстрований платником ПДВ.

Щодо ПП «МКМ Сервіс», то реєстрація його платником ПДВ не заперечується в акті перевірки.

Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагентів.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення якими визначені грошові зобовязання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість правомірними.

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товару від контрагентів позивача ПП «МКМ Сервіс»та ТзОВ «Іртас», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що позивачем ставиться вимога про скасування податкового повідомлення рішення №0001192321 від 12.08.11 в частині 43328,2 грн., в т. ч. 41352,9 грн. основного платежу та 1975,3 грн. штрафної санкції у звязку з тим, що позивач не оспорює подвійного включення сум ПДВ до податкового кредиту у лютому 2011 року в сумі 65,45 грн. по ВАТ Укртелеком, в квітні 2010 року на суму 390 грн. по ЛНВЦ СМС, в вересні 2009 року 6,69 грн. по ТзОВ «Л.Дорадо», у вересні 2009 року 25,99 грн. по ЛМКП «Львіводоканал»(с. 39-40 акту перевірки).

Ці порушення виникли: вересень 2009 року 32,68 грн., квітень 2010 року 390 грн., лютий 2011 року 65,45 грн.

Виходячи з наведених порушень та висновків акту перевірки щодо заниження податкових зобовязань з ПДВ (с. 41-43 акту перевірки) та норм Податкового кодексу України розрахунок штрафних санкцій повинен бути такий: за порушення у вересні 2009 року та квітні 2010 року штрафна санкція 25 відсотків відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України становить 105,7 грн., а за порушення в лютому 2011 року 1 грн. відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Таким чином, загальний розмір основного платежу по ПДВ, на який погоджується позивач повинен становити 488,1, а штрафної санкції 106,7 грн. Відповідно, сума податкового повідомлення рішення №0001192321 від 12.08.2011 року, з якою позивач не погоджується становить 43328,2 грн., в т. ч. 41352,9 грн. основний платіж, 1975,3 штрафні санкції. Тобто, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві правильно визначена сума грошового зобовязання, з якою позивач не погоджується. Отже, податкове повідомлення рішення №0001192321 від 12.08.11 підлягає скасуванню в частині, в якій просить позивач.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0001182321 від 12.08.2011 року

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001192321 від 12.08.2011 року в частині 43328,2 грн., в т. ч. 41352,9 грн. основний платіж, 1975,3 штрафні санкції.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД»(кодЄДРПОУ 20815158) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 листопада 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.