Постанова № 20570563, 15.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2011 р. № 2а-9110/11/1370

15 листопада 2011 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Новосада В.М.

представників:

від позивача Працьовитий А.В.;

від відповідача Томашівський О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) «Електро» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ЗАТ «Електро»звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 року за №0001552320/12126.

Позовні вимоги мотивовані тим, що факт виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Базис»підтверджується первинними документами, які були представлені до перевірки. Також, продовжує позивач, вичерпний перелік правочинів, які є нікчемними передбачені ст.228 ЦК України, в перелік яких не входять правочини з тими підставами нікчемності, на які посилається орган державної податкової служби.

Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.

В запереченні на позовну заяву відповідач стверджує про те, що у ТзОВ «Базис»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому угоди укладені зі згаданим товариством є нікчемними.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної позапланової перевірки Львівського управління ЗАТ «Електро»з питань правильності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за лютий 2011 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова складено акт від 28.04.2011 року за №281/23-2/00132492 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року за №0001552320/12126, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 50003 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 50002 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) 1 грн. 0 коп.

Як вбачається за змісту акта перевірки позивачем порушено вимоги ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, пунктів 198.1 та 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, з наступними змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в лютому 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 50002 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як передбачено п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п.188.1 ст.188 цього ж Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 заданого Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Між позивачем (покупець) та ТзОВ «Базис»(продавець) 25.08.2010 року укладено договір №2, згідно якого продавець зобовязується поставити та передати у власність (повне господарське ведення) покупця товар, а останній зобовязується прийняти та своєчасно сплатити його на умовах цього договору.

В матеріалах справи наявні видаткова накладна за №22506 від 25.02.2011 року на загальну суму 300010 грн. 20 коп., податкова накладна від 25.02.2011 року за №63 на суму 300010 грн. 20 коп., в тому числі податок на додану вартість 50001 грн. 70 коп., копії платіжних доручень №272 від 25.02.2011 року та №271 від 25.02.2011 року, журнал реєстрації довіреностей за 2010-11 р., товарно-транспортна накладна від 25.02.2011 року, подорожній лист №261166, посвідчення про відрядження, технічний паспорт та тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль МАЗ-543205-220, докази використання товару у власній господарській діяльності (акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів та акти звірки розрахунків), які в своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Базис»фактично відбувались.

В свою чергу, органом державної податкової служби, на виконання положень ч.2 ст.71 КАС України, не представлено жодних прямих доказів в підтвердження обставин нереальності згаданої господарської операції та в спростування представлених позивачем доказів.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на ознаки контрагента позивача, як на підприємство, що має ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам, оскільки обставини, на які посилається орган державної податкової служби (відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, розбіжність в складі податкового кредиту, відсутність за місцезнаходженням) спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Також, судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано податкову накладну, що знаходиться в матеріалах справи, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи наявне Свідоцтво №100336245 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Базис», з якого вбачається, що на момент вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Такі обставини, вказують на те, що позивач володів офіційно оприлюдненою інформацією про свого контрагента з метою зменшення ризиків правильності оподаткування зазначених господарських операцій.

При цьому, належить зазначити, про те, що недобросовісність контрагента не може перекладатись на позивача, за умови наявності в нього документів в підтвердження реальності господарської операції.

На це також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобовязань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обовязку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобовязань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

З огляду на викладене, висновки органу державної податкової служби про неправомірне включення до складу податкового кредиту 50002 грн. 00 коп. в результаті встановлення розбіжності у складі податкових зобовязань ТзОВ «Базис»та податкового кредиту позивача в лютому 2011 року не грунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, враховуючи провомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарській операції з ТзОВ «Базис», суд вважає підставними та обгрунтованими вимоги позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001552320/12126 від 26.05.2011 року, а тому позов належить задовольнити повністю.

Також, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорювананого акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова за №0001552320/12126 від 26.05.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Електро», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пимоненка, 3 (ідентифікаційний номер 00132486), 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 листопада 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк