Постанова № 20570377, 30.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. № 2а-272/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Луценка Ю.С.,

представників позивача Дарчук М.М., Іваницької Н.І., Кичми С.М.,

представників відповідача Білецької О.О., Іськів Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого підприємства «Руно»до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Мале підприємство «Руно»(далі МП «Руно») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області (далі ДПІ у Мостиському районі Львівської області), в якому просить суд відмінити рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області про результати розгляду первинної скарги від 08.11.2010 року № 906/10/23 та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 22.12.2010 року № 29607/10/25-005/1301, а також визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області від 12.10.2010 року № 00005152300/0 та від 12.10.2010 року № 0005162300/0.

Ухвалою судді від 06.01.2011 року у відкритті провадження в адміністративній справі в частині відміни рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області про результати розгляду первинної скарги від 08.11.2010 року № 906/10/23 та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 22.12.2010 року № 29607/10/25-005/1301 відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Мостиському районі Львівської області, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку. Також, зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо мали місце рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю. Вважає, що факт поставки нафтопродуктів позивачу його контрагентом - ТзОВ «ТС «Альянс»підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування валових витрат і податкового кредиту.

Крім цього, зазначає, що положеннями п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті є лише податкова накладна. При цьому, вважає, що інших обмежень щодо податкового кредиту жодним нормативно-правовим актом не передбачено. Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Також, зазначає про порушення відповідачем вимог наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» від 10.08.2005 року № 327, в п. 1.7 якого зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

ДПІ у Мостиському районі Львівської області подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток на суму 5276658 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2009 року в сумі 250651 грн. 00 коп., за ІV квартал 2009 року в сумі 226765 грн. 00 коп., за І квартал 2009 року в сумі 50242 грн. 00 коп., та в порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит в сумі 381933 грн. 00 коп., в тому числі: за вересень 2009 року в сумі 200521 грн. 00 коп., в жовтні 2009 року в сумі 60997 грн. 00 коп., в листопаді 2009 року в сумі 120415 грн. 00 коп.

Зазначає, що між позивачем та ТзОВ «ТС «Альянс»укладено договір поставки бензину А-76. Згідно з ЦБД ДПА України контрагент позивача ТзОВ «ТС «Альянс»немає на своєму балансі основних засобів і відповідно податкова звітність вказаною особою не подавалась. Крім того, ТзОВ «ТС «Альянс»підпадає під критерій субєктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного нарахування податкового кредиту особам. Місцезнаходження товариства не встановлено, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Пояснив, що в ході перевірки встановлено відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень контрагента позивача, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій. Виходячи із наведеного вище, відповідач вважає, що ТзОВ «ТС «Альянс»не поставляло позивачу бензин А-76. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у вказаному Законі, не дозволяється. Додатково пояснив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», вказані в акті перевірки, регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобовязанні. Вважає, що сама по собі несплата такого податку контрагентом при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, позивач вважає, що не може нести відповідальність за порушення норм чинного законодавства іншим платником податків.

Також пояснили, що факт поставки нафтопродуктів ТзОВ «ТС «Альянс»позивачу згідно з договором поставки підтверджується первинними документами, зокрема видатковими накладними, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбаченими п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Форма таких накладних затверджена Міністерством статистики України, а тому такі видаткові накладні є підтверджуючими документами про отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі якого здійснюються записи в бухгалтерському обліку то формуються валові витрати в податковому обліку. Вважають, що про дійсність правочину свідчать також те, що всі розрахунки між позивачем та ТзОВ «ТС «Альянс»мають реальний грошовий характер та підтвердженні відповідними первинними документами, зокрема банківськими виписками, а також їх реалізацію в межах господарської діяльності позивача іншим контрагентам. Також, зазначають, що підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ТзОВ «ТС «Альнс». Вважають, що позивачем повністю дотримані всі норми чинного законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту. У звязку з викладеним вище, просять суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснили, що понесені позивачем витрати на придбання вказаних товарів не оформлені відповідними первинними документами, які б підтверджували фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання позивачем у власній господарській діяльності. Також, стверджує про відсутність підстав для включення вартості вказаних вище товарів без підтвердження відповідними первинними документами, до складу валових витрат. Зазначають про відсутність у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товару від контрагента позивачу. Крім того, аналіз господарської та економічної діяльності контрагента позивача ТзОВ «ТС «Альняс»підтвердив відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме: відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активі і транспортних засобів тощо, що свідчить про неможливість здійснення фінансово-господарської діяльності. Таким чином, позивачем завищено валові витрати та безпідставно сформовано податковий кредит. У звязку з викладеним, просять суд відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - МП «Руно», що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Судова Вишня, вул. Лісозаводська, буд.2а, код ЄДРПОУ 19323361, зареєстроване державним реєстратором Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як юридична особа, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Мостиському районі Львівської області та зареєстрований платником ПДВ. Фактичне місцезнаходження позивача: Львівська область, Пустомитівський район, вул. Кільцева, буд. 5.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 29.06.2009 року № 94/23-02, від 27.07.2009 року № 105/23-2 та від 09.09.2009 року № 124/23-2, згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок ДПІ у Мостиському районі Львівської області проведено планову виїзну документальну перевірку МП «Руно»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.09.2009 року № 63/23/19323361.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток на суму 5276658 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2009 року в сумі 250651 грн. 00 коп., за ІV квартал 2009 року в сумі 226765 грн. 00 коп., за І квартал 2009 року в сумі 50242 грн. 00 коп., та в порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит в сумі 381933 грн. 00 коп., в тому числі: за вересень 2009 року в сумі 200521 грн. 00 коп., в жовтні 2009 року в сумі 60997 грн. 00 коп., в листопаді 2009 року в сумі 120415 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 28.09.2009 року № 63/23/19323361, згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ДПІ у Мостиському районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 00005152300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 758762 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 527658 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 231104 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 0005162300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 572900 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 381933 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 190967 грн. 00 коп., які були направлені позивачу.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в ДПІ у Мостиському районі Львівської області та в ДПА у Львівській області згідно з Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08.11.2010 року № 906/10/23 ДПІ у Мостиському районі Львівської області податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги позивача від 22.12.2010 року № 29607/10/25-005/1301 ДПА у Львівській області податкові повідомлення-рішення та рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області про результати розгляду первинної скарги позивача залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Мостиському районі Львівської області від 12.10.2010 року № 00005152300/0 та від 12.10.2010 року № 0005162300/0. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між МП «Руно»та ТзОВ «ТС «Альянс»укладено договір купівлі-продажу від 20.07.2009 року. На виконання умов вказаного договору ТзОВ «ТС «Альянс» поставив нафтопродукти, а саме бензин А-76, що підтверджується наступними накладними: № РН-1765 від 02.09.2009 року на суму 165643 грн. 33 коп. та ПДВ 33128 грн. 67 коп.; № РН-1821 від 04.09.2009 року на суму 165643 грн. 33 коп. та ПДВ 33128 грн. 67 коп.; № РН-1918 від 09.09.2009 року на суму 155989 грн. 58 коп. та ПДВ 31197 грн. 92 коп.; № РН-2217 від 23.09.2009 року на суму 366825 грн. 00 коп. та ПДВ 73365 грн. 00 коп.; № РН-2302 від 28.09.2009 року на суму 148502 грн. 08 коп. та ПДВ 29700 грн. 42 коп.; № РН-2649 від 11.10.2009 року на суму 163970 грн. 00 коп. та ПДВ 32794 грн. 00 коп.; № РН-2741 від 15.10.2009 року на суму 141014 грн. 58 коп. та ПДВ 28202 грн. 92 коп.; № РН-3162 від 03.11.2009 року на суму 174043 грн. 54 коп. та ПДВ 34808 грн. 71 коп.; № РН-3368 від 12.11.2009 року на суму 149613 грн. 33 коп. та ПДВ 29922 грн. 67 коп.; № РН-3430 від 16.11.2009 року на суму 132813 грн. 33 коп. та ПДВ 26562 грн. 67 коп.; № РН-3713 від 30.11.2009 року на суму 145605 грн. 83 коп. та ПДВ 29121 грн. 17 коп. Всього на суму 1909663 грн. 93 коп. та ПДВ на суму 381932 грн. 78 коп.

При реалізації товару ТзОВ «ТС «Альянс»виписано позивачу наступні податкові накладні: № 1765 від 02.09.2009 року на суму 165643 грн. 33 коп. та ПДВ 33128 грн. 67 коп.; № 1821 від 04.09.2009 року на суму 165643 грн. 33 коп. та ПДВ 33128 грн. 67 коп.; № 1918 від 09.09.2009 року на суму 155989 грн. 58 коп. та ПДВ 31197 грн. 92 коп.; № 2217 від 23.09.2009 року на суму 366825 грн. 00 коп. та ПДВ 73365 грн. 00 коп.; № 2302 від 28.09.2009 року на суму 148502 грн. 08 коп. та ПДВ 29700 грн. 42 коп.; № 2649 від 11.10.2009 року на суму 163970 грн. 00 коп. та ПДВ 32794 грн. 00 коп.; № 2741 від 15.10.2009 року на суму 141014 грн. 58 коп. та ПДВ 28202 грн. 92 коп.; № 3162 від 03.11.2009 року на суму 174043 грн. 54 коп. та ПДВ 34808 грн. 71 коп.; № 3368 від 12.11.2009 року на суму 149613 грн. 33 коп. та ПДВ 29922 грн. 67 коп.; № 3430 від 16.11.2009 року на суму 132813 грн. 33 коп. та ПДВ 26562 грн. 67 коп.; № 3713 від 30.11.2009 року на суму 145605 грн. 83 коп. та ПДВ 29121 грн. 17 коп. Всього на суму 1909663 грн. 93 коп. та ПДВ на суму 381932 грн. 78 коп.

Поставлений позивачу товар (бензин А-76) перевозився постачальником ТзОВ «ТС «Альянс», що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 1765 від 02.09.2009 року (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), водій ОСОБА_6, бензин А-76, 32060 л.; № 1918 від 09.09.2009 року (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), водій ОСОБА_7, бензин А-76, 29950 л.; № 2217 від 23.09.2009 року (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4), водій ОСОБА_8, бензин А-76, 36400 л.; № 2302 від 28.09.2009 року (автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6), водій ОСОБА_7, бензин А-76, 29950 л.; № 2649 від 11.10.2009 року (автомобіль НОМЕР_7, НОМЕР_8), водій ОСОБА_9, бензин А-76, 34520 л.; № 2741 від 15.10.2009 року (автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6), водій ОСОБА_7, бензин А-76, 29950 л.; № 3162 від 03.11.2009 року (автомобіль НОМЕР_9, НОМЕР_10), водій ОСОБА_10, бензин А-76, 29950 л.; № 3368 від 12.11.2009 року (автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), водій ОСОБА_6, бензин А-76, 32060 л.; № 3430 від 16.11.2009 року (автомобіль НОМЕР_11, НОМЕР_12), водій ОСОБА_11, бензин А-76, 28460 л.; № 3713 від 30.11.2009 року(автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2), водій ОСОБА_6, бензин А-76, 32060 л.

Розрахунки між позивачем та ТзОВ «ТС «Альянс»за поставлені товари (бензин А-76) відповідно до умов договору купівлі-продажу від 20.07.2009 року проведено в повному обсязі, що підтверджується карткою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 4 квартал 2009 року, а також виписками з банківських рахунків.

Судом встановлено, що позивач здійснював реалізацію бензину А-76 як гуртовими партіями, так і через власні АЗС. Ведення складського обліку нафтопродуктів, отриманих від ТзОВ «ТС «Альянс»підтверджується витягами з книги складського обліку та журналу реєстрації довіреностей. Технічні можливості позивача щодо отримання та зберігання нафтопродуктів підтверджується наявністю нафтобази, що розташована за адресою: Львівська область, м.Судова Вишня, вул. Лісозаводська, буд. 2-А. Вказана нафтобаза належить позивачу на праві власності згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.04.2006 року та технологічною схемою розташування резервуарів та трубопроводів складу ПММ МП «Руно». Наявність у позивача власних транспортних засобів підтверджується довідкою МП «Руно»від 21.03.2011 року № 23, згідно з якою на балансі позивача рахуються автомобілі спеціального призначення: ЗІЛ-130 д.н.з. 22-51 ОНА, МАЗ-6422-05 д.н.з. НОМЕР_13. Крім того, нафтопродукти, отримані позивачем мають відповідний сертифікат якості.

Щодо твердження відповідача про порушення МП «Руно»п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат на вартість нафтопродуктів, одержаних від ТзОВ «ТС Альянс», суд зазначає наступне.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств встановлено, що МП «Руно»здійснювало операції з придбання палива у ТзОВ «ТС «Альянс».Судом встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року позивач задекларував валові витрати в сумі 86115422 грн. 00 коп.

Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення валових витрат за вказаний період встановлено їх завищення всього в сумі 2110663 грн. 00 коп., в тому числі: за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1002603 грн. 00 коп., за ІV квартал 2009 року в сумі 907061 грн. 00 коп., за І квартал 2010 року в сумі 200969 грн. 00 коп.

Такий висновок відповідача ґрунтувався на тому, що у постачальника нафтопродуктів ТзОВ «ТС Альянс»у штаті є 1 працівник; відсутні транспортні засоби для переведення нафтопродуктів; відсутні договори перевезення пального; транспортні засоби, зазначені в товарно-транспортних накладних не придатні для перевезення нафтопродуктів.

Під час розгляду справи суд встановив, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «ТС Альянс»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ.

За таких обставин суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей щодо реєстрації свого контрагента - ТзОВ «ТС Альянс»чи несплату ним податків, адже податкові зобов'язання не мають колективного характеру і у кожного платника податків виникають індивідуально, виходячи з виконаних операцій.

Щодо твердження відповідача про те, що зазначені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби не могли перевозити ту кількість бензину, яка зазначена в таких товарно-транспортних накладних, а також про неможливість віднесення у звязку з цим витрат по придбанню нафтопродуктів до складу валових витрат МП «Руно», суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, ці правила визначають права, обов'язки і відповідальність перевізників та вантажоодержувачів-замовників.

Згідно із п. 1 цих Правил замовник - це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Тобто, вказаний нормативний акт регулює правовідносини, які випливають з договору перевезення, та не регулює випадки перевезення товару власним транспортом.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно з п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно - транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у випадку використання у поставках товару власного транспорту постачальника або покупця оформлення товарно - транспортної накладної не може бути здійснене, оскільки відсутній один з учасників відносин перевізник.

Оскільки у взаємовідносинах МП «Руно»з ТзОВ «ТС Альянс»відсутній перевізник, то й оформлення товарно-транспортної накладної, яка засвідчує відповідальність, повноваження та обов'язок перевізника доставити товар від продавця до покупця, в цьому випадку не було обов'язковим.

З аналізу положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року вбачається, що за заповнення товарно-транспортних накладних позивач відповідальності не несе.

Судом також встановлено, що відповідачем не доведено відсутності можливості проведення позивачем з його контрагентом господарських операцій з поставки товарів із залученим власного транспорту постачальника, чи транспорту яким постачальник має право користуватись на підставі договору оренди, лізингу тощо. Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Допитані в судовому засіданні свідки - завідуючий складом ОСОБА_13 та заступник завідуючого складу ОСОБА_14 пояснили, що нафтопродукти доставлялися спеціальним транспортом, а номера автомобілів при цьому ними не перевірялися. Також повідомили, що до їхніх безпосередніх обовязків входить отримання товару, перевірка його якості і кількості, цілісність пломб, зважування, при цьому, перевірка номерів транспортних засобів, які доставляють бензин не належить до їх обовязків, що, в свою чергу, відповідає їхнім посадовим інструкціям.

У звязку з цим, суд зазначає, що сама наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, наявність товарно-транспортних накладних, в яких зазначені номерні знаки транспортних засобів, які не могли використовуватись для перевезення, само по собі не може впливати на реальність здійснення господарської операції.

Щодо посилання відповідача на письмові пояснення директора контрагента позивача ТзОВ «ТС «Альняс»ОСОБА_15, в яких він зазначає про те, що йому не відомо про поставку бензину на користь МП «Руно», суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення від 21.10.2010 року директора ТзОВ «ТС «Альянс»ОСОБА_15, в яких він пояснив, що жодних документів, повязаних з фінансово-господарською діяльністю від імені ТзОВ ТС «Альянс»не підписував. Проте, з матеріалів справи вбачається, що договір, товарно-транспортні накладні, податкові накладні і накладні підписані ОСОБА_15 В свою чергу, відповідачем не надано доказів законності отримання таких пояснень, зокрема, не відомо в межах якої кримінальної чи оперативно-розшукової справи були відібрані такі пояснення, що унеможливлює оцінку судом на предмет їх належності та допустимості. Крім того, в матеріалах справи відсутній вирок суду у кримінальній справі, яким би доводилась вина ОСОБА_15 чи інших посадових осіб у вчиненні злочинів в межах господарської операції позивача з ТзОВ «Альянс».

На виклик суду свідок ОСОБА_15, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, тобто за межами територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду, в судові засідання для надання показів не зявлявся, про причини свого неприбуття суд не повідомляв. У звязку з цим, суд вирішив доручити відібрання показів та зразків підписів для можливого призначення судово-почеркознавчої експертизи у свідка ОСОБА_15 Житомирському окружному адміністративному суду, у межах територіальної підсудності якого проживає вказаний свідок, про що винесено ухвалу про судове доручення від 26.08.2011 року.

Вказана ухвала суду від 26.08.2011 року у справі № 2а-272/11/1370 була повернута Житомирським окружним адміністративним судом без виконання, у звязку з тим, що свідок ОСОБА_15 згідно з довідками поштового відправлення зареєстрований, але не проживає за адресою: АДРЕСА_1. У звязку з неможливістю встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_15 відсутня можливість призначити у справі судово почеркознавчу експертизу. .

Суд також звертає увагу на те, що обставини, повідомлені ОСОБА_15 були відомі відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області проте, це не було достатньою підставою для порушення кримінальної справи, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2010 року № 49, що також враховується судом при оцінці доказів.

Таким чином, факт підписання директором ТзОВ «ТС «Альянс»ОСОБА_15 договору з позивачем, товарно-транспортних накладних, податкових накладних і накладних не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

При цьому, факт поставки нафтопродуктів ТзОВ «ТС Альянс»і перехід права власності до МП «Руно»підтверджується відібраними в судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та розглянутими в ході судових засідань первинними документами, зокрема видатковими накладними.

З приводу видаткових накладних суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року. Форма цих накладних затверджена Міністерством статистики України, а тому вона є підтверджуючим документом про отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі якого здійснюються записи в бухгалтерському обліку та формуються валові витрати в податковому обліку.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 СТ. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку».

Враховуючи положення вказаної вище статті суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо обов'язкової наявності товарно-транспортної накладної є додатковими обмеженнями щодо віднесення на валові витрати вартості отриманих МП «Руно»нафтопродуктів, адже в п. 5.11 ст. 5 вказаного вище Закону зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат платника податку, крім тих, що зазначених у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку. Правила ведення податкового обліку встановлені ст. 11 цього Закону, відповідно до якої датою збільшення валових витрат є подія перша: або списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або оприбуткування товарів (робіт, послуг). Відповідно до цієї норми збільшення валових витрат відображено МП «Руно»на підставі видаткових накладних, які є належним документом, що свідчить про валові витрати позивача.

При цьому, судом не беруться до уваги твердження відповідача про фіктивність правочину у звязку з неподанням контрагентом позивача - ТзОВ «ТС «Альянс»звітності, виходячи з того, що в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2009 року січень 2011 року з відповідними відмітками органів державної податкової служби про прийняття вказаної звітності, а сам акт про неможливість проведення перевірки чи акт про відсутність платника податків за місцем знаходження не може вважатись доказом фіктивності господарських операцій, оскільки з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміни у зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Про дійсність правочину свідчить також і те, що всі розрахунки між МП «Руно»та ТзОВ «ТС Альянс»мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами (банківськими виписками).

Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що отримані позивачем від ТзОВ «ТС «Альянс»нафтопродукти в подальшому передавалась на належні МП «Руно»АЗС та реалізовувались іншим контрагентам, що також підтверджується відповідними договорами, накладними, податковими накладними та іншими первинними документами.

Крім того, позивачем надано належні докази, що підтверджують фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень і обладнання для зберігання товару.

Під час розгляду справи суд встановив, що укладений між позивачем та ТзОВ «ТС «Альянс»правочин прямо пов'язаний з господарською діяльністю позивача і здійснений для отримання позитивного фінансово-господарського результату. Розрахунки між позивачем та ТзОВ «ТС «Альянс»за поставлені товари (бензин А-76) відповідно до умов договору купівлі-продажу від 20.07.2009 року проведено в повному обсязі, що підтверджується карточкою рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за 4 квартал 2009 року, а також виписками з банківських рахунків.

Таким чином, висновки відповідача про завищення валових витрат не відповідають фактичним обставинам справи та зібраними у ній доказами.

Щодо твердження відповідача про включення позивачем до валових витрат 200969 грн. 00 коп., які не підтверджені жодними первинними бухгалтерськими документами, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи суд встановив, що вказану вище суму валових витрат віднесено МП «Руно»в частині сплачених відсотків банку по кредитному договору № 1/08-юк від 17.01.2008 року з ПАТ «Індекс банк», які були нараховані та сплачені в сумі 881983 грн. 00 коп. ( у 2009 році - 518141 грн., у І кварталі 2010 року - 363 842 грн.), що підтверджується кредитним договором № 1/08-юк від 17.01.2008 року з ПАТ «Індекс банк», додатковими угодами до нього та банківськими виписками, в яких відображено сплату вказаної вище суми відсотків банку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновок ДПІ у Мостиському районі Львівської області про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем занижено податок на прибуток на суму 5276658 грн., в тому числі: за ІІІ квартал 2009 року в сумі 250651 грн. 00 коп., за ІV квартал 2009 року в сумі 226765 грн. 00 коп., за І квартал 2009 року в сумі 50242 грн. 00 коп., є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 1.7 п.п. 1.8 ст.1, п.п 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, є податкова накладна.

Підтвердженням використання придбаного позивачем товару в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, є його подальший продаж з відповідним нарахування податкових зобов'язань.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Згідно з абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону підставою для відповідальності платника є непідтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. В ході перевірки не встановлено факту відсутності у МП «Руно»податкових накладних, які підтверджують суми податку, включені нами до складу податкового кредиту.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані діючим платником податку ТзОВ «ТС «Альянс».

З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Судом встановлено, що факт укладання правочину між позивачем та ТзОВ «ТС «Альянс», а також реальне виконання його умов підтверджується зібраними та дослідженими у справі доказами.

Суд звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обовязок щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Для правильного вирішення спору по суті важливе значення також має дослідження судом обставин щодо подальшого використання товару в господарській діяльності позивача, що є визначальним фактором реального виконання господарського зобовязання платником податку.

З приводу цього суд зазначає, що під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що отримані позивачем від ТзОВ «ТС «Альянс»нафтопродукти в подальшому реалізовувались наступним контрагентам позивача: ТПП «Бархат», ТзОВ «Західмашсервіс», КМП «Граніт», ПП «Траст Тер», ВАТ «Львівське спецбудмонтаж управління №1», ПП «Апекс», ТзОВ СП «Компютекс Авто ЛТД», ПП «Фортуна 2000», МПП «Марс»та іншим, що підтверджується договорами на реалізацію нафтопродуктів, податковими накладними, видатковими накладними, товарно транспортним накладними, банківськими виписками, довіреностями на отримання товарно матеріальних цінностей, а також іншими наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік».

Відповідачем, в свою чергу, жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від ТзОВ «ТС «Альянс»нафтопродуктів в подальшій господарській діяльності.

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання нафтопродуктів позивачем від ТзОВ «ТС «Альянс», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.п. 1.7 п.п. 1.8 ст. 1, п.п 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність формування податкового кредиту.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 00005152300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 758762 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 527658 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 231104 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 0005162300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 572900 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем 381933 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 190967 грн. 00 коп. є протиправними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області від 12.10.2009 року № 00005152300/0 та від 12.10.2009 року № 0005162300/0.

3. Присудити на користь Малого підприємства «Руно»(код ЄДРПОУ 19323361) судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) з Державного бюджету.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 грудня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.