Постанова № 20569855, 08.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 р. № 2а-12752/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьНовосада В.М.

представників:

від позивача Стреченюк В.В.,

від відповідача Мазан О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства (надалі ДП) «Львіввугілля»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ ПВПП) у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ДП «Львіввугілля»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до СДПІ ПВПП у м.Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25.05.2011 року за №0000120802/10239.

Позивач в позовній заяві стверджує, що під час проведення перевірки в органу державної податкової служби не було підстав вважати нереальними господарські операції між ним та контрагентами ПрАТ «Луганська вугільна компанія»та ВКФ «Антрацит», оскільки виконання договорів підтверджується усіма необхідними фінансового-господарськими документами.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на позовну заяву, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної перевірки ДП «Львіввугілля»з питань взаєморозрахунків з ПрАТ «Луганська вугільна компанія», ВКФ «Антрацит», ВАТ «Червоноградська автобаза»за грудень 2010 року лютий 2011 року, СДПІ ПВПП у м.Львові складено акт від 05.05.2011 року за №419/08-02/32323256 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 року за №0000120802/10239, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 165205 грн. 77 коп., в тому числі, за основним платежем 159894 грн. 18 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5311 грн. 59 коп.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.1.7, п.1.8 ст.1, підп.7.2.1, підп.7.2.3, підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 21242 грн. 35 коп. в грудні 2010 року;

- порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3,п.198.4 ст.198, п.198.2 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 135313 грн. 70 коп. у січні 2011 року та в лютому 2011 року у розмірі 3338 грн. 13 коп.

Вищенаведені висновки органу державної податкової служби грунтуються на відсутності підтверджуючих документів, що не дає можливість підтвердити фактичного надання послуг.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо здійснення господарських операцій з ПрАТ «Луганська вугільна компанія».

Між ДП «Львіввугілля» (замовник) та ПАТ «Луганська вугільна компанія»(виконавець) укладено договір від 17.09.2010 року за результатами відкритих торгів, що відбулись 19.08.2010 року відповідно до умов якого замовник зобовязується передати рядове вугілля виконавцеві на умовах DDP cтанція призначення (мі сце розвантаження) (у редакції Інкотермс 2000) при доставці залізничним транспортом. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобовязується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно відвантажувальним документам.

Згідно з п.10.1 зазначеного Договору, невідємною частиною договору є Додаток №1 «Специфікація до договору».

Як вбачається зі специфікації від 01.10.2010 року, вантажоотримувачами рядового вугілля є ЗАТ «Михайлівське»та ЗАТ «Криворізьке».

Судом встановлено, що ПрАТ «Луганська вугільна компанія»є офіційним дилером (представником) осіб, які безпосередньо виконують переробку вугілля ЗАТ «Михайлівське»та ЗАТ «Криворізьке». Дані обставини підтверджуються листами від 10.08.2010 року за вих.№1308/1, від 10.08.2010 року за №948, дилерськими договорами за №73 від 05.05.2010 року, за №102 від 01.06.2010 року, за №71 від 05.05.2010 року та відповідними сертифікатами дилера.

Пунктом 2.1.1 вищезгаданого Договору передбачено, що замовник зобовязується забезпечити постачання рядового вугілля ж/д транспортом рівномірно протягом місяця (згідно планам перевезень) і передати Виконавцеві супровдні документи на рядове вугілля. При відвантаженні рядового вугілля підприємсттво-вантажовідправник зобовязане зробити наступні відмітки в ж/д накладній:

-власник вантажу;

-шахта-виробник;

-марочна приналежність вантажу.

В матеріалах справи наявні квитанції про приймання вантажу в яких зазначено власника вантажу ДП «Львіввугілля», марочну приналежність вантажу вугілля камяне, марки Г газове, та одержувача вантажу ЗАТ «Миколаївське»та ЗАТ «Криворізьке».

Також, на підтвердження виконання умов договору, позивачем представлені акти звіряння кількості, якості вугільної продукції, поставленої на ЗАТ «Миколаївське»та ЗАТ «Криворізьке», баланси переробки давальницької сировини, акти звірення по кількості та якості вантажу про відвантаження вугілля теплостачальним підприємствам, відповідні податкові накладні.

Таким чином, представленими первинними бухгалтерськими документами підтвердується реальність господарських операцій (відвантаження, транспортування, переробку вугілля) щодо виконання договору про переробку рядового вугілля, укладеного між ДП «Львіввугілля»та ПрАТ «Луганська вугільна компанія», згідно якого позивач відвантажив підприємствам, які безпосередньо здійснюють переробку вугільної продукції (ЗАТ «Миколаївське»та ЗАТ «Криворізьке») та офіційним представником яких є ПрАТ «Луганська вугільна компанія», вугілля з подальшою поставкою останнього на теплогенеруючі підприємства.

З приводу посилань в акті перевірки на відсутність у ПрАТ «Луганська вугільна компанія»основних фондів, товарних запасів, матеріальни і нематеріальних активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності та відсутність виробничих потужностей, необхідних для здійснення технологічного процесу, то дані обставини жодним чином не спростовують реальності господарських операцій, оскільки переробка вугілля здійснювалась підприємствами, що працюють у сфері надання послуг з переробки вугілля на території України, а не безпосередньо виконавцем за договором від 17.09.2010 року.

Окрім того, на підтвердження добросовісності платника податків суду надано повний пакет документів тендерної пропозиції ПрАТ «Луганська вугільна компанія»з якого вбачається, що дане підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість, включене до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, є офіційним дилером підприємств у сфері надання послуг з переробки вугілля, ним надавались аналогічні послуги іншим контрагентам, а тому дані обставини свідчать про те, що позивачем була зібрана уся необхідна інформація про свого контрагента для встановлення реальної можливості виконати замовлення щодо переробки вугілля.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ «ВКФ «Антрацит».

Між ТзОВ «ВКФ «Антрацит»(постачальник) та ДП «Львіввугілля»((покупець) були укладені договори поставки товару за №127 від 30.12.2010 року, за №128 від 30.12.2008 року, за №124 від 30.12.2010 року, відповідно умов яких постачальник зобовязується поставити на склади покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар) в строк, кількості, асортименті й за цінами згядно специфікацій, які складають невідємну частину договору.

На підтвердження виконання вищенаведених договорів, позивачем надані специфікації згідно яких підприємству постачались насадки (максимальна висота розсунення 3100 мм, мінімальна 2620 мм) та гідростійки 11 СУГ-МХ, договір зберігання товару (гідростійки) за №6 від 30.12.2010 року, товарно-транспортні накладні, відпуск товарів, одержаних від ВКФ «Антрацит», довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні.

Щодо тверджень перевіряючих, що в штаті ТзОВ «ВФ «Антрацит»числиться лише 8 працівників, не можуть свідчити про нереальність вищенаведених господарських операцій, оскільки виконання договорів поставки не потребує залучення значної кількості трудових ресурсів.

Також, в матеріалах справи наявний договір про надання послуг механізмами від 21.10.2010 року згідно якого ТзОВ «Аркада»надавало останньому послуги повязані з експуатацією техніки і вантажопідйомних машин і механізмів з особами, які мають право на управління технікою.

Окрім того, на підтвердження добросовісності платника податків суду надано повний пакет документів тендерної пропозиції ТзОВ «ВКФ «Антрацит»з якого вбачається, що дане підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість, включене до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, володіє необхідним обладнанням, матеріально-технічною базою та кваліфікованими працівниками, а тому дані обставини свідчать про те, що позивачем була зібрана уся необхідна інформація про свого контрагента для встановлення реальної можливості виконати замовлення щодо поставки необхідного товару.

Вищенаведені документи в своїй сокупності в повній мірі підтверджують реальність здійснення поставок товару, зокрема, його транспортування від ТзОВ «ВКФ «Антрацит», зберігання на складах ДП «Львіввугілля»та його подальше направлення у відокремлені підрозділи позивача.

Як передбачено підп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, чинного на момент вчинення господарських операцій між позивачем і ПрАТ «Луганська вугільна компанія», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 цього ж пункту визначено, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), у відповідності до вимог підп.7.3.1 п.7.3 ст.7 цього ж Закону, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, чинного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на те, що господарські зобовязання між позивачем і ТзОВ «ВКФ «Антрацит»вчинялись після 01.01.2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, орган державної податкової служби під час перевірки правомірності формування платником податкового кредиту керувався анадогічними положеннями ст.ст.185-201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання перевіряючих на відсутність проплати за надані послуги, оскільки право на складення податкової накладної та на формування податкового кредиту законодавець повязує з моментом виникнення податкового зобовязання, зокрема, з моментом відвантаження товару та відповідно з моментом отримання податкової накладної.

Враховуючи те, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПрАТ «Луганська вугільна компанія»і ТзОВ «ВКФ «Антрацит», суд приходить до висновку про неправомірність висновків органу державної податкової служби про завищення платником суми податкового кредиту.

А відтак, вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість є підставними та обгрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваного акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові, податкове повідомлення-рішення від 25.05.2011 року за №0000120802/10239.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підпиємства «Львіввугілля»(код ЄДРПОУ 32323256), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26, 28 грн. 23 коп. сплаченого судового збору.

4.Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 грудня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк