Постанова № 20569096, 14.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р. № 2а-13330/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карпяк О.О.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

за участю представників сторін:

від позивача Радковський Т.Р.

від відповідача Мазан О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Компанія-Інтергал"

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові

пропро скасування податкового повідомлення-рішення , в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія - Інтергал»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000190803/20794 від 21.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що тимчасові митні декларації відповідно до яких на підставі п.187.8 ст. 187, п.198.2 ст. 198, п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України платник податків включив суму податку з доданої вартості в податковий кредит за липень 2011 року належним чином складені, відповідаю усім встановленим вимогам та правилам. Позивач на обґрунтування своїх вимоги посилається на те, що чинним податковим законодавством України (п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу) не встановлено жодного обмеження стосовно застосування тимчасової митної декларації, як підстави виникнення податкового кредиту з операцій по ввезенню товарів на митну територію України. Оскаржуване податкове повідомлення рішення, на думку позивача, стало наслідком довільного тлумачення норм податкового законодавства на користь податкового органу, що у свою чергу суперечить п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просить визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000190803/20794 від 21.10.2011 року.

Позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов від 07.12.2011 року №24429/10-010/1160, вважає, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит по тимчасовій ВМД. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що згідно п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу підставою для виникнення податкового кредиту по податку на додану вартість з операцій по ввезенню товарів на митну територію України може бути лише повна митна декларація. Тимчасову митну декларацію відповідач вважає неналежним документом та не належною підставою включення суми податку у податковий кредит.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000190803/20794 від 21.10.2011 року законним та обґрунтованим, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Станом на 14.12.2011 р. додаткові документи, заперечення, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу суду від сторін не надходили, а представники не заявляли.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14.12.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 19 грудня 2011 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що протягом 16.09.2011 року по 06.10.2011 року на підставі направлень від 16.09.2011 №288 та №287, виданих СДПІ ВПП у м. Львові та наказу СДПІ ВПП у м. Львові від 15.09.2011р. №314 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Компанія-Інтергал», керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75,.пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м. Львові, ІПС І рангу Плювак Є.Г. та старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м. Львові, РПС III рангу Благодир Ж.В. проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Компанія -Інтергал»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за липень 2011 року.

За результатами податкової перевірки відповідачем складено акт №1160/80-03/35286991 від 10.10.2011 року «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Компанія-Інтергал»(ЄДРПОУ 35286991) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по декларації за липень 2011 року»(далі акт перевірки). Як вказує позивач та не заперечує відповідач, акт перевірки був отриманий позивачем 10.10.2011 року. На акт позивачем було подано заперечення, на яке 21.10.2011 року відповідач надав відповідь №20791/08-03/2710, якими у задоволенні заперечень відмовлено.

На підставі акта перевірки, податковим органом (відповідачем) винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 року за №0000190803/20794, яке позивач отримав 24.10.2011 року позивач.

Із наявних матеріалів у справи та пояснень представників сторін судом досліджено, що ТзОВ «Компанія «Інтергал»задекларовано та включено до податкового кредиту у липень 2011 року суму ПДВ в розмірі 14024146,95 грн. Дана сума включена до податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій №101030001/2011/006282 від 05.07.2011 р.; №101030001/2011/006285 від 05.07.2011 року; №101030001/2011/006435 від 08.07.2011 року; №600060002/2011/00437 від 21.07.2011 року; №101030001/2011/007116 від 25.07.2011 року; №102070002/2011/240352 від 25.07.2011 року; №101030001/2011/007270 від 29.07.2011 року; №101030001/2011/007285 від 29.07.2011 року; №102070002/2011/240363 від 29.07.2011 року; №102070002/2011/240367 від 30.07.2011 року на загальну суму 61423827,57 грн., з яких сума ПДВ становить 14024146,95 грн. Дані обставини відображені на стор.5 акта перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ПК України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, при визначенні підстав та порядку формування податкового кредиту слід керуватись саме нормами ПК України.

Як пояснив в судовому засіданні 14.12.2011 року представник відповідача, СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові не заперечується факт ввезення позивачем на митну територію України товарно-матеріальних цінностей у липні 2011 року за тимчасовими ВМД та сплату Товариством податків (обов'язкових платежів), а також не заперечує права Товариства на застосування тимчасової ВМД. Спір між сторонами виник з приводу правомірності формуванн податкового кредиту у липні 2011 року на підставі вищевказаних тимчасових ВМД.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (далі - ПК) для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст.187 ПКУ.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів па митну територію України, відповідно до п. 187.8 ст. 187 розділу V ПК, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12 статті 201 ПК).

Митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення (ст.1 Митного кодексу України).

Окремого визначення поняття «тимчасової митної декларації»Митний кодекс України, Податковий кодекс України не містять.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу передбачається різновиди митної декларації, до яких відносяться - тимчасова та неповна митної декларації.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) затверджено наказом Держмитслужби України від 30.12.03 №932, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.04р. за №66/8665 ( зі змінами та доповненнями, далі - Порядок).

Згідно цього Порядку, тимчасова та неповна декларації оформлюються на партію або частину партії товарів (якщо інша частина цієї партії товарів може бути оформлена у відповідний митний режим у повному обсязі) (п.1.4.).

Митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації проводиться відповідно до Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005р. №314.

Якщо згідно з цим Порядком подання тимчасової декларації не потребує отримання дозволу митного органу, подана митному органу тимчасова декларація підтверджує взяття декларантом зобов'язання не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подати митному органу вантажну митну декларацію, заповнену в звичайному порядку, і передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, задекларованих у тимчасовій декларації, що не подавались при оформленні тимчасової декларації (п.4.1. Порядку).

Після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у ПМО, а їх електронні копії - у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України (далі - ЄАІС Держмитслужби України) (4.2.Порядку).

Податки й збори (обов'язкові платежі) сплачуються в повному обсязі на момент митного оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларацій (4.3. Порядку).

При оформленні ВМД застосовуються умови сплати податків та зборів (розміри ставок обов'язкових платежів, курсу валюти, встановленого Національним банком України) та нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митним органом тимчасової чи неповної декларації, за якою товари були випущені у вільний обіг (п.4.6 Порядку).

Зняття тимчасової чи неповної декларацій з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України здійснюється на підставі оформленої ВМД, у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації (4.7.Порядку).

Судом досліджено, а сторонами підтверджено, що на виконання вимог п.4.1 Порядку затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.12.03 №932 позивачем тимчасові ВМД було замінено на вантажні митні декларації, заповнені в звичайному порядку, в графі 40 яких зазначено номер відповідної тимчасової декларації: тимчасова митна декларація №101030001/2011/006282 від 05.07.2011 р. була замінена постійною митною декларацією №101030001/2011/007384 від 03.08.2011 року; тимчасова митна декларація №101030001/2011/006285 від 05.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №101030001/2011/007506 від 03.08.2011 року; тимчасова митна декларація №101030001/2011/006435 від 08.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №101030001/2011/007500 від 03.08.2011 року; тимчасова митна декларація №600060002/2011/00437 від 21.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №600060002/2011/00493 від 15.08.2011 року; тимчасова митна декларація №101030001/2011/007116 від 25.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №101030001/2011/007963 від 12.08.2011 року; тимчасова митна декларація №102070002/2011/240352 від 25.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №102070002/2011/240421 від 19.08.2011 року; тимчасова митна декларація №101030001/2011/007270 від 29.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №101030001/2011/008076 від 13.08.2011 року; тимчасова митна декларація №101030001/2011/007285 від 29.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №101030001/2011/008075 від 13.08.2011 року; тимчасова митна декларація №102070002/2011/240363 від 29.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №102070002/2011/240422 від 19.08.2011 року; тимчасова митна декларація №102070002/2011/240367 від 30.07.2011 року була замінена постійною митною декларацією №102070002/2011/240432 від 22.08.2011 року, що в свою чергу стало підставою для митного органу на підставі п.4.7 Порядку зняти тимчасові декларації з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України, чим і пояснюється твердження відповідача про відсутність тимчасових вантажно митних декларацій у АІС «Митниця».

Судом встановлено, а відповідачем підтверджено, що представлені позивачем тимчасові митні декларації за липень 2011 року були оформленні належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Статті 186, 198, 201 Податкового кодексу, на які посилаються сторони, не містять жодного обовязку платника податку оформляти саме повну митну декларацію, а не тимчасову для виникнення у платника податків права на податковий кредит з операцій по ввезенню товарів на митну територію України.

Відтак, тимчасова митна декларація відповідно до ст.201 Податкового кодексу являється належним документом (підставою), що посвідчує право на віднесення платником податків сум податку до податкового кредиту. Тому відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України платника податку виникло право на формування податкового кредиту за вказаними ВМД в липні 2011 року, що ним і було зроблено.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про неправомірність дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0000190803/20794 від 21.10.2011 року оскільки відповідачем допущено розширене (вільне) трактування положень п.198 ПК України, відтак, - наявні усі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Судові витрати у вигляді судового збору (28,23 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 21.10.2011 року №0000190803/20794.

3.Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - Інтеграл»(адреса:79019, м. Львів, пл..Старий Ринок,8, код ЄДРПОУ 35286991) 28 (двадцять вісім) гривень 23 копійки судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

З оригіналом згідно

Суддя Карп'як Оксана Орестівна