Постанова № 20567893, 21.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2011 року Справа № 2а-11160/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання Молчановій С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача завідувач юридичного сектору ОСОБА_1,

довіреність №382/08-42 від 17.01.2011,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 248,82 грн.,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 248,82 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

12.02.2004 субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області та взятий на облік в УПФУ в м.Алчевську Луганської області в якості платника страхових (страхувальника) внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17, пункту 6 статті 20 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця є календарний місяць. Відповідно до прикінцевих положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Так, у порушення вищезазначених норм законодавства, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не в повному обсязі сплатив страхові внески, що підлягають сплаті за 2005 рік, у звязку з чим, станом на 23.11.2011 за відповідачем обліковується недоїмка в сумі 248,82 грн., внески нараховані до 01.01.2011. Згідно з частиною 3 статті 106 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 Управлінням Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області на адресу відповідача направлено вимогу про сплату боргу №Ф-1025 від 05.10.2011 на суму 248,82 грн., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. На цей час заборгованість залишається непогашеною. Оскільки відповідач ухиляється від сплати заборгованості до Пенсійного фонду України в добровільному порядку, суму боргу, зазначену у вимозі не оскаржував, у 10-денний термін суму недоїмки не сплатив, позивач просив стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 248,82 грн. у судовому порядку на свою користь.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

У судовому засіданні встановлено, що субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 12.02.2004 виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області за реєстраційним номером № 2384017 0000 002256 (а.с.4), відповідно до статей 14,15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідач є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області, що підтверджується копією заяви останнього від 17.02.2004 (а.с.6), який обрав особливий спосіб оподаткування фіксований податок.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями зі сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є календарний місяць.

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно звіту від 28.03.2006 року про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2005 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який обрав особливий спосіб оподаткування фіксований податок та сплачував страхові внески відповідно до підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), нараховано страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 248,82 грн. (а.с.11).

Нарахована сума внесків відповідачем в установлені законом терміни не сплачена, внаслідок чого за ним станом на 23.11.2011 рахується заборгованість (недоїмка) зі сплаті страхових внесків за 2005 рік у розмірі 248,82 грн., що підтверджується розрахунком УПФУ в м.Алчевську Луганської області заборгованості зі сплати страхових внесків на обовязкове державне пенсійне страхування за 2005 рік (а.с.12).

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” 11.10.2011 позивачем відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 05.10.2011 року №Ф-1025 на суму 248,82 грн., яка повернулася на адресу позивача з позначкою поштового відділення звязку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією корінця вимоги, конвертом та поштовим повідомленням (а.с.8,9,10).

Відповідно з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління ПФУ 19.12.2003 №21-1 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), вимога вважається врученою (надісланою) фізичній особі, якщо її надіслано листом з повідомленням про вручення на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження.

На час розгляду справи даних про оскарження відповідачем зазначеної вимоги в судовому порядку, або про її узгодження з УПФУ в місті Алчевську Луганської області у суду не має, а тому, вона є чинною на момент розгляду справи.

Як статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), так і статтею 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (який набув чинності з 01.01.2011) строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Тому питання щодо застосування строків давності при розгляді даної справи судом не вирішується.

Крім того, як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №670456 станом на 14.10.2011, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР №20016927684, місце проживання: АДРЕСА_1) знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності (а.с.4-5).

В матеріалах справи відомості щодо внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності відповідача відсутні. У звязку з чим, відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість (недоїмку) зі сплаті страхових внесків за 2005 рік у сумі 248,82 грн. не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (який набув чинності з 01.11.2011) від сплати судового збору звільнений, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 26 грудня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2005 рік у сумі 248,82 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Алчевську Луганської області (місцезнаходження: 94204 Луганська область, м.Алчевськ, вул.Ленінградська,43; р/р 25605301727 у ЛОУ Ощадбанку України, МФО 304665, ідентифікаційний код 21792347) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2005 рік у сумі 248 грн. 82 коп. (двісті сорок вісім гривень 82 копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 26 грудня 2011 року.

<Текст >

< Резолютивна частина >

< Текст >

<Текст >

СуддяО.О. Цицюра