Постанова № 20567412, 17.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2011 року Справа № 2а-9279/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді : Чиркіна С.М.,

при секретарі: Сороковенко А.Г.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 04.07.2011 № 1/01-2483)

відповідача: - ОСОБА_2 паспорт 1971 р.н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 424,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2011 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у сумі 424,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач звернулася до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. У звязку з відсутністю підходящої роботи 13.09.2005 року їй було надано статус безробітного. В заяві від 13.09.2005 року ОСОБА_2 вказала, що трудовою діяльністю не займається, не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, пенсію не отримує. В Луганському міському центрі зайнятості відповідач перебувала на обліку як безробітна з 13.09.2005 року по 02.03.2006 року, ОСОБА_2 отримала матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 13.09.2005 року по 09.01.2006 року, у розмірі 424 грн. 46 коп., в тому числі матеріальну допомогу в період професійного навчання за період з 15.09.2005 року по 09.01.2006 року у сумі 417 грн. 26 коп., допомогу по безробіттю за період з 13.09.2005 року по 14.09.2005 року у сумі 7 грн. 20 коп.

02.03.2006 року ОСОБА_2 знята з обліку (у звязку з невідвідуванням ДСЗ більше 30 календарних днів без поважної причини).

З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів ФЗДССУВБ відповідно до п. 5, ч. 2, ст. 12, п. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Луганським міським центром зайнятості проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості.

14.06.2011 року відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості (протокол № 23/09), було виявлено наступне: за даними Держреєстратора від 27.04.2011 року вих. № 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_2 з 02.09.2005 року перебуває в статусі фізичної особи-підприємця. Таким чином на момент присвоєння статусу безробітного ОСОБА_2 була зайнятою особою та незаконно отримала матеріальне забезпечення у розмірі 424 грн. 46 коп.

14.06.2011 року заступником директора Луганського міського центру зайнятості був виданий наказ про повернення коштів ОСОБА_2 протягом пятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа повідомлення. Даний лист-повідомлення повернувся у звязку з закінченням терміну зберігання.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення в розмірі 424,46 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, надала суду довідку про доходи за період з 01.01.2005 по 31.12.2010 року, в якій зазначено про неотримання доходів в цей період та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України , суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована в Луганському міському центру зайнятості з 06 вересня 2005 року як така, що шукає роботу. (а.с. 10).

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Згідно ч.3 ст.1 ЗУ Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство.

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

За період з 13.09.2005 р. по 09.01.2006 р. ОСОБА_2 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 424,46 грн. (а.с. 13) З метою контролю за цільовим і ефективним використанням коштів Фонду, Луганським міським центром зайнятості проведено запит № 1/09-1464 від 15.04.2011 року в ході розгляду якого, згідно із відповіддю Держреєстратора та листа № 01/10-693/039-11 від 27.04.2011 року було виявлено, що відповідач була зареєстрована фізичною особою підприємцем Виконавчим комітетом Луганської міської ради 02.09.2005. (а.с. 20).

Про факт реєстрації фізичною особою-підприємцем відповідач ОСОБА_2 Луганський міський центр зайнятості не повідомила.

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі даних, отриманих позивачем, Луганським міським центром зайнятості прийнято рішення ( наказ від 14.06.2011 № 76-б) про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідачем. Відповідачу було направлено повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів від 15.06..2011 № 1/09-2222.

ОСОБА_2 було надано п'ятнадцять днів для добровільного погашення заборгованості. До теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 424,46 грн. відповідачем ОСОБА_2 не сплачено. (а.с. 19).

Суд не приймає до уваги надану позивачем довідку з податкової, в якій зазначено, що згідно поданих декларацій про доходи за період 01.01.2005 по 31.12.2010 відповідач діяльність не здійснювала, доходи не отримувала, оскільки згідно ЗУ «Про зайнятість населення» на час звернення до позивача з заявою, відносилася до зайнятого населення була зареєстрована як фізична особа підприємець, про що зобовязана була повідомити.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 87, 94,136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 424,46 гр. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) на користь Луганського міського центру зайнятості (91053, м. Луганськ, вул. 50 лєт Утворення СРСР, 22-б, р/р 37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м. Луганську, код 24046582, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013) незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 424,46 (чотириста двадцять чотири гривні сорок шість копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

<Текст >

СуддяС.М. Чиркін