Постанова № 20566903, 20.12.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2011 року Справа № 2а-11274/11/1270 < Текст >

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Гаврилюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в особі головного державного виконавця Неженець А.М. про скасування постанови б/н від 30.11.2011 року про арешт коштів боржника,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в особі головного державного виконавця Неженець А.М. про скасування постанови б/н від 30.11.2011 року про арешт коштів боржника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з неоьгрунтованістю.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 11 Закону України “Про виконавче провадження” визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 52 Закону Ураїни «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.11.2011 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Неженець А.М. при примусовому виконання зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих листів № 2а-171/10/1270 від 16.02.2011 року, №2а-1780/10/1270 від 23.11.2010 року, № 2а-1783/10/1270 від 23.11.2010 року, № 2а-4997/10/1270 від 18.10.2010 року, № 2а-4283/10/1270 від 13.01.2011 року, №2а-23374/09/1270 від 06.11.2009 року, №2а-2053 від 07.06.2011 року, №2а-1101 від 06.07.2011 року, №2а-75 від 06.07.2011 року, №2а-24752/09 від 13.10.2009 року, №2а-4312/10/1270 від 12.10.2010 року, №2а-9445/10/1270 від 12.04.2011 року, №2а-27797/09 від 21.05.2010 року, №2а-6820/10 від 24.12.2010 року, №2а-9363/10 від 21.01.2011 року, виданих Луганським окружним адміністративним судом, наказу № 11/165 від 20.07.2009 року, виданого Господарським судом Луганської області, винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти ДП «Первомайськвантажтранс» в сумі 1 018 010,13 грн., що містяться на рахунку № 26001000003899 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614, код 26402902.

Згідно довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 11.05.2011 року вих. № 42300/40 розрахунковий рахунок ДП «Первомайськвантажтранс» № 26001000003899 ОКПО 26402902 МФО 300614, що відкритий у відділенні ПАТ «Креді Агріколь Банк», є основним та з нього здійснюється виплата заробітної плати робітникам підприємства.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, рахунок № 26001000003899 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614, код 26402902, на кошти якого накладено арешт постановою від 30.11.2011 року, є цільовим рахунком. Оскільки кошти з цього рахунку використовуються для виплати заробітної плати робітникам підприємства ДП «Первомайськвантажтранс», тому арешт на зазначені кошти не може бути накладено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати постанову головногодержавного виконавця Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Неженець А.М. б/н від 30.11.2011 року про арешт коштів боржника.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції в особі головного державного виконавця Неженець А.М. про скасування постанови б/н від 30.11.2011 року про арешт коштів боржника задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Неженець А.М. б/н від 30.11.2011 року про арешт коштів боржника.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Первомайськвантажтранс» витрати по сплаті судового збору в сумі 29,55 грн. (двадцять девять гривень 55 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2011 року.

<Текст >

СуддяТ.С. Ушаков