Постанова № 20564776, 14.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 року 7726/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Виноградової О.І.,

суддів: Головенко О.Д., Журавель В.О.,

при секретарі: Савранчук А.В.,

за участю:

представника позивача Коваленко О.В.,

представника відповідача 1 не зявився,

представника відповідача 2 Богатов Ю.М.,

прокурор Сазонова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції

Київської області

до

протовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»

товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»,

стягнення коштів, отриманих за нікчемних правочином,

ВСТАНОВИВ: Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (далі позивач) звернулася до суду з двома адміністративними позовами до:

-товариств з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД» та «Ріверс ЛТД» про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином (справа № 2а-7726/10/1070);

-товариств з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»та «Оптторгсервіс плюс»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином (справа № 2а-7727/10/1070).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2010 р. адміністративні справи № 2а-7726/10/1070 та № 2а-7727/10/1070 обєднані в одне провадження (т. 2 а.с. 226).

Протокольною ухвалою названого суду від 13 квітня 2011 р. копії матеріалів даної адміністративної справи направлено до прокуратури Київської області для вирішення питання в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України (т. 5 а.с. 11-17).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 р. від справи № 2а-7726/10/1070 відєднало в самостійне провадження позовні вимоги до товариств з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс»та «Ріверс ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином. Зазначеній адміністративній справі присвоєно № 2а-1857/11/1070 (т. 5 а.с. 18).

У звязку з викладеним, в межах даної адміністративної справи підлягають розгляду лише позовні вимоги до товариств з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»(далі відповідач 1) та «Ріверс ЛТД»(далі відповідач 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що угода між відповідачами була безтоварною, оскільки відповідачем 1 товар на адресу відповідача 2 не поставлявся (т. 1 а.с. 27).

17 листопада 2010 р. представником відповідача 2 до суду були подані заперечення, в яких він просить у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що товар від відповідача 1 було отримано та у цей же день перепродано товариству з обмеженою відповідальністю «Оптторгсервіс плюс», а, отже, доводи позивача про безтоварність угоди є необґрунтованими ( т. 1 а.с. 78-82).

Відповідачем 1 письмових заперечень до суду подано не було.

Директор відповідача 1 ОСОБА_4 була допитана судом в якості свідка в судовому засіданні 29 березня 2011 р. (т. 4 а.с. 184-192).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

28 лютого 2007 р. відповідач 1 зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 11-13).

4 серпня 2004 р. відповідач 2 зареєстрований Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується відповідним свідоцтвом серія А00 № 091507 (т. 3 а.с. 154) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 8-10).

30 березня 2010 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача 1 в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства податку на додану вартість (за періоди: листопад 2008 р. - червень 2009 р., серпень - вересень 2009 р., листопад- грудень 2009 р.), за результатами якої складено акт перевірки № 23-03/34965423 (далі акт перевірки № 23-03/34965423) (т. 1 а.с. 19-28).

Як убачається зі змісту названого акта, перевіркою встановлено, що у листопаді - грудні 2009 р. у відповідача 1 існували господарські відносини, з-поміж іншого, з відповідачем 2 (т. 1 а.с. 25).

Крім того, перевіркою встановлено, що директором відповідача 1 зазначена підприємницька діяльність не здійснювалася, у звязку з чим перевіряючими було зроблено висновок про те, що перелічені в акті перевірки правочини є нікчемними (т. 1 а.с. 27-28).

У період з 3 по 7 червня 2010 р. позивачем було проведено виїзну позапланову перевірку відповідача 2 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з відповідачем 1, за результатами якої складено акт перевірки від 10 червня 2010 р. № 802/23-33011056 (далі ? акт перевірки № 802/23-33011056) (т. 1 а.с. 32-39).

Згідно з розділом 4 «Висновки»названого акта перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з відповідачем 1 з метою настання реальних наслідків у листопаді-грудні 2009 р. (т. 1 а.с. 38-39).

На підставі зазначених актів перевірок позивачем було предявлено даний позов до суду. Зокрема, про стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2 вартості отриманого за укладеним між ними договором в сумі 480271547 грн 40 коп., а також про стягнення з відповідача 2 на користь Державного бюджету України вартість отриманого за укладеним між відповідачами договором в сумі 480271547 грн 40 коп.

У судовому засіданні 14 квітня 2011 р. представником позивача позовні вимоги було уточнено, зокрема, він просив суд стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1 вартість отриманого за договором в сумі 480271547 грн 40 коп., а також стягнути відповідача 1 на користь Державного бюджету України вартість отриманого за договором в сумі 480271547 грн 40 коп.

Проте, у судовому засіданні як факт, який не оспорювався сторонами встановлено, що договір (усний або письмовий) на поставку скла білого UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n= 1.523 на загальну суму 480271547 грн 40 коп. (далі товар) між відповідачами не укладався.

Відповідачем 1 на адресу відповідача 2 товар не поставлявся, оплата товару відповідачем 2 не здійснювалася.

Зокрема, допитана в якості свідка в судовому засіданні 29 березня 2011 р. директор відповідача 1 ОСОБА_4 пояснила суду, що її дошлюбне прізвище ОСОБА_4. Про товариство відповідач 1 їй нічого не відомо. Зазначене товариство вона не реєструвала та його директором не являється. У вересні 2006 р. на залізничному вокзалі познайомилась з ОСОБА_6., на прохання якого та за винагороду в сумі 100 грн. підписала у нотаріуса 2 картки на відкриття рахунку в банківській установі, а потім у банку зразки підпису. Інших документів не підписувала.

Свідок також пояснив суду, що наявні в матеріалах справи документи: податкові та видаткові накладні, які нібито видані та підписані ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 44-61), вона не підписувала. Господарською діяльністю не займалася, скло відповідачу 2 не постачала, оплату за будь-який товар від нього не отримувала (т. 4 а.с.185-188).

Крім того, свідок підтвердив, що наявні у матеріалах справи пояснення співробітнику податкової міліції (т. 1 а.с. 15) надані та підписані власноручно. Усі викладені у цих поясненнях обставини відповідають дійсності. Зазначені пояснення нею були надані добровільно, психологічного або іншого тиску з боку працівників податкового органу не було.

При вирішені справи судом також враховано, що відповідачем 2 не надано суду жодного доказу на підтвердження місця, в якому нібито було отримано товар від директора відповідача 1 на загальну суму 480271547 грн 40 коп., а також доказів його продажу відповідачем 1.

Правову оцінку спірним правовідносинам судом надано з урахуванням наступного.

Даний адміністративний позов подано з посиланням на ст.ст. 207-208 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Водночас, згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, згідно з наведеними нормами за господарським зобовязанням, яке визнано недійсним, зі сторін такого зобовязання за рішенням суду може бути стягнуто лише те, що фактично ними було одержано за цим зобовязанням.

Проте, суд вважає доведеним, що, як вже зазначалося:

- між відповідачами договір купівлі-продажу товару не укладався;

- відповідачем 1 товар (скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n= 1.523) на адресу відповідачу 2 не постачався;

- відповідачем 2 на користь відповідача 1 кошти в сумі 480271547 грн 40 коп. не перераховувалися.

Тобто, у даному конкретному випадку кожним з відповідачів фактично нічого отримано не було (ні товару, ні коштів).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 на користь відповідача 1 коштів у сумі 480271547 грн 40 коп. є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 на користь Державного бюджету України 480271547 грн 40 коп.

Водночас суд вважає не доведеними твердження відповідача 2 щодо фактичного отримання ним товару від директора відповідача 1, оскільки вони спростовуються показаннями зазначеної особи у судовому засіданні 29 березня 2011 р. (т. 4 а.с.185-188).

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187, 254 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 15 квітня 2011 року.

Головуючий суддя О.І. Виноградова

Судді О.Д. Головенко

В.О. Журавель