Постанова № 20564633, 23.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року 2а-269/10/1070

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді ВолковаА.С., суддів Панової Г.В., Харченко С.В,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представників позивача Колісніченка С.В., Сердюкової Т.В.,

представників відповідача Вольвач С.М., Дубовика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Росава»

доБілоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Закрите акціонерне товариство «Росава»з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 05.12.2008 року № 3251/001189232/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 5284950,00 грн., з яких: 2642475,00 грн. за основним платежем; 2642475,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 05.12.2008 року № 3253/001194232/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за 6 місяців 2008 року у розмірі 4347481,00 грн.

В основу визначення податкових зобовязань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про заниження позивачем обєкту оподаткування податком на прибуток у звязку з невідображенням у складі валового доходу сум кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»за поставлений товар, який, на думку податкового органу, отримано позивачем безоплатно, адже позовна давність щодо предявлення вимоги про сплату заборгованості сплинув; безпідставне віднесення до складу валових витрат сум земельного податку (орендної плати за земельні ділянки держаної чи комунальної власності), сплачені позивачем до бюджету за відсутності оформлених договірних відносин щодо землекористування; а також про безпідставне коригування у податковому обліку податкових зобовязань з податку на додану вартість з приводу здійснення експортної операції з поставки товару за межі митної України, подальшим анулюванням цієї операції через те, що товар був затриманий і не перетнув митний кордон України, що призвело до заниження податкових зобовязань.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки податкового органу відносно заниження податкових зобовязань є безпідставними і неправомірними. Так, як стверджував позивач, кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач», яку податковий орган вважає безповоротною фінансовою допомогою, була погашена позивачем шляхом заліку зустрічних однорідних вимог з Товариством з обмеженою відповідальністю «Капрі-Експорт», яке внаслідок укладення угоди про уступку вимоги набуло усіх прав кредитора замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»у зобовязанні щодо позивача.

Щодо віднесення до складу валового доходу сум орендної плати за земельні ділянки, сплачені позивачем до бюджету як фактичним землекористувачем за відсутності оформлених договірних відносин, позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають змісту чинного законодавчого регулювання, користування землею державної чи комунальної власності в Україні є платним, а обовязок сплачувати земельний податок у вигляді орендної плати за земельні ділянки не залежить від оформлення правовстановлюючих докуентів.

Щодо тверджень податкового органу про неправильне коригування податкових зобовязань з податку на додану вартість, позивач зазначив, що це не призвело до заниження податкових зобовязань і втрат державного бюджету, що також підтверджується висновками експертних досліджень, представлених суду.

Провадження в даній справі судом зупинялось (ухвала від 16.06.2009) до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративних справах №2а-7740/09/1070 та №2а-7733/09/1070.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 по справі №2а-7740/09/1070, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010, у задоволенні позову Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Росава»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»коштів, отриманих за нікчемною угодою, відмовлено.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2009 по справі №2а-7733/09/1070, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010, у задоволенні позову Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про стягнення із Закритого акціонерного товариства «Росава»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростеньпостач»коштів, отриманих за нікчемною угодою, відмовлено.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що, на їх думку, податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Росава»(правонаступник Закритого акціонерного товариства «Росава») є юридичною особою, що зареєстрована 07.12.1998 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 30.12.1998 за №331.

У листопаді 2008 року посадовими особами Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 (акт перевірки від 25.11.2008 №2684/23-2-032/30253385/331).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем, зокрема:

підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 2642475,00 грн., в тому числі по періодах: за ІІ квартал 2007 року на суму 2579895,00 грн.; за ІІІ квартал 2007року на суму 26394,00 грн.; за ІV квартал 2007 року на суму 36186,00 грн.;

пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4347481,00 грн., у тому числі за червень 2008 року на суму 4347481,00 грн.

За результатами перевірки Білоцерківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 3251/001189232/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 5284950,00грн., з яких: 2642475,00 грн. за основним платежем; 2642475,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 3253/001194232/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за 6місяців 2008 року у розмірі 4347481,00 грн.

Податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 2642475,00 грн. (за основним платежем) визначено податковим органом у звязку із здійсненням позивачем двох господарських операцій:

1) не включенням до валового доходу кредиторської заборгованості у сумі 10319580,00грн. перед кредитором - ТОВ «Коростеньпостач»за поставлений товар, який, за висновками посадових осіб податкового органу, позивач отримав безоплатно, а договір уступки права вимоги від 17.05.2007 №РС-1, укладений між ТОВ «Коростеньпостач»та ТОВ «Капрі-Експорт»та подальший залік зустрічних однорідних вимог, що відбувся між позивачем і ТОВ «Капрі-Експорт», не повинні братися до уваги, оскільки операції не були відображені у бухгалтерському обліку цих контрагентів;

2) включенням до складу валових витрат сум земельного податку (орендної плати за земельну ділянку державної чи комунальної власності), нарахованого та сплаченого позивачем як землекористувачем до бюджету до проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки у Центрі державного земельного кадастру.

Рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 6 місяців 2008 року у розмірі 4347481,00 грн. прийнято податковим органом у звязку з коригуванням (зменшенням) позивачем у травні 2008 року податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 4347481,00 грн., що були відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача з приводу здійснення господарської операції з поставки товару на суму 22427001,52грн. за межі митної території (експорт) через комісіонера ТОВ «Капрі-Експорт». За твердженням посадових осіб податкового органу, підстави для коригування податкових зобовязань відсутні і документально не підтверджуються.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

З приводу визначення податкових зобовязань з податку на прибуток судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось судом, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.01.2007 по 30.06.2008 встановлено заниження позивачем цього показника у ІІ кварталі 2007 року на суму 10319580,00 грн. за рахунок кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Коростеньпостач»за договором поставки від20.06.2006 №1516.

Так, у червні 2006 року між позивачем і ТOB «Коростеньпостач»(постачальник) укладено два договори поставки товару (абразивних паст). Згідно з договором від 22.05.2006 №КПР-1/1418 TOB«Коростеньпостач»зобовязувалось поставити вказаний товар у кількості 10000 кг на загальну суму 15283200,00 грн., в т.ч. ПДВ 2547200,00 грн., а за договором від 20.06.2006 №1516 - в кількості 24000 кг на загальну суму 36679680,00 грн., в т.ч. ПДВ 6113280,00 грн.

На виконання вказаних договорів поставки позивачем прийнято від TOB«Коростеньпостач»товар - основу паст абразивних на загальну суму 51962880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7260480,00 грн. Прийняття товару супроводжувалось оформленням актів передачі, складеними представниками позивача і TOB«Коростеньпостач», видачею видаткових та податкових накладних. Так, у травні - червні 2006 року (II квартал 2006 року) позивач отримав від ТОВ «Коростеньпостач»товар на загальну суму 30566400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5094400,00грн., а у липні - серпні 2006 року (III квартал 2006 року) на загальну суму 21396480,00 грн., в т.ч. ПДВ 3566080,00 грн.

Акти прийому-передачі товару (основа паст абразивних), видаткові та податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства та мають усі обов'язкові реквізити, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, судом установлено, що позивач отримав від ТОВ «Коростеньпостач»за договорами поставки від 22.05.2006 №КПР-1/1418 та від 20.06.2006 №1516 товар (основа паст абразивних) на загальну суму 51962880,00 грн., в т.ч. ПДВ 7260480,00 грн., у тому числі по періодах: у II кварталі 2006 року на загальну суму 30566400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5094400,00 грн.; у III кварталі 2006 року на загальну суму 21396480,00 гри., в т.ч. ПДВ - 3566080,00 грн.

За поставлений за договорами поставки від 22.05.2006 №КПР-1/1418 та від 20.06.2006 №1516 товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Коростеньпостач»кошти на загальну суму 41643300,00 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача.

Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Коростеньпостач», що залишилась непогашеною, становила суму 10319580,00 грн.

Як встановлено судом, витрати на придбання товару за вказаними договорами на загальну суму 44702400,00 грн. (без ПДВ) позивачем було відображено у регістрах бухгалтерського обліку та заявлено у складі валових витрат в Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 року в розмірі 25472000,00 грн. та в Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року в розмірі 44702400,00 грн. (17830400,00 грн. + 25472000,00грн.). Даний факт підтверджується даними акта перевірки від 25.11.2008 №2684/23-2-032/30253385/331 та висновком №12034/12035 експертного дослідження, складеного 21.01.2010 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, наданого суду позивачем і дослідженого під час судового розгляду.

У травні 2007 року між ТОВ «Коростеньпостач»і ТОВ «Капрі-Експорт»укладено договір від 17.05.2007 №РС-1 уступки права вимоги, згідно з яким ТОВ «Коростеньпостач»передало новому кредиторові - ТОВ «Капрі-Експорт»право вимагати від боржника ЗАТ«Росава»заборгованість, що виникла на підставі договору поставки від 20.06.2006 №1516 у сумі 10319580,00 грн.

TOB «Коростеньпостач» надіслано на адресу ЗАТ «Росава»повідомлення про уступку права вимоги (лист від 18.05.2007 №70518) за договором поставки від 20.06.2006 №1516 на суму 10319580,00 грн.

Крім того, TOB «Капрі-Експорт»листом від 21.05.2007 №21/1 також повідомило ЗАТ«Росава»про набуття прав кредитора за договором поставки від 20.06.2006 №1516 на суму 10319580,00 грн.

Таким чином, у господарському зобовязанні з приводу сплати кредиторської заборгованості у сумі10319580,00 грн., що виникла з договору поставки від 20.06.2006 №1516, змінився кредитор, тому з моменту надсилання TOB «Коростеньпостач»на адресу ЗАТ «Росава»повідомлення від 18.05.2007 №70518 в останнього виник обовязок щодо сплати 10319580,00 грн. заборгованості на користь TOB «Капрі-Експорт».

У травні 2008 року між позивачем і TOB «Капрі-Експорт»складено протокол (від 30.05.2008) про залік зустрічних однорідних вимог з якого убачається, що ЗАТ «Росава»має заборгованість перед TOB «Капрі-Експорт»у розмірі 11803076,45 грн., з яких: 1483496,45 грн. заборгованість за несплаченою комісійною винагородою згідно з договором комісії від 22.05.2006 № КЕ22/5-1419; 10319580,00 грн. кредиторська заборгованість згідно з договором поставки від 20.06.2006 №1516 та договором уступки права вимоги від 17.05.2007 №РС-1.

Водночас протоколом визначено, що TOB «Капрі-Експорт»має перед ЗАТ «Росава»заборгованість за реалізований комісіонером товар у сумі 9031272,00 грн. (з урахуванням сплаченої передплати), що виникла на підставі договору комісії від 22.05.2006 №КЕ22/5-1419.

Внаслідок підписання протоколу від 30.05.2008 між ЗАТ «Росава»і ТОВ «Капрі-Експорт» проведено залік зустрічних однорідних вимог на суму 9031272,00 грн. Залишок кредиторської заборгованості ЗАТ «Росава»перед ТОВ «Капрі-Експорт»становить суму 2771804,45 грн. (11803076,45грн. 9031272,00 грн.).

Як убачається з висновку № 12034/12035 експертного дослідження, складеного 21.01.2010 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в регістрах бухгалтерського обліку ЗАТ «Росава»по рахунку 631/2 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» було відображено зменшення кредиторської заборгованості перед TOB«Капрі-Експорт»з 11803076,45 грн. (10319580,00 грн. + 1483496,45 грн.) на суму 9031272,00 грн. Станом на 01.06.2008р. кредиторська заборгованість ЗАТ «Росава»перед TOB «Капрі-Експорт» становить 2771804,45 грн. (11803076,45 грн. 9031272,00 грн.).

Даючи правову оцінку встановлене ним фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів роби (послуг).

В силу положень підпункту 5.3.3 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Аналіз вказаних положень Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»надає підстави для висновку про наявність у позивача законних підстав віднести до складу валових витрат суму коштів, сплачених ТОВ«Коростеньпостач»в оплату за товар (основу абразивних паст) на підставі договорів поставки від 22.05.2006 №КПР-1/1418 та від 20.06.2006 №1516.

Відображення ЗАТ «Росава»кредиторської заборгованості перед TOB «Коростеньпостач»в розмірі 8599650,00 грн. (10319580,00 грн. - ПДВ 1719930,00 грн.) у складі валових витрат підприємства відповідає вимогам Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Обмеження щодо застосування заліку зустрічних однорідних вимог передбачені статтею 602 Цивільного кодексу України, згідно з якою не допускається зарахування зустрічних вимог: при відшкодуванні шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; при стягненні аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР).

Підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як встановлено судом, договір поставки абразивних паст між позивачем і ТОВ «Коростеньпостач», щодо якого ТОВ «Коростеньпостач» у подальшому уступило право вимоги ТОВ«Капрі-Експорт», був укладений 20.06.2006 (остання поставка товару була здійснена постачальником 16.08.2006), а угода про залік зустрічних однорідних вимог була укладена між ЗАТ «Росава»і ТОВ «Капрі-Експорт»30.05.2008, тобто в межах позовної давності.

Кредиторська заборгованість ЗАТ «Росава»перед TOB «Коростеньпостач»на суму 10319580 гри., у т.ч. ПДВ. набула б статусу безповоротної фінансової допомоги лише 16.08.2009, тобто після закінчення трирічного строку позовної давності, який обчислюється з 16.08.2006 (остання дата отримання товару), і мала б бути включена до валових доходів саме у цей період (за 9 місяців 2009 року), якби не відбулись уступка вимоги і залік зустрічних однорідних вимог на суму 9031272.00 грн.

Під час судового розгляду представник податкового органу стверджував, що укладення договору уступки права вимоги від 17.05.2007 №РС-1 між ТОВ «Коростеньпостач»та ТОВ «Капрі-Експорт»є незаконним, адже постановою господарського суду Житомирської області від 12.07.2007 (справа №3/67Б) ТОВ «Коростеньпостач»було визнано банкрутом, а офіційне оголошення про даний факт було опубліковано в газеті «Голос України»лише 16.05.2008.

Суд дані твердження для правової оцінки угоди не приймає, адже визнання ТОВ «Коростеньпостач»банкрутом відбулось після укладення договору уступки права вимоги. Крім того, визнання боржника банкрутом не означає припинення юридичної особи, а лише є підставою для відкриття ліквідаційної процедури, під час якої боржник як юридична особа не позбавляється дієздатності і має право укладати цивільно-правові угоди з обмеженнями, встановленими законом.

Твердження податкового органу про те, що позивач не мав права здійснювати залік зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Капрі-Експорт»з тих підстав, що операція з уступки права вимоги на підставі договору від 17.05.2007 №РС-1, укладеного між ТОВ«Коростеньпостач»та ТОВ «Капрі-Експорт», не була відображена у бухгалтерському обліку зазначених юридичних осіб, що внаслідок вжитих податковою службою заходів неможливо встановити наявність факту уступки права вимоги та наявності заборгованості, судом до уваги не приймається, адже дані висновки спростовуються документами первинного бухгалтерського обліку позивача, наявними в матеріалах справи. Крім того, суд зазначає, що на позивача не може покладатися відповідальність за ведення бухгалтерського обліку та виконання інших зобовязань його контрагентами.

Як встановлено судом і підтверджено висновком №12034/12035 експертного дослідження, складеного 21.01.2010 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, господарська операція щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог згідно з протоколом від 30.05.2008, складеним між ЗAT «Росава»та TOB «Капрі-Експорт,»відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а заниження валового доходу за І півріччя 2007 року на суму 10319580,00 грн. за рахунок кредиторської заборгованості ЗАТ«Росава»перед TOB «Коростеньпостач»за договором поставки від 20.06.2006. №1516, як вважає податковий орган, документально та нормативно не підтверджується. Таким чином, порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вбачається, факту неправомірного формування позивачем валових витрат у звязку з вчиненням вказаних господарських операцій відповідачем суду не доведено.

З приводу віднесення позивачем до складу валових витрат сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, судом встановлено наступне.

Згідно з договором купівлі - продажу нежитлових будівель від 28.04.2007 №1586, укладеному між позивачем (покупець) і ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»(продавець), позивачем придбано нежитлові будівлі за ціною 11198400,00 грн. (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.04.2007 №14416817, номер запису №737 в книзі 12).

Нерухоме майно, що придбане позивачем, розташоване на земельній ділянці прощею 78,2751 га, що знаходиться за адресою вул. Леваневського, 83 в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - обслуговування основного виробництва.

Вказана земельна ділянка була надана в оренду ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»згідно з розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 23.12.2005 №442 строком на 10 років (договір оренди земельної ділянки від 16.02.2006, зареєстрований в Київській регіональній філії №4 Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»від 16.02.2006 №0406011000345).

У звязку з укладенням договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 28.04.2007 №1586 вказаний договір оренди земельної ділянки було розірвано згідно з розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 03.08.2007 №457 у звязку з добровільною відмовою ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль»від права оренди та знято з реєстрації в Київській регіональній філії №29 Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»від 16.08.2007 року.

Позивачем договір оренди щодо вказаної земельної ділянки укладено лише 24.12.2007.

Як зазначено в акті перевірки, право використання вказаної земельної ділянки у позивача виникло лише з дня реєстрації договорів оренди земельної ділянки в Київській регіональній філії №4 Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», а саме з 24.12.2007.

Однак, з моменту укладення і державної реєстрації договору купівлі - продажу нежитлових будівель від 28.04.2007 №1586 позивач фактично здійснював право користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані нежитлові будівлі, і сплачував при цьому орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності згідно з вимогами Закону України від 03.07.1992 № 2535 «Про плату за землю». При цьому, витрати на сплату орендної плати за земельні ділянки позивач включив до складу валових витрат.

Так, відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 № 2535 «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно із статтею 5 Закону України від 03.07.1992 № 2535 «Про плату за землю»обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Позивач в силу придбання і володіння нежитловими будівлями фактично розпочав використовувати земельну ділянку, що перебувала у державній чи комунальній власності, таким чином, згідно з вимогами статей 2, 5 Закону України від 03.07.1992 № 2535 «Про плату за землю»був зобовязаний сплачувати до бюджету орендну плату за земельну ділянку.

При цьому, суд звертає увагу, що обєктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у будь-якому користуванні, а не лише на умовах оренди. Тим більше, закон не повязує обовязок платника податків сплачувати податок з оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якщо факт землекористування не оспорюється цим платником.

Під час судового розгляду відповідач не оспорював законності сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку і правомірності зарахування сплачених сум до бюджету.

Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування».

Це означає, що висновки податкового органу про неправомірне включення позивачем сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності до складу валових витрат, є такими, що не відповідають змісту чинного законодавчого регулювання, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 №3251/001189232/0 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

З приводу рішення податкового органу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки, посадовими особами податкового органу встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2008 року на суму 4347481,00 грн.

Даний висновок обґрунтовується податковим органом тим, що підприємством в порушення вимог під пункту 5.6 пункту 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»,затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054, в рядку 8.3 «коригування на основі попередніх періодів, згідно з пункту 4.5 статті 4 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податкової декларації з податку на додану вартість не відображаються суми коригувань на основі попередніх звітних періодів, а вираховуються суми податку на додану вартість, що відображаються у рядку 1 Декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів».

За травень 2008 року розбіжність у сумі 4347481,00 грн. виникла за рахунок того, що ЗАТ «Росава»в реєстрі виданих податкових накладних проведено коригування по ТОВ «Капрі-Експорт». Перевіркою наданих документів, а саме розрахунків коригувань на основі попередніх звітних періодів, первинних банківських документів, встановлено, що за рахунок коригування від 29.05.2008 №1/50801 до податкової накладної від 31.12.2007 №50801 на суму податку на додану вартість 4347481,00 грн., підпис покупця та дата отримання відсутні. Згідно з вказаним розрахунком здійснено коригування кількісних показників, а саме: зміна кількості 16940 основи абразивних паст, в результаті чого підлягають коригуванню обсяги без урахування ПДВ в сумі 21737408,00 грн. та податкове зобовязання продавця в сторону зменшення в сумі 4347481,00 грн. Оприбуткування товару, відповідно до якого здійснено коригування, не проводилось, що підтверджено перевіркою по рахунку 28 «Товари на складі». Перевіркою первинних банківських документів (виписок по банківському рахунку) за травень 2008 року не встановлено повернення ЗАТ «Росава»коштів від ТОВ «Капрі-Експорт».

Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що коригування кількісних та вартісних показників в травні 2008 року по товару «пасти абразивні»документально не підтверджено, повернення попередньої оплати підприємством не здійснювалось, реалізація на експорт не проводилась, тобто проведене коригування податкових зобовязань ЗАТ «Росава»в травні 2008 року згідно з наданими для перевірки документами не підтверджено.

На підставі зазначених висновків Білоцерківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2008 року № 3253/001194232/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 6 місяців 2008 року у розмірі 4347481,00 грн.

Щодо зазначених обставин судом встановлено наступне.

Згідно з договором комісії на продаж від 22.05.2006 №КЕ22/5-1419, укладеним між ЗАТ «Росава»(комітент) і ТОВ «Капрі-Експорт» (комісіонер), комісіонер зобов'язувався за дорученням комітента за його рахунок, але від свого імені за обумовлену винагороду, здійснити продаж продукції за межі України (п. 1.1 договору). Асортимент, кількість, якість, терміни, визначена комітентом ціна та інші умови поставки та характеристики продукції, наданої на комісію, обумовлюються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору). Комісіонер зобов'язується щомісяця надавати комітентові Звіт про продану продукцію (п.2.1.7 договору).

На виконання пункту 2.1.9 вказаного договору комісіонер зобов'язувався: «передавати комітентові всі отримані по виконаному дорученню документи, у тому числі: 5-й екземпляр вантажно-митної декларації (у графі 2 ВМД вказуються відомості про Комітента; у графі 9 відомості про Комісіонера; у графі 28 - банківські реквізити Комісіонера; у графі 44 - відомості про даний договір комісії) з відміткою митниці про фактичне вивезення вантажу за межі митної території України».

На виконання умов вказаного договору TOB «Капрі-Експорт»уклало контракт купівлі-продажу від 01.06.2006 №КЕ-1 з компанією ion of business advisers LTD»(Великобританія), на підставі якого TOB «Капрі-Експорт»здійснило експорт товару - основу абразивних паст.

Згідно з вантажно-митними деклараціями від 10.08.2006 №12500000/6/930553 та від 26.10.2006 №12500000/6/930553 товар пройшов митне оформлення, але товар, оформлений за ВМД від 26.10.2006 №12500000/6/930700 (в кількості 16940 кг, вартістю 22427001,52 грн.) не був експортований, так як був затриманий Яворівською митницею. У подальшому цей товар постановою слідчого був визнаний речовим доказом у кримінальній справі.

З податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Росава»за травень 2008 року вбачається, що обсяги поставки за операціями на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів (р.1), становлять 21388158,00 грн., сума ПДВ 4277631,00 грн., обсяги поставки за послугами, отриманими від нерезидента на митній території України (р.7) - 299146,00 грн., сума ПДВ - 59829,00 грн., податкові зобовязання з ПДВ (р.9) за травень 2008 року складають 4337460,00 грн.

При цьому, у додатку №5 до зазначеної податкової декларації «Розшифровки до податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»зазначено, що підприємством здійснено коригування податкових зобов'язань по покупцю (індивідуальний податковий номер 323615710247) на обсяг поставки (без ПДВ) - 21737408,00 грн., сума ПДВ - 4347481,60 грн.

Згідно з Розрахунком №1/50801 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.12.2007 №50801, позивачем 29.05.2008 здійснено коригування товару - основи абразивних паст у кількості 16940 кг, в результаті чого підлягають коригуванню в сторону зменшення обсяги поставки без урахування ПДВ на суму 21737408,00грн. та податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 4347481,60 грн.

Дослідженням реєстру виданих податкових накладних ЗАТ «Росава»за травень 2008року встановлено зменшення податкового зобовязання з податку на додану вартість на 4347481,00 грн. та зменшення обсягу поставки без урахування ПДВ на суму 21737408,00 грн.

Загальна сума обсягів поставки без урахування ПДВ та податкове зобовязання з ПДВ, що відображені в реєстрі виданих податкових накладних, відповідають показникам відображеним в поданій декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Росава»за травень 2008року.

В тій же декларації за травень 2008 року ЗАТ «Росава»зменшило податковий кредит з податку на додану вартість на суму 4347481,00 грн.

Як встановлено судом, у травні 2008 року коригування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 4347481,60 грн. було здійснено на підставі звіту комісіонера від 29.05.2008 №4 до договору комісії від 22.05.2006 №КЕ22/5-1419, згідно з яким комісіонер (TOB «Капрі-Експорт») повідомив ЗАТ «Росава»про реалізацію на експорт товару - основи абразивних паст у кількості 16940 кг на суму 21737408,00 грн., комісійна винагорода комісіонера складає 689593,52 грн.

Отже, в звіті Комісіонера від 29.05.2008 №4 зазначено, що Комісіонер - ТОВ «Капрі-Експорт»реалізувало від імені комітента - ЗАТ «Росава»на експорт товар - основу абразивних паст в кількості 16940 кг на загальну суму 21737408,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»встановлено ставку податку при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг у розмірі «0»відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до пункту 8 Положення про вантажну мінну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574 (у редакції, що діяла на момент оформлення ВМД), ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Підтвердженням факту перетину товарами митного кордону України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 №243 «Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», є оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Згідно підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті З Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту.

Яке вже зазначалось, товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

З дослідженої копії ВМД від 26.10.2006 №12500000/6/930700 убачається, що на ній відсутній напис митного органу про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, а також підпис податкової особи і гербова печатка митниці.

Це означає, що у позивача не було підстав для застосування ставки податку на додану вартість при експорті товарів у розмірі «0»до бази оподаткування.

Під час судового розгляду позивачем додано до матеріалів справи податкові накладні від 23.06.2006 №60620, від 27.07.2006 №60727, від 16.08.2006 №60816, при цьому розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них від 29.05.2008 №№ 1/60620, 1/60727, 1/60816, згідно з якими позивачем зменшено розмір податкового кредиту з ПДВ за травень 2008 року, податковим органом не досліджувались, в Акті перевірки це не зазначено.

Таким чином, в зв'язку з відсутністю Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 29.05.2008 №№ 1/60620, 1/60727, 1/60816 до податкових накладних від 23.06.2006 №60620, від 27.07.2006 №60727, від 16.08.2006 №60816, у ЗАТ «Росава»були відсутні підстави для здійснення коригування податкового кредиту з ПДВ в травні 2008 року на суму 4347481,60 грн., яке знайшло відображення в р.16 та р.16.3 Податкової декларації з податку на додану вартість позивача за травень 2008 року та Додатку №1 до неї «Розрахунок коригування сум ПДВ по податкової декларації з податку на додану вартість».

Однак, якщо товар (основа абразивних паст) в кількості 16940 кг на загальну суму 21737408 грн. не значиться вивезеним за межі митної території України, а в зв'язку з чим податкові зобов'язання з ПДВ ЗАТ «Росава»у травні 2008 року на суму 4347482 грн. не підлягають коригуванню, відповідно до звіту Комісіонера від 29.05.2008 №4, то збільшення податкового зобов'язання з ПДВ ЗАТ «Росава»за травень 2008 року на суму 4347482 грн., не вплинуло на розрахунки з бюджетом за звітний період - травень 2008 року. Тобто, відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - травень 2008 року, зазначене у Податковій декларації з податку на прибуток ЗАТ «Росава»за травень 2008 року, залишається незмінним та становить 11396858 грн., так як на цю ж суму 4347482 грн. у травні 2008 року не підлягає коригуванню (зменшенню) податковий кредит з ПДВ.

Зазначений висновок суду грунтуєтсья на досліджених у судовому засіданні доказах та даних висновку №12034/12035 експертного дослідження, складеного 21.01.2010 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, наданого суду позивачем і дослідженого під час судового розгляду.

З висновку №4148/4149/10-19 судово-економічної експертизи за кримінальною справою №47-1172 від 29.12.2010 також убачається, що внаслідок проведеної експертизи неможливо встановити чи підтверджується документально та нормативно висновки акту перевірки ЗАТ «Росава»від 25.11.2008 №2684/23-2-032/30253385/331 щодо порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у звязку з чим ЗАТ «Росава»у червні 2008 року безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування з держаного бюджету податок на додану вартість на суму 4347481,00 грн.

При вирішенні даного питання суд також керується приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вже зазначалось вище, висновки акта перевірки від 25.11.2008 №2684/23-2-032/30253385/331 не дозволяють дійти однозначного висновку про порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що надає суду підстави для висновку про недоказаність факту порушення позивачем податкового законодавства і, як наслідок, прийняти рішення на користь платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від05.12.2008 №3253/001194232/0, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Росава»(правонаступник Закритого акціонерного товариства «Росава») зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за 6 місяців 2008 року у розмірі 4347481,00грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 05.12.2008 №3251/001189232/0, згідно з яким Приватному акціонерному товариству «Росава»(правонаступник Закритого акціонерного товариства «Росава») визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 5284950,00 грн., з яких: 2642475,00 грн. за основним платежем; 2642475,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддяВолков А.С.

СуддіПанова Г.В.

Харченко С.В.

Дата виготовленні і підписання повного тексту постанови 30 травня 2011 року