Постанова № 20564323, 14.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 року 2а-836/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача Гаврилюка А.В.,

представника відповідача Мацюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

проскасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд»з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень:

від 29.12.2009 №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 864033,00 грн., з яких: 576022,00 грн. за основним платежем; 288011,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 29.12.2009 №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 691225,50 грн., з яких: 460817,00 грн. за основним платежем; 230408,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобовязань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за маркетингові та мерчандайзингові послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни вказаних послуг, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались, позивач не мав не меті дійсне отримання послуг, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобовязань. Тому укладені договори, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надані контрагентами в повному обсязі і оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Агро - Трейд»є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції Києво-Святошинського району Київської області з 22.04.2004 за №1087, зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 24.05.2004 №100166800).

Основним видом діяльності позивача є здійснення оптової торгівлі продовольчими товарами. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, основним покупцем товарів позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», яке здійснює подальшу реалізацію товарів позивача через мережу супермаркетів роздрібної торгівлі «Сільпо».

З метою збільшення обсягів продажу поставлених позивачем товарів кінцевим споживачам у жовтні 2007 року, травні 2008 року та лютому 2009 року ним було укладено договори про надання маркетингових та мерчандайзингових послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістайл»відповідно.

У жовтні 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.03.2010 (акт перевірки від 21.12.2010 №903/23-2/32837481).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 576022,00 грн., в тому числі по періодах: за І-й квартал 2008 року на суму 60417,00 грн.; за ІІ-й квартал 2008 року на суму41667,00грн.; за ІІІ-й квартал 2008 року на суму 107278,00грн.; за ІV-й квартал 2008 року на суму 69667,00 грн.; за І-й квартал 2009 року на суму 68373,00 грн.; за ІІ-й квартал 2009 року на суму 99596,00 грн.; за ІІІ-й квартал 2009року на суму 129024,00 грн.;

підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 460817,00 грн., в тому числі по періодах: за2008рік на суму 190237,00грн.; за 2009 рік на суму 270580,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущенні, що договори про надання маркетингових та мерчандайзингових послуг, укладені між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістайл», є нікчемники і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного отримання маркетингових послуг, фактично ніякі послуги контрагентами не надавалися, а договори укладено лише задля незаконного зменшення обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на виявлених недоліках актів приймання-передачі послуг, складених між позивачем і його контрагентами, припущенні про нездатність контрагентів надати послуги, а також на твердженнях про те, що контрагенти позивача не відобразили у податковому обліку операції з надання послуг.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 29.12.2009 №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 864033,00 грн., з яких: 576022,00 грн. за основним платежем; 288011,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 29.12.2009 №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 691225,50 грн., з яких: 460817,00 грн. за основним платежем; 230408,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Під час судового розгляду встановлено, що у жовтні 2007 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс» (виконавець) укладено договір про надання послуг з мерчандайзингу від 01.10.2007 №01/10, згідно з яким виконавець зобовязувався за плату надати послуги мерчандайзингу (розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні (полицях, стендах, холодильних вітринах) в місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника; поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, надання їй привабливого вигляду; контроль за організацією торгівельно-технологічного процесу в торгівельних мережах; контроль за асортиментом продукції замовника у торговельних мережах тощо).

Вартість послуг за вказаним договором визначалась сторонами на початку кожного місяця на підставі Погоджень вартості послуг, які є додатками до договору, загальна вартість становила суму 490000,00 грн. (у тому числі ПДВ 81666,66 грн.), з яких: 50000,00 грн. у жовтні 2007року; 20000,00 грн. у грудні 2007 року; 50000,00 грн. у січні 2008 року; 100000,00 грн. у лютому 2008року; 70000,00 грн. у березні 2008 рок; 200000,00 грн. у квітні 2008 року).

Факт надання послуг мерчандайзингу за вказаним договором підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, що містять інформацію послуги, які надано контрагентом, місце надання послуг (адреси магазинів ТОВ «Фоззі-Фуд»), а також вартість послуг (акти на загальну суму 490000,00 грн., у тому числі: від 31.10.2007 №3110127 на суму 50000,00 грн.; від 31.12.2007 №311234 на суму 20000,00 грн.; від 31.01.2008 №3101134 на суму 50000,00 грн.; від 29.02.2008 №2902176 на суму 100000,00 грн.; від31.03.2008 №3103106 на суму 70000,00 грн.; від 31.4.2008 №200462 на суму 200000,00грн.). В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс»кошти на загальну суму 490000,00 грн. (у тому числі ПДВ 81666,66 грн.), факт перерахування коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, що міститься у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс»шість податкових накладних на загальну суму 490000,00грн. (у тому числі ПДВ 81666,66 грн.).

Згідно з даними акта перевірки від 21.12.2010 №903/23-2/32837481, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату послуг мерчандайзингу включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість (81666,66 грн.) на підставі податкових накладних, виданих ТОВ«Техноспец-Сервіс», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

У травні 2008 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»(виконавець) укладено договір про надання послуг з мерчандайзингу від 01.05.2008 №01/05, згідно з яким виконавець зобовязувався за плату надати послуги мерчандайзингу (розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні (полицях, стендах, холодильних вітринах) в місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника; поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, надання їй привабливого вигляду; контроль за організацією торгівельно-технологічного процесу в торгівельних мережах; контроль за асортиментом продукції замовника у торговельних мережах тощо).

Вартість послуг за вказаним договором визначалась сторонами на початку кожного місяця на підставі Погоджень вартості послуг, які є додатками до договору, загальна вартість становила суму 1095135,52 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.), з яких: 200000,00 грн. у травні 2008року; 108959,84 грн. у липні 2008 року; 102986,62 грн. у серпні 2008 року; 102986,62грн. у вересні 2008 року; 136493,32 грн. у жовтні 2008 року; 142814,68 грн. у листопаді 2008 року; 197907,82грн. у грудні 23008 року; 56642,64 грн. у січні 2009 року; 46343,98 грн. у лютому2009року).

Факт надання послуг мерчандайзингу за вказаним договором підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі наданих послуг, що містять інформацію послуги, які надано контрагентом, місце надання послуг (адреси магазинів ТОВ «Фоззі-Фуд»), а також вартість послуг (акти на загальну суму 1095135,52 грн., у тому числі: від 31.05.2008 №310507 на суму 200000,00 грн.; від 30.06.2008 №300639 на суму 108959,84 грн.; від31.08.2008 №310864 на суму 102986,62 грн.; від 30.09.2008 №300998 №102986,62грн.; від 31.10.2008 №311070 на суму 136493,32 грн.; від 30.11.2008 №301132 на суму 142814,68грн.; від 31.12.2008 №311264 на суму 197907,82 грн.; від 31.01.2009 №3101150 на суму 56642,64 грн.; від 15.02.2009 №150101 на суму 46343,98 грн.).

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»кошти на загальну суму 1095135,52 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.), факт перерахування коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, що міститься у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс»тринадцять податкових накладних на загальну суму 1095135,52 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.).

Згідно з даними акта перевірки від 21.12.2010 №903/23-2/32837481, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату послуг мерчандайзингу включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість (182522,57 грн.) на підставі податкових накладних, виданих ТОВ«Юнівест-Сервіс», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідний період.

У лютому 2009 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сістайл»(виконавець) укладено договір маркетингових послуг від 01.02.2009 №01/02-09М, згідно з яким виконавець зобовязувався за плату надати послуги маркетингу (розміщення овочевої продукції замовника на торгівельному обладнанні (полицях, стендах, холодильних вітринах) в місцях продажу; організація та проведення заходів стимулювання збуту продукції замовника (PR-акції, промо-акції); поширення інформації про продукцію замовника серед споживачів такої продукції; здійснення підготовки продукції до продажу, надання їй привабливого вигляду; контроль за організацією торгівельно-технологічного процесу в торгівельних мережах; контроль за асортиментом продукції замовника у торговельних мережах тощо).

Вартість послуг за вказаним договором визначалась сторонами на початку кожного місяця на підставі Погоджень вартості послуг, які є додатками до договору, загальна вартість становила суму 1179772,38 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.), з яких: 20597,33 грн. у лютому 2009 року; 61791,97 грн. у березні 2009 року; 123583,94 грн. у квітні 2009 року; 154479,93 грн. у травні 2009 року; 200000,00 грн. у червні 2009 року; 252317,21 грн. у липні 2009 року; 367002,00 грн. у серпні 2009 року).

Факт надання маркетингових послуг за вказаним договором підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі, що містять інформацію послуги, які надано контрагентом, місце надання послуг (адреси магазинів ЗАТ «ФОЗЗІ»), а також вартість послуг (акти на загальну суму 1179772,38грн., у тому числі: від 28.02.2009 №2802258 на суму 20597,33грн.; від 31.03.2009 №3103246 на суму 61791,97 грн.; від 30.04.2009 №3004308 на суму 123583,94 грн.; від 31.05.2009 №3105145 на суму 154479,93 грн.; від 30.06.2009 №3006179 на суму 200000,00 грн.; від 31.07.2009 №3107216 на суму 252317,21 грн.; від31.08.2009 №3108212 на суму 367002,00 грн.).

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістайл»кошти на загальну суму 1179772,38 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57грн.), факт перерахування коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, що міститься у матеріалах справи, та не заперечується сторонами.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістайл»тринадцять податкових накладних на загальну суму 1179772,38 грн. (у тому числі ПДВ 182522,57 грн.).

Згідно з даними акта перевірки від 21.12.2010 №903/23-2/32837481, що також не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, витрати на оплату маркетингових послуг включені позивачем до складу валових витрат у відповідному періоді і відображені у податкових деклараціях, а сума податку на додану вартість (182522,57 грн.) на підставі податкових накладних, виданих ТО«ѳстайл», включена позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість відповідача за відповідний період.

Під час судового розгляду відповідач, обґрунтовуючи висновок про незаконне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, стверджував, що контрагенти позивача не відобразили у податковому обліку та податковій звітності вказані господарські операції. Однак жодних доказів на підтвердження даних заяв податковим органом, не зважаючи на вимоги суду, не надано.

Як убачається з акта перевірки, відповідач звертався за отриманням відповідних відомостей до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська, однак отримав відповідь про неможливість проведення позапланової перевірки контрагентів у звязку з їх припиненням за позовами податкових органів (присвоєно стан 16).

Позивач під час судового розгляду навпаки наполягав, що здійснені ним господарські операції є законними: факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначено позивачу у звязку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам в оплату послуги маркетингу та мерчандайзингу, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам позивача у складі ціни наданих послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги фактично не надавались, договори про надання послуг є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності фактів ненадання маркетингових послуг позивачу його контрагентами, що покладено в основу тверджень податкового органу про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність недоліків в оформленні актів приймання-передачі послуг, складених сторонами, а також припущення про відсутність у контрагентів позивача штатного персоналу для надання послуг, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо наданих послуг, але не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі послуги контрагентами не надавались.

Це також означає, що висновок податкового органу про нікчемність договорів про надання маркетингових послуг, укладених між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

Суд також зазначає, що прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобовязання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Щодо визначення позивачем податкових зобовязань суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Техноспец-Сервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнівест-Сервіс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Сістайл»в оплату за надані послуги маркетингу, є повязаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що послуги контрагентами не надавались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення рішення від 29.12.2009 №0001242300/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток є протиправним і підлягає скасуванню.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доказані.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.12.2009 №0001242300/0, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 864033,00 грн., з яких: 576022,00 грн. за основним платежем; 288011,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 29.12.2009 №0001252300/0, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агро-Трейд» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 691225,50 грн., з яких: 460817,00 грн. за основним платежем; 230408,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяВолков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 19 квітня 2011 року.