Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 липня 2008 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.

з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.

ОСОБА_1, представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою Комерційного банку «Княжий» на рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2008 року у справі за позовом Комерційного банку «Княжий» до ОСОБА_1про стягнення боргу за кредитними договорами та зустрічним позовом ОСОБА_1до Комерційного банку «Княжий» про визнання угод недійсними,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 21 квітня 2008 року Комерційному банку «Княжий» відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 365413,2 грн. боргу за кредитними договорами. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Комерційного банку «Княжий» про визнання угод недійсними задоволено: угоди сторін від 2 вересня 1998 року про внесення змін та доповнень до кредитних договорів №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 відповідно від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р. визнано недійсними.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі Комерційний банк «Княжий», вважаючи його незаконним і необґрунтованим, просив апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позову та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Свої доводи апелянт обґрунтовував тим, що в період з 1 листопада 1996 по 17 квітня 1997 р. між банком і дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка тяжко хворіла, були укладені договори про надання кредиту для оплати медичних послуг на загальну суму 281 852,3 грн. Строком повернення кредитів був визначений 2003 рік.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 31 липня 1998 року ОСОБА_1. звернувся до банку із заявою, відповідно до якої сторонами у даній справі всі боргові зобов*язання ОСОБА_2 буди переоформлені на ОСОБА_1

За визнанням останнього всі заяви від імені дружини при оформленні кредитних договорів він писав власноручно, а дружина лише підписувала їх. У зв*язку з цим висновок місцевого суду про укладення ОСОБА_1додаткових угод унаслідок помилки є необґрунтованим. Апелянт вважав, що зобов*язання ОСОБА_2, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, було видане в інтересах усієї сім*ї, оскільки отримані від банку за кредитними договорами кошти пішли на потреби сім*ї - лікування дружини.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦК України 1963 р. зобов*язання припиняється смертю боржника лише за умови, що виконання не може бути проведено без особистої участі боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи банку у стягненні боргу за кредитними договорами з відповідача ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що переоформлення (перевід боргу) 2 вересня 1998 року сторонами у справі боргових зобов*язань з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 є недійсним, оскільки на час укладення цих угод правоздатність ОСОБА_2 була припинена у зв*язку з її смертю, а тому вона не могла бути стороною в угоді про перевід боргу.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги та визнаючи угоди сторін від 2 вересня 1998 року про внесення змін та доповнень до кредитних договорів №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 відповідно від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р. недійсними суд першої інстанції вважав, що ці угоди не відповідають ст. 48 ЦК України 1963 р.

Проте погодитися з такими висновками місцевого суду не можна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Статтею 4 ЦК України 1963 р., яка була чинною на час виникнення правовідносин сторін, було передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31 липня 1998 року відповідач у справі ОСОБА_1. звернувся до банку із заявою, в якій у зв*язку зі смертю своєї дружини ОСОБА_2, яка була позичальником банку за кредитними договорами №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 відповідно від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р. на загальну суму 281852,3 грн., та допущеною по цих договорах кредитною заборгованістю, просив банк переукласти зазначені договори особисто з ним. Банк з такою пропозицією ОСОБА_1 погодився.

Таким чином, відповідач переоформив на себе всі боргові зобов*язання покійної дружини з власної волі та зі згоди кредитора виключно на добровільних засадах.

Цим самим ОСОБА_1., на переконання колегії суддів, фактично погодився і з тим, що всі кредитні угоди покійною дружиною були укладені в інтересах їх сім*ї, а зазначені кредитні кошти використані на сімейні цілі - лікування хворої дружини.

Тому згідно з волевиявленням сторін 2 вересня 1998 року ними були укладені угоди про внесення змін та доповнень до кредитних договорів №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 відповідно від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р. в частині, що стосується позичальника - замість померлої ОСОБА_2 стороною (позичальником) у цих кредитних договорах був визначений ОСОБА_1.

У судовому засіданні ОСОБА_1. підтвердив свої підписи як у заяві від 31 липня 1998 року, так і в усіх п*яти угодах про внесення змін та доповнень до кредитних договорів.

Таким чином, у даному випадку відбувся не перевід боргу, який згідно із законом міг мати місце за згодою кредитора між боржником ОСОБА_2 та іншою особою (у даному випадку ОСОБА_1), як це помилково вважав суд першої інстанції, а відповідно до волевиявлення сторін у даній справі мало місце переоформлення кредитних угод між банком і ОСОБА_1, який у добровільному порядку погодився взяти на себе всі боргові зобов*язання своєї померлої дружини перед кредитною установою.

Зазначені дії сторін не суперечили чинному на той час законодавству, і зокрема принципам ст. 164 ЦК України 1963 р.

Факт отримання ОСОБА_2 коштів за договорами банківського кредиту та використання їх на потреби сім*ї підтверджується реєстром електронних платіжних документів та іншими доказами у справі (а. с. 105-109, 135), а також наступними фактичними діями самого ОСОБА_1 при переоформленні зазначених кредитних договорів на своє ім*я. Оформлення ОСОБА_2 кожного наступного кредиту у банку, на думку колегії суддів, також є беззаперечним свідченням того, що ОСОБА_2 отримувала кошти за кожним попереднім кредитним договором. Заперечення ОСОБА_1 з цього приводу як неспроможні апеляційним судом відхиляються.

За таких обставин у суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не було правових підстав вважати, що угоди сторін від 2 вересня 1998 року про внесення змін та доповнень до кредитних договорів №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 відповідно від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р. були угодами про перевід боргу, укладеними між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, та визнавати ці угоди недійсними з тих підстав, що вони не відповідають вимогам закону.

Доказів про те, що зазначені угоди ОСОБА_1були укладені внаслідок помилки, в матеріалах справи також відсутні.

Як видно з тексту кредитних договорів, строком повернення коштів був визначений січень, лютий, березень, квітень та листопад 2003 року. Банк звернувся до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитними договорами в січні, березні, жовтні та листопаді 2003 року, тобто у межах строку позовної давності (а. с. 2, 17-18, 41-42,58-59). Сума основного боргу склала 281852,3 грн., сума відсотків, виходячи з 5 % річних, за користування кредитом станом на грудень 2004 року (про що просив позивач) - 83560,9 грн., разом - 365413,2 грн.

Тому відповідно до правил ст. ст. 161, 374, 379, 383 ЦК України 1963 р., ст. ст. 1046, 1048, 1050, 1054 чинного ЦК України зазначена сума у розмірі 365413,2 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь банку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 161, 374, 379, 383 ЦК України 1963 р., ст. ст. 1046, 1048, 1050, 1054 чинного ЦК України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Комерційного банку «Княжий» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 21 квітня 2008 року скасувати.

Позов Комерційного банку «Княжий» до ОСОБА_1задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1на користь банку 365413,2 (триста шістдесят п*ять тисяч чотириста тринадцять) грн. боргу за кредитними договорами №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р.

ОСОБА_1у задоволенні його зустрічного позову до Комерційного банку «Княжий» про визнання угод сторін від 2 вересня 1998 року про внесення змін та доповнень до кредитних договорів №, № 716910, 716004, 716606, 716208, 716512 відповідно від 1 листопада 1996 р., 11 січня, 14 лютого, 12 березня і 17 квітня 1997 р. недійсними відмовити.

 Стягнути з ОСОБА_1на користь місцевого бюджету міста Рівного, ЄДРПОУ 22586331, банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31414537700002, код платежу 22090100, призначення платежу - судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. (грн. коп.).

Стягнути з ОСОБА_1на користь Комерційного банку «Княжий» 880 (вісімсот вісімдесят) грн. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: