Постанова № 20563783, 21.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 року Справа № 2а-5709/11/1070

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань

№ 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -                                        Леонтовича А.М.

при секретарі -                                        Воронюк М.М.

за участю представників сторін

від позивача:                               ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача:                                         ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню камеральної перевірки, що оформлено актом № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року, визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо визнання та визначення в акті № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»нікчемними правочинів, укладених з контрагентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно провів камеральну перевірку, оскільки законодавство України не передбачає в якості підстав проведення камеральних перевірок наявність службових записок податкової міліції, довідок про відсутність за місцем реєстрації суб’єкта господарювання. Крім того зміст акту перевірки свідчить про те, що відповідачем була проведена не камеральна перевірка, а саме невиїзна документальна перевірка. При цьому податковим органом, який фактично провів невиїзну документальну перевірку, не було дотримано вимог щодо її проведення, зокрема не було надіслано письмового запиту для надання пояснень та їх документального підтвердження, не вручено під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, не визначено в акті підстав проведення невиїзної документальної перевірки. Позивач також звертає увагу суду на безпідставність та помилковість висновків, зроблених податковим органом у акті № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача подав заву про зміну позовних вимог у якій підтримав позовну вимогу про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню камеральної перевірки, що оформлено актом № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року. Від позовної вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області щодо визнання та визначення в акті № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року про неможливість проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»нікчемними правочинів, укладених з контрагентами, представник позивача відмовився.

Представник відповідача позов не визнав та надав письмові заперечення проти позову, а також пояснив, що підставою для проведення камеральної перевірки був висновок спеціаліста.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 13.04.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 335791 (а.с. 27).

На податковому обліку Товариство з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»перебуває у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі.

Відповідно до матеріалів справи, посадовою особою ДПІ у Вишгородському районі Київської області згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Граньстройінвест», за результатами якої складено акт «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Граньстройінвест»з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит та податкові зобов’язання за період: липень-вересень 2011 року»від 03.11.2011 року № 764/15-2/37649152 (далі по тексту –Акт про неможливість проведення перевірки).

Як вбачається зі змісту Акту про неможливість проведення перевірки податковим органом було при перевірці було взято до уваги, зокрема:

-          довідку про відсутність за місцем реєстрації ТОВ «Граньстройінвест»від 03.11.2011 року, згідно якої працівниками податкового органу встановлено, що підприємство за юридичною адресою станом на 03.11.2011 року не знаходиться;

-          висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМУС України в Київській області № 328 від 31.10.2011 року, відповідно до якого підписи в договорі № 213 про визнання електронних документів від 05.07.2011 року, в реєстраційній заяві платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, в заяві за формою 1ОПП, в протоколі № 1 від 18.03.2011 року загальних зборів ТОВ «Граньстройінвест»виконані не громадянином ОСОБА_3 (керівником ТОВ «Граньстройінвест»), а іншою особою.

Проаналізувавши вказані документи працівник ДПІ у Вишгородському районі Київської області дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Граньстройінвест»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже –є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI та Законом України від 04.12.1990 року 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку діям відповідача на відповідність вимогам чинного законодавства, що визначають підстави, умови та порядок проведення камеральної перевірки суд зазначає наступне.

Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд констатує, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі, якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Як вбачається з Акту про неможливість проведення перевірки, під час проведення камеральної перевірки посадовими особами відповідача не перевірялась данні податкових декларацій (розрахунків) платника податків, не зазначено порушення порядку їх заповнення, складання підсумків, неправильність застосування ставок податків і податкових пільг, не зазначено виявлених порушень при відображенні показників, тощо.

У акті перевірки також не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, суд зазначає, що документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, відповідач має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача з дослідженням та оцінкою всіх первинних документів за спірними відносинами, а сама перевірка повинна проводитись у т.ч. на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

Натомість у Акті про неможливість проведення перевірки відповідачем фактично надається правова оцінка господарським відносинам позивача з третіми особами на підставі наявної у розпорядженні відповідача довідки про відсутність підприємства за місцезнаходженням та висновків спеціаліста. Тобто відповідач при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі предмету такої перевірки та обставин, які перевіряються під час проведення камеральної перевірки.

Відповідач також неодноразово посилається у Акті про неможливість проведення перевірки та ту обставину, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо податкових зобов’язань з його контрагентами по господарським відносинам за липень, серпень, вересень 2011 року. Разом з тим запит про надання пояснень та належним чином засвідчених копій документів, направлений податковим органом на адресу позивача, стосується лише податкової звітності та інших первинних документів за серпень-вересень 2011 року (а.с. 69). Тому суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не надав документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентами за липень 2011 року, оскільки у запиті податкового органу не йдеться про надання такої інформації.

Крім того у Акті про неможливість проведення перевірки відповідач стверджує про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Граньстройінвест»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, вказує, що метою господарських операцій позивача є отримання податкової вигоди для контрагентів та несплата платежів до бюджету, однак не наводить жодних доказів та пояснень на підтвердження зазначених обставин. Тому суд вважає наявність зазначених обставин лише припущеннями, використання яких не допускається при проведенні камеральної перевірки.

Разом з тим, з аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано права робити в актах камеральної перевірки висновки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Ураховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню камеральної перевірки, що оформлено актом № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року є протиправними.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій при проведенні камеральної перевірки ТОВ «Граньстройінвест».

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Граньстройінвест»підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області по проведенню камеральної перевірки, що оформлено актом № 764/15-2/37649152 від 03.11.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                           Леонтович А.М.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 грудня 2011 року.