Постанова № 20563739, 22.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 року місто Київ № 2а-4688/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

провизнання протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001002353 від 23.09.2011 року, - В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001002353 від 23.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд України»мали реальний характер і це підтверджуються документально: договором зберігання, рахунками фактури; банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах тощо. На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення та скасувати.

Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні 13.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених в письмових запереченнях, вважає, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представником позивача були надані додаткові докази по справі на обґрунтування обставин, викладених в позовній заяві, а саме: договір зберігання, рахунки-фактури; банківські виписки про оплату товару, видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; журнали реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах; витяг із кількісно-якісного обліку тощо.

Всі вищевказані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2011 року відповідача було зобовязано надати суду додаткові докази по справі, а саме по взаємовідносинам ТОВ «Агрофонд України»з його контрагентами, що стало підставою для визначення відносин між ТОВ «Агрофонд України»та позивачем нікчемними.

Однак у судове засідання, призначене на 22.12.2011 року представник відповідача не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив, додаткових доказів на виконання вимоги суду не надав.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.06.1997 (свідоцтво № 100336694).

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року (акт перевірки від 06.09.2011 №328/23-011/00951770).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Агрофонд України».

Як вбачається з акта перевірки, перелічені порушення повязуються з придбанням позивачем у ТОВ «Агрофонд України»товарів соняшника, пшениці, кукурудзи, макухи соняшникової та висівки пшеничної впродовж липня-вересня, грудня 2010 року.

На думку посадових осіб податкового органу, ТОВ «Агрофонд України»не мало необхідних умов для виконання постачання товарів або здійснення діяльності у звязку із відсутністю необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а також доведена доказова база щодо нікчемності укладених ТОВ «Агрофонд України»правочинів з ТОВ «Вектрас»(ЄДРПОУ 36840429).

08.04.2011 року працівниками Фастівською ОДПІ Київської області складено Акт № 16/23-36937309 Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Агрофонд України»щодо правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення статей 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними за період грудень 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що Фастівською ОДПІ Київської області проведено перевірку ТОВ «Агрофонд України», за результатами якої складено Акт № 201/34/23-36937309 від 22.06.2011 року Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрофонд України», код за ЄДРПОУ 36937309 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по ПДВ за період з 10.03.2010 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення статей 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними за період липень-грудень 2010 року.

Як зазначено в Акті перевірки № 201/34/23-36937309 від 22.06.2011 року, ТОВ «Агрофонд України»не знаходить за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місцезнаходження, крім того, директор підприємства громадянин ОСОБА_2, за даними «АБ»ГУ МВС України в Одеській області не значиться.

В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено, що за податковою адресою ТОВ «Агрофонд України»(65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця канатна, будинок 19) не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

До підрозділу податкової міліції Білоцерківської ОДПІ Київської області було направлено запит від 30.05.2011 року № 981/7/237 щодо забезпечення керівника до проведення перевірки та встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Агрофонд України».

17.06.2011 року від ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області отримано довідку, згідно якої встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Агрофонд України»не є можливим.

На виконання постанови слідчого СВ ПМ Бориспільської ОДПІ Київської області, винесеної за розглядом матеріалів кримінальної справи № 56-2659 від 04.05.2011 року встановлено, що ТОВ «Агрофонд України»за період з 10.03.2010 року по 31.03.2011 року мав взаємовідносини з ТОВ «Вектрас»в період липень-вересень 2010 року.

Крім того, згідно Акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вектрас»від 29.04.2010 року № 540/231/36840429, проведеною ДПІ в Ленінському районі міста Дніпропетровська встановлено, що у ТОВ «Вектрас»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно системи автоматизованого співставлення ТОВ «Агрофонд України»сформовано податковий кредит за рахунок постачальника ТОВ «Вектрас»у серпні та вересні 2010 року на загальну суму 93575, 68 гривень, в тому числі у серпні 24875, 00 гривень, у вересні 68700, 68 гривень.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган вважає, що правочини ТОВ «Агрофонд України»з контрагентами у липні-вересні,грудні 2010 року можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки нікчемних. Як слід, правочини, які були здійснені ТОВ «Агрофонд України»з контрагентами також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 №0001002353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ТОВ «Агрофонд України»є юридичною особою.

Впродовж липня-грудня 2010 року позивач придбавав у ТОВ «Агрофонд України»товар соняшника, пшениці, кукурудзи, макухи соняшникової та висівки пшеничної. Придбання товару здійснювалось на підставі рахунків-фактур, що виписувались ТОВ «Агрофонд України», оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника ТОВ «Агрофонд України».

Поставка і транспортування товарів здійснювалась силами ТОВ «Агрофонд України».

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судому засіданні копіями товарно-транспортних накладних, складених уповноваженими особами автотранспортних підприємств, постачальника ТОВ «Агрофонд України»та позивача.

На підставі даних акта перевірки судом встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту за період липень-грудень 2010 року, що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, слід звернути увагу, що між ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер»(далі Виконавець) та ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(далі Замовник), був укладений договір № 1016-Г від 27.08.2010 року про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур), предметом якого є наступне.

Згідно пункту 1.1 вищевказаного договору, замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати роботи по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню зернових та олійних культур в асортименті та кількості, передбаченої цим договором.

Оплату вартості наданих послуг, згідно калькуляції, замовник проводить шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або за домовленістю сторін, в касу виконавця.

Вищевказаний договір набуває чинності з моменту його підписання та укладений строком до 01.09.2011 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ «Агрофонд України» у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку ТОВ «Агрофонд України»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Агрофонд України», є безпідставним.

Твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Агрофонд України»та його контрагентами, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для даної справи, адже виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі в даній справі.

Крім того, суд зазначає, що обовязок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон України від 03.04.1997 року №168/97-ВР).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

В силу частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001002353 від 23.09.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» здійснені ним судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 грудня 2011 року.