Постанова № 20563700, 21.12.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 року місто Київ № 2а-5591/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- Воробець В.І., Вознюка О.Л.,

відповідача:- Демченка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОбслуговуючого кооперативу «Житлово-експлуатаційне обєднання «Веста»

доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

провизнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В:

21.11.2011 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційне обєднання «Веста» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України безпідставно відмовлено у видачі сертифікату відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів і будівельних норм.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року відкрито провадження у справі.

В призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.11.2011 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційне обєднання «Веста» звернулося до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області з заявою про видачу сертифікату відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам на житловий комплекс з прибудованою школою мистецтв по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область.

14.11.2011 року відповідачем було відмовлено у видачі сертифікату відповідності. Відмова у видачі сертифіката № КС 17411076848 мотивована тим, що акт готовності обєкта до експлуатації не відповідає формі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», а, отже, замовником (позивачем) не подано акту готовності обєкту до експлуатації; за результатами проведеної перевірки встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область, відсутній.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлені наступні обставини.

22.08.2006 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю при Київській обласній державні адміністрації видала дозвіл на виконання будівельних робіт № 62/04-03/06 ТОВ «ВБК «Моноліт» (ідентифікаційний код 13608275). Даний дозвіл був виданий на будівництво І-ї черги житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область.

ТОВ ВБК «Моноліт» отримало даний дозвіл відповідно до взятих на себе зобовязань згідно договору № 02106105 на інвестування будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв від 01.06.2005 року, укладеного між ТОВ «ВБК «Моноліт» та ЗАТ «Девелоперська компанія «МС-Інвест» (ідентифікаційний код 33500085), а саме відповідно до пункту 1.5.

Вказаний дозвіл вже Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було продовжено до 22.09.2010 року.

Крім того, за договором № 02106105 на інвестування будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв від 01.06.2005 року, ЗАТ «Девелоперська компанія «МС-Інвест» отримав всі права інвестора, тобто майнові права на збудований житловий комплекс та частину функцій замовника (пункт 1.6).

Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області присвоїв житловому будівельному комплексу з прибудованою школою мистецтв по вулиці Лермонтова в місті Обухові номери:

1. Житловому будинку І-ї черги (секції А, Б) присвоєно № 28, вулиця Лермонтова.

2. Школі мистецтв - № 30, вулиця Лермонтова. Про що Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області було видано позивачу довідку від 16.11.2011 року № 142.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 08.10.2009 року Обслуговуючий кооператив «Житлово-експлуатаційне обєднання «Веста» є орендарем земельної ділянки загальною площею 0, 599 га під будівництво житлового комплексу «Трипільська брама І черга» в м. Обухові по вул. Лермонтова, буд. 28. Строк дії договору 10 років.

07.07.2010 року ЗАТ «Девелоперська компанія «МС-Інвест» передало позивачу з балансу на баланс та в управління незавершене будівництво, а саме будинок по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область, про що було складено відповідний акт.

Отже, по перше, зазначене в дозволі на виконання будівельних робіт № 62/04-03/06 від 22.08.2006 року будівництво по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область і є будівництвом по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область.

Не взявши до уваги вищевказані факти, відповідач стверджує, що дозвіл на виконання будівельних робіт по вулиці Лермонтова, будинок 28, місто Обухів, Київська область, відсутній.

Як встановлено з письмових пояснень представника відповідача, однією з підстав відмови у видачі сертифікату була відсутність дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва житлового комплексу з при будинковою школою мистецтв по вул. Лермонтова, 28, у місті Обухові Київської області.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач, відмовляючи у видачі сертифікату також виходив з того, що у заявника - Обслуговуючого кооперативу «Житлово-експлуатаційне обєднання «Веста» відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт, незважаючи, що дозвіл на виконання будівельних робіт був виданий на ТОВ ВБК «Моноліт», який відповідно до договору інвестування будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв від 01.06.2005 року є замовником такого інвестування і на нього покладалися обовязки по проведенню будівельних робіт, який на даний час, відповідно до Постанови Господарського суду Запорізької області від 06.07.2011 року у справі № 25/141/09 визнаний банкрутом.

Відповідач у письмових поясненнях вказує, що відповідно до пункту 14 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року № 1104, що діяв на час виконання будівельних робіт, у разі коли право на будівництво обєкта передано іншому замовникові або змінено будівельну організацію (генерального підрядника або підрядника), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.

Також, відмовляючи у видачі сертифікату, відповідач вказав на невідповідність акту готовності обєкту до експлуатації встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів» формі.

Так, у судовому засіданні встановлено, що не заперечувалося представником відповідача, що невідповідність встановленій формі у поданому акті готовності обєкта до експлуатації вбачається саме із заповнення пунктів 6, 9 акту не у вигляді таблиці, а у довільній формі. А отже, відповідач дійшов висновку, що акт готовності обєкта до експлуатації не подано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 26 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно зі статтею 31 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі статтею 34 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Державна архітектурно-будівельна інспекція у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до статті 37 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, перелік документів, що додаються до заяви, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовнику або змінено генерального підрядника чи підрядника (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає переоформленню. Переоформлення дозволу не зупиняє процесу виконання будівельних робіт.

Отже, дозвіл на виконання будівельних робіт це документ, який надає право виконувати підготовчі та будівельні роботи.

Слід зазначити, що обєкт незавершеного будівництва є фактично добудований і проводити на ньому підготовчі та будівельні роботи не потрібно. Крім того, на даному обєкті право на будівництво не передавалось і генеральний підрядник не змінювався.

В судовому засіданні встановлено, що замовника будівництва, яким виступав ТОВ ВБК «Моноліт», відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 07.07.2011 року по справі № 25/141/09 визнано банкрутом.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011 року дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим законом, є чинними до завершення будівництва обєкта.

Тобто, фактично на час звернення позивача із заявою про видачу сертифікату, законодавством України не передбачена ані перереєстрація отриманого раніше дозволу на виконання будівельних робіт на іншу організації, ані отримання нового дозволу на початок виконання таких робіт, оскільки будівництво є завершеним. Позивач не змозі надати інший дозвіл на початок виконання будівельних робіт, ніж той який був виданий первинному замовнику ТОВ ВБК «Моноліт».

Однією з підстав для відмови у видачі сертифіката № КС 17411076848 було те, що акт готовності обєкта до експлуатації не відповідає формі, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів», а, отже, замовником (позивачем) не подано акту готовності обєкту до експлуатації, який відповідає формі, яка затверджена Постановою № 461.

Щодо повноти та правильності оформлення акту готовності обєкта до експлуатації, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 39 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків.

Неподання таких висновків у визначений інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.

Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Процедура та порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», відповідно до якої прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката (пункт 3).

Дослідивши наданий позивачем акт готовності обєкта до експлуатації, суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам, передбаченим Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», а тому висновки відповідача про те, що оскільки при подачі акту не дотримано форми його складанні, а саме не відображення деяких пунктів акту у табличному вигляді, тому акт є неподаним, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у видачі сертифіката з таких підстав:

1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката;

2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

Відмова у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та видачі сертифіката надається замовнику в письмовому вигляді у строк, передбачений для реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 461, видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3 (пункт 23).

Всі вищевказані вимоги були виконані позивачем в установлені законом строки.

Отже, судом встановлено, що відмовляючи у видачі сертифікату з підстав видачі дозволу на іншу особу і не відповідності акту готовності обєкта до експлуатації затвердженій формі, а отже визнання їх неподаними, відповідач дійшов до необґрунтованих та помилкових висновків. У звязку з чим, позовні вимоги про визнання протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області у видачі сертифікату відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.11.2011 року № КС 17411076848 підлягають задоволенню.

Водночас, позовна вимога щодо зобовязання відповідача видати сертифікат відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, є необґрунтованою, з огляду на те, що прийняття рішення про видачу зазначено сертифіката є дискреційним повноваження відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень-єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративну справу не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За вказаних обставин, виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та для захисту прав та інтересів позивача судом вирішено зобовязати Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області повторно розглянути питання щодо видачі сертифікату відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області у видачі сертифікату відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 14.11.2011 року № КС 17411076848.

Зобовязати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області повторно розглянути питання щодо видачі сертифікату відповідності збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-експлуатаційне обєднання «Веста» здійснені судові витрати в сумі 14 (чотирнадцять) гривень 11 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 грудня 2011 року.