Постанова № 20562788, 08.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2011 року місто Київ № 2а-4484/11/1070

12.05

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Власова І.О.,

відповідача: - Красножона Ю.М., Козаченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доПриватного підприємства «Приват-Орфей»

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Приват-Орфей» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2913, 04 гривень та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 120, 93 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. У звязку з цим позивач просив суд стягнути вищевказані суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

02.11.2011 року від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов.

В призначений день та час до суду зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просили суд відмовити в задоволенні позову.

Також, представники відповідача зазначили, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими, з неправильною правовою оцінкою доданих до заяви документів, обґрунтовуючи свої твердження наступним.

Предметом діяльності ПП «Приват-Орфей» є, зокрема, надання послуг, повязаних з охороною колективної, державної, комунальної та приватної власності, охороною громадян, охороною житла, офісів, інших будівель і приміщень, складів та місць зберігання матеріальних цінностей і вантажів при перевезеннях. Для надання вищевказаних послуг підприємством було отримано 15.07.2010 року ліцензію МВС України № 540307.

Як зазначили представники відповідача в судовому засіданні, в штатному розкладі ПП «Приват-Орфей» зазначені тільки посади директора та охоронців, інші посади в штатному розкладі відсутні.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на підприємстві ПП «Приват-Орфей» штатний розклад складає 23 особи, які офіційно зареєстровані та працюють на підприємстві відповідача.

Представники відповідача зазначили, що за весь час діяльності до підприємства жодного звернення з боку Києво-Святошинського РЦЗ про працевлаштування громадян, яким встановлена інвалідність не надходило, як і не було жодного безпосереднього звернення про працевлаштування таких громадян, а тому вини у не працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства не має.

Також в обґрунтування заперечень вказали, що підприємство вільних робочих місць у 2010 році не мало, отже необхідності подавати звітність до Києво-Святошинського РЦЗ у відповідача не було. Робочі місця, які створені на підприємстві не передбачають працю інвалідів, так як умови праці є шкідливими для здоровя інвалідів.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідач, Приватного підприємства «Приват-Орфей» є юридичною особою, місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Святоюрківська, будинок 22, квартира 87, ідентифікаційний номер: 36963941.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ 21.03.1991 року (далі Закон України № 875-ХІІ) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною другою статті 17 Закону України № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей.

Таким чином, розрахунок кількості робочих місць для інвалідів здійснюється роботодавцями самостійно, а розрахунок спеціальних робочих місць та їх створення за рішенням місцевої ради.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Приват-Орфей» є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України № 875-XII зобовязаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною восьмою статті 19 Закону України № 875-XII передбачено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-XII, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у звязку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 16.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2913, 04 гривень.

Відповідно до листа з Києво-Святошинського районного центру зайнятості від 07.11.2011 року № 2176 встановлено, що відповідач звіт про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів у 2010 році не подавав.

Отже, відповідач не виконав покладений на нього обовязок по створенню робочого місця для інваліда, до центру зайнятості не звертався, адміністративно-господарську санкцію не сплатив, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, отже з відповідача підлягає стягненню вищевказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені.

Розмір пені у сумі 120, 93 гривень підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Доводи представників відповідача щодо відсутності вини підприємства у не працевлаштуванні інваліда у звязку з тим, що у штатному розкладі відсутні посади, які можуть бути зайняті інвалідами, оскільки підприємство працює у спеціальному цілодобовому режимі роботи оцінюються судом критично, так як законодавством України не передбачені пільги для звільнення від обовязку як створювати придатні умови для праці інвалідів, так і звертатися до центрів зайнятості зі звітами про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить висновку, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 2913, 04 гривень та нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

В силу частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Приват-Орфей» на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 2913 (дві тисячі девятсот тринадцять гривень) 04 копійки та пеню у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 93 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11 листопада 2011 року.