Рішення № 20557716, 25.11.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-2406/11

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В..

за участі: позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, яке отримав при виконанні трудових обовязків на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП ВК «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, яке отримав при виконанні трудових обовязків на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що на протязі тривалого часу він працював у вугільній промисловості. Працював він спочатку на ш. їм. Стаханова, а з 11.10.1999 року на ДП Вугільна компанія Краснолиманська прохідником пятого розряду з повним робочим днем у шахті.

21 січня 2009 року він звільнився з роботи по стану здоровя за п. 2 ч. 1 ст. 40 Ко дексу Законів про працю України.

У звязку з тим, що він знаходився на лікуванні в Донецькій обласної клінічної лі карні професійних захворювань 20 лютого 2010 року він одержав з цієї лікарні висновок про професійне захворювання, з основним діагнозом : хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, фаза загострення, Легенева недостатність другої ступені.

Це захворювання професійне. Крім основного діагнозу йому встановили ще супутні, які відносяться к загально му захворюванню.

На підставі цього висновку 24-го березня 2010 року Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська склала акт розслідування хронічного професійного захворювання. На підставі акту розслідування професійного захворювання він був направлений для обстеження до Донецької обласної професійної МСЕК і 29 червня 2007 року йому встановили вперше третю групу інвалідності, а також 50 відсотків ступені втрати професійної працездатності по хронічному професійному захворюванню, а також 10 відсотків ступені втрати працездатності за виробничу травму, котру він одержав 16 лютого 1986 року на шахті ім. Стаханова

Згідно висновку МСЕК йому протипоказана тяжка праця, праця під землею і з цієї причини він був звільнений з роботи.

На підставі цього він був поставлений на облік до Красноармійського Фонду соціального державного страхування від нещасних випадків на виробництві і проф захворювання України де йому виплатили одноразову допомогу, а також були нараховані щомісячні виплати. Моральну шкоду йому не виплатили, бо як йому розяснили, що згідно Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року право громадян на відшкодування моральної шкоди у звязку з профзахворюванням звернутися до підприємства бо моральна шкода відшкодовується за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Цей факт також передбачений ст. 22 Конституції України.

Відповідач по справі не бажає сплатити йому моральну шкоду і цьому він вирішив звернутися до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.

Він вважає, що має право на моральну шкоду бо згідно ст.. 23 ЦК України моральна шкода складається у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазначила у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. У позивача з одержанням профзахворювання зявилися душевні страждання. Тривалий час він знаходився на лікуванні з причини профзахворювання, йому була встановлена стійка втрата працездатності. З цієї причини йому заборонено працювати у шахті, хоча він ще міг працювати та виконувати ту роботу, яку виконував до одержання профзахворювання та одержання каліцтва. Все це сказалося на його сімейному бюджеті. Йому необхідні додаткові гроші на придбання ліків.

Усе це разом взяте сказалося на його образу життя та психічному стані. Він втратив спокій, сон.

У нього зявилося почуття страху перед майбутнім. Свою моральну шкоду він оцінює у сумі 50000 гривень, а саме: одна тисяча гривень за один відсоток ступеня втрати стійкої працездатності.

Виходячи з наведеного позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача у справі на його користь моральну шкоду у сумі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач на своєму позові наполягає і просить його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДП ВК «Краснолиманська»позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Позивачу усі суми у відшкодування шкоди на підставі вказаного Закону України сплачуються. Справу відповідач просить розглядати в його відсутність, що підтверджується письмовою заявою на а.с. 37-40.

Представник третьої особи - Відділення виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську просить розглянути справу на розсуд суду та розглядати справу у відсутність представника фонду, що підтверджується письмовою заявою на а.с. 32.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі працював на Державному підприємстві ВК «Краснолиманська»з 11.10.1999 року прохідником пятого розряду з повним робочим днем у шахті. 21 січня 2009 року ОСОБА_3 звільнився з роботи по стану здоровя за п. 2 ч. 1 ст. 40 Ко дексу Законів про працю України (а.с. 17-19).

У звязку з тим, що позивач знаходився на лікуванні в Донецькій обласній клінічній лі карні професійних захворювань 20 лютого 2010 року ОСОБА_3 одержав з цієї лікарні висновок про професійне захворювання, з основним діагнозом : хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, фаза загострення, легенева недостатність другої ступені.

Це захворювання професійне. Крім основного діагнозу позивачу встановили ще супутні які відносяться к загально му захворюванню.

На підставі цього висновку 24-го березня 2010 року Державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська склала акт розслідування хронічного професійного захворювання. На підставі акту розслідування професійного захворювання позивач був направлений для обстеження до Донецької обласної професійної МСЕК і 29 червня 2007 року ОСОБА_3 встановили вперше третю групу інвалідності, а також 50 відсотків ступені втрати професійної працездатності по хронічному професійному захворюванню, а також 10 відсотків ступені втрати працездатності за виробничу травму, котру він одержав 16 лютого 1986 року на шахті ім. Стаханова (а.с. 08-09).

Згідно висновку МСЕК позивачу протипоказана тяжка праця, праця під землею і з цієї причини позивач був звільнений з роботи (а.с. 19).

На підставі цього ОСОБА_3 був поставлений на облік до Красноармійського Фонду соціального державного страхування від нещасних випадків на виробництві і проф захворювання України де позивачу виплатили одноразову допомогу, а також були нараховані щомісячні виплати. Моральну шкоду позивачу не виплатили, бо як йому розяснили, що згідно Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року право громадян на відшкодування моральної шкоди у звязку з профзахворюванням звернутися до підприємства бо моральна шкода відшкодовується за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Цей факт також передбачений ст. 22 Конституції України.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки позивача у справі і йому доводити докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що є підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки відповідач, ДП ВК «Краснолиманська», не забезпечило безпечних умов праці своєму робітнику ОСОБА_3, у звязку з чим позивач у справі отримав професійне захворювання та позивачу встановлено часткову стійку втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обовязкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, повязані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоровя їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати розяснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди „ №4 від 31 березня 1995 року.. з наступними змінами та доповненнями, де вказано, що розмір моральної /немайнової/шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань...Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість отриманого професійного захворювання, наслідки захворювання, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача.

При цьому судом враховується, що позивач відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив професійну працездатність, тяжко хворіє, неодноразово лікувався і продовжує лікування та враховуючи глибину моральних страждань позивача (а.с. 08-16).

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у суми 30000 грн.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду 3-х місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з січня 2009 року до теперішнього часу лікувався амбулаторно та стаціонарно, постійно приймає ліки, проходить нагляд у лікарів, при першому огляді у МСЕК позивачу була встановлена третя група, в звязку з професійним захворюванням (а.с. -8-16).

Позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2011 року (а.с. 02). Суд приходить до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, тому вказаний строк підлягає поновленню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП ВК «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню: судовій збір 98 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 153 ч. 2, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»з р/р 26006301620720 МФО 394233, код ЄДРПОУ 31599557 в Філії-Красноармійське відділення №2863 ВАТ «Державний Ощадний банк України» моральну шкоду на користь ОСОБА_3 у сумі 30000 грн. (тридцять тисяч грн.)

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави: судовий збір в розмірі 98 грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

.Суддя: