Постанова № 20557554, 13.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2011 року (15 год. 35 хв.) Справа № 2а-0870/10486/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Тєтєрєвій К.О.

за участю представника позивача Хаяркіна В.В.

представників відповідача Базовкіної М.О., Лой О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Чакан»

до Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Фермерське господарство «Чакан» (далі ФГ «Чакан», позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Камянсько-Дніпровської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі Камянсько-Дніпровська МДПІ, відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0000142300/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказує, що висновки податкового органу щодо нікчемності договору поставки від 03.05.2011 №135 ґрунтуються виключно на тих підставах, що проведеними перевірками контрагента - ТОВ ПК «Серіол-Плюс» встановлено, що дана юридична особа придбала паливо у ПП «СТАРКАД-ПРОМ», яке за припущенням створене як транзитне та встановлене, що ПП «СТАРКАД-ПРОМ» не має необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у звязку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, тобто неможливості здійснення господарських операцій направлених на настання реальних наслідків. Проте, із даними висновками представник позивача не згоден та зазначає, що ФГ «Чакан» є покупцем палива для здійснення власної господарської діяльності (вирощування сільгоспкультур) та неодноразово придбавало паливо у ТОВ ПК «Серіол-Плюс». Підприємство відповідно до платіжних документів перерахувало на користь постачальника, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, а отже ця сума була включена до податкового кредиту. Вказує, що позивач має всі необхідні первинні документи, а саме: договір, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, що підтверджують реальність укладеного договору. Пояснює, що в даному випадку ФГ «Чакан» сплатило ПДВ хоч знаходиться на спеціальному режимі оподаткування, ніякого бюджетного відшкодування позивач за цим правочином не отримував, відповідно вимога щодо збільшення податкового зобовязання на суму ПДВ, який підприємство вже сплатило є незаконною. З урахуванням викладеного вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, наведених у наданих запереченнях (вх. від 13.12.2011 №49649). Зокрема, зазначають, що за результатами перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 встановлено порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п. п. 201.1, 201.4, 201.5 ст.201 ПК України, в результаті чого ФГ «Чакан» не тільки занижено податок на додану вартість за травень 2011 року на суму 22994,54 грн., але і застосовано податкову пільгу всупереч умовам та цілям її надання згідно п.209.2 ст.209 ПК України. Крім того, вказують, що сума податкового кредиту в травні 2011 року позивачем сформовано по придбанню товару від контрагента ТОВ ПК «Серіол-Плюс», проте за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності по податковому кредиту з ТОВ ПК «Серіол-Плюс», тобто ПДВ по вищевказаній операції контрагентом до держбюджету не перераховувався. Пояснюють, що за результатами перевірки ТОВ ПК «Серіол-Плюс» не підтверджено наявність поставок товарів (послу) на адресу ТОВ ПК «Серіол-Плюс» та на адресу ФГ «Чакан», таким чином, вважають, що контрагентом позивача провадилась діяльність спрямована на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, встановлено відсутність у контрагента обєктів оподаткування по операціям з реалізації товарів підприємствам-покупцям та по операціям з придбання цих товарів (послуг) у підприємств-постачальників, в розумінні вимог ст.185 ПК України. Зазначають, що перевіркою контрагента зясовано, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети), а тому угода між позивачем та ТОВ ПК «Серіол-Плюс» має ознаки нікчемності. Крім того, вказують, що під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю (не наданням для перевірки) документального підтвердження, а саме: актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. З урахуванням викладеного, вважають, що спірне рішення є правомірним та просять у задоволені позову відмовити.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

03.05.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Паливною компанією «Серіол-Плюс» (далі ТОВ ПК «Серіол-Плюс») укладений договір №135, згідно якого постачальник (ТОВ ПК «Серіол-Плюс») зобовязується передати у власність покупця (ФГ «Чакан») товар: дизельне паливо, бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95 (далі товар). Покупець зобовязаний прийняти та оплатити його у строк і в розмірі, який передбачений вказаним договором. Ціна товару, який поставляється, встановлюється окремо для кожної партії і відображується у рахунку. Порядок і строки оплати за товар, який поставляється за Договором, оговорюється по кожній партії окремо та відображається у відповідних специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Згідно специфікації №1 до договору від 03.05.2011 №135 постачальник ТОВ ПК «Серіол-Плюс» зобовязується поставити покупцю ФГ «Чакан» дизельне паливо (євро) 15245,00 л за ціною 9,05 грн. загальною вартістю 137967,25 грн.

На підставі вказаної специфікації постачальником був направлений позивачу рахунок від 16.05.2011 № 1105, який був оплачений ФГ «Чакан» платіжними дорученнями від 16.05.2011 № 430 на суму 44152,25 грн., від 16.05.2011 № 429 на суму 93815,00 грн.

Отримання паливно-мастильних матеріалів за договором від 03.05.2011 №135 було здійснено за виданою постачальником видатковою накладною від 24.05.2011 № 1055.

Факт транспортування паливно-мастильних матеріалів і відповідно їх доставки від продавця до покупця підтверджено товарно-транспортною накладною від 24.05.2011 №1055 у кількості 15245,00 л на суму 137967,25 грн.

Якість поставленого товару підтверджується паспортом якості продукції від 09.03.2011 №11 (Паливо дизельне Л-0,2-62 вид 1). Крім того, ТОВ ПК «Серіол-Плюс» була складена та надана ФГ «Чакан» відповідна податкова накладна.

Камянсько-Дніпровською МДПІ на адресу позивача листом від 01.09.2011 №5390/10/23 направлено запит стосовно надання пояснення та документального підтвердження податкового та бухгалтерського обліку, а саме: регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, повязані з обчисленням і сплатою ПДВ, ведення яких передбачено законодавством, а саме:

видаткові накладні,

реєстри виданих податкових накладних,

видаткові накладні та податкові накладні,

фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів за вчиненим правочином платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші,

фінансово-господарські первинні документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі ТМЦ, матеріальні звіти по оприбуткуванню на склад ТМЦ, матеріальні звіти по видачі зі складу, підтверджуючі документи на списання ТМЦ,

обовязкові паспорти якості, сертифікати відповідності, господарські договори, укладені контрагентом.

19.09.2011 на адресу відповідача від позивача надійшли наступні документи: реєстр податкових накладних, виписка банку, платіжні доручення, податкова накладна, накладні, рахунок, договір, товарно-транспортна накладна, паспорт якості продукції, оборотна відомість по товарно-матеріальним рахункам.

20.09.2011 начальником Камянсько-Дніпровської МДПІ видано наказ №377 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки», відповідно до якого посадовим особам Камянсько-Дніпровської МДПІ необхідно провести перевірку ФГ «Чакан» - тривалістю на 5 робочих днів, починаючи з 21.09.2011 та закінчуючи 27.09.2011 включно.

З 21.09.2011 по 27.09.2011 на підставі направлень від 20.09.2011 № №378, 379 відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка ФГ «Чакан» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та іншого законодавства за період з 01.05.2011 по 31.05.2011. Посадові особи позивача від підписання та отримання матеріалів для проведення перевірки відмовились, про що працівниками Камянсько-Дніпровської МДПІ складено відповідний акт від 21.09.2011 №18.

За результатами перевірки Камянсько-Дніпровською МДПІ складений акт від 04.10.2011 №62/2300/19270417 (далі - Акт), який направлений на адресу позивача поштою разом із супровідним листом від 04.10.2011 №6320/10/23.

Згідно Акту перевіркою встановлено порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), а саме: відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ ПК «Серіол-Плюс», а тому податковий кредит, задекларований ФГ «Чакан» за період з 01.05.2011 по 30.05.2011 від вищевказаного контрагенту, в сумі 22994,54 грн. заявлено безпідставно. Із змісту Акта вбачається, що висновок щодо завищення позивачем суми податкового кредиту зроблений відповідачем у звязку із проведенням позивачем операції з придбання дизельного палива від ТОВ ПК «Серіол-Плюс», оскільки згідно отриманої інформації від ДПІ у м.Херсоні податковий кредит в сумі 483097,00 грн. ТОВ ПК «Серіол-Плюс» сформований за рахунок підприємства «СТАРКАЛ-ПРОМ», який є ймовірною «податковою ямою», у вказаного підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередництво з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Інших фактів порушення позивачем норм законодавства відповідачем у Акті не вказано. Дані перевірки ґрунтуються на висновках документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПК «Серіол-Плюс» з питання достовірності вчинених правочинів з ПП «СТАРКАД-ПРОМ» та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період травень 2011 року, викладених у відповідному Акті від 18.08.2011 №277/23-253/30599933.

Позивачем на адресу відповідача були направлені заперечення до Акту від 14.10.2011 №75, проте відповідно до листа від 20.10.2011 №6724/10/23, заперечення позивача до Акту Камянсько-Дніпровською МДПІ не прийняті.

На підставі висновків Акта та виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2011 №0000142300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 22995,54 грн., у тому числі за основним платежем 22994,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00грн. Указане рішення направлено на адресу позивача поштою та отримано його уповноваженою особою 01.11.2011.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно визначення, що міститься у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону№996-ХІV Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договір, видаткові та прибуткові накладні, податкова накладна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення тощо).

Крім того, твердження позивача, що товарно-матеріальні цінності, які придбавалися у постачальника, призначалися для використання ФГ «Чакан» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності відповідачем спростовано не було та підтверджується наданими позивачем документами.

Щодо твердження відповідача про те, що договір від 03.05.2011 №135, укладений між ФК «Чакан» та ТОВ ПК «Серіол-Плюс» носить ознаки нікчемності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Згідно із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ТОВ ПК «Серіол-Плюс», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Крім того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт відповідачем спростовано не було.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи наведене суд вважає, що позивач (покупець), не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями-постачальниками позивача, так і за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо такої. Тим більше, платник податків не може нести відповідальність за усіх контрагентів, з якими має відносини його постачальник.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності ТОВ ПК «Серіол-Плюс» відповідачем суду не надано.

Щодо твердження відповідача, що підприємством не тільки занижено податок на додану вартість за травень місяць 2011 року на суму 22994,54 грн., але і застосовано податкову пільгу всупереч умовам і цілям її надання згідно з п.209.2 ст.209 ПК України суд зазначає наступне.

Згідно п. 209.6 ст.209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст.209 ПК України).

Матеріалами справи встановлено, що поставлений ТОВ ПК «Серіол-Плюс» товар був оплачений ФГ «Чакан» платіжними дорученнями від 16.05.2011 № 430 на суму 44152,25грн., від 16.05.2011 № 429 на суму 93815,00 грн., у тому числі позивачем було перераховано ПДВ у сумі 22994,54 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем у відповідності до приписів податкового законодавства було сформовано податковий кредит у відповідному періоді.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було.

На підставі аналізу наведеного вбачається, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Камянсько-Дніпровською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області від 25.10.2011 №0000142300/0.

Присудити на користь Фермерського господарства «Чакан» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 28 (двадцять вісім) гривні 23 (двадцять три) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя(підпис)І.В. Батрак

Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 19.12.2011.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя І.В. Батрак