Постанова № 20556511, 05.09.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4670/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарях - Длугаш О.В., Заріцькій О.В.,

за участі представників позивача та відповідача:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 р. № 0001402301,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2011 р. № 0001402301. Позивач мотивуючи адміністративний позов зазначив, що під час проведення перевірки Відповідачем були виявлені факти, що трактуються ним, як порушення вимог ч. 1, 2 ст.203, ст.215 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Житомирський ЛГЗ» при придбані товарів від постачальника - ТОВ «Грант». Відповідач вважає, що товари по вказаних правочинах не були передані Позивачу, в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України, а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством нібито занижено податок на додану вартість в сумі " 616 959,00 грн. за січень 2011 року. За наслідками проведеної перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001402301 від 28.04.2011р., яким визначено Позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 616959,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154240,00 грн. (розрахунок відсутній), з відповідним податковим повідомленням - рішенням, як і з висновками акту виїзної перевірки, Позивач не погоджується. Зазначив, що усі операції з контрагентами, у тому числі щодо отримання товару від ТОВ «Грант» та передачу товару на комісію ТОВ «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», оформлених відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку Позивача, твердження перевіряючих, що ДП «Житомирський ЛГЗ» штучно сформовано податковий кредит, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника TOB «Грант» на загальну суму 616958,84 грн. з метою зниження об'єкту оподаткування та нанесення шкоди державному бюджету, є безпідставними, оскільки даний товар було придбано з метою реалізації, що підтверджується накладними на отримання товару, актами приймання-передачі товару на комісії, вантажно-митними деклараціями, банківським виписками про рух коштів по цих операціях. Також позивач зазначив, про необгрунтованість та безпідставність тверджень відповідача, щодо нікчемності угод з огляду на підтвердження реальності виконання правочинів.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, з мотивів викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.04.11 року по 11.04.11 року на підставі направлення від 07.04.11 року №537 ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна позапланова документальна перевірка ДП «Житомирський ЛГЗ» з питань фінансово господарських відносин з ТОВ «Грант» за період з 01.01.11 року по 31.01.11 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 11.04.11 року №1606/23-1/00375504/0100.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «ЖЛГЗ» при придбанні товарів від постачальника TOB "Грант". Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656ЦК України

- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 616959грн. за січень 2011 року.

За результатами розгляду акту перевірки прийнято податкове - повідомлення рішення від 28.04.11 року №0001402301, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 616959грн. Та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 154240грн.

Суд вважає, що висновки податкового органу є неправильними, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 червня 2005 року між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант» укладено договір постачання товару, а саме: шкіряного напівфабрикату «Вет-блу».

Виконуючи умови договору №06/06/05 від 06.06.2005р., TOB «Грант» передало у власність ДП «Житомирський ЛГЗ» шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» на загальну суму 3701753,04 грн., в т.ч. ПДВ -616958,84 грн., що підтверджується накладними: від 10.11.2010 року № 176; від 20.01.2011 року № 004; від 26.01.2011 року №005.

Згідно п.4.1 дійсного договору товар передається ДП «Житомирський ЛГЗ» за адресою, вказаною в актах приймання-передачі.

Після отримання товару від TOB «Грант» на відповідних складах, даний товар Позивач передав комісіонеру (TOB «Хартманс») на підставі договору комісії на продаж товару від 31.05.2010р. №3.

Умовами договору комісії від 31.05.2010 року №3, укладеного між ДП «Житомирський ЛГЗ» (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальність «Хартманс» (Комісіонер) передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару Комітента. Конкретні умови угоди, кількість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки Комітенту наводяться у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Товар, переданий від Комітента Комісіонеру, є власністю Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третіми особами.

Відповідно до договору комісії, вказаний шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» несортований, був переданий Комітентом (ДП «Житомирський ЛГЗ») Комісіонеру (TOB «Хартманс») для здійснення продажу на експорт.

Товар був переданий на комісію в місцях отримання товару від постачальника (TOB «Грант»), відповідно до актів приймання-передачі, а саме:

акт приймання-передачі Товару на комісію від 10.11.2010р. №68 - Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 74;

акт приймання-передачі Товару на комісію від 10.11.2010р. №67 - Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Комсомольська, 105;

акт приймання-передачі Товару на комісію від 26.01.2011р. №74 - Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Комсомольська, 105;

акт приймання-передачі Товару на комісію від 10.11.2010р. №73 - Полтавська область м. Кременчук, вул. Леонова, 1.

Виконуючи умови договору комісії, Комісіонером (TOB «Хартманс») було поставлено шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» одержувачам:

--S.I. Arno 2007 S.R.L. Magazzini Generali, - вантажно-митна декларація від 12.11.2010p.;

- S.I. Arno 2007 S.R.L. Magazzini Generali, - вантажно-митна декларація від 24.01.201 lp.;

-C.P. Pellami S.R.L., - вантажно-митна декларація від 24.01.201lp.

Згідно вантажно-митних декларацій вказаний Товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам, а це в свою чергу свідчить про фактичну наявність Товару та мету ДП «Житомирський ЛГЗ» щодо отримання прибутку від комерційної діяльності.

Умовами п.8.4 договору комісії передбачено, що Комісіонер протягом 120 банківських днів після надходження виручки в іноземній валюті у якості оплати за товар, зобов'язується перерахувати на рахунок Комітента грошові кошти у національній валюті України за курсом НБУ, встановленим на дату оформлення вантажно-митної декларації по кожній окремо партії товару. Станом на 31.01.2011р. 120 денний термін по жодній поставці не минув.

За перевіряємий період Комісіонер перерахував Комітенту 10489537,04 грн. про що свідчить картка клієнта TOB «Хартманс».

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності; які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язкова видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вид звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерском обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі; 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі, звіти комісіонера, оборотно сальдова відомість, вантажно митні декларації.

Контролюючий орган вважає, що у позивача немає документального підтвердження фактичного отримання товару, а саме товарно-транспортних накладних. На підставі цього відповідач прийшов до висновку про нікчемність укладених між ДП «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» договорів, внаслідок чого донарахований податок на додану вартість.

Суд вважає, твердження відповадача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, посилаючись на неможливість реалізації продукції контрагентами позивача, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару вважає, що договори купівлі продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ «Грант» виконав повністю взяті на себе зобовязання по продажу шкіри, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB «Грант» та передачу товару на комісію TOB «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Щодо посилання відповідача, на відсутність товарно транспортних накладних, як на підставу визнання нікчемності угод, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем не взято до уваги умови договору №06/06/05 від 06.06.05 року за якими місце постачання товару визначається окремими повідомленнями постачальником покупця, перехід товару фіксується відповідними актами прийому передачі.

Крім того, умовами доповнення №1 від 01.06.2010 року до договору комісії від 31.05.2010 року №3, з договору виключений п.п 1 п. 7.1 розділу 7 стосовно компенсації комісіонеру витрат на транспортування товару. Контрактом від 31.05.2010 року укладеним між комісіонером та покупцем компанією «EASTMOON INK» та специфікацією №4 від 23.11.2010 року передбачено, що покупець отримує товар відповідно до умов «Інкотермс 2000» ЕXW - Житомир, ЕXW Васильків, ЕXW Київ, ЕXW Бровари, ЕXW Кременчуг, ЕXW Новомиргород, ЕXW Львів.

Оскільки отримання товару від постачальника та передача його комісіонеру відбувалась в одному місці (з метою здешевлення ціни товару), а саме на підприємствах по переробці шкіри, то жодних ТТН не могло бути.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за січень 2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках: .. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що ДП «Житомирський ЛГЗ» на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні чи інші первинні документи оформлені всупереч вимогам законодавства.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

Відповідно до ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано достатніх доказів правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст.86, 158 -163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001402301 від 28.04.2011 року

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 10 вересня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.