Постанова № 20556295, 11.08.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4523/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люцина" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.11 №0001282301 та від 20.04.11 №0001272301,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люцина» звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, зазначає, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. посадовими особами відповідача був складений акт від 01.04.2011 за №1468/23-01/30239788/0110, в якому було зафіксовано порушення позивачем, вимог податкового законодавства. На підставі вказаного акту відповідачем 20.04.2011 було видано податкові повідомлення-рішення № 0001282301 та № 0001272301. Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, просить визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив:

Судом встановлено, що на підставі направлень від 10.02.2011р. № 201, від 14.02.2011р. № 209 та від 11.03.2011 р. № 407 Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010р. за результатами якої складено Акт від 01.04.2011 за № 1468/23-01/30239788/0110, яким зафіксовано порушення, зокрема:

-п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 444650 грн.;

-п.4.6, п. 4.9 ст.4, пп..7.3.1 п.7.3, пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 386880 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає оскаржувані рішення протиправними з огляду на наступне:

1) Щодо порушень позивачем правил визначення зобовязань з податку на прибуток підприємств, що зазначені в акті перевірки.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону, до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, пунктом 5.11 ст. 5 Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Правила ведення податкового обліку визначаються ст. 11 зазначеного Закону. При цьому, вказана стаття не містить будь-яких конкретних вимог щодо наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) підприємством віднесено до складу валових витрат витрати, використання яких в господарській діяльності підприємства не підтверджено відповідними первинними документами всього у сумі 1768741 грн., а саме: позивачем включено до складу валових витрат вартість придбання тари (склопляшки 0,5 л.) у приватних підприємців (платників єдиного податку): ОСОБА_3 (код НОМЕР_3), ОСОБА_4 (код НОМЕР_4), ОСОБА_1 (НОМЕР_5), ОСОБА_5 (код НОМЕР_6), ОСОБА_6 (код НОМЕР_7), ОСОБА_2 (код НОМЕР_8), ОСОБА_7 (код НОМЕР_9), ОСОБА_8 (код НОМЕР_10), ОСОБА_9 (код НОМЕР_11).

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач, придбав у окремих субєктів господарювання фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) тару (склопляшку 0,5 л.) на загальну суму 1768741 грн. без врахування податку на додану вартість, що підтверджується складеними та підписаними субєктами господарювання фізичними особами товарними чеками, які містять назву субєкта господарювання від імені якого складено документ, ідентифікаційний код, кількість, вартість придбаного товару, вартість одиниці виміру товару, найменування товару, загальну вартість придбаних товарів у межах чека, порядковий номер товарного чека, дату (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції, прізвище та підпис осіб які дають змогу ідентифікувати особу, що здійснювала операцію та знаходяться в матеріалах справи. Їх оригінали надавались позивачем в ході перевірки посадовим особам відповідача, що останнім в судовому засіданні не заперечувалось. Також в судовому засіданні судом встановлено, що придбана у окремих субєктів господарювання фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.) тара (склопляшка 0,5л.) була реалізована позивачем ПАТ «СанІнБев Україна», що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Суд вважає, що за таких обставин позивач, скориставшись положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цілком правомірно відніс зазначену вище вартість придбаної тари (склопляшки 0,5 л.) в розмірі 1768741 грн. до складу валових витрат.

В акті перевірки відповідач зазначив, що в порушення п. 8.1.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем в 1-4 кварталі 2010 року не вірно визначено балансову вартість 2 групи основних фондів за рахунок включення до їх складу основних фондів невиробничого призначення, а саме комплектів меблів з логотипом, зонтів з логотипом, відеокамери на загальну суму 135259 грн., в результаті чого завищено амортизаційні відрахування за період, що перевіряється у сумі 46515 грн..

Позивач в позовній заяві не погодився з таким висновком відповідача, зазначає, що з метою отримання додаткового доходу позивач укладав з ПАТ «Сан ІнБев Україна» договори про надання маркетингових послуг. Згідно договорів з ПАТ «Сан ІнБев Україна» про надання маркетингових послуг відповідач зобовязаний надати послуги з організації та проведення акцій з просування пива під торгівельними марками «Чернігівське», «Рогань», «Янтар», «Стелла Артуа», «Старопрамен», «Бекс» які належать ПАТ «Сан ІнБев Україна», а ПАТ «СанІнБев Україна» зобовязується прийняти та оплатити послуги надані позивачем. Для виконання умов договорів щодо просування пива під торгівельними марками «Чернігівське», «Рогань», «Янтар», «Стелла Артуа», «Старопрамен», «Бекс» які належать ПАТ «Сан ІнБев Україна» позивач використав власні основні засоби, а саме комплекти меблів та зонтів з логотипами «Чернігівське», «Рогань», «Янтар», «Стелла Артуа», «Старопрамен», «Бекс» шляхом надання у користування своїм контрагентам, юридичним особам, які знаходяться на загальній системі оподаткування. Комплекти меблів та зонтів з логотипами «Чернігівське», «Рогань», «Янтар», «Стелла Артуа», «Старопрамен», «Бекс», що розміщені в торгівельних мережах, дають можливість потенційному покупцю пива звернути увагу саме на ці марки пива, що в свою чергу веде до збільшення збільшення обсягів реалізації. Для контролю наданих маркетингових послуг позивачем в ПАТ «Сан ІнБев Україна» передавалась інформація у вигляді відеозвітів по просуванню їхньої продукції на ринку України. При цьому сам факт отримання доходу від надання позивачем маркетингових послуг та використання відеокамери лише для зйомки відеозвітів для ПАТ «Сан ІнБев Україна» перевіряючими в акті не заперечується. В якості підтвердження цього факту позивач подав до суду копії відповідних документів, оригінали яких надавались для огляду посадовим особам відповідача в ході перевірки. Цей факт в судовому засіданні представниками відповідача не заперечувався.

Дослідивши подані матеріали перевірки та подані в судове засідання інші документальні докази суд погоджується з такими доводами позивача, та зазначає, що відповідно до п. 8.1.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Системний аналіз законодавчого поняття "господарська діяльність" дозволяє зробити наступний висновок - якщо від вчинення будь-яких дій / понесення витрат/ платник податку планує отримати в кінцевому результаті економічні вигоди /дохід/ такі дії в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є господарською діяльністю незалежно від дати фактично отримання запланованих економічних вигод /доходу/.

Витрати платника податків на придбання основних засобів, за винятком окремих законодавчих обмежень, можуть бути віднесені на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, якщо такі витрати були направлені на отримання доходу.

В звязку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що висновок відповідача щодо завищення позивачем з цієї причини його амортизаційних відрахувань на суму 46515 грн., є помилковим.

З підстав, що викладені вище, суд вважає, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011р. №0001272301 про визначення позивачу додаткового зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 444650 грн. та застосування до нього штрафної (фінансової) санкції в розмірі 111163 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

2) Щодо окремих порушень позивачем правил визначення зобовязання з податку на додану вартість, що зазначені в акті перевірки.

В частині посилань податкового органу на порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", зазначених в акті перевірки, судом встановлено наступне:

Згідно п.4.6 ст. 4 Закону вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається. У разі коли протягом строків, установлених Кабінетом Міністрів України, але у строки не більше дванадцяти календарних місяців з моменту отримання зворотної тари, вона не повертається відправнику, вартість такої зворотної тари включається до бази оподаткування отримувача.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення строку повернення тари, яка за умовами договору (контракту) є зворотна (заставна)» від 27.07.2006 р. за № 1038 встановлено, що строк повернення тари, яка за умовами договору (контракту) є зворотна (заставна), визначається суб'єктом господарювання тривалістю не більш як 12 календарних місяців.

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що на порушення пп. 4.6 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не включив до бази оподаткування ПДВ вартість неповернутої поворотної тари в сумі 875685 грн., крім того ПДВ в сумі 175137 грн. Відповідно до наданих до перевірки документів, а саме актів звірки по обліку тари між ПАТ «Сан ІнБев Україна» та позивачем, у позивача на 01.01.2010р. існувала заборгованість перед ПАТ «Сан ІнБев Україна» по неповернутій тарі (пляшці 0,5 л БНР коричневий ЗВ) в кількості 3502740 штук на загальну суму 875685 грн., на 31.12.2010р. дана заборгованість не зменшилась і складала вже 3631657 штук на загальну суму 907914,25 грн. Для перевірки позивачем не було надано документи, які б підтверджували факт повернення тари, яка б підтверджували факт повернення тари, яка була неповернута на 01.01.10р., протягом 12 календарних місяців з моменту виникнення даної заборгованості.

Позивач в позовній заяві не погодився з таким висновком відповідача, зазначає, що до початку перевірки було надано для перевіряючих всі наявні документи за перевіряємий період. На вимогу ДПІ м. Житомир від 22.03.2011 за № 16839/23-01/13579674/0110 позивачем було ще раз надано всі документи, що підтверджують взаємовідносини між позивачем та ПАТ «Сан ІнБев Україна», з приводу отримання та повернення зворотної тари (склопляшки 0,5 л.), про що перевіряючим ОСОБА_11 було здійснено відповідний запис про надання документів. Висновок щодо кількості неповернутої тари робиться перевіряючими на підставі актів звірки по обліку тари між позивачем та ПАТ «Сан ІнБев Україна», про що зазначено в акті перевірки. Згідно первинних документів з обліку отримання та повернення зворотної тари, що найшли своє відображення в щомісячних актах звірки по обліку тари між позивачем та ПАТ «Сан ІнБев Україна», на протязі кожного місяця відбувалась як поставка так і повернення тари (пляшки 0,5 л БНР коричнева ЗВ). Так позивачем на протязі періоду з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. поворотну тару, а саме пляшка 0,5 БНР коричнева ЗВ було повернуто в кількості 12344620 шт. та отримано 12473537 шт. Як видно з таблиці, зробленої на підставі первинних документів по руху тари (пляшки 0,5 л БНР коричнева ЗВ), тара яка рахувалась станом на 01.01.10 в кількості 3502740 штук була повністю повернута «Сан ІнБев Україна» на протязі січня липня 2010 року (3502740 319451-338400-553392-646200-696565-699300-881965). Невідомо також на підставі яких документів перевіряючими були взяті дані про залишок неповернутої тари станом на 01.01.10, придбання та залишок на 31.12.10 та при цьому не замітити повернення тари. Рух тари, а саме залишок на початок місяця, поставка, повернення та залишок на кінець періоду зазначається в одному документі. В якості підтвердження цього факту позивач подав до суду копії відповідних документів, оригінали яких надавались для огляду посадовим особам відповідача в ході перевірки. Цей факт в судовому засіданні представниками відповідача не заперечувався. На прохання суду перевіряючи не змогли пояснити чому при перевірці не було враховано факт повернення тари на протязі кожного місяця.

Всебічно дослідивши подані позивачем докази та матеріали перевірки суд погоджується з доводами позивача про те, що тара (пляшка 0,5 л БНР коричнева ЗВ) в кількості 3502740 штук на загальну суму 875685 грн., яка рахувалась неповернутою станом на 01.01.2010 р. була повністю повернута позивачем на протязі січня липня 2010 року. З огляду на таке суд вважає, що висновок відповідача відносно заниження позивачем суми податкового зобовязання в розмірі 175137 грн. є помилковим.

Згідно п. 1.18. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 1.20.1. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Пунктом 1.20.5-1. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно п.4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Відповідно до п. 7.3.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п.4.9 ст.4, пп.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) позивачем в червні 2010 р. занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 52086 грн., а саме, не донараховано до складу податкових зобовязань суми ПДВ із-за заниження ціни продажу 18 автомашин без ПДВ на 260430 грн. (залишкова вартість 286458 грн., оцінююча вартість проданих автомашин без ПДВ 26028грн.).

В судовому засіданні судом встановлено, що позивач, 04.06.2010 р. звернувся до субєкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_12, що діє на підставі Сертифікату субєкта оціночної діяльності від 30.01.2009 р. за № 8242/09, з проханням визначити ринкову вартість 18 автотранспортних засобів, які перебувають на балансі позивача. Згідно висновку про вартість майна, ринкова вартість 18 автотранспортних засобів, станом на 07.06.2010 р., становить 13528,34 грн. без ПДВ та є нижчою від фактичної ціни реалізації автотранспортних засобів. На протязі червня 2010 року позивачем, на підставі видаткових накладних та біржових угод, було реалізовано 18 автомобілів за ціною 26028 грн. без урахування ПДВ.

Суд вважає, що за таких обставин позивач, скориставшись положеннями п.4.9 ст.4, пп.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", цілком правомірно визначив податкове зобовязання по податку на додану вартість з фактичної ціни реалізації 18 автомобілів.

В акті перевірки відповідач зазначив, що в порушення п.4.6 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено податковий кредит, до бази оподаткування включено ПДВ, яке виникло при придбанні зворотної тари згідно виставлених ПАТ «Сан ІнБев Україна» м.Київ, код ЄДРПОУ 30965655, на загальну суму 108930 грн., а саме: податкових накладних № 6300066566 від 07.10.2009р. на суму 120282,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 20047,10 грн., № 6300080719 від 25.12.2009р. на суму 83296,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13882,80 грн., № 6300077777 від 21.10.2010р. на суму 450000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 75000 грн.

Позивач в позовній заяві не погодився з таким висновком відповідача, зазначає, що за перевіряємий період, згідно договорів купівлі-продажу було закуплено у ПАТ «Сан ІнБев Україна» тару на загальну суму 653579,40 грн. в т.ч. ПДВ 108930 грн., а саме:

-120282,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 20047,10 грн. згідно накладної № 1598770 від 07.10.2009 р., податкова накладна № 6300066566 від 07.10.2009 р.;

-83296,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13882,80 грн. згідно накладної № 1767027 від 25.12.2009 р., податкова накладна № 6300080719 від 25.12.2009р.;

-450000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 75000 грн. згідно накладної № 2619906 від 21.10.2010 р., податкова накладна № 6300077777 від 21.10.2010 р..

В даних документах зазначено, підстава договір купівлі-продажу №28/08 від 01.01.2008 р., умова оплати розрахунковий рахунок. Жодне посилання в вищевказаних первинних документах на те, що куплена тара є поворотна відсутнє. Умовами договору купівлі-продажу №28/08 від 01.01.2008 р. дана тара не визначена як зворотна. В якості підтвердження цього факту позивач подав до суду копії відповідних документів, оригінали яких надавались для огляду посадовим особам відповідача в ході перевірки. Цей факт в судовому засіданні представниками відповідача не заперечувався.

Дослідивши подані матеріали перевірки та подані в судове засідання інші документальні докази суд погоджується з такими доводами позивача, та зазначає, що відповідно п.4.6 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається.

В звязку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що висновок відповідача щодо завищення позивачем з цієї причини його податкового кредиту, який виник при придбанні зворотної тари, згідно виставлених ПАТ «Сан ІнБев Україна» податкових накладних, на загальну суму 108930 грн., є помилковим.

В акті перевірки відповідач зазначив, що в порушення пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено податковий кредит, до бази оподаткування віднесено вартість витрат, які не повязані з господарською діяльністю позивача на загальну суму 50727 грн.

Позивач в позовній заяві не погодився з таким висновком відповідача, зазначає, що з метою отримання додаткового доходу позивач укладав з ПАТ «Сан ІнБев Україна» договори про надання маркетингових послуг. Згідно договорів з ПАТ «Сан ІнБев Україна» про надання маркетингових послуг відповідач зобовязаний надати послуги з організації та проведення акцій з просування пива під торгівельними марками «Чернігівське», «Рогань», «Янтар», «Стелла Артуа», «Старопрамен», «Бекс» які належать ПАТ «Сан ІнБев Україна», а ПАТ «СанІнБев Україна» зобовязується прийняти та оплатити послуги надані позивачем. Для виконання умов договорів щодо просування пива під торгівельними марками «Чернігівське», «Рогань», «Янтар», «Стелла Артуа», «Старопрамен», «Бекс» які належать ПАТ «Сан ІнБев Україна» та з метою як найбільшого охоплення території, позивач заключив відповідні договори з:

- ТОВ «Адвентіс», м.Київ, код ЄДРПОУ 35275230, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг згідно договору від 01.06.10р. б/н по просуванню на ринки України продукції ПАТ «Сан ІнБев Україна» і яка не вироблена позивачем, на загальну суму ПДВ 11843 грн.;

- наданням ТОВ «СУСІД», м.Київ, код ЄДРПОУ 32251091, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг по просуванню на ринки України продукції ПАТ «САН ІнБев Україна» і яка не вироблена позивачем, на загальну суму ПДВ 1321 грн.;

- наданням ДП «Гарантія-Маркет», м.Київ, код ЄДРПОУ 32254181, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг згідно договору від 01.06.09р. б/н по просуванню на ринки України продукції ПАТ «САН ІнБев Україна» і яка не вироблена позивачем, на загальну суму ПДВ 5279 грн.;

- наданням ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», м.Київ, код ЄДРПОУ 34771370, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг згідно договору від 01.06.10р. № М0482/10 по просуванню на ринки України продукції ПАТ «САН ІнБев Україна» і яка не вироблена позивачем, на загальну суму ПДВ 5665 грн.;

- наданням ТОВ «Наш Край-ЛЦ», Волинська область, Луцький район, с.Зміїнець, код ЄДРПОУ 33537597, інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг згідно договору від 01.01.09р. № 17/23/09 по просуванню на ринки України продукції ПАТ «САН ІнБев Україна» і яка не вироблена позивачем, на загальну суму ПДВ 2351 грн.;

- надання послуг ФОП ОСОБА_13, ідентифікаційний код НОМЕР_15, по рекламному оформленню торгових точок інших підприємств (реклама продукції не власного виробництва) на загальну суму ПДВ 11739 грн..

Для контролю наданих маркетингових послуг позивачем в ПАТ «Сан ІнБев Україна» передавалась інформація у вигляді відеозвітів по просуванню їхньої продукції на ринку України. При цьому сам факт отримання доходу від надання позивачем маркетингових послуг та використання відеокамери лише для зйомки відеозвітів для ПАТ «Сан ІнБев Україна» перевіряючими в акті не заперечується. В якості підтвердження цього факту позивач подав до суду копії відповідних документів, оригінали яких надавались для огляду посадовим особам відповідача в ході перевірки. Цей факт в судовому засіданні представниками відповідача не заперечувався.

Дослідивши подані матеріали перевірки та подані в судове засідання інші документальні докази суд погоджується з такими доводами позивача, та зазначає, що відповідно до 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Системний аналіз законодавчого поняття "господарська діяльність" дозволяє зробити наступний висновок - якщо від вчинення будь-яких дій / понесення витрат/ платник податку планує отримати в кінцевому результаті економічні вигоди /дохід/ такі дії в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є господарською діяльністю незалежно від дати фактично отримання запланованих економічних вигод /доходу/.

В звязку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що висновок відповідача щодо завищення позивачем з цієї причини його податкового кредиту на суму 50727 грн., є помилковим.

З підстав, що викладені вище, суд вважає, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011р. №0001282301 про визначення позивачу додаткового зобовязання з податку на додану вартість на суму 386880 грн. та застосування до нього штрафної (фінансової) санкції в розмірі 96720 грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі від 20.04.11 року №0001282301 та № 0001272301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: <Дата >

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.