Постанова № 20555280, 20.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/660/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:18

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріПіскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 02.12.2011 року № б/н), ОСОБА_2 (довіреність від 11.10.2011 року № б/н), ОСОБА_3 (довіреність від 01.02.2011 року № б/н), відповідача ОСОБА_4 (довіреність від 07.12.2011 року № 16570/10/10-013), ОСОБА_5 (Довіреність від 10.01.2011 року № 115/10/10-013), ОСОБА_6 (довіреність від 22.07.2010 року № 11377/10/10-013), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 15 березня 2010 року № 0000062334/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року № 0000552343, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продінвест» (далі ТОВ «Продінвест», позивач) у березні 2010 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції (далі Горлівська ОДПІ, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 15 березня 2010 року № 0000052334/0 та від 15 березня 2010 року № 0000062334/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року № 0000552343, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року по адміністративній справі № 2а-7534/10/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду (ДААС) від 20 серпня 2010 року, у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення рішення №0000052334/0 від 15 березня 2010 року, податкового повідомлення рішення № 0000062334/0 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000552343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року відмовлено у повному обсязі.

ТОВ «Продінвест» не погодившись з такими рішеннями, звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, де адміністративній справі присвоєно номер К-28852/10-с. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010 року постановлено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» по справі 2а-7534/10/0570 задовольнити частково та направлено до Донецького окружного адміністративного суду на новий розгляд в частині розгляду позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.03.2010 року № 000006234/0, від 15.03.2010 року № 0000552343/0, від 15.03.2010 року № 0000562343/0. В частині скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2010 року № 0000052334/0 постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2010 року залишена без змін.

При цьому Вищий адміністративний суд України постановив під час нового розгляду адміністративної справи дати належну юридичну оцінку порушенням, які встановленні відповідачем під час проведення перевірки, та вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, у звязку з чим звернути увагу, зокрема на: правильність формування податкового зобовязання позивача, а також, які саме відсутні або невірно записані обовязкові реквізити податкових накладних, по яким відповідачем встановлено порушення вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість» (чинний на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 15.03.2010 року № 00000623340/0), що відтворюють сутність операції з поставки, на підтвердження якої вони виписані, її кількісні та вартісні показники, суму податку на додану вартість, або впливають на ідентифікацію платника податку (постачальника та/або покупця). Крім того, зясувати обставини у даній справі щодо часу вчинення позивачем порушень, за які до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно рішень від 15.03.2010 року за № 0000552343, № 0000542343, № 0000562343, та відповідно провести доказування щодо вірності застосування таких штрафних (фінансових) санкцій згідно норм діючого законодавства станом на момент винесення спірних рішень. Надати належну оцінку розрахункових операцій за надання послуг оренди та за продаж товарів субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_7 з точки зору підстав для віднесення цих операцій до сфери торгівлі та послуг в цілях Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Встановити фактичні обставини щодо здійснення позивачем оптової торгівлі алкогольними напоями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає вказані рішення незаконними, оскільки вони прийняті за результатами позапланової перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 30 грудня 2009 року, яка не є підставою для проведення позапланової перевірки в розумінні частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII; вважає, що висновки акту є помилковими щодо заниження сум податку на додану вартість, порушення вимог касової дисципліни, порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій, оскільки всі необхідні документи надавались відповідачу під час перевірки за описом, а також відповідач був ознайомлений з ними в рамках обшуку та вилучення слідчими податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області, проте працівниками податкового органу не взяті до уваги документи бухгалтерської та податкової звітності, які надавались позивачем, а взяті тільки ті документи, що були в розпорядженні слідчого.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з огляду на те, що виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року оформлена актом № 428/23-3/32804880 від 5 березня 2010 року, за результатами якої прийняті оскаржувані рішення, здійснена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 30 грудня 2009 року (далі ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області), яка є обовязковою для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами, згідно із статтею 114 Кримінально процесуального кодексу України, відповідно до норм пункту 8 статті 10, пункту 5 частини 6, частини 9 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у звязку із відсутністю пояснень та їх документальних підтверджень з боку позивача, які вимагались податковим органом письмовими запитами № 387/23-313 від 27 січня 2010 року та № 994823-313 від 2 лютого 2010 року, з дотриманням норм статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», тобто, з врученням під розписку направлення на перевірку № 002812 від 15 лютого 2010 року та наказу керівника податкового органу від 15 лютого 2010 року № 245 «Про проведення позапланової перевірки». А отже на думку представників позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продінвест» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 18 березня 2004 року за № 1256120 0000 002483, ідентифікаційний код юридичної особи 32804880, місцезнаходження 84617, Донецька область, м. Горлівка, пр.. Перемоги, буд.10. Відповідно до Довідки № 7-25-76 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Продінвест» має право на здійснення наступних видів діяльності за Класифікацією видій економічної діяльності (КВЕД): 52.11.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом» (основний вид діяльності), 51.70.0 «Інші види оптової торгівлі», 55.30.2 «Кафе», 60.24.1 «Діяльність автомобільного вантажного транспорту» (т.2, а. с. 159, 160).

В період з 16.02.2010 року по 27.02.2010 року Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, про що складений акт перевірки від 5 березня 2010 року № 428/23-3/32804880 (далі акт перевірки від 05.03.2010 року № 428).

З матеріалів справи судом встановлено, що документальна перевірка проведена податковим органом на підставі наказу Горлівської ОДПІ від 15.02.2010 року № 245 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», зі змісту якого вбачається, що сам наказ прийнятий на підставі доповідної записки від 15.02.2010 року № 34 начальника управління податкового контролю юридичних осіб Горлівської ОДПІ Ткаченка Г.М. про необхідність проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Продінвест» та постанови слідчого з ОВС ВРКС СР ПМ ДПА в Донецькій області від 30.12.2009 року.

З постанови слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області від 30.12.2009 року «Про призначення позапланової перевірки» вбачається, що в ході досудового слідства за кримінальною справою № 144-41759/4 по обвинуваченню директора ПП «Спецтехніка» ОСОБА_9 по ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено про факт отримання ПП «Спецтехніка» неконтрольованого прибутку шляхом проведення «фіктивних» безтоварних, фінансово-господарських операцій від підприємств, одним з яких є ТОВ «Вітел», який у свою чергу є засновником ТОВ «Продінвест», при цьому останній також використовує у своїй діяльності «фіктивні» підприємства. Отже, на підставі ст.ст. 66, 130 Кримінально-процесуального кодексу України зазначеною постановою призначено документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2006 року по 2009 рік ТОВ «Продінвест» (т. 4, а.с. 135).

Не погодившись з підставами призначення перевірки, позивач звернувся до прокуратури м. Горлівки. Листом від 22.03.2011 року № 839 прокуратурою м. Горлівки надана відповідь, з якої слідує, що прокуратурою встановлено те, що податковим органом порушено порядок проведення перевірки, оскільки фактично перевірку, яку призначено як позапланову виїзну, проведено як невиїзну в приміщенні Горлівської ОДПІ, використовуючи документи що надані слідчим ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Донецькій області, при цьому представники ТОВ «Продінвест» не мали можливості бути присутніми при проведенні цієї перевірки та надавати пояснення. Таким чином, за результатами перевірки ТОВ «Продінвест» прокуратурою м. Горлівка винесено протест (т.4, а.с. 157-159).

За результатами перевірки податковим органом у висновку акту від 05.03.2010 року № 428 (т. 1, а.с. 189-190) зазначено, що підприємством порушено (перелік порушень надається з врахуванням касаційного розгляду даної адміністративної справи, а саме: без встановлених податковим органом порушень при формуванні податку на прибуток, оскільки у цій частині в задоволенні позову Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010 року відмовлено):

- пп. 7.2.1 п. 7.2 , пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 2527785,00 грн. (у т.ч.: у 2007 році в сумі 1720263, грн.., у 2009 році в сумі 807522,00 грн.) та за 2009 рік зменшено залишок відємного значення на суму 128916,00 грн.

- п. 2.8 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, а саме: встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у розмірі 97303,54 грн.

- п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого підприємством у 2007-2008 роках проведено розрахункові операції на загальну суму 451572,16 грн. за готівкові кошти при реалізації товарів та надання послуг оренди на адресу підприємця ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) без застосування реєстратора розрахункових операцій.

- п. 10 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: підприємством не забезпечено зберігання контрольних стрічок до реєстраторів розрахункових операцій.

- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме: здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій.

- п. 3.1 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 7783,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновку акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 Горлівською ОДПІ 15 березня 2010 року винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення за № 0000062334/0 по податку на додану вартість (код платежу 3014010100) на суму 3748975,50 грн.(у т.ч., за основним платежем 2499317,00 грн., за штрафними санкціями 1249658,50 грн.);

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000552343 за порушення вимог Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320 (далі Положення про ведення касових операцій № 637) (код платежу 3021080900) у розмірі 202390,40 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000542343 за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон України про РРО № 265/95-ВР) (код платежу 3021080900) у розмірі 2258030,80 грн.

- рішення про застосування фінансових санкцій за № 0000562343 за порушення вимог Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі Закон України № 481/95-ВР) у розмірі 104101,86 грн.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 15 березня 2010 року № 0000062334/0.

1.1. Згідно акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 встановлено, що на порушення п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України про ПДВ) підприємством за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 1720263,00 грн., яка не підтверджена відповідними податковими накладними та документами, що підтверджують звязок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, а саме: документами на оприбуткування товару та його наступну реалізацію (т.1, а.с. 64-65).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України про ПДВ. Згідно з цими правилами формування податкового кредиту залежить від наступних факторів: документальне підтвердження нарахування (сплати) податку; напрямок використання придбаних товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна та перераховані в пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ документи.

Так, даною нормою встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Також підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами; касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

У відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До матеріалів справи ТОВ «Продінвест» надані Реєстри отриманих та виданих податкових накладних, з огляду на які вбачається, що у період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року підприємством отримані наступні податкові накладні:

- у січні 2007 року в сумі 170808,55 грн., у т.ч. ПДВ на суму 28 468,11 грн. (т.2, а.с. 228-229);

- у лютому 2007 року в сумі 552459,90 грн., у т. ч. ПДВ на суму 90 980,00 грн. (т. 2, а.с. 230-242);

- у березні 2007 року в сумі 657607,21 грн., у т.ч. ПДВ на суму 108 847,40 грн. (т. 2, а.с. 243-250; т.3, а.с. 1-20);

- у квітні 2007 року в сумі 626 964,74 грн., у т.ч. ПДВ на суму 103 948,00 грн. (т. 3, а.с. 21-46);

- у травні 2007 року в сумі 695 660,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 115 977,85 грн. (т.3, а.с. 47-63);

- у червні 2007 року в сумі 775 660,70 грн., у т.ч. ПДВ на суму 128 519,09 грн. (т. 3, а.с. 80-106);

- у липні 2007 року в сумі 844216,93 грн., у т.ч. ПДВ на суму 140 065,96 грн. (т.3, а.с. 107-144);

- у серпні 2007 року в сумі 979333,81 грн., у т.ч. ПДВ на суму 162 703,00 грн. (т. 3, а.с. 145-181);

- у вересні 2007 року в сумі 1061687,98 грн., у т. ч. ПДВ на суму 175 977,19 грн. (т.3, а.с. 182-219);

- у жовтні 2007 року в сумі 1126516,70 грн., у т.ч. ПДВ на суму 187 330,68 грн.(т.3, а.с. 220-250; т.4, а.с. 1-10);

- у листопаді 2007 року в сумі 1154621,64 грн., у т.ч. ПДВ на суму 191 788,50 грн. (т.4, а.с. 11-54);

- у грудні 2007 року в сумі 1717455,44 грн., у т.ч. ПДВ на суму 285 657,04 грн. (т.4, а.с. 55-99).

Всього на суму 10362993,60, у т.ч. ПДВ на суму 1 720 262,82 грн.

З наведеного суд зазначає, що в ході розгляду даної адміністративної справи ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року було призначено судово-економічну експертизу. Результати такої експертизи, яку проведено судовим експертом-економістом Волошиною Т.В. надані у Висновку від 31 жовтня 2011 року №139/24.

Виходячи з цього Висновку вбачається, що судовим експертом-економістом досліджені первинні документи, та встановлено наступне (пряма мова):

- Податкові накладні значаться складеними у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про ПДВ», містять всі визначені вказаним пунктом реквізити та приймаються експертом при проведенні дослідження;

- також вказані податкові накладні значаться отриманими позивачем згідно наданих Реєстрів у січні-грудні 2007р.

- Загальна сума ПДВ згідно даних отриманих позивачем податкових накладних складає - 1720262,82грн. (т.7, оборотна сторінка а.с. 94, арк. експ. 20).

У додатку 1 до Висновку судово-економічної експертизи наданий перелік податкових накладних за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року (т.7, а.с. 166-250; т.8. а.с. 1-111), які досліджувались, та згідно яких судово-економічною експертизою не встановлено порушень з боку ТОВ «Продінвест» щодо включення суми податку на додану вартість у розмірі 1 720 262,82 грн. до податкового кредиту у відповідних податкових періодах 2007 року.

Згідно таблиці «задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту», що наведена на сторінці 47 акту перевірки від 05.03.2010 року № 428, показники задекларованих сум податкового кредиту за 2007 рік за даними платника (ТОВ «Продінвест») становлять 1720263 грн., за даними перевірки 0 грн., тобто вбачається - або не здійснення господарської діяльності ТОВ «Продінвест», або відмова підприємства надати перевіряючим первинні документи за 2007 рік.

Проте, у акті перевірки від 05.03.2010 року № 428 відсутні взагалі записи про відмову підприємства надати перевіряючим первинні документи до перевірки, а у довідці про загальну інформацію (додаток 2 акту перевірки) зазначається, що у перевіряємому періоді з 01.01.2006 по 31.12.2009 року (тобто, весь перевіряємий період, у т.ч. 2007 рік) підприємство здійснювало діяльність «52.11.0 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом» (т.2, а.с. 101-103).

Зі змісту акту перевірки від 05.03.2010 року № 428, а також з пояснень представників відповідача у судовому засіданні вбачається, що перевіряючими під час проведення спірної документальної перевірки використовувались тільки ті документи, що були надані їм ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА в Донецькій області.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що перевірка фактично була проведена у приміщенні податкового органу, посадові особи підприємства при перевірці не були присутні, що досліджено прокуратурою м. Горлівки та підтверджено листом від 22.03.2011 року № 839 (а.с. 157-159).

Отже, висновок Горлівської ОДПІ щодо порушення ТОВ «Продінвест» п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого на думку податкового органу підприємством за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1720263,00 грн., яка не підтверджена відповідними податковими накладними та документами, не приймається судом, оскільки встановлено, що податковим органом під час проведення перевірки первинні документи використані фактично вибірково, тобто не в повному обсязі.

Виходячи з наведеного (в тому числі з урахуванням Висновку судово-економічної експертизи від 31 жовтня 2011 року № 139/24), суд дійшов висновку, щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ «Продінвест» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року на суму 1720262,82 грн., оскільки це підтверджено первинними документами, зокрема, податковими накладними, що відповідає вимогам пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ.

Таким чином, висновки акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 в частині порушення ТОВ «Продінвест» п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4.5 Закону про ПДВ, що спричинило завищення суми податкового кредиту на 1720263,00 грн. документально не підтверджено.

1.2. Висновками акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 зазначено, що ТОВ «Продінвест» в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» за період січень-листопад 2009 року підприємством до податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно віднесено ПДВ у сумі 126196,00 грн., по податковим накладним отриманим від постачальників товарів (робот, послуг), але оформленим з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року № 233/2037 (чинний на момент проведення перевірки, далі Порядок заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 233/2037) (т.1, а.с.66-135).

Зі змісту акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 вбачається, що ТОВ «Продінвест» за січень-листопад 2009 року отримано від постачальників податкові накладні на загальну суму ПДВ 126196,00 грн., які на думку податкового органу, оформлені з порушеннями вимог зазначених нормативній актів.

Наведені у спірному акті перевірки конкретні порушення у податкових накладних групуються за наступними ознаками (т.1, а.с. 67-135):

- невірно вказано порядковий номер податкової накладної (використання букв перед порядковим номером податкової накладної);

- невірна, або неповна інформація про адресу покупця;

- відсутній або невірний номер Свідоцтва платника податку покупця та ІПН (індивідуальний податковий номер) покупця;

- невірно визначене найменування покупця.

У перевіряємому періоді заповнення податкової накладної здійснювалося згідно вимог Закону України про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165.

Так, зазначеним Порядком передбачено:

1. Податкова накладна може друкуватися поліграфічним методом, за допомогою комп'ютера або іншим методом.

2. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

3. Порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстра отриманих та виданих податкових накладних. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера податкової накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код (номер, шифр). 4. Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

5. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

На підставі вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Також, згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України про ПДВ право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому цим Законом.

Щодо встановлення Горлівською ОДПІ невідповідності податкових накладних за 2009 рік з такою ознакою як невірно вказаний порядковий номер податкової накладної, а саме: використання букв перед порядковим номером податкової накладної, суд відмічає наступне.

Як вбачається обидва нормативні акти: Закону України про ПДВ та Порядок заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165 містять декілька відмінні друг від друга положення. Отже, абз. а пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України про ПДВ встановлено, що податкова накладна має містити порядковий номер. А пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165 надана більш розширена інформація щодо номеру податкової накладної, зокрема: порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстра отриманих та виданих податкових накладних. при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб.

Проте, Закон України про ПДВ має більш юридичну силу ніж Порядок заповнення податкової накладної від 30.05.1997 року № 165, оскільки останній є підзаконним нормативно-правовим актом, що виданий відповідно до Закону, а тому повинен базуватися на Законі і не може суперечити йому.

Відповідно до статті 6 Конституції (Основного Закону) України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Виходячи з цього, суд у вирішені питання щодо вірності зазначення номеру податкових накладних, які отримані позивачем від його контрагентів (продавців товарів) керується перш за все нормою, що встановлена саме Законом України про ПДВ.

Отже, судом не приймаються доводи Горлівської ОДПІ щодо порушення у зазначенні порядкових номерів у податкових накладних, оскільки приписами Закону України про ПДВ не надана конкретизація, яким повинен бути порядковий номер податкової накладної, а тільки встановлено, що податкова накладна повинна містити порядковий номер.

Щодо відсутності у податкових накладних інформації або відображення в них невірних даних про найменування покупця та його адресу, номеру Свідоцтва платника податку покупця та індивідуального податкового номеру (ІПН) покупця суд вважає за необхідне відмітити таке.

Наявність індивідуального податкового номера платника ПДВ свідчить про те, що він зареєстрований таким платником та отримав свідоцтво платника податку на додану вартість.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79 затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 (далі Положення про реєстрацію платників ПДВ, чинний у перевіряємому періоді).

Згідно пп.6.1 п.6 розділу І цього Положення встановлено, що індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником ПДВ до моменту анулювання реєстрації платника ПДВ.

Використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які пов'язані з розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про податок на додану вартість, оформленні податкового кредиту (пп. 6.2 п. 6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість).

Реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання. Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати анулювання свідоцтва про таку реєстрацію та виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення (п.1 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість).

Відповідно з п. 9 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість при реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру фізичних осіб - платників податків.

Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

Отже, присвоєння індивідуального податкового номеру, реєстрація та видача Свідоцтва платника податку на додану вартість здійснюється лише після встановлення всіх необхідних відомостей про платника податку, що включає такі обовязкові дані платника податку, як місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма.

Серед обов`язкових реквізитів податкової накладної у абз.є пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону України про ПДВ передбачено також такий реквізит, як повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах отримувача.

Щодо адреси покупця (отримувача), то пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. Закону України про ПДВ передбачається обовязковість реквізиту про місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість (абз. д).

При цьому слід зазначити, що за цією нормою вбачається розділення зазначення реквізитів про платника податку на додану вартість та отримувача.

Так, у наведеному пункті вказано, що «платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну…», що фактично означає, що обовязковий реквізит податкової накладної «місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість» стосується саме продавця платника податку на додану вартість.

Отже, наявність у податковій накладній вірних реквізитів таких як назва покупця, його індивідуального податкового номеру та номеру свідоцтва платника податку на додану вартість, навіть за відсутності у цій накладній відомостей про адресу отримувача, надають змогу повністю ідентифікувати покупця (отримувача).

Таким чином суд вважає, у випадку, якщо продавець при заповненні податкової накладної допустив недоліки в її заповненні (зокрема, визначення неповної або неправильної адреси покупця), які не впливають на можливість ідентифікації покупця за іншими обовязковими реквізитами (назві покупця, індивідуальному податковому номеру та номеру свідоцтва платника ПДВ), останній не втрачає право на податковий кредит.

З наведеного слідує, у випадку відсутності у податковій накладній таких реквізитів, по яким можна здійснити ідентифікацію покупця (назва покупця, його індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва платника податку на додану вартість), то сума податку на додану вартість такої податкової накладної не може бути включена до складу податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд погоджується з висновком Горлівської ОДПІ щодо виключення з податкового кредиту наступних сум податку на додану вартість за податковими накладними, у яких зазначені невірні обовязкові реквізити:

- податкова накладна від 12.02.2009 року № 120209-39Д, виписана ДФ «Мир снабжения» на суму 1940,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 323,37 грн. у графі «Номер свідоцтва платника ПДВ (покупця) зазначено «ХХХХХ» замість «№ 100010241»;

- податкова накладна від 12.09.2009 року № 120209-39Д, виписана ДФ «Мир снабжения» на суму 838,70 грн., у т. ч. ПДВ на суму 139,78 грн. - у графі «Номер свідоцтва платника ПДВ (покупця) зазначено «ХХХХХ» замість «№ 100010241»;

- податкова накладна від 17.02.2009 року № 45101, виписана ТОВ «Словянська дистрибюторська компанія» на суму 261,16 грн., у т.ч. ПДВ на суму 43,53 грн. - у графі «Номер свідоцтва платника ПДВ (покупця) зазначено «ХХХХХ» замість «№ 100010241», не зазначено ІПН покупця 328048805710, а також замість адреси покупця «м. Горлівка, пр. Перемоги, 10» записано «вул. Черницина,1»;

- податкова накладна від 26.02.2009 року № 45853, виписана ТОВ «Словянська дистрибюторська компанія» на суму 458,20 грн., у т.ч. ПДВ на суму 76,37 грн. - у графі «Номер свідоцтва платника ПДВ (покупця) зазначено «ХХХХХ» замість «№ 100010241», не зазначено ІПН покупця 328048805710, а також замість адреси покупця «м. Горлівка, пр. Перемоги, 10» записано «вул. Черницина,1»;

- податкова накладна від 18.04.2009 року № 4/18042, виписана ТОВ «Агро Овен» на суму 7 435,83 грн., у т.ч. ПДВ на суму 1 239,31 грн. - у графі «особа (платник податку) покупець» замість «ТОВ «Продінвест» записано «ТОВ Аверс К»;

- податкова накладна від 25.04.2009 року № 4/25050, виписана ТОВ «Агро Овен» на суму 2 790,05 грн., у т.ч. ПДВ на суму 465,01 грн. - у графі «особа (платник податку) покупець» замість «ТОВ «Продінвест» записано «ТОВ Аверс К», у графі «Номер свідоцтва платника ПДВ (покупця) зазначено «ХХХХХ» замість «№ 100010241», не зазначено ІПН покупця 328048805710, а також не записана адреса покупця «м. Горлівка, пр. Перемоги, 10»;

- податкова накладна від 25.04.2009 року № 4/25029, виписана ТОВ «Агро Овен» на суму 4 532,12 грн., у т.ч. ПДВ на суму 755,35 грн. - у графі «особа (платник податку) покупець» замість «ТОВ «Продінвест» записано «ТОВ Аверс К», у графі «Номер свідоцтва платника ПДВ (покупця) зазначено «ХХХХХ» замість «№ 100010241», не зазначено ІПН покупця 328048805710.

Отже, в порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ТОВ «Продінвест» до податкового кредиту з податку на додану вартість безпідставно віднесено ПДВ на суму 3042,72 грн. (у т.ч., у лютому 2009 року на суму 583,05 грн., у квітні 2009 року на суму 2459,67 грн.), оскільки встановлено, що наведена сума податкового кредиту не підтверджена відповідним чином складеними податковими накладними.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Продінвест» за період січень-листопад 2009 року завищено податковий кредит на суму 3042,72 грн. (у т.ч., у лютому 2009 року на суму 583,05 грн., у квітні 2009 року на суму 2459,67 грн.), та погоджується щодо правомірності включення до податкового кредиту суми у розмірі 123153,28 грн. (126196,00 грн. - 3042,72 грн.), у т.ч. за січень 2009 року - 7740,50 грн., лютий 2009 року 24280,37 грн., березень 2009 року 20014,22 грн., квітень 2009 року 5633,46 грн., травень 2009 року 18006,74 грн., червень 2009 року 579,50 грн., липень 2009 року 19061,79 грн., серпень 2009 року 2528,36 грн., вересень 2009 року 8305,02 грн., жовтень 2009 року 9574,99 грн., листопад 2009 року - 7427,47 грн..

1.3. Висновками спірного акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 зазначено, що ТОВ «Продінвест» в порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» підприємством за період з 01.06.2009 року по 30.11.2009 року включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 305000,00 грн. з суми наданих послуг по оренді приміщень, яка не підтверджена відповідними первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю підприємства. (т.1 а.с.137-144):

- за червень 2009 року на суму 45000,00 грн.;

- за липень 2009 року на суму 52000,00 грн.;

- за серпень 2009 року на суму 52000,00 грн.;

- за вересень 2009 року на суму 52000,00 грн.;

- за жовтень 2009 року на суму 52000,00 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 52000,00 грн.

Згідно акту перевірки від 05.03.2010 року № 428 вказане порушення визначено, у звязку з включенням ТОВ «Продінвест» до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 305 000грн. з вартості наданих ТОВ «Вітел» послуг з оренди приміщень які не підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме: розрахунками суми орендної плати, актами прийому-передачі на вбудоване приміщення відповідно договорів оренди, документи що обґрунтовують підвищення орендної плати, акти виконаних робот (послуг) по наданню послуг оренди.

Судом встановлено, що між ТОВ «Продінвест» (Орендар) та ТОВ «Вітел» (Орендодавець) укладені наступні договори оренди приміщення:

- договір від 07.11.2008 року № 07/11/Ч на оренду приміщення розташованого за адресою вул. Черніцина1, м. Горлівка Донецької області. Згідно умов цього договору Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобовязується прийняти у строкове користування вбудоване приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобовязується сплачувати орендну плату. Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць десять тисяч гривень. Розмір орендної плати може переглядатися Сторонами за згодою Сторін. Також пунктами Договору визначені: строк оренди, права та обовязки Орендаря та Орендодавця, Порядок повернення орендодавцю обєкта, що орендується, відповідальність сторін і вирішення спорів, дія договору, інші умови.

- додатковий договір №1 до Договору оренди № 07/11/Ч від 07.11.2008 року від 01.06.2009 року, згідно якого внесені зміни про розмір орендної плати приміщення, а саме: Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць 75000,0грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю додаткові витрати, повязані з експлуатацією та утриманням орендованого приміщення.

- договір від 20.06.2008 року № 20/06/08 на оренду приміщення загальною площею 568,31 кв.м. розташованого за адресою вул. Нестерова 117, м. Горлівка Донецької області. Згідно умов цього договору Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобовязується прийняти у строкове користування вбудоване приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобовязується сплачувати орендну плату. Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць дванадцять тисяч гривень. Розмір орендної плати може переглядатися Сторонами за згодою Сторін. Також пунктами Договору визначені: строк оренди, права та обовязки Орендаря та Орендодавця, Порядок повернення орендодавцю обєкта, що орендується, відповідальність сторін і вирішення спорів, дія договору, інші умови.

- додатковий договір №1 від 01.06.2009 року до Договору оренди №20/06/08, згідно якого внесені зміни про розмір орендної плати приміщення, а саме: розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць 102000,00 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю додаткові витрати, повязані з експлуатацією та утриманням орендованого приміщення.

- договір від 19.09.2008 року № 19/09/08 на оренду приміщення загальною площею 50 кв.м. розташованого за адресою вул. Нестерова, 117, м. Горлівка Донецької області. Згідно умов цього договору Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобовязується прийняти у строкове користування вбудоване приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобовязується сплачувати орендну плату. Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць десять тисяч гривень. Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць дванадцять тисяч гривень. Розмір орендної плати може переглядатися Сторонами за згодою Сторін. Також пунктами Договору визначені: строк оренди, права та обовязки Орендаря та Орендодавця, Порядок повернення орендодавцю обєкта, що орендується, відповідальність сторін і вирішення спорів, дія договору, інші умови.

- додатковий договір №1 від 01.06.2009 року до Договору оренди №19/09/08, згідно якого внесені зміни про розмір орендної плати приміщення, а саме: розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць 80000,00 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю додаткові витрати, повязані з експлуатацією та утриманням орендованого приміщення.

- договір від 19.09.2008 року № б/н на оренду приміщення розташованого за адресою вул. Уманська, 25, м. Горлівка Донецької області. Згідно умов цього договору Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобовязується прийняти у строкове користування вбудоване приміщення, що визначене у цьому Договорі, та зобовязується сплачувати орендну плату. Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць десять тисяч гривень. Розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць дванадцять тисяч гривень. Розмір орендної плати може переглядатися Сторонами за згодою Сторін. Також пунктами Договору визначені: строк оренди, права та обовязки Орендаря та Орендодавця, Порядок повернення орендодавцю обєкта, що орендується, відповідальність сторін і вирішення спорів, дія договору, інші умови.

- додатковий договір №1 від 30.05.2009 року, згідно якого внесені зміни про адресу орендованого приміщення - 84600 вул. Уманська, 27 магазин №71.

- додатковий договір №2 від 01.06.2009 року до Договору оренди №19/09/08, згідно якого внесені зміни про розмір орендної плати приміщення, а саме: розмір орендної плати за весь обєкт, що орендується, у цілому становить з ПДВ за базовий місяць 55000,00 грн. Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю додаткові витрати, повязані з експлуатацією та утриманням орендованого приміщення.

Актами приймання-передачі підтверджується факт передачі в оренду від ТОВ «Вітел» на адресу ТОВ «Продінвест» нерухомого майна відповідно до зазначених договорів (т. 8, а.с. 137-194, 206-250; т. 9, а.с. 1-59): у червні 2009 року позивачем отримано послуги на суму 225000,00 грн.(без ПДВ), ПДВ на суму 45000,00 грн.; у липні 2009 року позивачем отримано послуги на суму 259999,99 грн.(без ПДВ), ПДВ на суму 52000,00 грн.; у серпні 2009 року позивачем отримано послуги на суму 259 999,99 грн.(без ПДВ), ПДВ на суму 52000,00 грн.; у вересні 2009 року позивачем отримано послуги на суму 259 999,99 грн.(без ПДВ), ПДВ на суму 52000,00 грн.; у жовтні 2009 року позивачем отримано послуги на суму 259 999,99 грн.(без ПДВ), ПДВ на суму 52000,00 грн.; у листопаді 2009 року позивачем отримано послуги на суму 259 999,99 грн.(без ПДВ), ПДВ на суму 52000,00 грн. Всього на суму 1 525 000,00 грн. (без ПДВ), ПДВ на суму 305000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, Горлівська ОДПІ в ході дослідження спірного питання щодо правильності включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за отримані послуги згідно договорів оренди, зазначає, що наведені вище суми податку на додану вартість (у загальному розмірі 305000,00 грн.) не підтверджена відповідними первинними бухгалтерськими документами. При цьому відповідач посилається за приписи Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині, що визнається первинним документом та його реквізити. Також посилається на Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 щодо складання первинних документів на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. При цьому, у тексті спірного акту перевірки відсутні висновки податкового органу, що обґрунтували б звязок визначеного порушення податкового законодавства в частині не підтвердження підприємством сум ПДВ первинними документами, із зазначеними нормативними актами.

,

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Приписами статті 762 цього ж Кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Отже з наведених нормативних актів слідує, що визначення суми орендної плати нерухомості є правом орендаря та орендодавця, при цьому законодавство не містить норм щодо наявності такого обовязкового додатку до договору оренди нерухомості, як розрахунок орендної плати, а також документів, що обґрунтовують підвищення орендної плати.

У Законі України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, наданий термін первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Отже, як вбачається з наведених нормативних актів, не передбачається складання первинних документів на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України, як це вказано податковим органом у спірному акті перевірки.

З огляду на акти приймання-передачі нежитлового приміщення та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи (т.8, а.с. 206-250; т.9, а.с. 1-59) вбачається, що ці документи складені з урахуванням вимог зазначених нормативних актів. Це також підтверджено Висновком судово-економічної експертизи від 31 жовтня 2011 року № 139/24 (т. 7, а.с. 122).

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить норм, які б містили обмеження в частині віднесення до складу податкового кредиту сум сплачених послуг з оренди, у випадку відсутності розрахунків суми орендної плати, та документів, що обґрунтовують підвищення орендної плати.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ТОВ «Продінвест» правомірно віднесено за період з 01.06.2009 року по 30.11.2009 року до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 305000,00 грн. з суми наданих послуг по оренді приміщень, оскільки встановлено, що це підтверджено первинними документами (акти приймання-передачі нежитлового приміщення, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)), які відповідають вимогам діючого податкового законодавства.

З акту перевірки від 05.03.2010 року № 481 вбачається. що загальний розмір порушення, встановленого актом перевірки в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 2527785, 00 грн. визначено з урахуванням встановленого перевіркою заниження податкових зобовязань ТОВ «Продінвест» за грудень 2009 року на суму 505241,00 грн.

Однак, згідно пояснення позивача (т.7, а.с.25-26) визначено, що у грудні 2009 року (24 грудня 2009 року) у ТОВ «Продінвест» було вилучено оригінали всіх первинних бухгалтерських та податкових документів, які були підставою для формування показників податкового обліку та звітності підприємства. Відповідно у позивача не було можливості розрахувати суми податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2009р.

З цим, позивач звернувся до податкового органу 11 січня 2009 року, а саме, щодо неможливості подати декларацію з ПДВ, оскільки відсутні первинні документи, а тому підприємство позбавлено можливості визначити податкові зобовязання належним чином.

При проведенні перевірки в акті перевірки від 05.03.2010 року № 481 розрахована тільки сума податкового зобовязання (505241,00 грн.), при цьому сума податкового кредиту, на яку ТОВ «Продінвест» на підставі наявних документів мало право у грудні 2009 року перевіряючими не враховане.

За наслідками проведеної судово-економічної експертизи від 31.10.2011 року № 139/24 згідно дослідження наданих для експертизи документів встановлено, що:

- Податкові накладні значаться складеними у відповідності до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», містять всі визначені вказаним пунктом реквізити та приймаються експертом при проведенні дослідження;

-також вказані податкові накладні значаться отриманими позивачем згідно наданого Реєстру у грудні 2009 року

-Загальна сума ПДВ згідно даних отриманих позивачем податкових накладних складає 386059,86 грн.

Таким чином, у результаті проведеного експертом дослідження встановлено, що розмір податкового кредиту, на який мало право ТОВ «Продінвест» у грудні 2009 року відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.2.6.п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» складає 386 059,86 грн.

Згідно п.п17.1.3.п.17.1ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (чинного на момент нарахування штрафних (фінансових) санкцій) визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, сума штрафної санкції становить 1521,50 грн. (3043,00 грн. х 50%)

З урахуванням результатів дослідження наведених у пункті 1 цієї постанови порушень, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 15 березня 2010 року № 0000062334/0 підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 2496274,00 грн. (2499317,00 грн. 3 043,00 грн.) та штрафних (фінансових санкцій в сумі 1248137,00 грн. ( 1249658,50 грн. 1521,50 грн.).

2. Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (рішення від 15.03.2010 року за № 0000542343 на суму 2258030,80 грн. та № 0000552343 на суму 202390,00 грн.).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон України про РРО) ТОВ «Продінвест» у 2007 2008 роках провело розрахункові операції на загальну суму 451572,16 грн. за готівкові кошти при реалізації товарів та надання послуг оренди на адресу субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) без застосування реєстратора розрахункових операцій (т.1, а.с. 184).

До матеріалів справи позивачем надані прибуткові касові ордери щодо оплати фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 за отриману продукцію та оплату за оренду приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 176 кв.м. для розміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно договору від 26.05.2007 року. Орендна плата на місяць становить 586,08 грн.

Термін реєстратора розрахункових операцій наданий у Законі України про РРО - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Статтею 9 Закону України про РРО прямо встановлені випадки, коли реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, а саме:

1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;

2) при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти);

3) при виконанні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти у разі, якщо ці операції виконуються у касах уповноважених банків з оформленням розрахункових документів відповідно до нормативних актів Національного банку України;

4) при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;

5) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують фіксований податок;

6) при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок;

7) при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України;

8) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства;

9) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;

11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;

12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо);

13) при продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Таким чином, з наведеного слідує, що у інших випадках, окрім описаних застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковою.

Також, відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України» Правлінням Національного банку України затверджена постанова від 9 лютого 2005 року №32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 року за № 410/10690, пунктом 1 якої встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

З зазначених прибуткових касових ордерів вбачається перевищення сплати одним платіжним документом (прибутковим касовим ордером) законодавчо встановленого ліміту. Зокрема, за прибутковими касовими ордерами ОСОБА_7 сплачено ТОВ «Продінвест» за продукцію:

від 27.08.2008 року у розмірі 35000,00 грн. (т. 9, а.с. 72);

від 23.06.2008 року у розмірі 30000,00 грн. (т.9, а.с. 73);

від 04.06.2008 року у розмірі 15000,00 грн. (т. 9, а.с. 74);

від 03.06.2008 року у розмірі 20000,00 грн. (т.9, а.с. 75);

від 23.05.2008 року у розмірі 30000,00 грн. (т.9 а.с. 76);

від 17.05.2008 року у розмірі 25400,00 грн. (т. 9, а.с. 77);

від 28.04.2008 року у розмірі 20000,00 грн. (т.9, а.с. 78),

від 22.04.2008 року у розмірі 35000,00 грн. (т.9, а.с. 79);

від 19.03.2006 року у розмірі 11000,00 грн. (т.9, а.с. 82).

За наслідками спірної перевірки в частині встановлення порушення з наведеного питання, податковим органом відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України про РРО за проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій до ТОВ «Продінвест» застосована фінансова санкція у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг): 451572,16 грн. х 5 = 2257860,80 грн. Ця сума є складовою у спірному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року № 0000542343.

Також, перевіркою встановлено про порушення ТОВ «Продінвест» п.10 ст.3 Закону України про РРО щодо незабезпечення підприємством зберігання контрольних стрічок до РРО. Відповідно до п. 5 ст. 17 цього Закону податковим органом за не зберігання контрольної стрічки протягом встановленого терміну десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовано до ТОВ «Продінвест» штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (17,00 грн. х 10).

З огляду на наведене суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За своєю правовою природою штрафні санкції за порушення законодавства України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій є адміністративно-господарськими санкціями, тому при їх застосуванні повинні враховуватися положення Господарського кодексу України стосовно строків застосування цих санкцій.

Отже приписами ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що у разі порушення вимог цього Закону, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції, зокрема: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п.1.ст.17).

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з ч.1 ст.241 Господарського кодексу України (далі ГКУ), грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГКУ цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до субєктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, встановленим у ч.2 ст.241 ГК, перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що штрафи, встановлені у ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є адміністративно-господарськими штрафами в розумінні Господарського кодексу України. У звязку з цим є всі підстави стверджувати, що на них, як на один із видів адміністративно-господарських санкцій, поширюється дія статті250 ГКУ.

Згідно зі ст.250 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 (один) рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, з цього випливає, що адміністративно-господарські штрафи у будь-якому разі можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення господарського правопорушення субєктом господарювання.

З прибуткових касових ордерів вбачається, що розрахунки між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 та ТОВ «Продінвест» відбулись протягом 2007-2008 роках. Порушення вимог Закону України про РРО відповідачем встановлено у 2010 році, отже з моменту порушення пройшло більше одного року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча позивачем допущено порушення п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проте строк застосування до підприємства фінансової санкції за зазначене порушення сплив, тому спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року №0000542343 в сумі 2258030,80 грн. підлягає скасуванню.

Щодо порушення ТОВ «Продінвест» п.2.8 та п. 3,1 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті», затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.04 р. № 637, визначеного актом перевірки від 05.03.2010 року № 428, яке спричинило перевищення ліміту каси за період лютий 2008 р. по березень 2009 р. на суму 202390,40 грн.

Вказане порушення, згідно акту перевірки значиться допущеним підприємством у звязку з врахуванням при виведенні залишків готівки в касі на кінець робочого дня видаткових документів (видаткових касових ордерів), в яких був відсутній підпис одержувача готівки.

Відповідно до п.1.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті», «касові документи - документи (касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку».

Згідно 2.8. Положення «Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси».

Відповідно до п.2.10 Положення №637 підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Також, згідно 3.1. вказаного Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.3.5. Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно результатам проведеного дослідження випливає, що надані спірні видаткові касові ордери значаться складеними у відповідності до встановлених вимог та містять у тому рахунку підпис особи одержувача готівки.

Також, у матеріалах справи та інших документах, що надані експерту для проведення дослідження, відсутні оригінали або копії видаткових касових ордерів, які б не містили підписів осіб одержувачів готівки, з посиланням на які у акті перевірки ДПІ визначено порушення п.2.8 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Отже, згідно результатам дослідження слідує, що висновки акту перевірки ДПІ в частині порушення ТОВ «Продінвест» п.2.8, п. 3.1 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» документально не підтверджуються.

Зазначене наведене у Висновку судово-економічної експертизи від 31.10.2011 року №139/24.

З урахуванням цього суд дійшов висновку, що спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року №0000552343 в сумі 202390,40 грн. підлягає скасуванню.

3. Щодо застосування фінансових санкцій на суму 104101,86 грн. (рішення від 15.03.2010 року за № 0000562343).

Перевіркою встановлено що ТОВ «Продінвест» в період з 29.01.2009 року по 14.10.2009 року здійснення оприбуткування та оптову реалізацію тютюнових виробів та алкогольні напої без відповідної ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України вд 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон України № 481/95-ВР).

Судом встановлено, що ТОВ «Продінвест» придбано наступний товар:

1) цигарки «Отаман»: отримано від ТОВ «Фірма «Кортес» (ІПН 231255305623) за податковими накладними: від 28.01.2009 року № 1605, від 04.03.2009 року № 4262, від 27.05.2009 року № 11090, від 29.07.2009 року № 16217, від 09.09.2009 року № 19578, від 19.08.2009 року № 17875;

2) цигарки «Тройка»: отримано від ТОВ «Фірма «Кортес» (ІПН 231255305623) за податковими накладними: 27.05.2009 року № 11090, від 29.07.2009 року № 16217, від 09.09.2009 року № 19572, від 19.08.2009 року № 17875.

Як вбачається з додатку 17 до акту перевірки від 05.03.2010 року № 428, загальна вартість отриманої партії тютюнових виробів складає 47 454,23 грн. (разом з ПДВ), у т.ч. ПДВ на суму 7909,04 грн. (а.с. 72, т.2).

Судом встановлено, що в подальшому ТОВ «Продінвест» реалізовано цигарки Микитинській виправній колонії № 87.

Горлівська ОДПІ реалізовані цигарки вважає оптовим продажем, на що у ТОВ «Продінвест» відсутня відповідна ліцензія, а тому відповідачем зроблений висновок щодо порушення податкового законодавства.

У Законі України № 481/95-ВР наведено терміни оптової та роздрібної торгівлі:

оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання;

роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Отже, оптова торгівля спрямована для наступної реалізації товару, роздрібна торгівля для реалізації кінцевому споживачу.

З аналізу первинних документів що надані позивачем до перевірки (платіжні доручення) вбачається, що призначення платежу за тютюнові вироби зазначено наступним чином: - особисті гроші засуджених (вказується за який період) на тютюнові вироби згідно заяв (т. 2, а.с. 220-227, т.9 а.с. 107-118).

Згідно п. 37 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби в межах сум та в порядку, установленому кримінально-виконавчим законодавством України. Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, установлюється переліком (додаток 7 до цих Правил, містить тютюнові вироби). Для придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби в установах організовуються ларьки, які працюють щоденно. Придбаний товар видається засудженому під його особистий підпис на заяві. Придбання продуктів харчування і предметів першої потреби для таких осіб проводиться два рази на місяць.

Таким чином вбачається, що засудженим дозволяється придбавати продукти харчування та предмети першої потреби (у т.ч. тютюнові вироби), але в межах, що встановлені наведеним Правилом, тобто безготівково та згідно заявки.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що реалізація тютюнових виробів Микитинській виправній колонії № 87 є роздрібною торгівлею, оскільки така продаж здійснена саме кінцевому споживачу (засудженим), при цьому ця господарська операція виконана в рамках чинного законодавства для такої категорії споживачів.

З наведеного суд дійшов висновку щодо неправомірності дій Горлівської ОДПІ в частині застосування до ТОВ «Продінвест» фінансових санкцій у відповідності до абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України № 481/95-ВР 200 відсотків вартості отриманої партії товару, що склала 94908,46 грн. (47454,23 грн. х 200%).

З акту перевірки вд 05.03.2010 року № 481 вбачається, що ТОВ «Продінвест» отримано партію товару по алкогольним напоям на суму 4596,70 грн., оптовий продаж яких здійснено 06.03.2009 року (т.1, а.с. 117).

Але з пояснень позивача (т. 7, а.с. 28) та матеріалів справи (т.9, а.с. 102, 106) вбачається, що ТОВ «Продінвест» 06.03.2009 року здійснено реалізацію продуктів харчування, у т.ч. двох пляшок вина (алкогольних напоїв), всього на суму 500,00 грн. (у т.ч. ПДВ в сумі 83,33 грн.) комунальному підприємству «Редакція газети «Кочегарка» (код за ЄДРПОУ 02472192) по накладній від 06.03.2009 року № ОВ-1-000844, що придбавались останнім для власного споживання в колективі з нагоди святкування 8 березня.

У судовому засіданні представник відповідача не надали обґрунтованих пояснень та документальних підтверджень щодо іншої суми, яку віднесено податковим органом до неправомірного оптового продажу позивачем алкогольних напоїв 4096,70 грн. (4596,70 грн. 500,00 грн.), а тому судом не приймається ця сума як порушення Закону України № 481/95-ВР.

Отже, суд дійшов висновку, щодо неправомірності дій Горлівської ОДПІ в частині застосування до ТОВ «Продінвест» фінансових санкцій у в сумі 9193,40 грн. (4596,70 грн. х 200%).

Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій від 15 березня 2010 року № 0000562343 на суму 104101,86 грн. підлягає скасуванню повністю.

За ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем у якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність акту відповідача, оскільки останній прийнятий у формальній відповідності до приписів діючого законодавства.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність дій позивача субєкт владних повноважень суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем, за виключенням порушення, що ним не простувалось.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 (одна грн. 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 15 березня 2010 року № 0000062334/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року № 0000552343, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000542343 від 15 березня 2010 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0000562343 від 15 березня 2010 року задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2010 року № 0000062334/0 в частині нарахування Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією товариству з обмеженою відповідальністю «Продінвест» податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 3744411,00 грн., у тому числі: за основним платежем в сумі 2496274,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1248137,00 грн.

Визнати недійсним рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій товариству з обмеженою відповідальністю «Продінвест» від 15 березня 2010 року № 0000542343 на суму 2258 030,80 грн.

Визнати недійсним рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій товариству з обмеженою відповідальністю «Продінвест» від 15 березня 2010 року № 0000552343 на суму 202390,40 грн.

Визнати недійсним рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про застосування фінансових санкцій товариству з обмеженою відповідальністю «Продінвест» від 15 березня 2010 року № 0000562343 на суму 104101,86 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінвест» (ідентифікаційний код юридичної особи 32804880, місцезнаходження 84617, Донецька область, м. Горлівка, пр.. Перемоги, буд.10; п/р 260090076901 у Горлівській філії АТ «Брокбізнесбанк» м. Горлівка, МФО 394578, код ЄДРПОУ34686448) 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.) судового збору.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 20 грудня 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.