Постанова № 20555009, 26.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/23029/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

до ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення податкового боргу у розмірі 4482,28 грн. по податку з доходів фізичних осіб

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_2 – за дов. від 5 січня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_3 – за дов. від 22 грудня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 4482,28 грн. по податку з доходів фізичних осіб.

Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, ст. 87 Податкового кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що надав письмову заяву.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Фізичні особи згідно із нормами п. 15.1. ст. 15 цього Кодексу є платниками податків (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Таким чином, ОСОБА_1 є платником податків у розумінні норми ст. 15 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_1 24.05.2011р. до податкового органу було подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року (арк. справи 6, 7).

У розділі 1.2. зазначеної декларації задекларовано доход у розмірі 89645,67 грн. у зв’язку із прийняттям у спадщину майна – земельної ділянки згідно свідоцтва про право спадщини за заповітом № 2-3717 від 27.11.2010р. (арк. справи 17).

Згідно розділу ІV Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податків або сплаті до бюджету, у тому числі з нарахуванням податкового кредиту (арк. справи 10), податкове зобов’язання, що належить до сплати в бюджет становить 4482,28 грн.

Пунктом 179.1. ст. 179 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України.

Згідно із абз. 2 п. 179.2. ст. 179 цього Кодексу, відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.

Пунктом 179.7. ст. 179 Кодексу встановлено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов'язань, донарахована органом державної податкової служби, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Внаслідок несплати податкового зобов’язання за наведеною податковою декларацією у повному обсязі утворилася заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 4482,28 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової карки платника податків (арк. справи 5).

Відповідачу була направлена податкова вимога від 02.08.2011р. № 8, яка отримана ним, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (арк. справи 13). За насідками оскарження цієї податкової вимоги до ДПА у Донецькій області, рішенням ДПА у Донецькій області від 14.10.2011р. № 19046/10/25-213-1, податкову вимогу залишено без змін, а скаргу – без задоволення (арк. справи 31 – 33).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 28).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 4482,28 грн. по податку з доходів фізичних осіб – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 4482,28 грн. по податку з доходів фізичних осіб на р/р № 33215846700052 на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя, ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО – 834016, ЄДРПОУ 34686694, код платежу 11011400.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та її повний текст проголошений у судовому засіданні 26 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.