Постанова № 20554405, 21.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/17869/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення № 22363/10 0004062340 від 11.10.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 22364/10 0004072340 від 11.10.2011р.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 28 жовтня 2011 року

ОСОБА_2 - за дов. від 4 листопада 2011 року

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 5 жовтня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Скорпіон Секьюріті менеджмент» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення № 22363/10 0004062340 від 11.10.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 22364/10 0004072340 від 11.10.2011р.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 22363/10 0004062340 від 11.10.2011р. та № 22364/10 0004072340 від 11.10.2011р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус», ТОВ «Велізар» не відповідають фактичним обставинам. Позивач вважає безпідставним посилання податкового органу, як на підставу укладання нікчемного правочину на те, що підприємства-контрагенти знаходиться в стані припинення, відсутність будь - якої інформації про складські приміщення, основні засоби та чисельність працюючих, що складає 1 особу, оскільки всі ці факти підтверджені лише податковою звітністю.

Угоди з ТОВ «Айріч» виконувалися у 2009р., коли підприємство працювало. Позивач вважає, що посилання податкового органу на протокол допиту від 09.08.2011р. директора ТОВ «Айріч» ОСОБА_4 є безпідставним, оскільки протокол допиту не тягне ні яких юридичних наслідків. Єдиним доказом про те, що підприємство фіктивне є лише вирок суду у кримінальній справі.

В ході перевірки позивачем були надані належним чином оформлені податкові накладні. Договірні відносини між позивачем та ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» підтверджені іншими первинними бухгалтерськими документами. Податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в них, є неповними, недостовірними або суперечливими. Договори з зазначеними підприємствами не визнані в судовому порядку недійсними.

Наявність тієї обставини, що у контрагентів - ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» відсутні працівники, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), не є підставою вважати про неможливість здійснення зазначеними контрагентами операцій з постачанням продукції та надання послуг.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію нормами ст.ст. 203, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вважає, що твердження податкового органу про здійснення позивачем заздалегідь економічно необґрунтованих операції з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» з метою штучного формування валових витрат та податкового не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що в ході перевірки встановлено факти укладання позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велизар», які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та які не спричинили реального настання правових наслідків і не відповідають вимогам закону.

Зазначає, що виходячи з аналізу норм п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначальним фактором для формування податкового кредиту та валових витрат є подальше використання товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи.

Посилаючись на норми Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вважає, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно права на податковий кредит та валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Вважає, що посилання позивача на те, що договори не визнані у судовому порядку недійсними, як на підставу обґрунтованості вимог, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки визнавати ці угоди недійсними при встановленні факту їх протиправності не потрібно, так як угоди, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства (ст. 207 Господарського суду України), є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними (ст. 228 Цивільного кодексу України).

В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар» встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складських приміщень, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно декларацій на прибуток можна зробити висновок про відсутність основних засобів на підприємстві у звязку із ненаданням додатку К 1/1 до декларацій на прибуток. Крім того, в рядку 7 «амортизаційні відрахування», зазначених декларацій, відсутні будь-які нарахування. Загальна чисельність працюючих на підприємстві згідно з розрахунком за формою 1-ДФ складає 1 особу.

Директором та засновником ТОВ «Айріч» ОСОБА_4 надані пояснення, що він не має будь-якого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Айріч», що свідчить про те, що ТОВ «Айріч», зареєстроване особою, яка не мала намірів здійснювати підприємницьку діяльність, тобто посадові особи ТОВ «Айріч» є підставними, а вищевказане підприємство має ознаки «фіктивності».

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено відсутність актів приймання передачі продукції по кількості, актів приймання послуг, технічних паспортів, сертифікатів якості, що відповідно до ст. 662 ЦК України підлягають переданню разом із товаром.

В ході перевірки позивачем не надані транспортні документи, що є порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. за № 363, зареєстрованим в Мін'юсті України 20.02.1998р. за № 128/2565 та Правил оформлення перевізних документів залізничним транспортом, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованого в Мін'юсті України 24.11.2000р. за № 863/5084 .

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Скорпіон Секьюріті менеджмент» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.05.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34384980 (арк. справи 7 19, том 1), перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100010276, виданого ДПІ у Київському районі м. Донецька 04.01.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) перевірок.

Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка на підставі постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Донецькій області, майора податкової міліції Саєнка М.О. від 04.08.2011р. про призначення позапланової документальної перевірки (ревізії) з питань дотримання вимог податкового законодавства (арк. справи 121, 122, том 2), повідомлення від 07.09.2011р. № 611 та наказу ДПІ у Київському районі м. Донецька від 08.09.2011р. № 1183, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Статтею 79 Податкового кодексу України встановлені особливості проведення документальної невиїзної перевірки

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Наказ від 08.03.2011р. № 1183 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та повідомлення від 07.09.2011р. № 611 про дату початку та місце проведення такої перевірки вручені позивачу 08.09.2011р. (арк. справи 117, том 2).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку її проведення.

У період з 08.09.2011р. по 14.09.2011р. ДПІ у Київському районі м. Донецька здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності сплати ПДВ за період: липень 2009р. жовтень 2009р., лютий 2010р. серпень 2010р., податку на прибуток за 3-й, 4-й квартал 2009р., 9 місяців 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Айріч», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Велізар», наслідки якої викладені в акті перевірки від 21.09.2011р. № 5837/23-2/34384980 (арк. справи 33 62, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу 11.10.2011р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 1.4. ст. 1, п. 4.9. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення № 22364/10/0004072340, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 854740,00 грн., у т.ч. 683796,00 грн. основного платежу та 170949,00 грн. штрафних санкцій (арк. справи 30, том 1).

Крім того, за результатами даної перевірки керівником податкового органу 11.10.2011р. на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3., пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийнято податкове повідомлення-рішення № 22368/10/0004062340, яким позивачу донараховано суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1 088825,00 грн., у т.ч. 871 060,00 грн. основного платежу та 217 765,00 грн. штрафних санкцій (арк. справи 31, том 1).

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори з ТОВ «Велізар».

Договір про надання послуг по відновленню обліку та оподаткування № ВБ-0102 від 01.02.2009р. (арк. справи 164 166, том 1). Відповідно до розділу 2 договору, виконавець зобовязаний, зокрема, забезпечити якісне відновлення обліку, складання та надання в державні органи всієї необхідної уточненої бухгалтерської звітності за період, що підлягає відновленню. Виконавець має право самостійно визначати форми та методи відновлення бухгалтерського обліку, виходячи з особливостей діяльності замовника і вимоги діючого законодавства, залучати до участі у наданні послуг додаткових спеціалістів, консультантів, експертів. Замовник зобовязується сплатити послуги виконавця, надати документацію, необхідну для відновлення обліку, передати виписку по рахункам бухгалтерського обліку та дані аналітичного обліку по рахункам, що відображують фінансове становище. Замовник має право отримати відкориговану бухгалтерську звітність та документи, що посвідчують факт надання звітності в державні органи, отримувати від виконавця вичерпну інформацію, що міститься у відкоригованій бухгалтерській звітності, отримати інформацію про вимоги законодавства, що стосуються ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із розділом 3 договору, вартість послуг визначається актами виконаних робіт.

Договір № ПОС-0102 від 01.02.2010р. (арк. справи 162, 163, том 1), предметом якого є надання послуг з підготовки охоронців. Плата за послуги складається з суми актів виконаних робіт (п. 1.2.). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № УФ-0102 від 01.02.2010р. (арк. справи 157, 158, том 1), предметом якого є надання послуг з щоденного прибирання офісу замовника. Плата за послуги складається з суми актів виконаних робіт (п. 1.2.). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № УПО-0102 від 01.02.2010р. (арк. справи 155, 156, том 1), предметом якого є надання послуг з щоденного прибирання постів охорони замовника. Плата за послуги складається з суми актів виконаних робіт (п. 1.2.). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № РН-0102 від 01.02.2010р. (арк. справи 153, 154, том 1), предметом якого є надання послуг наладки офісної оргтехніки замовника. Плата за послуги складається з суми актів виконаних робіт (п. 1.2.). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № СЧФО-0102 від 01.02.2010р. (арк. справи 151, 152, том 1), предметом якого є надання послуг з прання та чищення форменого одягу замовника. Плата за послуги складається з суми актів виконаних робіт (п. 1.2.). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір купівлі-продажу товарів № ПТ-0102 від 01.02.2010р. (арк. справи 159 161, том 1), предметом якого є придбання товару відповідно до специфікацій, які викладені у додатку до договору, що є його невідємною частиною. Продавець зобовязаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою. Згідно із п.п. 2.1., 2.2. договору, ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами у видаткових накладних. Загальна вартість договору складається з суми видаткових накладних.

Відповідно до п. 3 договору продавець зобовязаний упакувати товар, забезпечити його схоронність при транспортування і передати у стані, обумовленому договором, оформити необхідну документацію: товарні накладні, акти прийому-передачі, податкові накладні та інші документи (при необхідності), передати покупцеві другі екземпляри оформленої документації. Продавець несе всі додаткові витрати, повязані в упакуванням і доставкою товарів, а також його розвантаженням. Покупець зобовязаний, зокрема, прийняти товар, прийняти відповідну документацію.

На виконання умов вищевказаних договорів про надання послуг між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а на виконання договору купівлі-продажу підписані видаткові накладні. ТОВ «Велізар» були видані позивачу податкові накладні (арк. справи 167 239, 244, 248, том 1, арк. справи 1 14, том 2).

Позивачем було сплачено на адресу ТОВ «Велізар» готівкові кошти в загальній сумі 30 000,00 грн. шляхом видачі директору ПП «Скорпіон Секьюріті менеджмент» ОСОБА_6 коштів під звіт з каси підприємства та передання в касу ТОВ «Велізар», що підтверджується звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт ПП «Скорпіон Секьюріті менеджмент» та квитанціями до прибуткових касових ордерів ТОВ «Велізар» (арк. справи 240 251, том 1).

Вартість ТМЦ, послуг по задокументованих операціях з ТОВ «Велізар» відображено у позивача бухгалтерських проводках в сумі 2 234 949,00 грн., яку віднесено до складу валових витрат.

Судом встановлено, що позивачем були укладені договори з ТОВ «Персеус».

Договір № П-0107-03ф від 01.07.2009р. (арк. справи 76, 77, том 2), предметом якого є фізична підготовка основного складу замовника на загальну суму 69 120,00 грн. Відповідно до п. 2 договору виконавець зобовязується надати послуги з фізичної підготовки (прийоми рукопашного бою і самозахисту, атакуючі і захисні прийоми рукопашного бою, захисні комбінації від ударів руками і ногами, звільнення від захвату, захисні прийоми і дії зі зброєю, учбово-тренувальні бої). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № П-0107-05уп від 01.07.2009р. (арк. справи 79, 80, том 2), предметом якого є щоденне прибирання постів охорони на загальну суму 150514,92 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № П-0107-06с від 01.07.2009р. (арк. справи 82, 83, том 2), предметом якого є забезпечення і чищення форменого одягу замовника на загальну суму 10 656,00 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № П-0107-04уо від 01.07.2009р. (арк. справи 85, 86, том 2), предметом якого є щоденне прибирання офісу замовника на загальну суму 3519,91 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір купівлі-продажу товарів № П-0107-07 від 01.07.2009р. (арк. справи 89 - 91, том 2), предметом якого є придбання товару відповідно до специфікацій, які викладені у додатку до договору, що є його невідємною частиною на загальну суму 154 560,00 грн. з ПДВ. Відповідно до п. 3 договору продавець зобовязаний упакувати товар, забезпечити його схоронність при транспортування і передати у стані, обумовленому договором, оформити необхідну документацію: товарні накладні, акти прийому-передачі, податкові накладні та інші документи (при необхідності), передати покупцеві другі екземпляри оформленої документації. Продавець несе всі додаткові витрати, повязані в упакуванням і доставкою товарів, а також його розвантаженням. Покупець зобовязаний, зокрема, прийняти товар, прийняти відповідну документацію.

На виконання умов вищевказаних договорів про надання послуг між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а на виконання договору купівлі-продажу підписані видаткові накладні. ТОВ «Персеус» були видані позивачу податкові накладні (арк. справи 75 97, том 2).

Позивачем було сплачено на адресу ТОВ «Персеус» по безготівковому розрахунку кошти в загальній сумі 123 000,00 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку (арк. справи 145 148, том 1).

Позивачем було сплачено на адресу ТОВ «Персеус» готівкові кошти в загальній сумі 380170,83 грн. шляхом видачі директору ПП «Скорпіон Секьюріті менеджмент» ОСОБА_6 коштів під звіт з каси підприємства та передання в касу ТОВ «Персеус», що підтверджується звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт ПП «Скорпіон Секьюріті менеджмент» та квитанціями до прибуткових касових ордерів ТОВ «Персеус» (арк. справи 100, 101, том 2, арк. справи 142 147, том 3).

Позивачем також були укладені договори з ТОВ «Айріч».

Договір № А-0110-04 від 01.10.2009р. (арк. справи 38, 39, том 2), предметом якого є надання позивачу послуг з протипожежного інструктажу в умовах праці в зимовий період на загальну суму 80985,60 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг.

Договір № А-0108-06с від 01.08.2009р. (арк. справи 33, 34, том 2), предметом якого є забезпечення і чищення форменого одягу замовника на загальну суму 15984,00 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг. Додатковою угодою № 1 від 01.09.2009р. змінено суму договору на 31968,00 грн., додатковою угодою № 3 від 01.10.2009р. змінено суму договору на 49017,60 грн. (арк. справи 35, 37, том 2).

Договір № А-0108-02ф від 01.08.2009р. (арк. справи 28, 29, том 2), предметом якого є підготовка основного складу замовника на загальну суму 110112,00 грн. Відповідно до п. 2 договору виконавець зобовязується надати послуги з фізичної підготовки (прийоми рукопашного бою і самозахисту, атакуючі і захисні прийоми рукопашного бою, захисні комбінації від ударів руками і ногами, звільнення від захвату, захисні прийоми і дії зі зброєю, учбово-тренувальні бої). Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг. Додатковою угодою № 1 від 01.09.2009р. змінено суму договору на 144336,00 грн., додатковою угодою № 3 від 01.10.2009р. змінено суму договору на 252960,00 грн. (арк. справи 30, 32, том 2).

Договір № А-0108-04уо від 01.08.2009р. (арк. справи 23, 24, том 2), предметом якого є щоденне прибирання офісу замовника на загальну суму 3492,00 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг. Додатковою угодою № 1 від 01.09.2009р. змінено суму договору на 6 984,00 грн., додатковою угодою № 3 від 01.10.2009р. змінено суму договору на 10 476,00 грн. (арк. справи 25, 27, том 2).

Договір № А-0108-05уп від 01.08.2009р. (арк. справи 18, 19, том 2), предметом якого є щоденне прибирання 30 постів охорони на загальну суму 162 378,00 грн. Відповідно до п. 3.1. договору, здавання-приймання наданих послуг здійснюється за актом здавання-приймання в кінці надання робіт, послуг. Додатковою угодою № 1 від 01.09.2009р. змінено суму договору на 324756,00 грн., додатковою угодою № 3 від 01.10.2009р. змінено суму договору на 487 134,00 грн. (арк. справи 20, 22, том 2).

Договір купівлі-продажу товарів № А-0108-03 від 01.08.2009р. (арк. справи 40 - 42, том 2), предметом якого є придбання товару відповідно до специфікацій, які викладені у додатку до договору, що є його невідємною частиною на загальну суму 314024,00 грн. з ПДВ. Відповідно до п. 3 договору продавець зобовязаний упакувати товар, забезпечити його схоронність при транспортування і передати у стані, обумовленому договором, оформити необхідну документацію: товарні накладні, акти прийому-передачі, податкові накладні та інші документи (при необхідності), передати покупцеві другі екземпляри оформленої документації. Продавець несе всі додаткові витрати, повязані в упакуванням і доставкою товарів, а також його розвантаженням. Покупець зобовязаний, зокрема, прийняти товар, прийняти відповідну документацію.

На виконання умов вищевказаних договорів про надання послуг між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а на виконання договору купівлі-продажу підписані видаткові накладні. ТОВ «Айріч» були видані позивачу податкові накладні (арк. справи 43 74, том 2).

Позивачем було сплачено на адресу ТОВ «Айріч» кошти в загальній сумі 310112,00 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку (арк. справи 15 17, том 2).

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Айріч» включено до податкового кредиту у 2009р. на загальну суму 172 277,00 грн. у відображено у реєстрах отриманих податкових накладних (арк. справи 206 247, том 2), які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ та даним декларації за серпень-жовтень 2009р.

Вартість ТМЦ, послуг по задокументованих операціях з ТОВ «Айріч» відображено у позивача бухгалтерських проводках, що підтверджено перевіркою, в сумі 1 025 045 грн., яку віднесено до складу валових витрат.

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Велізар» включено до податкового кредиту у 2010р. на загальну суму 446990,00 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних у розмірі 446 990,00 грн. (арк. справи 206 247, том 2), які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ та даним декларації за лютий серпень 2010р.

Вартість ТМЦ, послуг по задокументованих операціях з ТОВ «Велізар» відображено у позивача бухгалтерських проводках, що підтверджено перевіркою, в сумі 2234949,00 грн., яку віднесено до складу валових витрат.

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Персеус» включено до податкового кредиту у липні 2009р. на загальну суму 64529,00 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних у розмірі 172277,00 грн. (арк. справи 206 247, том 2), які відповідають додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ та даним декларації за липень 2009р.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Господарською діяльністю у розумінні п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи вбачається, що предметом господарської діяльності позивача, відповідно до його статуту, є, зокрема, надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, в тому числі пов'язаних з охороною житла, офісів, будівель, місць збереження матеріальних цінностей, майна підприємств та організацій усіх форм власності, вантажів при перевезенні, а також послуги по здійсненню перепускного режиму, охороні культурних, видовищних та спортивних заходів; фізична охорона громадян України; надання підприємствам, установам та організаціям всіх форм власності, суб'єктам підприємницької діяльності і громадянам юридичних послуг.

Позивач має ліцензію, видану Міністерством внутрішніх справ України, серії АВ № 157205, на надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, строком дії з 17.08.2006р. по 14.08.2011р. (арк. справи 73, том 3).

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2009р. № 505, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2009р. за № 1248/17264.

Згідно пункту 1.3 зазначених Ліцензійних умов охорона майна - це діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначеного володільцем майна, належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення не санкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього.

З метою реалізації цілей статутної діяльності, за результатами проведених відкритих тендерних торгів, позивачем укладені договори з іншими субєктами господарювання.

Позивачем укладений договір з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» № 341 від 01.03.2010р., предметом якого є надання послуг з проведення розслідування і забезпечення безпеки (74.60.1.) надання послуг з охорони 1-го західного повітряподавального та 2-го західного вентиляційного стволів Відокремленого підрозділу «Шахта імені О.О. Скочинського» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», які знаходяться за адресою: 83084, м. Донецьк, вул. Бірюзова. Виконання договору підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 74 84, том 3).

Позивачем укладені договори послуги з фізичної охорони обєктів Донецької філії ВАТ «Укртелеком» № 174-14-24-174 від 15.05.2009р. та № 14-24-180 від 01.03.2010р. з ВАТ «Укртелеком». Додатками до договорів передбачені обєкти дислокації та розрахунок робочого часу охорони обєктів. Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 85 100, 111 120, том 3).

Позивачем укладені договори № 548/4 від 04.12.2008р. та № 139/5 від 17.02.2010р. з Комунальним підприємством «Шляхове ремонтно-будівельне управління» щодо надання послуг з охорони, предметом яких є надання послуг охоронців (охорона майна, території та забезпечення порядку). Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт (арк. справи 101 110, 121 129, том 3).

Додатками до договорів про надання послуг з охорони затверджені інструкції для охоронців про несення служби на обєктах та здачі обєктів під охорону.

У вказаних інструкціях передбачені права та обовязки охоронців, режим охорони і порядок його здійснення, графіки приймання-здачі чергування, порядок пропуску відвідувачів, порядок увімкнення та вимкнення зовнішнього та чергового освітлення, заходи по дотриманню правил пожежної безпеки, схеми охорони обєктів, дислокація обєктів охорони тощо (арк. справи 43 71, том 3).

У виконанні послуг з охорони задіяні охоронці, які відносяться до особового складу.

Згідно штатного розпису ПП «Скорпіон секьюріті менеджмент» у 2009р. на підприємстві працювало 146 чол., у т.ч. 144 охоронця, станом на 01.01.2010р., на підприємстві працювало 150 чол., у т.ч. 99 охоронців та 48 сторожів (арк. справи 39 42, том 3).

З метою підготовки особового складу, позивачем ускладнені відповідні договори на давання послуг по фізичній підготовці основного складу, протипожежному інструктажу з ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Айріч».

За умовами договорів про надання послуг про охорону, співробітники охорони повинні бути одягнуті в уніформу з логотипами охоронної фірми, що зумовило укладення договорів про прання і чищення форменого одягу.

Як встановлено судом, позивач згідно договору суборенди нежитлового приміщення № 110/1-09 від 23.03.2009р. орендує у ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» приміщення загальною площею 36,7 м.кв. для розміщення офісу.

З метою прибирання офісу, в липні 2009р. було укладено договір з ТОВ «Персеус» № П-0107-04уо від 01.07.2009р., а з лютого 2010р. послуги по прибиранню надавало ТОВ «Велізар» (договір № УФ-0102 від 01.02.2010р.).

Крім того, позивач одержував послуги з прибирання постів охорони (30 постів на день), оскільки на кожному обєкті має відповідні пости охорони.

Позивач придбавав у ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Айріч» такі товари як мило, миючі засоби, серветки, папір, швидкозшивачі, вогнегасники, лампи, замки, газові балончики, ручки, годинники, аптечки, шафи для зберігання робочого одягу, приймальні станції, обєктні передатчики тощо.

З інструкцій про несення служби охорони вбачається, що вищевказані предмети відносяться, зокрема, до предметів екіпіровки охоронців, ведення службової документації на посту охорони тощо, а також використовуються підприємством у господарських цілях.

Згідно договору оренди від 15.05.2009р. позивач орендує у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Євросталь» оргтехніку, зокрема, міні АТС Panasonik KX-TES824UA+T7730UA, Мнітор TFT 20»LG Flatron W2043S №1, МФУ лазерне Konica Msnolta PagePro 1480 MF, системний блок на базі Celeron E 3300 № 1. З метою ремонту та наладки техніки укладено договір з ТОВ «Велізар» на ремонт та наладку техніки.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, договори про надання послуг по відновленню бухгалтерського та податкового обліку ним укладалися з метою перевірки діяльності бухгалтера підприємства. У звязку з тим, що бухгалтер пропрацював на підприємстві позивача певний період, а потім звільнився, виникла необхідність перевірити та показники бухгалтерського та податкового обліку, правильність складання та своєчасність надання звітності в держані та статистичні органи.

Суд враховує, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Рух товарів та послуг відображається у оборотно-сальдових відомостях (арк. справи 14 26, том 3).

Видача товарів для особового складу в експлуатацію підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, списання товарів зі складу підтверджується актами на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів за липень, серпень 2009р., січень, березень, червень 2010р. (арк. справи 27 38, том 3).

Суд зазначає, що укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Особливість договору про надання послуг полягає в тому, що послуги споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Так, згідно із ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У звязку з цим результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Разом з тим, пунктом 15.4. ПБО-16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318, встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. Тобто, витрати на вищевказані послуги відносяться до складу загальновиробничих витрат підприємства, які формують собівартість продукції.

Як встановлено судом, послуги, передбачені договорами з ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Айріч» пов'язані з послугами по охороні обєктів, надання яких є господарською діяльністю позивача, що підтверджується, зокрема статутом, видом діяльності по КВЕД 14.60.0. «Проведення розслідувань та забезпечення безпеки», ліцензією на право здійснення послуг з охорони та іншими документами, зокрема, господарськими договорами про надання послуг з охорони.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що відсутність актів приймання-передачі продукції по кількості та якості, наявність яких передбачена вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частиною ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ч.1 ст. 9 наведеного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До обовязкових реквізитів первинних документів ч. 2 ст. 9 цього Закону віднесені: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, зазначений закон вимагає наявність у платника податків переліку певних первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Цей перелік не є вичерпним.

Окрім наведеного Закону, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів підприємствами незалежно від форм власності встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704 (надалі Положення 88).

Відповідно до п. 2.4 цього Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для надання первинним документам статусу документів, які можуть підтверджувати факт проведення господарської операції, та бути підставою для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, вони мають відповідати наведеним вище обовязковим реквізитам.

Відповідно до п. 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виконання договорів підтверджується оформленими актами приймання-передачі послуг, видатковими накладними, податковими накладними.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, на який посилається відповідач, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема «Товарно-транспортна накладна», ф. N 1-ТН.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

В свою чергу, наведений наказ не було у встановленому порядку зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.08.1996 р. за N 483/15, якою було передбачено, що товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН є документом суворої звітності, згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006р. № 10/68 рішення про державну реєстрацію вказаного наказу скасовано та 31.05.2006р. наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006 р. № 493 були внесені зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, а саме п. 11.2 Правил виключено, яким було передбачено, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером. Форма і порядок заповнення цих документів Замовником і Перевізником визначаються відповідними нормативними актами.

Тобто, норми чинного законодавства не надають ТТН статусу документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером, тому, враховуючи приписи п. 2.7 Положення № 88 не відносяться до первинних документів у розумінні норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що свідчать про здійснення господарських операцій з придбання товарів.

За таких обставин, суд не приймає посилання відповідача на те, що відсутність ТТН свідчить про безтоварність операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до умов договору на постачання ТМЦ, витрати, повязані з доставкою та розвантаженням товарів, несе продавець, відповідно обовязок щодо оформлення транспортної документації лежить саме на ньому.

Стосовно відсутності сертифікатів якості та технічних паспортів, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2. ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства настають наслідки, передбачені ст. 666 ЦК України. Так, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. У випадку, якщо приналежності чи документи не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд звертає увагу, що вищевказані негативні правові наслідки настають через невиконання продавцем обов'язку передати товару належної якості. Норма ст. 666 ЦК України встановлює певні права покупця, які у нього виникають у зв'язку із невиконанням продавцем обов'язку, зокрема, право вимагати від продавця передати покупцеві відповідні документи про якість товару. Разом з тим, відсутність цих документів може свідчити про порушення продавцем умов договору купівлі-продажу і жодним чином не можуть свідчити про невиконанням операцій з постачання товару як такого.

Як встановлено перевіркою, за даними податкової звітності даних підприємств встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності. Додаток К/1 до декларацій з податку на прибуток не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів. В деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування» відсутні будь-які нарахування. Кількість працюючих, відповідно до даних 1-ДФ складає 1 особу.

Суд зазначає, що наявність у штаті контрагентів однієї особи та відсутність інформації про основні фонди і орендовані приміщення, отриманої з декларацій не є достатнім свідченням неможливості виконання ТОВ «Велізар», ТОВ «Персеус» та ТОВ «Айріч» послуг, оскільки одні лише відомості декларації не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у субєкта господарювання. Крім того, відповідачем фактично не досліджено це питання шляхом здійснення виїзної перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 02.11.2011р. (арк. справи 148 - 153, том 2), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Айріч», ТОВ «Велізар» та ТОВ Персеус» були включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. На день розгляду справи ці підприємства є зареєстрованими та знаходяться в процедурі припинення (утворені комісії з припинення).

Разом з тим, суд враховує, що до початку перевірки (31.08.2011р.), на адресу ДПІ у Київському районі м. Донецька від УПМ ДПА у Донецькій області спрямовано протокол допиту від 09.08.2011р. засновника та директора ТОВ «Айріч» ОСОБА_4 (арк. справи 146, 147, том 2), з якого вбачається, що працює електрослюсарем на шахті «Білозерська», м. Білозірське. ОСОБА_4 надав наступні пояснення: «Я, ОСОБА_4, влітку 2009р. познайомився з ОСОБА_10, який запропонував мені зареєструвати на моє імя підприємство ТОВ «Айріч». Як пояснив ОСОБА_10, підприємство буде займатися оптовою торгівлею. Поки підприємство знаходиться на стадії розвитку. Директором та засновником буду я. В подальшому я буду працювати на даному підприємстві, а директором буде інша особа. У звязку з тим, що у мене не було постійної роботи, я погодився. Я передав копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_10, 1975 р.н. Через деякий час за домовленістю з ОСОБА_10 поїхав до м. Донецька до нотаріусу (адресу не памятаю). У нотаріуса я підписував документи, повязані з реєстрацією підприємства (статут та інші документи), також я видав довіреність, необхідно для взяття на податковий облік ТОВ «Айріч», кому саме, я не памятаю. В подальшому, за домовленістю з ОСОБА_10 я приїздив до м. Донецька та затверджував нову редакцію статуту ТОВ «Айріч», відкривав розрахунковий рахунок у ВАТ «Промекономбанк», підписував краточки із зразками підпису та відбитку печатки ТОВ «Айріч», необхідні для відкриття розрахункового рахунку. На прохання ОСОБА_10 я їздив у м. Київ для зустрічі з керівником підприємства, з яким ТОВ «Айріч» уклало угоду. Зміст укладеної угоди я не розумів. На скільки я зрозумів, я повинен був виконати функцію реально існуючого підприємства ТОВ «Айріч». Чи підписував я в Києві якісь документи, я не памятаю. ОСОБА_10 я надав зразки свого підпису для виготовлення факсиміле. Як пояснив ОСОБА_10 це необхідно для того, щоб мене не возити для підписання будь-яких бухгалтерських документів та податкових документів. Після того як до мене стали приїздити співробітники правоохоронних органів із питаннями про фінансово-господарську діяльність ТОВ «Айріч», я став розуміти, що діяльність підприємства морже носити незаконний характер. В подальшому я повідомив ОСОБА_10 про те, що я відмовляюсь імпонувати функції керівника ТОВ «Айріч». ОСОБА_10 мені пояснив, що він см збирався ліквідувати ТОВ «Айріч». Після цього я перестав виконувати функції формального директора та засновника ТОВ «Айріч». Умислу на здійснення фіктивного підприємництва я не мав. ОСОБА_10 шляхом введенні мене в оману зареєстрував на мене ТОВ «Айріч» та використовував підприємства з невідомими мені особами у невідомих мені цілях. Грошовими коштами, що знаходилися на рахунках ТОВ «Айріч» я не розпоряджався, доступу до печатки та факсиміле свого підпису я не мав, матеріальних цінностей я, як директор ТОВ «Айріч», не продавав. Первинні бухгалтерські документи, а саме, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення я особисто не підписував. Податкову звітність я не складав і не підписував, в податкову інспекцію за місцем реєстрації не подавав, хто це робив я не знаю. Наміру довести до банкрутства підприємство я не мав, до його ліквідації не маю ніякого відношення».

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний в момент надання позивачем податкової звітності з ПДВ, формування податкового кредиту, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні були отримані відповідачем, що підтверджується відповідним реєстром отриманих податкових накладних. На підставі зазначених податкових накладних позивач сформував податковий кредит.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту повязано із отриманням покупцем від постачальника податковою накладною.

Юридична значимість податкової накладної як звітного та розрахункового документа, а відтак, і як підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлюється відповідністю податкової накладної вимогам, які встановлені законом до порядку видачі та змісту останньої.

Однією з таких вимог відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037«Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», який був чинний на момент складання податкових накладних ТОВ «Айріч», є вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та щодо скріплення податкової накладної печаткою такого платника податку - продавця.

За таких обставин, факт підписання податкових накладних, виданих від імені ТОВ «Айріч», не особою, уповноваженою вказаним платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), юридично позбавляє зазначену податкову накладну значення звітного та розрахункового документа, а отже і підстави формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на договорах, актах здачі-прийняття робіт, видаткових накладних також містяться підписи ОСОБА_4, які, як встановлено досудовим слідством, йому не належать (арк. справи 18 74, том 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є правочин. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З огляду на наведене, посилання відповідача на безтоварний характер правочину, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, підлягає зясуванню судом.

Законодавством недійсні правочини класифікуються на нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із частинами 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, правовою підставою визнання правочину недійсним є факт недодержання однією стороною (чи всіма сторонами) вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину.

Факт нікчемності правочину одночасно впливає на права та обов'язки іншого платника податків, який був учасником відповідної операції.

Зазначене пояснюється тим, що за загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину, а не лише у того, якому на конкретний момент нараховані податкові зобов'язання за результатами податкової перевірки.

Суд звертає увагу відповідача на те, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підлягають виключенню зі складу валових витрат витрати в сумі 1025045,00 грн. та зі складу податкового кредиту сума ПДВ 172 277,00 грн., за податковими накладними, виписаними ТОВ «Айріч».

Суд враховує, що особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Згідно з абзацами 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п. 25 Положення про Реєстр платників Податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. №79, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбувається у випадках, передбачених пунктом 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Велізар» та ТОВ «Персеус», як постачальниками послуг та ТМЦ, складені податкові накладні. На момент складення податкових накладних зазначені підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Велізар» анульоване лише 12.10.2010р. (арк. справи 130, том 2).

Таким чином, ТОВ «Велізар» та ТОВ «Персеус» на момент виписки податкових накладних були платниками податку на додану вартість.

Податкові накладні отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4., п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Велізар» та ТОВ «Персеус» в сумі 511519,00 грн. є неправомірним.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 511519,00 грн. та сплати податку на прибуток в сумі 614798,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 127879,75 грн. з ПДВ та в сумі 153699,50 грн. з податку на прибуток (відповідно) спірними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно із ч. 3. ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 22363/10 0004062340 від 11.10.2011р. та податкового повідомлення-рішення № 22364/10 0004072340 від 11.10.2011р. задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 22363/10 0004062340 від 11.10.2011р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 768497,50 грн., у т.ч. 614798,00 грн. за основним платежем та 153699,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 22364/10 0004072340 від 11.10.2011р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 639398,75 грн., у т.ч. 511519,00 грн. за основним платежем та 127879,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Скорпіон Секьюріті менеджмент» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 26 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.