Постанова № 20554162, 23.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/21979/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування рішення від 13 жовтня 2011 року № 63

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 19.12.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 24.10.2011р.

ОСОБА_3 за дов. від 19.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування рішення від 13 жовтня 2011 року № 63 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність рішення відповідача, та зазначає, що підстава, яка була застосована відповідачем при анулюванні реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, була відсутня серед підстав для анулювання реєстрації, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», отже відповідачем неправомірно прийнятий до обчислення період з вересня 2010 року по серпень 2011 року при встановленні порушення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на загальний обсяг постачання товарів/послуг платникам податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців менше 50 відсотків загального обсягу постачання, що є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34877023, на час розгляду справи знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, позивачу Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100017379 від 30 січня 2007 року.

13 жовтня 2011 року відповідачем прийняте спірне рішення № 63 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН», свідоцтво № 100017379 від 30 січня 2007 року. Як вбачається з даного рішення, комісією, створеною відповідно до розпорядження від 12 червня 2007 року № 41р, було встановлено, що платник (позивач) добровільно зареєстрований як платник податку на додану вартість з 1 вересня 2010 року по 31 серпня 2011 року (тобто протягом 12 послідовних податкових місяців) має загальний обсяг постачання товарів/послуг платникам податку на додану вартість менше 50 відсотків загального обсягу постачання, що підтверджено довідкою про результати документальної невиїзної перевірки від 13 жовтня 2011 року № 2708/15-211/34877023. Зі спірного рішення № 63 вбачається, що податковим органом визначений період 12 послідовних податкових місяців з вересня 2010 року по серпень 2011 року. За висновком комісії підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначений підпункт «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, датою анулювання реєстрації є 13 жовтня 2011 року.

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість врегульоване нормами статті 184 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, та наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 978, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1400/18695 (надалі Наказ № 978), яким затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.

Відповідно до пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "и" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку. Згідно з пунктом 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку податковий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 30 січня 2007 року на підставі статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), чинного до 1 січня 2011 року.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 1 січня 2011 року, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника податку на додану вартість регулювалися Законом № 168. Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону № 168 реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168 було визначено вичерпний перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, серед яких була відсутня така підстава як обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання, визначеної підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Як зазначалося судом вище, 12 послідовних податкових місяців визначені у спірному рішенні податковим органом з вересня 2010 року по серпень 2011 року, тобто відповідачем розрахований обсяг поставок на підставі відомостей декларації позивача з податку на додану вартість за вказані податкові періоди. Суд дійшов висновку, що при прийнятті спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України відповідачем безпідставно були прийняті показники декларації позивача про обсяг постачання товарів/послуг за період з вересня 2010 року по серпень 2011 року, з огляду на те, що підпункт «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України повинен застосовуватися до правовідносин, що виникли після 1 січня 2011 року, тобто з дати набрання чинності Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що до 1 січня 2011 року встановлене спірним рішенням порушення не було порушенням та не було підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону № 168. Таким чином, податковий орган при встановленні порушення та наявності підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначеної підпунктом «и» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України має враховувати обсяги постачання товарів/послуг платника податку на додану вартість за податкові періоди, починаючи з 1 січня 2011 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. Крім цього, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Суд зазначає, що норми Податкового кодексу України не містять у собі прямих вказівок щодо надання зворотної дії в часі нормам Кодексу, які регулюють анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приймає посилання позивача на те, що до обставин, які мали місце у 2010 році необхідно застосовувати норми Закону України «Про податок на додану вартість», а не норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6.2 розділу 5 Наказу № 978 підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування рішення від 13 жовтня 2011 року № 63 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 13 жовтня 2011 року № 63 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР САН» витрати по сплаті судового збору у розмірі 28 грн. 23 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 27 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.