Постанова № 20553731, 14.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/12014/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень №0002042340, №0002052340 від

06.07.2011 року

за участю представників позивача Федорової Т.Ю., Адамян А.Ю.

представника відповідача Кутько О.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКОМ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №16233/10/23-213, №16234/10/23-213 від 06.07.2011р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями справу було передано на розгляд судді Загацької Т.В.Ухвалою суду від 05.08.2011р. по справі 2а/0570/12014/2011 було відкрите провадження у справі та призначене судовий розгляд. У звязку із перебуванням судді Загацької Т.В. на лікарняному у звязку з вагітністю та пологами дана справа передана на розгляд судді Бєломєстнова О.Ю. відповідно до розпорядження №288 від 07.09.2011р.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002042340, №0002052340 від 06.07.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Данком» з питань правомірності сплати податку на додану вартість за серпень 2010р. та податку на прибуток за 3 кв. 2010р., по відносинам з ПП «Новотех Плюс» були встановлені порушення:

·п.п. п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 71961 грн., у тому числі за 3 кв. 2010 року у сумі 71961грн.;

·п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижений податок на додану варітьсь на суму 57569,00 грн., у тому числі за серпень 2010 -57569,00 грн.;

За результатами перевірки складений акт 3928/23-2/34705334 від 17.06.2011 року, у якому відображені вказані порушення.

На підставі цього акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0002042340 від 06.07.2011р., яким були визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 71961,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17990,25 грн. та № 0002052340 від 06.07.2011 року, яким були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 57569,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14562,25 грн.

Позивач не згоден з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковий кодекс України вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договір між ним та ПП «Новотех Плюс» має ознаки нікчемності.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються товарно-транспортні накладні, видаткові накладні на інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами. Також позивач зазначає, що у нього наявні документи, які підтверджують використання у господарській діяльності отриманої продукції та подальшої її реалізації. Тому позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0002042340, №0002052340 від 06.07.2011 року.

Представники позивача в судове засідання зявилися, позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях (т.1 а.с.39-45). Зазначає, що проведеною перевіркою ТОВ «Данком» з питань правомірності сплати податку на додану вартість за серпень 2010р. та податку на прибуток за 3 кв. 2010р. по відносинам з ПП «Новотех Плюс» були встановлені порушення: п.п. п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Новотех плюс» за нікчемним правочином. Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що від ДПІ у м. Полтаві було отримано акт від 17.03.2011р. № 2181/23-6/36792806 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Новотех Плюс» з питань правомірності нарахування податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р.. У ньому було встановлено порушення ПП «Новотех Плюс» ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, встановлена відсутність обєктів оподаткування, в результаті чого завищено податкові зобовязання у сумі 57569,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Данком», та завищено податковий кредит в сумі 57132 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Титан-С-2» (контрагент-постачальник позивача у серпні 2010р.) в сумі 57132 грн. Крім того встановлені порушення ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Новотех Плюс» з ТОВ «Данком» та ТОВ «Титан С-2». Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р., податкове зобовязання та податковий кредит за період, що перевірявся, не є дійсними. Також, відповідно до акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 31.12.2010р. №935/23/35554237 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Титан С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. контрагентом-постачальником ТОВ «Титан-С-2» є ТОВ «Е-Восток Україна», який знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

У Акті перевірки зазначено, що податковою міліцією ДПА у м. Києві було призначено почеркознавчу експертизу вилучених реєстраційних та звітних документів ТОВ «Е-Восток Україна». В результаті проведення експертизи складено висновок експерта від 07.10.2010р. № 259, яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ «Е-Восток Україна» виконані не генеральним директором гр.. ОСОБА_4, а іншою особою. Крім того, було отримано відповідь з Державної прикордонної служби України на запит щодо перетину державного кордону України засновником-нерезидентом ТОВ «Е-Восток Україна». Згідно даної відповіді, керівник та співзасновник ТОВ «Е-Восток Україна» гр. ОСОБА_5 не вїжджав на територію України з вересня 2006 року, що свідчить про неможливість легітимного призначення збору засновника ТОВ «Е-Восток Україна».

Виходячи з наведеного відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сформовані валові витрати у перевіряємому періоді при здійсненні нікчемних правочинів, оскільки первинні документи, отримані від ПП «Новотех Плюс» не можуть фіксувати факти здійснення господарських операцій. За таких обставин вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, у звязку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні в якості свідка був допитаний громадянин ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, постійне місце проживання - АДРЕСА_1), який пояснив, що він є директором приватного підприємства «Новотех Плюс» з часу його заснування. Підприємство знаходиться за адресою його проживання АДРЕСА_1. На підприємстві найманих працівників не має, бухгалтерський облік надається в електронному форматі. Підприємство займається посередницькою діяльністю (гуртова торгівля ПММ, послуги іншого виду діяльності). Підприємство мало фінансові взаємовідносини з ТОВ «Титан-С-2», а саме укладено договір №125 Б на постачання бітуму БНД 60/90 та мазуту М-100, який в подальшому реалізовано ТОВ «Данком». Всі розрахунки проводились з розрахункового рахунку підприємства. Зазначив, що даний договір підписаний випадково, але постачання товару його задовольнило, а саме розстрочка платежу, оплата згідно прийнятої ваги на терміналі ТОВ «Данком», якість і терміни доставки товару. В серпні 2010 року директору ПП «Новотех плюс» запропонували вище вказані умови співпрацівниками ТОВ «Титан-С-2». На час співпраці, товар від ТОВ «Титан-С-2» отримано на термінал ТОВ «Данком». Після чого проходила оплата на розрахунковий рахунок, який зазначено в договорі. Договір передано водієм (імя та прізвище не відомо). Всі інші документи передавалися поштовими повідомленнями. З керівництвом ТОВ «Титан-С-2» директор ПП «Новотех Плюс» не зустрічався, переговори проводились у телефонному режимі номер телефону не памятає). Товарно-транспортні накладні на перевезення товару від ПП «Новотех плюс» до ТОВ «Данком» складалися ним особисто. Дані щодо автомобілів у них записувалися зі слів представників ТОВ «Титан-С-2». Особисто прав на керування вантажними автомобілями не має. При загрузці товару (бітуму) на заводі-виробнику не був присутнім. Інколи був присутнім при розвантаженні товару на ТОВ «Данком». Постачання товару було не систематичне. У товарно-транспортних накладних в графі «пункт навантаження» ним зазначалася юридична адреса ПП «Новотех плюс», а саме: АДРЕСА_1. ПП «Новотех Плюс» сплачувало за товар кошти за умови прийняття товару за кількістю та якістю (сертифікат або паспорт) на терміналі ТОВ «Данком» (м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9) з терміном відстрочки до 2-х тижнів.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Данком» 08.11.2006р. зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради як юридична особа, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 319933, код ЄДРПОУ 34705334.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька у період з 06.06.2011р. по 09.06.2011р. була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань з питань правомірності сплати податку на додану вартість за серпень 2010р. та податку на прибуток за 3 кв. 2010р., по відносинам з ПП «Новотех Плюс».

За результатами даної перевірки був складений акт № 3928/23-2/34705334 від 17.06.2011р. (надалі Акт перевірки).

У зазначеному акті було відображено, що на порушення п.п. п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Новотех Плюс» за нікчемним правочином.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно з ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, правочин здійснений ТОВ «Данком» з постачальником ПП «Новотех Плюс» не спричинив реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Так, в ході проведення даної перевірки згідно проведеного аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, отриманих відповідей за результатами зустрічних перевірок, системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобовязань та /або податкового кредиту по податку на додану вартість підприємства ПП «Новотех Плюс» та його контрагентів встановлено наступне:

·від ДПІ у м. Полтаві було отримано акт від 17.03.2011р. № 2181/23-6/36792806 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Новотех Плюс» з питань правомірності нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р.», згідно якого було встановлено порушення ПП «Новотех Плюс» ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме встановлена відсутність обєктів оподаткування, в результаті чого завищено податкові зобовязання у сумі 57569,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Данком», та завищено податковий кредит в сумі 57132 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Титан-С-2» (контрагент-постачальник позивача у серпні 2010р.) в сумі 57132 грн., порушення ч.1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Новотех Плюс» з ТОВ «Данком» та ТОВ «Титан С-2» ;

·відповідно до акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську від 31.12.2010р. № 935/23/35554237 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Титан С-2» з питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.08.2010р. по 31.08.2010р. контрагентом-постачальником ТОВ «Титан-С-2» є ТОВ «Е-Восток Україна», яке знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва»;

·згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Е-Восток Україна» від 13.10.2010р. № 820/23-10/34478763 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008р. по 01.09.2010р. встановлено: порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Е-Восток Україна» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; відсутні обєкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008р. по 01.09.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; відсутні обєкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.03.2008р. по 01.09.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що податковою міліцією ДПА у м. Києві було призначено почеркознавчу експертизу вилучених реєстраційних та звітних документів ТОВ «Е-Восток Україна». В результаті проведення експертизи складено висновок експерта від 07.10.2010р. № 259, яким встановлено, що підписи на наданих до експертизи реєстраційних документах та договорах про визнання електронних підписів ТОВ «Е-Восток Україна» виконані не генеральним директором гр. ОСОБА_4, а іншою особою. Крім того, було отримано відповідь з Державної прикордонної служби України на запит щодо перетину державного кордону України засновником-нерезидентом ТОВ «Е-Восток Україна». Згідно даної відповіді керівник та співзасновник ТОВ «Е-Восток Україна» гр. ОСОБА_5 не в'їжджав на територію України з вересня 2006 року, що свідчить про неможливість легітимного призначення збору засновника ТОВ «Е-Восток Україна». Крім того, в ході досудового слідства по кримінальній справі від 15.11.2010 року № 56-2659, порушеної СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва за фактом підроблення документів ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Ельфа Дисплей» за ч. 2 ст. 358 КК України встановлено, що відповідні підприємства створювались лише з метою мінімізації податкових зобовязань, тобто ухилення від сплати податків. Товари, відвантажені ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Ельфа Дисплей» в дійсності не реалізувалися, а лише виражався у документальному оформленні (договори, акти прийому-передачі, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні та інші документи) з метою ухилення від сплати податків та обовязкових платежів.

Виходячи з наведеного відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цим контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності.

Тому за твердженням відповідача згідно з п. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України договір за участі позивача є нікчемним. Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. п. 5.1, п.п.5.2.1, п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 71961 грн., у тому числі за 3 кв. 2010 року у сумі 71961грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижений податок на додану варітьсь на суму 57569,00 грн., у тому числі за серпень 2010 -57569,00грн.

На підставі Акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0002042340 від 06.07.2011р., яким були визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 71961,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17990,25 грн. та № 0002052340 від 06.07.2011 року, яким були визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 57569,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 14562,25 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними даних повідомлень-рішень не підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Як вбачається з декларації позивача з ПДВ за серпень 2010 року та додатку 5 до неї, позивачем до складу податкового кредиту включений ПДВ у сумі 57569,00 грн., який сформований за господарськими операціями з ПП «Новотех плюс».

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того судом встановлено, що позивач вартість придбаних у ПП «Новотех плюс» товарно-матеріальних цінностей включив до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2010 року в сумі 71961,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції між зазначеними у документах особами не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому суд за допомогою належних та допустимих доказів має перевірити відповідність змісту господарської операції, що відображена у первинних документах, фактичним обставинам справи. При цьому суд має враховувати можливості конкретної особи до вчинення тих дій, які становлять фактичний зміст такої господарської операції. Наявність при цьому належним чином оформлених первинних документів не є беззаперечним доказом такої можливості.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватний підприємством «Новотех Плюс» (постачальник) був укладений договір №02/08/10 від 02.08.2010р. (надалі Договір) про постачання нафтопродукції (мазут М-100, мазут М-40, Дт Л-02-40, Дт Л-0,05-62, Дт ЕN 590 бітум дорожній БНД 60/90 і 90/130). Номенклатура, кількість, ціна, умови поставки та оплати товару визначаються сторонами у додатку до угоди.

Відповідно до додатків №1 від 02.08.2010р., № 2 від 11.08.2010р., №3 від 13.08.2010р., № 4 від 23.08.2010р., № 7 від 27.08.2010р. до договору постачальник передає, а покупець приймає та перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця за бітум дорожній БНД60/90 виробництва Лисичанського НПЗ ГОСТ 4044-2001, мазут М-100 виробництва Кременчуцького НПЗ ГОСТ 4058-2001 на умовах СРТ склад покупця. Місце поставки товару м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9. На кожну відвантажену партію товару видається паспорт заводу-виробника та оригінал (ксерокопія завірена печаткою заводу-виробника) сертифікату якості на продукцію, яка поставляється.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав копії наступних документів:

-накладні № 111 від 05.08.2010р. на суму 113606,40 грн., у тому числі ПДВ у сумі 18934,40грн.; №112 від 12.08.2010р. на суму 22369,40 грн., у тому числі ПДВ 20394,90 грн., №122 від 17.08.2010р. на суму 96208,20 грн., у тому числі ПДВ 16034,70 грн., № 128 від 20.08.2010р. на суму 4900,00 грн., у тому числі ПДВ 816,67 грн., №132 від 25.08.2010р. на суму 94737,60 грн., у тому числі ПДВ 15789,60 грн., №133 від 28.08.2010р. на суму 108360,00 грн., у тому числі ПДВ 18060,00грн., №137 від 30.08.2010р. на суму 127612,50 грн., у тому числі ПДВ 21268,75 грн., № 136 від 31.08.2010р. на суму 114447,23 грн., у тому числі ПДВ 19074,54 грн.;

-податкові накладні №111 від 05.08.2010р. на суму 113606,40 грн., у тому числі ПДВ 18934,40 грн.; №112 від 12.08.2010р. на суму 22369,40 грн., у тому числі ПДВ 20394,90 грн., №122 від 17.08.2010р. на суму 96208,20 грн., у тому числі ПДВ 16034,70 грн., № 128 від 20.08.2010р. на суму 4900,00 грн., у тому числі ПДВ 816,67 грн., №132 від 25.08.2010р. на суму 94737,60 грн., у тому числі ПДВ 15789,60 грн., №133 від 28.08.2010р. на суму 108360,00 грн., у тому числі ПДВ 18060,00грн., №137 від 30.08.2010р. на суму 127612,50 грн., у тому числі ПДВ 21268,75 грн., № 136 від 31.08.2010р. на суму 114447,23 грн., у тому числі ПДВ 19074,54 грн.;

-товарно-транспортні накладні: ААБ №009402 від 05.08.2010р., ААБ № 009425 від 12.08.2010р., ААБ №009424 від 12.08.2010р., ААБ №009423 від 17.08.2010р., ААБ №009422 від 17.08.2010р., ААБ № 009408 від 20.08.2010р., ААБ №009420 від 25.08.2010р., ААБ № 009419 від 28.08.2010р., ААБ №009418 від 30.08.2010р., ААБ №009417 від 31.08.2010р.;

-платіжні доручення № 15 від 10.08.2010р. на суму 54906,40 грн., № 13 від 09.08.2010р. на суму 58700,00 грн., № 35 від 16.08.2010р. на суму 10000,00 грн., № 32 від 13.08.2010р. на суму 112369,40 грн., №940 від 21.08.2010р. на суму 96246,90 грн., № 941 від 21.08.2010р. на суму 4900,00 грн., №961 від 26.08.2010р. на суму 94737,60 грн., №975 від 28.08.2010р. на суму 96250,00 грн., №981 від 30.08.2010р. на суму 107900,00 грн., №979 від 30.08.2010р. на суму 12110,00 грн., № 980 від 30.08.2010р. на суму 500000,00 грн.;

-сертифікати відповідності серії ДІ № 585667, серії ДІ №420050;

-копії паспортів на бітум БНД60/90 за ДСТУ 4044-2001: №879 від 02.08.2010р., № 721 від 17.07.2010р., №970 від 13.08.2010р., № 1065 від 23.08.2010р., №1085 від 28.08.2010р., № 830 від 28.07.2010р., №1134 від 30.08.2010р.

На підтвердження використання у господарській діяльності вказаного товару позивачем були надані наступні документи: договір оренди асфальтобетонної установки ДС -185 № 5 від 08.01.2010р., договір купівлі-продажу №12 від 08.01.2010р.; специфікації: №17 від 25.08.2010р., №26 від 15.09.2010р., №29 від 14.10.2010р., №33 від 18.10.2010р., накладні: №19 від 31.08.2010р., №45 від 29.10.2010р., №22 від 30.09.2010р., податкові накладні: №192 від 30.09.2010р., №221 від 29.10.2010р., № 182 від 31.08.201р., акти переробки: № 49 від 31.08.2010р., №77 від 18.10.2010р., №78 від 29.10.2010р., № 50 від 30.09.2010р., акти списання: № 1683 від 30.09.2010р., №2135 від 30.09.2010р., №1600 від 31.08.2010р.

У той самий час, в матеріалах справи містяться: акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька № 3928/23-2/34705334 від 17.06.2011р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Данком» з питання правомірності сплати податку на додану вартість за серпень 2010 року та податку на прибуток за 3 квартал 2010 р., по взаємовідносинам з ПП «Новотех Плюс»» та акт перевірки ДПІ у м. Полтава № 2181/23-6/36792806 від 17.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Новотех Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам та взаєморозрахунках з ТОВ «Титан С-2» за серпень 2010 року».

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зважаючи на це акт перевірки може розглядатися як письмовий доказ в адміністративній справі.

З аналізу даних актів перевірок, письмових пояснень ПП «Новотех Плюс» та доданих до них документів, пояснень громадянина ОСОБА_6, допитаного у якості свідка у судовому засіданні та інших наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем сформований податковий кредит та валові витрати на підставі документів, які складені за результатами господарських операцій з придбання товарів у ПП «Новотех Плюс», який у свою чергу придбав їх у ТОВ «Титан-С-2».

У наведених вище актах перевірок відображені обставини, які викликають сумніви у можливості здійснення господарських операцій з постачання продукції по ланцюгу ТОВ «Титан-С-2»- ПП «Новотех плюс» - ТОВ «Данком». Саме у завязку з постачанням товару по цьому ланцюгу відповідач дійшов висновку щодо нікчемності договору №02/08/10 від 02.08.2010р., який був укладений між позивачем та ПП «Новотех плюс».

Зважаючи на це, предметом доказування у даній справі є у тому числі реальність господарської операції з придбання ПП «Новотех Плюс» товару, який згодом був проданий позивачеві.

На підтвердження реальності придбання товару ПП «Новотех Плюс» у ТОВ «Титан-С-2» позивачем були надані договір поставки нафтопродуктів №125 Б від 05.08.2010р., який був укладений між ТОВ «Титан-С-2» та ПП «Новотех Плюс», а також доповнення до угоди № 1 від 30.08.2010р.

В даному договорі сторонами було визначено, що передача (приймання-передача) товару здійснюється у пункті поставки. Приймання товару здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008р. та оформлюються накладними.

При цьому жодних документів, що підтверджували б транспортування автомобільним чи залізничним транспортом товарів від ТОВ «Титан-С-2» до ПП «Новотех Плюс» суду не надано.

Допитаний у якості свідка у судовому засіданні директор ПП «Новотех Плюс» - ОСОБА_6 пояснив, що нафтопродукти від ТОВ «Титан-С-2» отримувалися на терміналі ТОВ «Данком». Додатково у письмових поясненнях від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 160) ПП «Новотех поюс» пояснило, що перевезення товару на ТОВ «Данком» здійснювалося транспортними засобами, що були надані ТОВ «Титан-С-2». Товарно-транспортні накладні при цьому від ТОВ «Титан-С-2» не вимагалися.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З наведеного слідує, що незалежно від умов оплати перевезення у вантажоодержувача має залишатися один примірних товарно-транспортної накладної.

Обовязок зберігання первинних документів у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером визначений п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704).

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням цього належним доказом перевезення товарів автомобільним транспортом є зокрема товарно-транспортні накладні.

Як вбачається з пояснень ПП «Новотех Плюс» від 30.09.2011 року та протоколу виїмки від 10.02.2011 року у вказаного підприємства відсутні товарно-транспорті накладні, які б складалися при перевезенні товарів ТОВ «Титан-С-2».

Отже, за відсутності належних доказів руху товарів між ПП «Новотех Плюс» та ТОВ «Титан-С-2» та фактичного перевезення товару саме ТОВ «Титан-С-2» суд вважає не доведеним таке перевезення.

Суд приймає до уваги, що замість товарно-транспортних накладних, які б були складені перевізником, на підтвердження перевезення товару позивачем були надані товарно-транспорті накладні, які складені ПП «Новотех Плюс».

Як пояснив допитаний у якості свідка ОСОБА_6, ці товарно-транспортні накладні складав він особисто. Однак вони не супроводжували автомобілі, а були складені пізніш при розвантаженні автомобілів. Свідок не керував автомобілями, які зазначені у товарно-транспортних накладних, хоча зазначений у них як водій та особа, що відпускає товар.

Судом враховується, що у зазначених товарно-транспортних накладних у якості автопідприємства зазначене ПП «Новотех Плюс», у той самий час як згідно з листом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України від 04.11.2011р. № 05/03-8515 це підприємство, так само як і ТОВ «Титан-С-2», не має відповідної ліцензії.

Таким чином, на підтвердження транспортування товару позивачем надані документи, які містять недостовірні відомості щодо: автопідприємства, водія, пункту навантаження (зазначена домашня адреса директора ПП «Новотех плюс»), вантажовідправника.

З метою встановлення фактичних обставин та зясування джерел походження товару судом був зроблений запит на завод, який зазначений у наданих позивачем паспортах якості як виробник бітуму БНД 60/90 за ДСТУ 4044-2001.

З відповідь ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» листом №17/1-103 від 20.10.2011 року (т. 2 а.с. 3-4) повідомило, що постачання бітуму за вказаними паспортами відбувалося особам, серед яких відсутні ПП «Новотех плюс», ТОВ «Титан-С-2».

Крім того, як вбачається з акту перевірки ПП «Новотех плюс» від 17.03.2011 року №2181/23-6/36792806 та підтверджено допитаним у якості свідка ОСОБА_6, договір між ПП «Новотех плюс» та ТОВ «Титан-С-2» укладений за результатами телефонних переговорів, текст договору переданий водієм (прізвище та імя свідок не памятає), інші документи від ТОВ «Титан-С-2» одержувалися поштою.

За таких обставин встановити, хто саме складав та підписував первинні документи від ТОВ «Титан-С-2» у рамках даної справи є неможливим.

У той самий час, податковим органом за наслідками перевірки ТОВ «Титан-С-2» встановлено, що його постачальником було ТОВ «Е-Восток України». Податковою міліцією ДПА у м. Києві було отримано відповідь з Державної прикордонної служби України на запит щодо перетину державного кордону України засновника-нерезидента ТОВ «Е-Восток Україна». Згідно даної відповіді, керівник та співзасновник ТОВ «Е-Восток Україна» гр. ОСОБА_5 не в'їжджав на територію України з вересня 2006 року.

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України станом на 25.11.2011 року (т.2 а.с. 86-88) керівником ТОВ «Е-Восток» є саме ОСОБА_5.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Зважаючи на те, що керівник ТОВ «Е-Восток Україна» з 2006 року не перебував на території України, він не мав можливості підписувати первинні документи щодо постачання товарів від ТОВ «Е-Восток Україна» до ТОВ «Титан-С-2».

З урахування цього, фактичне постачання товару на користь ТОВ «Титан-С-2» не здійснювалося. Відповідно, ТОВ «Титан-С-2» за відсутності постачання від ТОВ «Е-Восток Україна» не мав можливості на законних підставах проводити господарські операції з продажу товару ПП «Новотех Плюс».

Суд також вважає за необхідне зауважити, що при оцінці фактичного здійснення господарської операції з постачання товарів від ТОВ «Титан-С-2» на користь ПП «Новотех Плюс» мають враховуватися саме учасники такої операції, а не тільки рух товарно-матеріальних цінностей. Матеріали справи не містять доказів того, що ПП «Новотех Плюс», а одночасно з ним і позивач, одержували товари від ТОВ «Титан-С-2».

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

На підставі зібраних у справі доказів судом не встановлена фактична участь ТОВ «Титан-С-2» у здійсненні господарських операцій з постачання товару на користь ПП «Новотех плюс».

Зважаючи на пояснення ПП «Новотех плюс» та свідка ОСОБА_6 про те, що він одержував товар від ТОВ «Титан-С-2» одночасно з позивачем (на території його складу), господарська операція між ним та позивачем також не мала реального товарного характеру. Адже відсутність операції з придбання товару унеможливлює його подальший продаж.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися в час здійснення господарської операції, але якщо не можливо, по після її закінчення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За відсутності факту господарських операцій складені за їх результатами документи не можуть вважатися первинними.

З огляду на наведене, документи, на підставі яких позивач визначав обєкти оподаткування з податку на прибуток та ПДВ, не можуть вважатися первинними та враховуватися у податковому обліку позивача.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на докази використання отриманої продукції від ПП «Новотех плюс» у своїй господарській діяльності, а саме: договір оренди асфальтобетонної установки ДС -185 № 5 від 08.01.2010р., договір купівлі-продажу №12 від 08.01.2010р.; специфікації: №17 від 25.08.2010р., №26 від 15.09.2010р., №29 від 14.10.2010р., №33 від 18.10.2010р., накладні: №19 від 31.08.2010р., №45 від 29.10.2010р., №22 від 30.09.2010р., податкові накладні: №192 від 30.09.2010р., №221 від 29.10.2010р., № 182 від 31.08.201р., акти переробки: № 49 від 31.08.2010р., №77 від 18.10.2010р., №78 від 29.10.2010р., № 50 від 30.09.2010р., акти списання: № 1683 від 30.09.2010р., №2135 від 30.09.2010р., №1600 від 31.08.2010р. Ці документи не спростовують висновки суду про фактичну відсутність постачання товарів за ланцюгом ТОВ «Титан-С-2» - ПП «Новотех плюс» - ТОВ «Данком». Подальше використання товарів не свідчить про джерело їх походження, яким можуть бути фактичні господарські операції з іншими особами, що не відображені у податковому обліку позивача.

Наведене обумовлює висновок про правомірність нарахування позивачеві за спірними повідомленнями-рішеннями податку на додану вартість у сумі 57569,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14562,65грн. а також податку на прибуток підприємств у сумі 71961,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17990,25 грн.

Відтак позовні вимоги ТОВ «Данком» про скасування податкових повідомлень-рішень №16233/10/23-213, №16234/10/23-213 від 06.07.2011р. задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Данком» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0002042340, №0002052340 від 06.07.2011 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14.12.2011 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 19.12.2011 року.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.