Постанова № 20553196, 25.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/2626/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-35 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Воронцової А.О.,

відповідачаОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

представник третьої особи ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, Донецька міська рада, про зобовязання виконати припис № 186 від 06.12.2010 року шляхом припинення будівельних робіт, знести самовільно збудований обєкт,

ВСТАНОВИВ:

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5, про зобовязання виконати припис від 06.12.2010 року шляхом припинення будівельних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач, в тому числі, посилається на самовільне будівництво за адресою АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_2 споруди на відстані менш ніж 1 м. до будівель, належних третій особі ОСОБА_5, що є порушенням ДБН 360-92. Зазначив, що на підставі заяви ОСОБА_5 в ході позапланової перевірки 08.09.2010р. було встановлено факт здійснення відповідачем будівництва житлового будинку без оформленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації, в порушення відповідних правових норм відповідачем не надано повідомлення про початок будівельних робіт. З метою усунення порушень позивачем виданий припис № 41 від 08.09.2010р., а також за вказані правопорушення відповідач була притягнута до адміністративної відповідальності. 06.12.2010р. позивачем проведено перевірку виконання припису № 41, в результаті якої встановлено факт його невиконання та продовження відповідачем ведення будівельних робіт зі збільшенням геометричних розмірів будівлі. У звязку із вжиттям з боку позивача усіх можливих заходів щодо припинення допущених відповідачем порушень, виникла необхідність звернення до суду з метою примусового зобовязання відповідача усунути порушення у сфері містобудування. З наведених підстав просив позов задовольнити, зобовязати ОСОБА_2 виконати умови припису від 06.12.2010 року шляхом припинення будівельних робіт.

Заявою від 19.08.2011р. (а.с.108-110) позивач збільшив позовні вимоги, просив також зобовязати відповідача знести самовільно збудований обєкт, посилаючись на приписи ст.376 ЦК України.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2011 року у звязку з реорганізацією позивача та зміною його підпорядкованості здійснено його заміну на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області (код ЄДРПОУ 37719821).

Ухвалою суду від 10 листопада 2011 року до участі у цій адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено Донецьку міську раду.

Представник позивача у судовому підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилалися на те, що відповідач здійснює заходи для належного оформлення будівництва, не могла зробити це раніше до початку будівництва через судові спори із сусідами Альошкіними. Також відповідач надала письмові заперечення (а.с.160-161), де зазначила про відсутність у позивача повноважень подавати позови про знесення самовільно збудованих будівель. З наведених підстав просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_5, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, вказала на істотні порушення відповідачем прав та інтересів вказаної третьої особи, який є сусідом відповідача, у звязку із самовільним будівництвом будівлі на відстані менш ніж 1 метр від будівлі, належної ОСОБА_5

Третя особа Донецька міська рада представника до суду не направила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про своє ставлення до заявленого позову суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

01.09.2010 року на адресу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області надійшла заява громадянина ОСОБА_5, в якій останній зазначав, що його сусідка ОСОБА_2 здійснює будівництво свого будинку з порушенням ДБН.

08.09.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області була проведена позапланова перевірка відповідача, щодо дотримання вимог діючого законодавства в сфері містобудування і архітектури при будівництві житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, результати якої були відображені в акті від 08.09.2010 р. (а.с.15-16). Відповідно до складеного акту перевірки позивачем було встановлено, що будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 здійснюється без оформлення та затвердження проектної документації, в порушення ст. 23 ЗУ «Про планування і забудову територій» та ст.27 ЗУ «Про архітектурну діяльність».

Того ж дня позивачем за результатами проведеної перевірки було прийнято обовязковий до виконання припис № 41 (а.с.17), яким ОСОБА_2 приписано припинити будівельні роботи з будівництва будинку за адресою АДРЕСА_1.

06 грудня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області проведена позапланова перевірка відповідача стосовно дотримання вимог діючого законодавства в сфері містобудування і архітектури при будівництві житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та перевірка виконання припису №41 від 08.09.2010 року. За результатами зазначеної перевірки було встановлено факт збільшення геометричних розмірів вказаної будівлі, а саме: рівень північно-західного фасаду будівлі збільшено з 16 до 27 рівнів шлакобетонних блоків, рівень південно-західного фасаду будівлі збільшено з 16 до 27 рівнів шлакобетонних блоків. Зазначений, незавершений будівництвом, житловий будинок розташовано на відстані менш ніж 1 метр від житлового будинку АДРЕСА_1, в порушення п.п.3 п.3.2.5 ДБН 360-92**. «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень». Результати проведеної перевірки були відображені в акті перевірки від 06.12.2010 року (а.с.9, 177).

Також, позивачем прийнято припис № 186 від 06.12.2010 року (а.с.8, 176), яким було повторно зобовязано ОСОБА_2 припинити роботи з будівництва будинку за адресою АДРЕСА_1.

26.01.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області проведена позапланова перевірка відповідача стосовно дотримання вимог діючого законодавства в сфері містобудування і архітектури при будівництві житлового будинку за вказаною адресою та перевірка виконання припису № 186 від 06.12.2010 року, складений відповідний акт (а.с.12-13). За результатами проведеної перевірки встановлено факт невиконання відповідачем припису №41 від 08.09.2010 року та припису № 186 від 06.12.2010 року, а також улаштування покрівлі вказаної будівлі з несучих балок - деревяних стропил та лагів з укладанням на них деревяних дощок. Конфігурація покрівлі вказаної будівлі - двоскатна, на момент покриття конструкції покрівлі не вказано.

Стосовно наявності повноважень позивача на прийняття припису про усунення порушень у сфері містобудування суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні визначав Закон України "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 року № 2780-XII (в редакції станом на 16.02.2011 р.).

Розділом другим зазначеного Закону передбачене державне регулювання у сфері містобудування, яке, серед іншого, відповідно до статей 10, 23 та статті 31 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року № 1699-III (діючого на момент виникнення спірних правовідносин), здійснюється спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури. Вирішення спорів відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII з питань містобудування вирішуються, у тому числі, судом відповідно до законодавства.

У відповідності до п. 1 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і м. Севастополі, затверджене наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року № 317, (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за № 1361/14628) (далі Положення № 317), інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) є територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - Держархбудінспекція), входять до сфери її управління, підзвітні і підконтрольні їй.

У відповідності до п. 2 Положення № 317 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва та Державної архітектурно-будівельної інспекції, а також цим Положенням.

Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. № 225, у редакції постанови КМ України від 07.05.1995 р. № 253, (втратила чинність на підставі постанови КМ України №553 від 23.05.2011р.) у п. 1 передбачало, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Згідно пункту 2 зазначеного Положення державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи. Пунктом 3 Положення передбачено, що Держархбудінспекція та її територіальні органи виконують функції: участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; здійснення вибіркової перевірки відповідності розміщення об'єктів, виконання будівельних робіт, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій законодавству, державним стандартам, нормам і правилам, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, а також місцевим правилам забудови населених пунктів.

Пунктом 4 Положення інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право: безперешкодного доступу посадових осіб на будівництво об'єктів і підприємства, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності; давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків.

Зазначені норми також кореспондуються з Положенням про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, затвердженого Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.02.2009 року № 28.

З обставин справи та аналізу зазначених норм судом встановлено, що, приймаючи припис № 186 від 06.12.2010 р., Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим на момент прийняття припису законодавством.

Вказані обставини та висновки встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. по справі № 2а/0570/6648/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011р.

Крім того, постановою позивача за справою про адміністративні правопорушення від 23.09.2010р. №1263 (а.с.10) відповідач притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.96 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 850 грн. Вказана постанова відповідачем не оскаржена, штраф відповідачем сплачений згідно квитанції від 04.10.2010р. (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже судом встановлена наявність у позивача повноважень приймати обовязкові до виконання приписи у сфері містобудування, відповідачем не доведена невідповідність прийнятого позивачем припису № 186 від 06.12.2010 р. нормам законодавства або обставинам справи, що підтверджується судовими рішеннями по адміністративній справі №2а/0570/6648/2011.

За таких умов припис № 186 від 06.12.2010р. підлягає виконанню з боку відповідача. Отже, позовні вимоги в частині зобовязання відповідача виконати припис від 06.12.2010 р. шляхом припинення будівельних робіт підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобовязання відповідача знести самовільно збудований обєкт позивач обґрунтовує встановленими по справі обставинами та змістом ст.376 ЦК України, посилаючись, що діями відповідача порушені численні державні стандарти, норми і правила, які руйнують основні засади містобудівної діяльності.

Стосовно вказаної частини позовних вимог та їх обґрунтування суд зазначає наступне.

Пропозицію суду в порядку ч. 5 ст. 11 КАС України відповідачу надати для огляду у судовому засіданні оформленої та погодженої у встановленому порядку проектної документації на обєкт будівництва за вказаною адресою, відповідач залишив без задоволення, посилаючись на відсутність такої документації. Відповідно до ч. 6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Ухвалою суду від 18.10.2011р. у ОСОБА_2 витребувані докази щодо наявності дозволу на ведення будівельних робіт та затвердженого проекту на будівництво обєкту прибудови до літньої кухні за адресою АДРЕСА_1 м.Донецька. Вказана ухвала відповідачем не виконана. В судовому засіданні відповідач не заперечила, що на час розгляду справи в неї відсутні дозвіл на ведення будівельних робіт та затверджений проект на будівництво обєкту за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 10.11.2011р. від КП “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька” витребувані докази про наявну мінімальну відстань між будівлями та спорудами, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а також самочинно збудованими, за адресою АДРЕСА_1 м.Донецька, отримані при проведенні робіт з технічної інвентаризації.

На виконання вказаної суду ухвали листом від 24.11.2011р. КП “БТІ м.Донецька” повідомило, що самовільно збільшена у розмірах будівля госпблоку прийнята в експлуатацію у 2008р. Останньої інвентаризацією, проведеною у 2010р., самовільно збудованих обєктів за вказаною адресою не виявлено.

Водночас відповідач не заперечує, що нею здійснювалося будівництво за відсутністю належним чином оформлених дозволу та проекту. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проте, суд зауважує, що одного лише факту самовільного будівництва недостатньо для прийняття рішення про знесення такого обєкту, оскільки частини 3, 5 ст. 376 ЦК України за певних умов передбачають можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво, або визнання права власності на таке майно за власником (користувачем) земельної ділянки.

Знесення самовільно збудованого обєкту нерухомості передбачено у випадках, зазначених у частинах 4 та 7 ст. 376 ЦК України. Згідно ч. 4 вказаної статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Отже, у наведеному випадку вимогу про знесення самовільно збудованого обєкту повинен заявити власник земельної ділянки.

Учасниками судового розгляду не заперечується, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не приватизована і перебуває у віданні Донецької міської ради, яка залучена до участі у розгляді справи в якості третьої особи. Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Проте, Донецька міська рада, як власник земельної ділянки не заявила самостійних вимог про знесення самовільно збудованого відповідачем обєкту нерухомості.

Також, згідно ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, за приписами ч. 7 ст. 376 ЦК України нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво тільки за умови, якщо є неможливим проведення перебудови з метою приведення самовільно збудованого обєкту у відповідність до будівельних норм і правил. Факт неможливості проведення перебудови або відмови відповідача у її проведенні позивачем не доведений, через що суд вважає предявлення позову про знесення самовільно збудованого обєкту нерухомості передчасним.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тому суд зауважує, що у разі порушення прав власника земельної ділянки або інших осіб, зокрема, третьої особи ОСОБА_5, зазначені особи мають право за власною ініціативою заявити відповідний позов про знесення самовільно збудованого обєкту. При розгляді цієї справи вказані особи, залучені до участі у розгляді справи, самостійних вимог на предмет спору не заявляли, належних доказів в обґрунтування вимог про знесення самовільно збудованого відповідачем обєкту не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За таких умов суд вважає, що достатніх підстав для прийняття рішення про знесення самовільно збудованого обєкту суду не надано, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_5, Донецька міська рада, про зобовязання виконати припис № 186 від 06.12.2010 року шляхом припинення будівельних робіт, знести самовільно збудований обєкт задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 (р.№НОМЕР_1) виконати умови припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області №186 від 06.12.2010р. шляхом припинення будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 30 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.