Постанова № 20553168, 02.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/22510/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції

до Приватного акціонерного товариства «Вестастрой», м. Краматорськ

про стягнення на користь Державного бюджету України коштів з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» на суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 21825,85 грн.

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1 – за дов. від 24 жовтня 2011 року

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із поданням до Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» про стягнення на користь Державного бюджету України коштів з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» на суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 21825,85 грн.

Правовою підставою стягнення коштів з банківський рахунків представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509- ХІІ, ст.ст. 14, 16, 20, 41, 95, 286, 287 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг у відповідача виник на підставі податкової декларації та уточнюючого розрахунку з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011р. Відповідачу були направлені перша та друга податкові вимоги, але борг на день звернення до суду не сплачений. Згідно із п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити вимоги подання.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заву про визнання вимог подання у повному обсязі, просив розглядати справу без участі його представника.

Вислухавши у судовому засіданні представника заявника, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Вестастрой» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Краматорську з 11.08.1998р. як планик основних подаків (арк. справи 6 – 13).

Відповідно до пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідно до пп. 14.1.136. п. 14.1. ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно зі ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Пунктом 285.2 ст. 285 цього Кодексу визначено, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.2 ст. 286 Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно із п. 287.3 ст. 287 Кодексу, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктами 288.1., 288.2., 288.7. ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідачем до податкового органу була подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 1220 від 26.01.2011р., якою самостійно визначено податкове зобов’язання з орендної плати на 2011 рік у загальному розмірі 78573,92 грн. зі сплатою по 6547,83 грн. щомісячно та 6547,79 грн. за грудень 2011р. (арк. справи 17 - 19). Уточнюючою податковою декларацією орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 20788 від 30.06.2011р. (арк. справи 15, 16) відповідач уточнив податкові зобов’язання до 174316,22 грн. зі сплатою по 6547,83 грн. в січні – травні 2011р., 10621,97 грн. в червні 2011р. та по 21825, 85 грн. в липні – грудні 2011р.

Внаслідок несплати суми податкових зобов’язань за жовтень 2011р. за наведеною уточнюючою декларацією станом на 30.11.2011р. утворилася заборгованість з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 21825,85 грн., яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки (арк. справи 38 - 44).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Станом на момент звернення до суду з поданням та розгляду справи судом податкове зобов’язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 11.01.2010р. № 1/2 та друга від 10.03.2010р. № 2/51 податкові вимоги, які отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях поштових повідомлень про вручення (арк. справи 21, 22). Згідно з пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Крім того, відповідачем надана письмова заява від 02.12.2011р. № 294, з якої вбачається, що він визнає вимоги подання у повному обсязі (арк. справи 45).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач – визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відтак, визнання вимог подання не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приймає визнання вимог подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що вжиті податковим органом заходи направлені на погашення податкового боргу відповідача не призвели до погашення суми податкового боргу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в поданні доводи заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 183-3, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції до Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» про стягнення на користь Державного бюджету України коштів з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» на суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 21825,85 грн. – задовольнити.

Стягнути на користь Державного бюджету України кошти з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» на суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 21825,85 грн., код платежу 13050201, на бюджетний рахунок одержувача № 33210812700058 УДК у м. Костянтинівка, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 34686631, МФО 834016.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 2 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 7 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.