Постанова № 20553042, 28.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/22006/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Торезі

до Державного підприємства «Торезантрацит», м. Торез

про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 8075952,25 грн., у т.ч. основний платіж 7947763,00 грн., штрафні санкції 26942,52 грн., пеня 101246,73 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Торезантрацит»

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 1 листопада 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 5 січня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Торезі заявлено позов до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 8075952,25 грн., у т.ч. основний платіж 7947763,00 грн., штрафні санкції 26942,52 грн., пеня 101246,73 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Торезантрацит».

Правовою підставою стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, ст.ст. 14, 16, 87 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг в сумі 8075952,25 грн. у відповідача виник на підставі наданих податкових декларацій з податку на додану вартість, податкового повідомлення-рішення, в результаті скасування рішення про розстрочення податкових зобовязань з податку на додану вартість та в результаті нарахування пені. Відповідачу були направлені перша та друга податкові вимоги. Але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив розстрочити виконання рішення суду на 60 місяців.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Торезантрацит» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області 29.04.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32366906 (арк. справи 32, 33), перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Торезі з 08.05.2003р.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Згідно із пунктами 203.1., 203.2. ст. 203 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість: від 14.10.2011р. № 9008539229, в якому самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1560,00 грн., від 14.10.2011р. № 9008539252, в якому самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 336,00 грн., від 14.10.2011р. № 9008545276, в якому самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 662,00 грн., від 14.10.2011р. № 9008541959, в якому самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 378,00 грн., від 14.10.2011р. № 9008542790, в якому самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 789,00 грн., від 14.10.2011р. № 9008543619, в якому самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17089,00 грн. Відповідачем також подана податкова декларація з податку на додану вартість від 20.11.2011р. № 9009304611, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 389 800,00 грн. (арк. справи 8 - 23).

Згідно із п. 100.1. ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Підпунктом 100.12.2. п. 100.12. ст. 100 Податкового кодексу України визначено, що договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, зокрема, якщо платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Підпунктом 56.17.5. п. 56.17. ст. 56 Кодексу встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Судом встановлено, що на підставі рішення голови ДПА у Донецькій області від 30.08.2011р. № 83/24-113 про розстрочення податкового боргу в сумі 3000 000,00 грн. по основному платежу з ПДВ (арк. справи 26) між відповідачем та ДПІ у м. Торезі укладено договір про розстрочення податкового боргу від 30.08.2011р. № 62/24-012-10 (арк. справи 27), відповідно до умов якого ДПІ у м. Торезі надало відповідачу розстрочення сплати податкового боргу з ПДВ на загальну суму 3000 000,00 грн.

У звязку із невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору про розстрочення податкового боргу, рішеннями голови ДПА у Донецькій області від 01.11.2011р. № 15с/24-113 та від 01.11.2011р. № 16с/24-113 скасовано розстрочення грошових зобовязань за договором від 30.08.2011р. № 62/24-012-10 (арк. справи 28, 29).

Внаслідок несплати розстрочених податкових зобовязань та скасованих в подальшому ДПА у Донецькій області утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4500 000,00 грн.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.3. ст. 58 цього Кодексу, повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податковим органом (позивачем у справі) прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2011р. № 0002201510, яким донараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26942,52 грн. Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу поштою та отримано ним 25.10.2011р., в адміністративному або судовому порядку не оскаржено.

Крім того, відповідачу на підставі ст. 129 Податкового кодексу України була нарахована пеня в сумі 101246,73 грн.

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобовязань за наведеними податковими деклараціями, рішенням про розстрочення (скасованим), податковим повідомленням-рішенням та в результаті несплати пені утворилась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 8075952,25 грн., яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки платника податків (арк. справи 58 - 85).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 04.06.2003р. № 1/72 та друга від 08.07.2003р. № 2/80 податкові вимоги, які отримані відповідачем особисто, про що свідчать підписи на їх корінцях (арк. справи 34,35). Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Крім того, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем надана заява про розстрочення виконання судового рішення на шістдесят місяців щомісячно до повного погашення суми боргу, в обґрунтування якої він зазначив, що виконання рішення суду буде ускладнене тяжким фінансово - економічним становищем ДП «Торезантрацит», що викликане негативною динамікою виробничих показників, недоодержанням бюджетного фінансування, яке привело до нестачі коштів. Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість, що свідчить про залежність підприємства від кредиторів. Поряд з цим зростає собівартості товарної вугільної продукції, зменшується придатність основних засобів. Отримані доходи не покривають витрат, що призводить до збиткової діяльності. Також причинами нестабільного фінансового становища за 1 півріччя 2011р. є дефіцит коштів па поточну діяльність, у зв'язку із чим відбулося значне зниження матеріальних витрат на забезпечення виробничого циклу, недостатність бюджетного фінансування для оснащення лав і прохідницьких вибоїв, відсутність мінімально необхідного фінансування на підтримку в працездатному стані діючого очисного фронту, зріст цін на товари, роботи, послуги, споживані в процесі виробництва.

Рухоме та нерухоме майно ДП «Торезантрацит» знаходиться у податковій заставі, що ускладнює виконання рішення суду, оскільки виключає можливість вільного розпорядження майном. До того ж, згідно наказу Мінпаливенерго від 10.11.2005 № 568 ДП «Торезантрацит» включено в перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно вимогам Закону України від 23.06.2005 № 2711-IV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Представник позивача не заперечував проти надання розстрочення виконання рішення суду.

Як вбачається зі звітів про фінансові результати, ДП «Торезантрацит» отримує збитки за результатами господарської діяльності впродовж 2010р. ІІ кв. 2011р. (арк. справи 88 91). Постановами державних виконавців відділу ДВС Торезького міського управління юстиції накладено арешт на кошти на банківських рахунках відповідача (арк. справи 93 98).

Строни підписали графік погашення заборгованості в сумі 8075952,25 грн. (арк. справи 104), згідно якого заборгованість буде погашатися шляхом сплати по 134599,20 грн., починаючи з грудня 2011р. по жовтень 2016р. та 134599,45 грн. в листопаді 2016р.

Відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

При розгляді наданої відповідачем заяви суд виходив з того, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, ця стаття не вимагає, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочення виконання рішення.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розстрочення виконання рішення суду на шістдесят місяців, шляхом сплати по 134599,20 грн., починаючи з грудня 2011р. по жовтень 2016р. та 134599,45 грн. в листопаді 2016р., з огляду на наявні обставини, що ускладнюють виконання постанови.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Торезі до Державного підприємства «Торезантрацит» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 8075952,25 грн., у т.ч. основний платіж 7947763,00 грн., штрафні санкції 26942,52 грн., пеня 101246,73 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Торезантрацит» задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Державне підприємство «Торезантрацит» в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом з податку на додану вартість в сумі 8075952,25 грн., у т.ч. основний платіж 7947763,00 грн., штрафні санкції 26942,52 грн., пеня 101246,73 грн. та направити за таким призначенням: код платежу 14010100, отримувач Державний бюджет, банк отримувача ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код 34687305, р/р № 31110029700084.

Розстрочити виконання постанови суду шляхом сплати по 134599,20 грн., починаючи з грудня 2011р. по жовтень 2016р. та 134599,45 грн. в листопаді 2016р.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 2 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.