Постанова № 20552608, 07.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/19132/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маслоід О.С.

при секретаріВишневській О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Івтекс» (м. Донецьк)

до Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (м. Донецьк)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на

стороні відповідача Головного управління юстиції у Донецькій області

про зобовязання вчинити певні дії

за участю

представників сторін: від позивача Маншиліна Г.О.

від відповідача не з`явився

від третьої особи не з`явився

Товариства з обмеженою відповідальністю «Івтекс» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача Головного управління юстиції у Донецькій області (надалі третя особа) про зобовязання відповідача як реєстратора Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (надалі реєстр) провести реєстрацію виключення з реєстру заборон на відчуження обєктів нерухомого майна, що належать боржникові Товариству з обмеженою відповідальністю «Івтекс» (ІНН 31552095) на праві власності.

Заявою від 07.11.2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд зобовязати відповідача як реєстратора провести реєстрацію виключення з реєстру заборон на відчуження обєктів нерухомого майна, що належать боржникові Товариству з обмеженою відповідальністю «Івтекс» (ІНН 31552095) на праві власності, а саме запису № 3 про заборону на нерухоме майно від 06.09.2011 року за № 11576709, зареєстрованим приватним нотаріусом ОСОБА_5 за договором іпотеки № 12/05/0509, обєкт обтяження: будівля офісу з компютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ. А-3 площею 1355,5 кв.м., номер за РПВН 20911191, АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Арбітражний керуючий Маншиліна Г.О. звернулася до відповідача, як до реєстратора з проханням про виключення запису про обтяження майна позивача, але їй було відмовлено з причини того, що третьою особою було зазначено про можливість вилучення запису про обтяження лише тим реєстратором, який накладав обтяження. Позивач посилається на вимоги Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та зазначає, що вказівки третьої особи не повинні прийматися відповідачем до уваги, оскільки це не є нотаріальною дією.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представника не направив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. 07.11.2011 року до суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та повідомив суд, що проти позову не заперечує.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, представника не направила, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. 03.11.2011 року до суду надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року Господарським судом Донецької області по справі № 45/212б винесена постанова про визнання боржника банкрутом, якою позивач (ІНН НОМЕР_2 АДРЕСА_1) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Цією ж постановою ліквідатором призначено арбітражного керуючого Маншиліну Ганну Олександрівну, ліцензія серія НОМЕР_3 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1).

11 квітня 2011 року ухвалою вказаного суду було задоволено клопотання ліквідатора про розяснення рішення та розяснив, що за змістом п. 1 ст. 23 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» одним з наслідків визнання боржника банкрутом є скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника.

11.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про виключення з реєстру запису про обтяження та надав заяву відповідної форми про вилучення запису про заборону на нерухоме майно за № 11576709 від 06.09.2011 року.

Листом від 13.10.2011 року за № 32/01-16 відповідач відмовив позивачеві у вчиненні вказаних дії та послався на те, що третя особа з приводу питання скасування нотаріусами обтяжень на майно боржника зазначило, що скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника може здійснювати лише той нотаріус, який наклав таке обмеження, а приватні нотаріуси повинні додержуватися вказівок третьої особи. Ним не було накладено обтяжень на майно позивача, тому він не може вилучати відповідний запис з реєстру.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У розумінні ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Субєктами владних повноважень можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, підприємства, установи чи організації і навіть фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження, зокрема, реєстраційно-дозвільні функції.

Згідно ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, повязаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобовязання відповідача субєкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобовязання відповідача субєкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших обєктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином, кваліфікую чою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень ч. 4 ст. 105 КАС України є юридична значущість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків зазна ченої особи від такого рішення, дії чи бездіяльності.

Внесення до Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна (надалі реєстр) відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна, згідно до вимог Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657 (надалі Положення) здійснюють реєстратори.

З наведеного вбачається, що відповідач, як реєстратор виконує делеговані йому законодавством повноваження із внесення та виключення записів про заборону відчудження нерухомого майна, рішення ті дії якого беспосередньо впливають на обсяг прав та обовязків позивача, а тому відповідач у цих спірних правовідносинах є субєктом владних повноважень.

За приписами ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси серед інших нотаріальних дій мають право в тому числі накладати та знімати заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, а також вчиняти інші нотаріальні дії, визначені цією правовою нормою.

Порядок накладення заборони визначений ст. 73 цього закону та п. п. 250-252 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 р. за N 283/8882 (надалі Інструкція).

Зокрема заборона накладається при видачі кредиту кредитором, при посвідченні договорів та інших випадках, та реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.

Накладені заборони щодо відчуження підлягають обовязковій реєстрації в реєстрі згідно з Положенням чи в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830.

Правовідносини із зняття заборони встановлені зокрема ст. 74 Закону України «Про нотаріат» та п. 253 Інструкції.

У відповідності до вказаних норм, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, нотаріус або посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна

Разом з цим, ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним у регулюванні правовідносин щодо відновлення платоспроможності субєкта господарювання, передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Така постанова суду є юридичним фактом, із яким закон пов'язує скасування арешту на майно боржника, якого визнано банкрутом і закон не встановлює будь-яких виключень із цього правила постанова суду є достатньою підставою для скасування арештів майна незважаючи на те, що вона не передбачена, у якості підстави для зняття заборони, у Законі України «Про нотаріат» та Інструкції.

Згідно п. 1.1. Положення реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна це електронна база даних, яка містить відомості про: обтяження нерухомого майна, тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з Реєстру заборон.

П. 1.5 Положення визначено, що право внесення та вилучення записів до реєстру про заборони, арешти щодо нерухомого майна та вчинення інших дій належить реєстраторам.

Реєстраторами виступають: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через компютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії та помічник (консультант) нотаріуса.

Таким чином, реєстраторами можуть виступати не тільки нотаріуси, але й інші субєкти, якими з адміністратором укладений відповідний договір, та які мають доступ до цього реєстру через комп'ютерну мережу.

Аналіз наведених норм доводить, що нотаріус може діяти у статусі нотаріуса (при вчиненні нотаріальних дій) та у статусі реєєстратора (при вчинені реєстраціних дій).

У разі виконання повноважень реєстратора, нотаріус не здійснює нотаріальних дій, оскільки дія із технічного внесення запису у реєстр не є нотаріальною та не підпадає під перелік нотарільних дій, що визначений ст. 34 Закону України «Про нотаріат».

З матералів справи вбачається, що відповідачем з Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України був укладений договір № 1-2281/09 про інформаційно-технічні послуги від 29.09.2009 року, згідно якого відповідачеві був відкритий доступ до реєстру для здійснення відповідних дій.

П. 2.2. Положення передбачено, що органи та посадові особи, зазначені в пункті 2.1.2 цього Положення, надсилають Реєстратору в день накладення (зняття) заборони (арешту) заяву встановленого цим Положенням зразка.

Згідно п. 2.3. Положення реєстратор відмовляє у внесенні відомостей до Реєстру заборон, якщо: у заяві в паперовій, електронній формах відсутні або вказані не повністю, не чітко або не розбірливо відомості, передбачені пунктами 2.6.1 - 2.6.3 цього Положення; формат та засоби подання заяв в електронній формі не відповідають вимогам, установленим Адміністратором; у заяві в електронній формі відсутній електронний цифровий підпис або сертифікат (посилений сертифікат) відкритого ключа електронного цифрового підпису скасований або заблокований.

У відповідності до вимог п. 2.4. Положення відмова в унесенні відомостей до Реєстру заборон надається Реєстратором у такій самій формі (паперовій або електронній), у якій складено заяву про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, із зазначенням причин відмови.

Р. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 р. за N 1021/9620встановлений порядок вилучення записів з реєстру.

Вилучення запису з Реєстру здійснюється Реєстратором на підставі "Заяви про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна".

Заява про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами (крім третейських судів), слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

З наведеного вбачається, що вилучення записів з реєстру здійснюється на підставі наданої заяви. Законодавством визначений вичерпний перелік підстав для відмови у вилученні записів, який не містить підстави, на яку посилається відповідач у своєму листі від 13.10.2011 року.

Таким чином, відповідач не мав підстав для відмови позиачеві у вилученні записів про заборону на нерухоме майно.

За таких обставин, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем у позовой заяві.

Суд також зазначає, що ст. 2.1. Закону України «Про нотаріат» встановлено, що контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Тобто, органи Міністерства юстиції України здійснюють перевірки виконання нотаріусом правил діловодства та організаційні питання їх діяльності, а отже у наведених органів (Міністерства юстиції України та його управлінь в областях) відсутнє право перевіряти нотаріусів при вчиненні ними реєстраційних дій як реєстраторами, тобто дій із внесення та виключення записів із Реєстру заборон відчуження нерухомого майна, та інших відповідних реєстрів.

З наведеного вбачається, що Головне управління юстиції у Донецькій області не може виступати у даному спорі третьою особою у розумінні ст. 53 КАС України, оскільки рішення у цій справі не може вплинути на права та обовязки даного органу.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за це, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за N 364/3657, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 р. за N 283/8882, Інструкцією про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2004 р. за N 1021/9620,ст.ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_1 як реєстратора Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна провести реєстрацію виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запису про заборону відчуження обєктів нерухомого майна, що належать боржникові Товариству з обмеженою відповідальністю «Івтекс» (ІНН 31552095) на праві власності від 06.09.2011 року за № 11576709, зареєстрованим приватним нотаріусом ОСОБА_5 за договором іпотеки № 12/05/0509, обєкт обтяження: будівля офісу з компютерним залом і стаціонарним кафе з кафе літнього типу літ. А-3 площею 1355,5 кв.м., номер за РПВН: 20911191, м. Донецьк, АДРЕСА_1.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івтекс» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на імя Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 09 листопада 2011 року.

Суддя Маслоід О.С.