Постанова № 20551174, 20.12.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2826/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Сіжук О.В.,

з участю представника позивача Герасименко В.А., Жук М.А., Лялюги Л.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001462301, №0001472301 від 31 травня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електротермометрія» звернулось з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2011 року №0001462301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 863 500,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 690800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 172 700,00 грн.), та №0001472301, яким товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 2333 194,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 1 866555,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 466639,00 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 24.03.2011 року по 10.05.2011 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на товаристві проводилась планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 рік, за наслідками якої складено акт від 17.05.2011 року №3886/23-2/00225644.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (ЦК України), п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: внаслідок визнання податковим органом правочину, укладеного між ПАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь», нікчемним встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 743073,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2009 року 431750,00 грн., за 1 квартал 2010 року 311323,00 грн., а також заниження податку на додану вартість на загальну суму 690800,00 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року 197400,00 грн., за листопад 2009 року 88800,00 грн., за грудень 2009 року 59200,00 грн., за січень 2010 року 197400,00 грн., за лютий 2010 року 88800,00 грн., за березень 2010 року 59200,00 грн. Крім того, перевіркою встановлено заниження авансового внеску з податку на прибуток в сумі 1123482,24 грн. на суму призначених для виплати дивідендів за 2009 рік.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0001462301 та №0001472301. ПАТ «Електротермометрія» скористалось процедурою адміністративного оскарження, проте рішенням ДПА у Волинській області від 28.07.2011 року та рішенням ДПС України від 06.10.2011 року скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач вказує, що висновки Луцької ОДПІ щодо нікчемності правочину, укладеного із ПП «Інтертрейд-Волинь», не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки сторони за договором купівлі-продажу від 22.09.2009 року виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, посилається на відсутність порушення в частині заниження авансового внеску з податку на прибуток на суму 1123484,24 грн., оскільки згідно Закону України «Про господарські товариства» позивач до свого перетворення у ПАТ не був зобовязаний здійснювати виплату дивідендів, як це передбачає Закон України «Про акціонерні товариства», відтак не повинен нараховувати та сплачувати до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях Луцька ОДПІ адміністративний позов не визнала, зазначаючи, що в ході проведеної перевірки ПАТ «Електротермометрія» встановлено, що останнім до складу валових витрат та податкового кредиту віднесено витрати та суми ПДВ з придбання у ПП «Інтертрейд-Волинь» термоперетворювачів опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288 згідно договору купівлі-продажу від 22.09.2009 року. Разом з тим, ПП «Інтертрейд-Волинь» не є виробником термоперетворювачів опору, а безпосереднім постачальником даного товару для ПП «Інтертрейд-Волинь» є ТОВ «Техстайл», яке не значиться в реєстрі виробників вимірювальної техніки та має ознаки фіктивності. Для перевірки позивачем не було надано технічну документацію на поставлений товар, а також не було надано товарно-транспортні накладні на підтвердження товарності операцій. За таких обставин Луцька ОДПІ вказує, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Інтертрейд-Волинь», є нікчемним та відповідно не створює юридичних наслідків. Також зазначає, що ПАТ «Електротермометрія» зобовязане згідно частини 2 статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» здійснювати виплату дивідендів з чистого прибутку у звітному році та у відповідності до п.п. 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховувати і вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати у звітному році. Перевіркою встановлено заниження товариством авансового внеску з податку на прибуток. З врахуванням викладеного, податковий орган посилається на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Електротермометрія».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Електротермометрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 року №3886/23-2/00225644.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення товариством частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договори від 22.09.2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ «Електротермометрія», від 15.09.2009 року між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТОВ «Техстайл» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; підпункту 5.2.1. пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 743073,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2009 року 431750,00 грн., за 1 квартал 2010 року 311323,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 690800,00 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року 197400,00 грн., за листопад 2009 року 88800,00 грн., за грудень 2009 року 59200,00 грн., за січень 2010 року 197400,00 грн., за лютий 2010 року 88800,00 грн., за березень 2010 року 59200,00 грн.; підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено авансовий внесок з податку на прибуток на суму 1123484,24 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року №0001462301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 863 500,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 690800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 172 700,00 грн.), та №0001472301, яким товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 2333 194,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 1 866555,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 466639,00 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження податковий орган оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення залишив без змін.

Як вбачається з акту перевірки, висновок Луцької ОДПІ про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 3454000,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2009 року 1727000,00 грн., за 1 квартал 2010 року 1727000,00 грн., та завищення податкового кредиту на загальну суму 690800,00 грн., в тому числі: за жовтень 2009 року 197400,00 грн., за листопад 2009 року 88800,00 грн., за грудень 2009 року 59200,00 грн., за січень 2010 року 197400,00 грн., за лютий 2010 року 88800,00 грн., за березень 2010 року 59200,00 грн., базується на тому, що правочин, укладений між ПАТ «Елетротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь», визнаний податковим органом нікчемним в силу закону, оскільки останній не створює юридичних наслідків, носить протиправний характер в силу безтоварності господарської операції.

Однак, суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на таке.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Електротермометрія» (ВАТ «Електротермометрія») зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської ради як юридична особа 20 лютого 1992 року та перейменоване згідно зі змінами до статуту у ПАТ «Електротермометрія», що підтверджується копіями довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витягу зі статуту у новій редакції. ПАТ «Електротермометрія» є правонаступником ВАТ «Електротермометрія».

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Загальні вимоги до правочинів встановлені статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.1 та ч.5 цієї статті).

Згідно з частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Проте, частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено виняток, коли визнання правочину недійсним судом не вимагається: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). На підставі частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2009 року між ВАТ «Електротермометрія» (покупець) та ПП «Інтретрейд-Волинь» (продавець) укладено договір купівлі-продажу термоперетворювачів опору ТСМ-1088 та ТСМ-1288, додатковою угодою до якого уточнено місце передачі товару та зазначено, що поставка товару здійснюється продавцем до місця отримання товару покупцем м.Луцьк, вул.Ковельська, 40 (п.3.3 Договору).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При оцінці дій сторін договору суд виходить зі статті 655 ЦК України, який визначає зміст договору купівлі-продажу. Істотними умовами для договору купівлі-продажу є товар та ціна. На підставі аналізу вказаного вище договору суд приходить до висновку, що його зміст не суперечить вимогам цивільного законодавства.

При дослідженні письмових доказів встановлено, що на виконання укладеної угоди продавець поставив та передав покупцю товар на загальну суму 4144800,00 грн. (в тому числі 690 800 грн. ПДВ).

Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обовязку продавця передати товар покупцеві. Дана норма підлягає застосуванню у разі виникнення спору між продавцем та покупцем щодо дотримання термінів передачі товару. За умовами договору прийом-передача товару проводиться сторонами шляхом підписання накладних про приймання-передачу товару у відповідності до вимог чинного законодавства у присутності представників обох сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року випливає, що сторони не передбачали передачу інших документів (крім накладних) при передачі товару.

Додатковою угодою від 23 вересня 2009 року сторони визначили місце поставки товару продавцем (за адресою знаходження покупця). Таким чином, посилання відповідача у акті перевірки на необхідність застосування інших правил, ніж ті, які сторони у встановленому порядку визначили за взаємною згодою, протирічить суті статті 638 ЦК України. А тому застосування Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, як того вимагає відповідач, є безпідставним, як і його висновки про порушення п.1 Указу Президента України від 04 жовтня 1994 року № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів».

Господарські операції на поставку термоперетворювачів опору відображені у бухгалтерському обліку ВАТ «Електротермометрія», що підтверджується самим актом перевірки, в ході якої податковий орган досліджував рахунки-фактури, накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, виписки банку про оплату за товар. Кредиторська заборгованість товариство перед постачальником станом на 31.12.2010 року відсутня. Крім того, Луцькою ОДПІ під час перевірки досліджено внутрішнє переміщення товару для використання у виробництві, його списання згідно відповідних актів та включення до звіту по матеріальних витратах на виробництво.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи фіксують та підтверджують господарські операції.

Вказані вище первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним пунктом 2 зазначеного Положення та статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки їх невідповідність вимогам Закону Луцькою ОДПІ не встановлена.

У судовому засіданні не знайшли підтвердження вказані в акті перевірки порушення статей 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України, які визначають загальні положення про купівлю-продаж; наслідки, які сторони бажали досягти, укладаючи договір, настали.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію про нікчемність вищевказаного правочину, посилається на ту обставину, що згідно даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів постачальником термоперетворювачів опору ПП «Інтертрейд-Волинь» є ТОВ «Техстайл», яке має ознаки фіктивності, оскільки за місцем реєстрації не знаходиться, в ЄДР міститься запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Однак, суд не приймає до уваги такі твердження відповідача, оскільки чинне законодавство не ставить у залежність право платника податку на віднесення до валових витрат понесених витрат на придбання ТМЦ та включення до податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбаних товарів, на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності.

Крім того, посилання відповідача на причетність ТОВ «Техстайл» до діянь, що містять ознаки злочину, передбаченого статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво), у вчиненні якого обвинувачено ОСОБА_6 засновника ТОВ «Артсервіс-СКГ», також не може братись до уваги, оскільки не вказує на зв'язок із господарськими операціями між ПП «Інтертрейд-Волинь» та ТОВ «Техстайл», а тим більше ПП «Інтертрейд-Волинь» та ВАТ «Електротермометрія».

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що реальний характер господарських операцій між ВАТ «Електротермометрія» та ПП «Інтретрейд-Волинь» - безпосередніми учасниками операцій, що відображені в бухгалтерському і податковому обліку позивача, встановлено постановою господарського суду Волинської області від 24 листопада 2010 року за позовом ПП «Інтертрейд-Волинь» до ВАТ «Електротермометрія» про стягнення заборгованості за договорами від 28 серпня 2008 року та 22 вересня 2009 року, що набрала законної сили та має преюдиційне значення.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Разом з тим, відповідач не надав доказів вини позивача у намірі порушити публічний порядок. При цьому судом встановлено, що за результатами перевірки діяльності ВАТ «Електротермометрія» податковою міліцією ДПА у Волинській області приймалися рішення про відмову у порушенні кримінальної справи у звязку із відсутністю складу злочину. Будь-яких доказів того, що стосовно ПП «Інтертрейд-Волинь» є такі, що набрали законної сили вироки чи постанови про закриття провадження за нереабілітуючими обставинами, прийняті в порядку кримінального судочинства, які вважаються належними доказами вини у намірі порушити публічний порядок, суду не було надано. Інші докази у справі не вказують на порушення учасниками правочинів публічного порядку.

Отже, висновки Луцької ОДПІ про нікчемність правочину ґрунтуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження належними та допустимими у розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) доказами.

На підставі первинних документів позивач господарські операції згідно з договором купівлі-продажу від 22 вересня 2009 року між ВАТ «Електоротермометрія» та ПП «Інтертрейд-Волинь» відобразив у податковому обліку належним чином.

Позивач витрати на оплату товару, придбаного на підставі вказаного договорів у сумі 3454000,00 грн. (без ПДВ) відніс до складу валових витрат (в тому числі: у 4 кварталі 2009 року - 1727000,00 грн. та у 1 кварталі 2010 року - 1727000 грн.).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час правовідносин, далі Закон N 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач ПДВ у загальній сумі 690800,00 грн., сплачений у складі вартості поставленого ПП «Інтертрейд-Волинь» товару, відніс до податкового кредиту (в тому числі: за жовтень 2009 року 197400,00 грн., за листопад 2009 року 88800,00 грн., за грудень 2009 року 59200,00 грн., за січень 2010 року 197400,00 грн., за лютий 2010 року 88800,00 грн., за березень 2010 року 59200,00 грн.).

Відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Витрати позивача підтверджено розрахунковими та платіжними документами. Право на податковий кредит підтверджене податковими накладними. Вказані документи досліджені в судовому засіданні та були предметом дослідження в ході проведення перевірки Луцькою ОДПІ.

З урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів та на підставі норм чинного законодавства, та приймаючи до уваги те, що висновки відповідача про нікчемність правочину з підстав невідповідності загальним вимогам, що предявляються до них, а також порушення публічного порядку не знайшли свого підтвердження під час з'ясування обставин у справі по суті, то суд прийшов до висновку про правомірність дій позивача при визначенні валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією із ПП «Інтертред-Волинь», а відтак донарахування відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 743073,00 грн. (в тому числі: за 4 квартал 2009 року 431750,00 грн., за 1 квартал 2010 року 311323,00 грн.), а також податкових зобовязань з ПДВ у загальній сумі 690800,00 грн. (за жовтень 2009 року 197400,00 грн., за листопад 2009 року 88800,00 грн., за грудень 2009 року 59200,00 грн., за січень 2010 року 197400,00 грн., за лютий 2010 року 88800,00 грн., за березень 2010 року 59200,00 грн.) є неправомірним.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для донарахування відповідачем податкових зобовязань за основним платежем з податку на прибуток підприємств та ПДВ, то й відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у відповідності до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення Луцької ОДПІ від 31 травня 2011 року №0001462301, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 863 500,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 690800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 172 700,00 грн.) слід скасувати повністю, а податкове повідомлення-рішення №0001472301 частково, а саме: в частині збільшення суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 928 841,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 743 073,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 185 768,00 грн.).

Що стосується встановленого в ході перевірки порушення товариством вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то слід зазначити наступне.

Законом України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон N 2154) суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема, виключено норму із Закону України від 17 вересня 2008 року N 514-VI «Про акціонерні товариства» (далі - Закон N 514), яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів.

Статтею 30 Закону N 514 визначено такий порядок виплати дивідендів: товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами; дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку; виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року; виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків; розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства; у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Таким чином, у 2010 році акціонерні товариства можуть самостійно приймати рішення щодо дивідендів, виплачуваних своїм акціонерам лише стосовно розміру понад 30 відсотків.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 514 до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З огляду на викладене Закон N 514 із набранням чинності підлягає виконанню всіма акціонерними товариствами.

Також Законом N 2154 внесено зміни до статті 15 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII «Про господарські товариства», де зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансовою прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Тобто розмір прибутку, який залишається у розпорядженні господарського товариства, визначається шляхом вирахування із балансового прибутку сплаченої обов'язкової суми дивідендів.

Враховуючи викладене, підприємства-емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку минулих років.

Відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Отже, підприємства-емітенти зобов'язані нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Перевіркою встановлено, що у ПАТ «Електротермометрія» за 2009 рік сума нерозподіленого прибутку, що розрахована за правилами бухгалтерського обліку, становить 14979763,12 грн.

У відповідності до вищезгаданих законодавчих норм позивач повинен був нарахувати та виплатити до 30.06.2010 року дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків чистого та/або нерозподіленого прибутку, отриманого у 2009 році, а саме суму 4493928,95 грн., а також нарахувати на суму дивідендів та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 1123482,24 грн., чого останнім зроблено не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 31 травня 2011 року №0001472301 в частині збільшення товариству суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на 1404 353,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 1123482,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 280 871,00 грн.) є правомірним, з огляду на що у задоволенні цієї частини позовних вимог ПАТ «Електротермометрія» слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0001462301 від 31.05.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0001472301 від 31.05.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 928841 (дев"ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот сорок одну) грн. 00 коп., з яких за основним платежем 743073 (сімсот сорок три тисячі сімдесят три) грн. 00 коп. та 185768 (сто вісімдесят п"ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 грудня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський