Постанова № 20549532, 14.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2011 р. Справа №2а-12849/11/0170/1 (12:58) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Веретенниковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монт-Інвест» про стягнення,

Суть спору:Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монт-Інвест» про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 2891,00 гривень на користь Державного бюджету м.Ялта на р/р 31118009700039, код платежу 11021000 в УГК в АРК, МФО 824026, ОКПО 34740850.

Адміністративний позов мотивований тим, що податковим органом було проведено камеральні перевірки податкової звітності ТОВ «Монт-Інвест» з податку на прибуток, за результатами яких встановлено неподання декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 3 квартал 2009 року, 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, 1 квартал 2011 року.

Позивач зазначає, що за результатами проведення перевірок прийнято податкові повідомлення рішення, якими до ТОВ «Монт-Інвест» застосовано штрафні санкції за неподання декларацій.

Позивач пояснює, що станом на день розгляду справи за відповідачем рахується податкова заборгованість перед Державним бюджетом України в сумі 2891 гривень.

Ухвалами суду від 21.11.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання представник відповідача не зявився, направлена на його адресу кореспонденція повернулася до суду у звязку з тим, що ТОВ «Монт-Інвест» за адресою, на яку йому було відправлено кореспонденцію, не знаходиться.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представників сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Монт-Інвест», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монт-Інвест» є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено 19.07.2011 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 27.07.2011 року № 05.3-8.1/2050.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монт-Інвест» знаходиться на податковому обліку в податковому органі з 13.05.2004 року, є платником податку на прибуток.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монт-Інвест» є юридичною особою, платником податків, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності в 2009 2010 роках були встановлені Законами України “Про систему оподаткування” ,“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №3394 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин та частково втратив чинність з 01.04.2011 року) передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на час виникнення спірних правовідносин та частково втратив чинність з 01.04.2011 року) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності з 01.04.2011 році встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з п.133.1 ст.133 ПК України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.152.1 ст.152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Згідно з п. 152.9 ПК податковими періодами з податку на прибуток є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому ведення податкового обліку здійснюється наростаючим підсумком із початку року. Розділ XX «Перехідні положення» ПК України передбачає, що з 01.04.11 р. платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Судом встановлено, що 24 травня 2011 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток Управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Ялта Нечепуренко А.К. проведено камеральну перевірку декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1 квартал 2011 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 1343/32935182/15-1 від 24.05.2011 року (надалі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.49.2 та п.п.49.18.2 ст.49 ПК України, п.п. «б» п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем не подано декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1 квартал 2011 року.

Акт перевірки був направлений ДПІ у м.Ялта на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не був отриманий відповідачем у звязку з незнаходженням його за адресою направлення кореспонденції, в результаті чого складено акт № 526/15-1 від 16.06.2011 року за фактом неможливості вручення одного екземпляра акту невиїзної документальної перевірки № 1343/32935182/15-1 від 24.05.2011 року.

На підставі акту перевірки № 1343/32935182/15-1 від 24.05.2011 року податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Ялта № 0004861501 від 22.06.2011 року відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 681 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було направлено на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не було отримано відповідачем у звязку з незнаходженням його за адресою направлення кореспонденції.

Судом встановлено, що податковий борг в розмірі 681 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, що підтверджується особовим рахунком ТОВ «Монт-Інвест».

Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 681 гривень згідно податкового повідомлення рішення ДПІ у м.Ялта № 0004861501 від 22.06.2011 року, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, суд виходить з такого.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

З 1 січня 2011 року, тобто від дати набрання чинності Податковим кодексом України, і до 6 серпня 2011 року, тобто до дати набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Суд зазначає, що за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Проте питання щодо підстав для застосування встановлених Податковим кодексом України санкцій за правопорушення, вчинені до набрання чинності цим Кодексом, зміни до перехідних положень Податкового кодексу не врегулювали. Тому, слід виходити з приписів частини другої статті 58 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані як до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, так і після цієї дати (6 серпня 2011 року) лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, суд зазначає наступне.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Вищезазначене підтверджується Інформаційним листом ВАСУ від 24.11.2011 р. N 2198/11/13-11.

Отже, враховуючи, що вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення неподання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, приймаючи до уваги, що зазначене порушення виявлено 24.05.2011 року, тобто, до 6 серпня 2011 року - дня набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", суд приходить до висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи, що п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) та ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України встановлено однакову відповідальність за неподання декларації у строки, визначені законом, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно податковим повідомленням рішенням № 0004861501 від 22.06.2011 року за неподання ТОВ «Монт Інвест» декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 3 квартали 2009 року, 2009 рік застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 680,00 гривень (170 гривень за кожне неподання).

Як встановлено вище, перевіркою також було встановлено неподання відповідачем декларації за 1 квартал 2011 року (граничний строк подання 10.05.2011 року).

Суд зазначає, що згідно до п. 7 розділу 10 “Перехідні положення” ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно за неподання декларації за 1 квартал 2011 року податковим повідомленням рішенням № 0004861501 від 22.06.2011 року застосовано до ТОВ «Монт Інвест» штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Судом встановлено, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 681 грн. відповідачем не сплачені, що підтверджується особовим рахунком ТОВ «Монт Інвест».

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 681 гривень.

Судом встановлено, що 17.02.2011 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток Управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Ялта Нечепуренко А.К. проведено камеральну перевірку з питання подання податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 206/32935182/15-1 від 17.02.2011 року (надалі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.п.49.18.2 п.49.2 п.49.18 ст.49 ПК України відповідачем не подано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року.

На підставі акту перевірки № 206/32935182/15-1 від 17.02.2011 року податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Ялта № 0000501501/0 від 28.02.2011 року відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 170 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було направлено на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не було отримано відповідачем у звязку з незнаходженням його за адресою направлення кореспонденції.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 170 гривень згідно податкового повідомлення рішення ДПІ у м.Ялта № 0000501501/0 від 28.02.2011 року, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що вищезазначеним актом перевірки встановлено порушення неподання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, приймаючи до уваги, що зазначене порушення виявлено17.02.2011 року, тобто, до 6 серпня 2011 року - дня набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", суд приходить до висновку, що в даному випадку підлягає застосуванню найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Приймаючи до уваги, що п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) та ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України встановлено однакову відповідальність за неподання декларації у строки, визначені законом накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно податковим повідомленням рішенням № 0000501501/0 від 28.02.2011 року за неподання ТОВ «Монт Інвест» декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170 гривень.

Судом встановлено, що штрафна (фінансова) санкція в розмірі 170 гривень відповідачем не сплачена, що підтверджується особовим рахунком ТОВ «Монт Інвест».

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 170 гривень.

Судом встановлено, що 18.02.2011 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток Управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Ялта Нечепуренко А.К. проведено камеральну перевірку з питання подання податкової звітності з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 213/32935182/15-1 від 18.02.2011 року (надалі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.п.49.18.2 п.49.2 п.49.18 ст.49 ПК України відповідачем не подано декларацію з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року.

Акт перевірки був направлений ДПІ у м.Ялта на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не був отриманий відповідачем у звязку з тим, що «адресата не розшукано», в результаті чого складено акт № 166/15-1 від 22.02.2011 року за фактом неможливості вручення одного екземпляра акту невиїзної документальної перевірки № 213/32935182/15-1 від 18.02.2011 року.

На підставі акту перевірки № 213/32935182/15-1 від 18.02.2011 року податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Ялта № 0000641501 від 01.03.2011 року відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було направлено на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не було отримано відповідачем у звязку з тим, що «адресата не розшукано».

18.02.2011 року старшим державним податковим інспектором відділу адміністрування податку на прибуток Управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Ялта Нечепуренко А.К. проведено камеральну перевірку з питання подання податкової звітності з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 214/32935182/15-1 від 18.02.2011 року (надалі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що на порушення п.п.49.18.2 п.49.2 п.49.18 ст.49 ПК України відповідачем не подано декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

На підставі акту перевірки № 214/32935182/15-1 від 18.02.2011 року податковим повідомленням рішенням ДПІ у м.Ялта № 0000651501 від 01.03.2011 року відповідачу було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1020 грн.

Зазначене податкове повідомлення рішення було направлено на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не було отримано відповідачем у звязку з незнаходженням його за адресою направлення кореспонденції.

Перевіряючи наявність підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 2040 гривень згідно податкових повідомлень рішень ДПІ у м.Ялта № 0000651501 від 01.03.2011 року та № 0000641501 від 01.03.2011 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковим органом вищезазначеними податковими повідомленнями рішеннями штрафні (фінансові) санкції застосовано на підставі ч.2 п.120.1 ст.120 ПК України.

Так, відповідно до п.120.2 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Суд зауважує, що, по перше, як встановлено вище, до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що найнижчим обсягом відповідальності за неподання декларації у строк, встановлений законом, є накладення штрафу в розмірі 170 гривень за кожне таке неподання, що передбачено п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI) та ч.1 п.120.2 ст.120 ПК України.

По друге, як встановлено вище, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій.

Судом встановлено що на дату граничного строку подання декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року - 09.08.2010 року та 9 місяців 2010 року - 09.11.2010 року Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який регулював спірні правовідносини на той час) не було встановлено підвищеного розміру відповідальності за повторне неподання декларації протягом року, в якому вже застосовувався до платника податку штраф за таке порушення, яке встановлено тільки з 01.01.2011 року ПК України

Як встановлено вище, до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Таким чином, застосування податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у м.Ялта № 0000651501 від 01.03.2011 року та № 0000641501 від 01.03.2011 року до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за неподання декларації за 1 півріччя 2010 року - в розмірі 1020 гривень та за 9 місяців 2010 року - в розмірі 1020 гривень суд визнає необґрунтованим.

При цьому, суд позбавлений можливості визначати розмір штрафних (фінансових) санкцій, які мають бути застосовані до відповідача за неподання вищезазначених декларацій у звязку з тим, що це є виключною компетенцією податкового органу, до якої суд не може втручатися.

Отже, підстави для стягнення з ТОВ «Монт-Інвест» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 гривень на підставі податкових повідомлень рішень ДПІ у м.Ялта № 0000651501 від 01.03.2011 року та № 0000641501 від 01.03.2011 року відсутні.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

24.03.2011 року ДПІ у м.Ялта АРК складено податкову вимогу № 166 на загальну суму податкового боргу ТОВ «Монт-Інвест» за узгодженими грошовими зобовязаннями з штрафних санкцій станом на 24.03.2011 року в розмірі 2210 гривень.

Податкова вимога була направлена на адресу ТОВ «Монт-Інвест», однак, не була отримана відповідачем у звязку з незнаходженням його за адресою направлення кореспонденції.

20.04.2011 року ДПІ у м.Ялта було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Приймаючи до уваги, що суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Монт-Інвест» податкового боргу в розмірі 851 гривень, розмір якого не перевищує розміру суми, на яку винесена податкова вимога № 166 від 24.03.2011 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити позов шляхом стягнення з ТОВ «Монт-Інвест» податкового боргу з штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 851 гривень з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Монт-Інвест».

При цьому, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Монт-Інвест» заборгованості перед бюджетом у розмірі 2040 гривень на користь Державного бюджету м.Ялта суд вважає необхідним відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У звязку зі складністю справи судом 14.12.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.12.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «Монт-Інвест» (ЄДРПОУ 32935182) податковий борг з штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 851,00 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.