Постанова № 20549474, 15.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 грудня 2011 р. 10:04 Справа №2а-8231/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білогірського районного споживчого товариства

до Головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірському районі Авраамова Д.В.Відділу Державного комітету земельних ресурсів України в Білогірському районі АР КримРеспубліканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим

про визнання незаконним та скасування припису № 000273 від 18.05.11р.

за участю представників:

позивача ОСОБА_3, довіреність №б/н від 09.04.10р.;

відповідачів не зявився;

Суть спору: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Білогірського районного споживчого товариствадо Головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірському районі Авраамова Д.В.,Відділу Державного комітету земельних ресурсів України в Білогірському районі АР Крим про визнання незаконним та скасування припису від 18.05.11р. №000273.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є правонаступником прав та обовязків Білогірського «Коопринторгу», якому виданий державний акт на право постійного користування землею ІІ-КМ №004379. 28.01.1994 р., а відтак будь-яких порушень норм ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, (а саме: відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку, як зазначено у спірному приписі), позивачем не порушено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.07.11р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, та залучено у якості відповідача Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачі явку своїх представників у судові засідання не забезпечили, про час та день їх проведення повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності представників до суду не надали.

Відповідно до наданих 16.08.11р. заперечень, законодавством України не передбачено автоматичне переоформлення документів на земельну ділянку при правонаступництві, в звязку з чим, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів є порушенням земельного законодавства, а отже оскаржуваний припис винесено правомірно.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1958 Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є урядовим органом державного управління, який діє у складі Державного комітету України по земельних ресурсах і йому підпорядковується.

Держземінспекція організує і здійснює державний контроль за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення (абзац 4 підпункту 1 п. 4 Положення).

Пунктом 5 Положення передбачено, що Держземінспекція та державні інспектори в межах своїх повноважень мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 10 Закону від 19 червня 2003 р. N 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень.

Пунктом 2.1 Положення про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 березня 2004 р. N 67 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 р. за N 340/8939), передбачено, що припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення його наслідків.

А відтак саме на Відділ Державного комітету земельних ресурсів України в Білогірському районі АР Крим покладені владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірському районі Авраамовим Д.В. у березні 2011 року проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства Білогірським споживчим товариством при використанні земельної ділянки площею 0,97 га, зайнятої під ринок у м. Білогірськ, вул. Сімферопольська/Миру/Ніжньогірська/Котовського-31/5/24/2.

При проведенні перевірки головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірському районі Авраамова Д.В. було встановлено, що Білогірське споживче товариство використовує земельну ділянку на підставі державного акту на право постійного користування серії ІІ-КМ № 004379 виданого 25.11.1994р. Білогірському «Коопринторгу» м. Білогірськ.

Матеріали справи свідчать про те, що за результатами перевірки головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірскьому районі Авраамовим Д.В. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 149 від 29.03.2011р., згідно з яким встановлено, що у позивача, в порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку під існуючою територією ринку у м. Білогірськ, вул. Сімферопольська/Миру/Ніжньогірська/ Котовського-31/5/24/2.

На підставі акту перевірки 29.03.11р. винесено припис № 000253, відповідно до якого встановлено відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку під ринком після реорганізації підприємства. Згідно вказаного припису позивач повинен, протягом 30 днів усунути порушення земельного законодавства, щодо оформлення у встановленому порядку правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,97га, що розташована з адресою: у м. Білогірськ, вул. Сімферопольська/Миру/Ніжньогірська/Котовського-31/5/24/2.

Непогодужючись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

В результаті перевірки, проведеної головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірському районі Авраамовим Д.В., 18.05.11р. було повторно складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №170 із зазначенням, що робота з виконання припису держінспекції від 29.03.11р. №000253, що повязана з оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку під територією ринку ведеться, але на момент перевірки незакінчена. Невиконання припису держінспекції є порушенням, яке передбачає відповідальність за ст. 188-5 КупАП (а.с. 6).

На підставі зазначених обставин, головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему в Білогірському районі Авраамовим Д.В. було повторно видано припис від 18.05.11р. №000273 про усунення порушення земельного законодавства (а.с. 7).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які він повинен дотримуватися при реалізації своїх дискреційних повноважень, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно з яким органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

За Конституцією України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним (частини перша, друга, четверта статті 41).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 Кодексу).

Конституція України не виключає можливості для громадян та юридичних осіб користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому право власності на землю.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно статті 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт або договір, який реєструється відповідно до закону.

Матеріали справи свідчать про те, що Білогірське районне споживче товариствовикористовує земельну ділянку площею 0,97 га, що знаходиться у м. Білогірськ, вул. Сімферопольська/Миру/ Ніжньогірська/Котовського-31/5/24/2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ №004379, що виданий Білогірському «Коопринторгу» м. Білогірськ головою Білогорської ради народних депутатів 25.11.1994 (а.с. 11-12).

Суд зазначає, що згідно зі статтею 108 Цивільного кодексу України, зміна організаційно-правової форми юридичної особи є перетворенням. В свою чергу, статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У частині 1 статті 141 ЗК наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

Враховуючи зазначене, у разі зміни організаційно-правової форми підприємства до його правонаступника переходить і те право на земельну ділянку, яке йому належало.

Судом же встановлено, що на підставі рішення Білогірської міської Ради народних депутатів від 20 грудня 1993 року Білогірському «Коопринторгу» м. Білогірськ передано у постійне користування земельну ділянку площею 1,43 га для розміщення виробничої бази, ринку, магазинів та видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КМ №004379.

28.01.1994р. - затверджений Статут Білогірського районного союзу споживчих товариств (скорочена назва Білогірська райспоживспілка), в структуру якого згідно Положення вводить коопринторг (рішення виконкому Білогірської районної ради народних депутатів Криму від 28.01.1994 року №10/2).28.01.1994 року - затверджений Статут Білогірського районного союзу споживчих товариств (скорочена назва Білогірський райспоживспілка), в структуру якого згідно Положення вводить коопринторг (рішення виконкому Білогірської районної ради народних депутатів Криму від 28.01.1994 року №10/2).

Білогірському районному союзу споживчих товариств видано посвідчення про державну реєстрацію (ЗКПО 01757350).

26.08.1994р. - затверджено Положення Госпрозрахункового коопринторга Білогірського районного союзу споживчих товариств, згідно якого Коопринторг є структурним підрозділом райспоживспілки і підкоряється безпосередньо правлінню райспоживспілки, що підтверджується рішення виконкому Білогірської районної Ради народних депутатів від 26.08.1994 року №189-11.

19.09.1996р. - на підставі постанови правління Білогірського районного союзу споживчих суспільств №125 від 24 травня 1996 року - Білогірський коопринторг приєднаний до Білогірського споживчого товариства.

Згідно протоколу звітно-виборної конференції Білогірського районного союзу споживчих товариств від 19.11.1998р. проведена реорганізація Білогірського районного союзу споживчих товариств в Білогірське районне споживче товариство. Білогірське споживче товариство реорганізоване в Міську філію Білогірського райпо.

На підставі розпорядження Білогірської райдержадміністрації від 23.02.1999 року №90-2р. Білогірський райспоживспілка перереєстрована в Білогірське районне споживче товариство. Вважати правонаступником Білогірської райспоживспілки - Білогірське районне споживче товариство, до якого переходять усі майнові права, обов'язки і зобов'язання Білогірської райспоживспілки. Затверджений Статут Білогірського районного споживчого товариства, видано посвідчення про державну реєстрацію (ЗКПО 01757350).

Таким чином, суд дійшов висновку, що всі майнові права Білогірського районного союзу споживчих товариств, до складу якого входив Білогірський «Коопринторг», у тому числі і право користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ №004379, перейшли до правонаступника - Білогірського районного споживчого товариства.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абзацом одинадцятим пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Вищезгаданим Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N 449 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте позивачем в установленому законом порядку як правонаступником Білогірського районного союзу споживчих товариств, до складу якого входив Білогірський «Коопринторг», не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, використання земельної ділянки на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на юридичну особу до реорганізації, не може вважатися «самовільним захопленням» земельної ділянки у разі її використання на підставі цього ж державного акта цією ж юридичною особою після зміни її організаційно-правової форми.

У свою чергу, враховуючи положення статті 141 Земельного кодексу України, існуючий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є дійсним, до прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою та укладення договору оренди землі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що припис прийнятий без урахування всіх обставин справи, тому вимоги відповідача щодо необхідності оформлення позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку, стосовно якої видано припис в 30-тіденний термін, є безпідставними.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Таким чином, оскільки відповідач по справі не надав доказів правомірності оспорюваного припису, позовні вимоги позивача в частині скасування припису підлягають задоволенню.

Разом з тим суд визначає, що згідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати припис від 18.05.11р. №000273, що на думку суду є належним способом захисту прав позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис прийнятий всупереч вищезазначених норм діючого законодавства, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 15.12.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.12.11р.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати припис Відділу Державного комітету земельних ресурсів України в Білогірському районі АР Крим від 18.05.11р. №000273.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Білогірського районного споживчого товариства (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул. Нижньогірська, 13) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.