Рішення № 20544563, 04.01.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.12 Справа№ 5015/7318/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Галамай розглянула матеріали справи

за позовом ПАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ», м.Київ

до відповідача : ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»в особі Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта», м.Львів

Про стягнення 4060,86 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права та обовязки , передбачені ст.22 ГПК України.

Суть спору: ПАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»подано позов до ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»в особі Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта»про стягнення 4060,86 грн. та судові витрати і витрати на послуги адвоката.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Відповідач участь уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проте, у відзиві на позов проти позову заперечив в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та вартості послуг адвоката з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов.

Крім того, відповідач у відзиві заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

Розглянувши зазначене клопотання відповідача , суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що рішення у даній справі ніяким чином на впливає на права і обовязки фізичної особи ОСОБА_1 , оскільки позивач просить стягнути страхове відшкодування із Страховика. Крім того, заявляючи клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відповідач не зазначив його поштової адреси, що ускладнить направлення йому ухвали суду та призведе до затягування часу розгляду справи.

04.01.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

30.05.2010 в селі Сабанівка Радехівського району Львівської області з вини водія забезпеченого транспортного засобу Рено Канго (д.н.з. НОМЕР_1) ОСОБА_1 внаслідок порушення п.2.10 Правил дорожнього руху трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) внаслідок якого було пошкоджено автомобіль Хюндай Соната (д.н.з. НОМЕР_2), який на день скоєння ДТП застрахований у ВАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»за Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №5-1263/09.010 від 15.06.2009 року.

Згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування і відповідно до страхового акту №817 від 17.09.2010 року за ремонт зазначеного вище транспортного засобу на рахунок ТзОВ «Український автомобільний холдинг»виплачено страхове відшкодування в сумі 4569,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 577 від 21.09.2010 року.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»за полісом №ВС/6514840.

Позивачем на адресу ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»була направлена претензія про відшкодування збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 06.06.2011 року, однак залишив її без відповіді і задоволення.

В полісі № ВС/6514840 зазначений ліміт відповідальності в сумі 25500,00 грн. та встановлена франшиза 510,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3775,72 грн. шкоди, завданої своїм страхувальником .

Крім того, відповідно до ч.2 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивачем нарахована пеня в розмірі 238,90 грн., та згідно ч.2 ст.625 ЦК України нараховані три відсотки річних в сумі 46,24 грн. , які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ» звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 3775,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2009 року між позивачем - ВАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»в особі філії Львівська регіональна дирекція (страховик) і ПП «Престиж Буд Стиль»(страхувальник) був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу у формі страхового полісу № 5-1263/09.010, відповідно до якого позивач прийняв на страхування автомобіль «Хюндай Соната»(д.н.з. НОМЕР_2). Договором визначена страхова сума об'єкту: 112000,00 грн.

30.05.2010 в селі Сабанівка Радехівського району Львівської області з вини водія забезпеченого транспортного засобу Рено Канго (д.н.з. НОМЕР_1) ОСОБА_1 внаслідок порушення п.2.10 Правил дорожнього руху трапилась дорожньо-транспортна пригода (надалі ДТП) внаслідок якого було пошкоджено автомобіль Хюндай Соната (д.н.з. НОМЕР_2), який на день скоєння ДТП застрахований у ВАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»за Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №5-1263/09.010 від 15.06.2009 року.

Вина водія підтверджена постановою Радехівського районного суду Львівської області від 04.06.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-2,124 КУпАП за скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування і відповідно до страхового акту №817 від 17.09.2010 року за ремонт зазначеного вище транспортного засобу на рахунок ТзОВ «Український автомобільний холдинг»виплачено страхове відшкодування в сумі 4569,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 577 від 21.09.2010 року.

Згідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вже зазначалося раніше, винуватцем ДТП є ОСОБА_1 На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»за полісом №ВС/6514840.

За ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.92 р. № 6 із змінами і доповненнями з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах та враховуючи норми ст. 27 Закону України «Про страхування»випливає, що розмір вимоги, що переходить до страховика повинна відповідати сумі понесених витрат на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Позивачем на адресу ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»була направлена претензія про відшкодування збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 06.06.2011 року, однак залишив її без відповіді і задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, в полісі № ВС/6514840 зазначений ліміт відповідальності в сумі 25500,00 грн. та встановлена франшиза 510,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 3775,72 грн. шкоди, завданої своїм страхувальником за мінусом встановленої франшизи .

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив позовні вимоги в частині виплати страхового відшкодування в сумі 3775,72 грн. В цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних, то вони не підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Згідно ч.2 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період , за який нараховується пеня. Положення даної статті Закону стосується порядку нарахування пені та виплати її страхувальнику Страховиком.

Слід зазначити, що даний спір виник між двома Страховиками, один з яких має право вимоги виплати йому фактичних затрат, які він зробив для виплати страхового відшкодування без права розширення зазначених меж додатковими нарахуваннями у вигляді пені, інфляційних та трьох відсотків річних., оскільки чинним законодавством не передбачено відшкодування шкоди у порядку регресу в більшому розмірі ніж виплата відшкодування.

Оскільки даний спір виник з підстав відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних відносин, до нього не можуть застосовуватись положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, то слід зазначити наступне:

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (Довірителем) і адвокатом ОСОБА_2 (Повіреним) 01.04.2008 року було укладено договір про надання правової допомоги на представлення інтересів товариства у справах про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреність №274/11/11 від 17.11.2011 року на представлення інтересів позивача в суді була видана громадянину ОСОБА_3, який представляв інтереси товариства в суді. Громадянин ОСОБА_3 не надав суду доказів наявності у нього адвокатського посвідчення, а отже вартість наданих юридичних послуг не підлягає відшкодуванню в порядку ст..44 ГПК України.

.Що стосується Договору про надання правової допомоги від 01.04.2008 року, поданого позивачем до матеріалів справи, то він укладений між ВАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»і ОСОБА_2 на представлення інтересів компанії у справах про відшкодування матеріальної шкоди в загальному. Проте, слід звернути увагу, що інтереси ПАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»в суді представляв ОСОБА_3, а ОСОБА_2 не брав участі в судових засіданнях. Зазначені документи не можуть бути доказом , що підтверджує вартість понесених витрат на послуги адвоката, оскільки матеріалами справи не підтверджено надання ОСОБА_2 адвокатської допомоги.

Згідно зі ст. 4-2 та 4-3 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, з врахуванням практики застосування законодавства вищою судовою інстанцією, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись 3, 4, 41, 42, 43, 44; 45, 46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 82, 84, 85,111-12 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути із ВАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01601 м.Київ, вул.. Жилянська,75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь ПАТ Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»(01601, м.Київ вул. Печерський узвіз,3 , код ЄДРПОУ 14229456) 3775,72 грн. регресного відшкодування, 1312,39 грн. судового збору.

3.В решта частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Березяк Н.Є.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.01 .2012 року.