Рішення № 20543705, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/50322.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» До Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-СЕРВІС»

Простягнення 10840 071, 79 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1дов.

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення на свою користь з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-СЕРВІС»суму неповернутих коштів у розмірі 9756000, 00 грн., пеню в розмірі 555 668, 63 грн., 3% річних в розмірі 107 548, 77 грн., інфляційних витрат в розмірі 386 118, 39 грн., що складає загальну суму в розмірі 10840 071, 79 грн.

08.12.2011р. за заявою представника позивача, судом було продовжено термін розгляду справи №4/503 в порядку передбаченому ст. 69 ГПК України.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-СЕРВІС»був укладений Договір оренди обєкта нерухомості №01/03-01.

Згідно п. 1.1. Договору Орендодавець зобовязується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобовязується прийняти у строкове користування нежитлові приміщення, площею 1124, 70 кв. м., загальна площа будівлі 1342, 00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49-Б

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк оренди визначається з дати прийняття Орендарем обєкта, що орендується, за актом приймання-передачі, та до 31 грудня 2011 року.

Згідно зі ст. 5.1. Договору, орендна плата за весь обєкт, що орендується становить 930000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 155000, 00 грн. на місяць.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що орендна плата може вноситись авансовим платежем за будь-який період в межах строку дії Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивачем була сплачена на користь Відповідача сума авансу за оренду обєкту нерухомості в розмірі 31620000, 00 грн.

15.02.2011р. за ініціативою Відповідача сторонами було підписано до Договору додаткову угоду №1 про дострокове припинення Договору, в зв'язку з відчуженням Відповідачем обєкта, що орендується.

Враховуючи такі обставини, за актом приймання-передачі від 15.02.2011р. Позивач повернув Відповідачу нежитлову будівлю, що була обєктом оренди.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків надмірно сплачена орендна плата за Договором складає 9765000, 00 грн.

Судом встановлено, що Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія за вих. №169/05/11 від 30.05.2011р. з вимогою про повернення надмірно сплаченої орендної плати.

Однак Відповідач не виконав вимоги, предявлені йому в претензії.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Договір від 27.02.2009 р. №01/03-01 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Матеріалами справи підтверджується факт дострокового припинення дії Договору, повернення Позивачем Відповідачу за актом приймання-передачі обєкта оренди, а також надмірно сплачену Позивачем на користь Відповідача грошову суму за користування обєктом оренди в розмірі 9756000, 00грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 3 червня 2011 року Відповідач отримав вимогу про повернення надмірно сплаченої на його користь Позивачем грошової суми за користування обєктом оренди в розмірі 9756000, 00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був перерахувати на користь Позивача грошову сумі в розмірі 9756000, 00 грн. до 10.06.2011р.

Проте на час розгляду справи, Відповідач не повернув Позивачу надмірно сплачену орендну плату.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Материалами справи підтверджується наявність у відповідача боргу у розмірі 9756000, 00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми у розмірі 107548,77грн. та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 386118,39грн., відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, вимога позивача про стягнення боргу (попередню оплату) з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не підлягає задоволенню, оскільки зазначена стаття передбачає сплату за прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора. В даному випадку Позивач просить повернути попередню оплату, а повернення суми попередньої оплати не є грошовим зобовязанням, у звязку з чим відповідальність за порушення грошового зобовязання у вигляді інфляційних та 3% річних не настає.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 555668, 63 грн. за неповернення попередньої оплати також не задовольняється судом оскільки, відповідно до ст. 547 ЦК України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному разі пені.

Сторони не надали доказів укладення угоди про неустойку у письмовій формі, відповідно до ст. 547 ЦК України.

В матеріалах справи відсутній обґрунтований розрахунок Позивача про стягнення пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині повернення 9756000, 00 грн. попередньої оплати.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині повернення 9756000, 00 грн. попередньої оплати. В частині вимог про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних суд відмовляє, з підстав вищезазначених

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАЛ-СЕРВІС»(вул. Володимирська, 49-Б, м. Київ, 01034; ідентифікаційний код: 32212534) на користь Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»(вул. Щорса, 32-Г, оф. 8, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код: 30674235 ) суму неповернутих грошових коштів у розмірі 9756000 (дев'ять мільйонів сімсот шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., 22972, 29 грн. державного мита та 212,61грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 30.12.2011р.