Рішення № 20532832, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/26912.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»

третя особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13539, 61 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 04.01.2011 року;

від відповідача не зявився;

від третьої особи ОСОБА_1.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13539, 61 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.08.2010 року на 24 км. автодороги Київ-Ковель сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Фольцваген, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1. та автомобіля марки Шевролет, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У звязку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1. була застрахована Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП - ОСОБА_1. та призначено розгляд на 07.11.2011 року.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 07.11.2011 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2011 року позов підтримав та заявив клопотання про витребування в МТСБУ інформації щодо виданого Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія»полісу № ВС/9261319 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою суду від 07.11.2011 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 12.12.2011 року. Крім того, витребувно від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідні відомості.

28.11.2011 року через загальний відділ дідловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли витребувані судом відомості.

Представник третьої особи у судовому засіданні 12.12.2011 року подав копію полісу № ВС/9261319 та надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі та подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.06.2011 року щодо Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: м. Одеса, вул. Велика Арнауцька, 2-Б/1.

Однак, згідно ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

У вказаному витягу з Єдиного державного реєстру (дані про відокремлені підрозділи юридичної особи) зазначено про наявність у юридичної особи відповідача відокремленого підрозділу «Київська дирекція Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40).

Так, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи полісу № ВС/9261319 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахована саме ЗАТ «Міська страхова компанія»у м. Києві, суд зазначає, що позивач вірно визначив територіальну підсудність даного спору.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1660626.

За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані представником позивача та третьої особи документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З довідки ГУ МВС України та Постанови Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2010 року по справі № 3-1640 2010 рік вбачається, що 26.08.2010 року о 09.45 год. на 24 км. автодороги Київ-Ковель, гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем Фольцваген, д/н НОМЕР_1, порушил правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження тренспортних засобів, а саме: керуючи тренспортним засобом, не врахуваів дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення з транспортним засобом - автомобілем Шевролет, д/н НОМЕР_2.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30.09.2010 року по справі № 3-1640 2010 рік гр. ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340, 00 грн.

Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Шевролет, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 15.01.2010 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Кредо-Класик»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_3., за договором страхувальник.

Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (звіт № 7922 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ від 20.09.2010 року) матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Шевролет, д/н НОМЕР_2, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 14040, 42 грн.

Як вбачається із страхового акту № 00050981 від 24.09.2010 року позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 13539, 61 грн.

На виконання умов договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 15.01.2010 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 13539, 61 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 026360 від 29.09.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1., позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого.

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина особи, яка керувала автомобілем Фольцваген, д/н НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Шевролет, д/н НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Однак, з наданої суду інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України від 24.11.2011 року вбачається, що станом на дату зазначеної ДТП між гр. ОСОБА_1. та Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія»було укладено поліс № ВС/9261319 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду, заподіяну зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіль Фольцваген, д/н НОМЕР_1; ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза 510, 00 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з п. 4 ч. 1 та ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленої полісом франшизи у розмірі 510, 00 грн., оскільки обовязок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.

Згідно п. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення заяви), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Так, позивачем на адресу Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»була направлена відповідна заява № 1896 від 15.11.2010 року на виплату страхового відшкодування із доданими документами, що були отримані останнім 29.11.2010 року.

Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент направлення заяви), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, відповідачу у термін до 29.12.2010 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.

Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування чи надання заперечень до матеріалів справи не надав.

У звязку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача страхового відшкодування законною але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 13029, 61 грн. (13539, 61 грн. мінус 510, 00 грн.).

Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову), при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст.ст.22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія»(65125, м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнауцька, 2-Б/1; ідентифікаційний код: 30244124), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В; ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування у розмірі 13029 (тринадцять тисяч двадцять девять) грн. 61 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 130 (сто тридцять) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 10 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання 19.12.2011 року