Рішення № 20532601, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/22621.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

доСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

провідшкодування матеріальної шкоди в сумі 2270,27 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача ОСОБА_1. (представник за довіреністю); від відповідача ОСОБА_2. (представник за довіреністю). СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(далі позивач або СК «Уніка») звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі відповідач або СК «Гарантія») 2270,27 грн. відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.03.2011 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було пошкоджено автомобіль Vectra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі автомобіль Vectra»), який був застрахований у СК «Уніка». Остання виплативши страхове відшкодування, набула прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля », державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі автомобіль »), була застрахована в СК «Гарантія», то обовязок з відшкодування збитків у межах лімітів покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2011 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 21.11.2011.

У судовому засіданні, призначеному на 21.11.2011, представником позивача подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сума позовної вимоги була зменшена на 500 грн. франшизи. Відтак, позивач просив стягнути страхове відшкодування шкоди в сумі 1770,27 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2011 відкладено розгляд справи на 07.12.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 07.12.2011 з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 05.12.2011 перебував на лікарняному, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), на підставі рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 ГПК України, справу №34/226 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 07.12.2011 розгляд справи відкладено на 21.12.2011.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва від 15.12.2011 з огляду на те, що суддя Сташків Р.Б. з 15.12.2011 вийшов з лікарняного, з метою дотримання вимог ГПК України, на підставі вищезазначеного рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 та ст. 4-6 ГПК України, справу №34/226 передано назад на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів (звіту про оцінку колісних транспортних засобів, висновку експертного дослідження тощо) розміру завданої шкоди, а тому, на його думку, позивачем не доведено розмір страхового відшкодування, який повинен виплатити відповідач за полісом № ВЕ/8397481 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У судовому засіданні, призначеному на 21.12.2011, представник позивача позов підтримав у сумі зменшених позовних вимог, та на заперечення відповідача зазначив, що розмір вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля зазначений у калькуляції вартості відновлювального ремонту станції технічного обслуговування, яка викладена у рахунку-фактурі СТО. При цьому, відповідно до пунктів 7.38 та 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення коефіцієнту фізичного зносу для нових деталей, які підлягають заміні в пошкодженому автомобілі при його відновленні після спірної ДТП, дорівнює нулю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з довідки Відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування Дніпровського району м. Києва УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20.04.2011 у адміністративній справі № 3-3095/11, 30.03.2011 о 20 год. 00 хв. у м. Києві на регульованому перехресті по вул. Будівельників та просп. Гагаріна була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля y», яким керував ОСОБА_3., із автомобілем Vectra», яким керував ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_3 вимог пунктів 5.16, 16.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою ВДАІ та постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.04.2011. Вказаною постановою суду ОСОБА_3. визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Vectra», який належить ОСОБА_4.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору №011109/4005/0000262 добровільного страхування наземного транспорту від 11.02.2011, укладеного між СК «Уніка», ОСОБА_4. та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»(далі Договір добровільного страхування).

На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування від 01.04.2011, страхового акта № 00064277 та рахунку-фактури СТО № СЧ-0001494 від 09.04.2011, позивач виплатив ОСОБА_4., як власнику пошкодженого транспортного засобу, страхове відшкодування в сумі 2270,27 грн. у рахунок погашення не сплаченої частини страхового платежу, як це передбачено умовами пункту 5.6 додаткової угоди № 1 до Договору добровільного страхування, про що свідчать лист позивача про утримання страхового платежу № 64277 від 21.04.2011, а також бухгалтерська довідка № 005283 від 04.05.2011.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 2270,27 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_3 внаслідок експлуатації автомобіля ».

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем y», встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_3. є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю l Vectra», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль »на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № ВЕ/8397481 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1). Вказаним договором (полісом № ВЕ/8397481) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза 500 грн. (пункт 2), строк дії полісу з 21.12.2010 до 20.12.2011 (пункт 3).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції чинній на момент укладання полісу № ВЕ/8397481) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу) (підпункт 15.1 статті 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВЕ/8397481).

Доказів того, що ОСОБА_3. перебував у автомобілі »на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем не доведено.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № ВЕ/8397481 покладено обовязок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля »на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

На підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Opel Vectra»позивачем надано рахунок-фактура СТО № СЧ-0001494 від 09.04.2011, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 3400,27 грн.

Як убачається з довідки Відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування Дніпровського району м. Києва УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, під час спірної ДТП автомобіль Vectra» отримав механічні пошкодження переднього бамперу з лівого боку, переднього лівого крила.

Вказані пошкодження зафіксовані і у протоколі огляду транспортного засобу від 01.04.2011, складеного власником пошкодженого автомобіля та аварійним комісаром позивача.

У рахунку-фактурі СТО № СЧ-0001494 від 09.04.2011 зазначено про ремонт саме зазначених деталей. При цьому, у вказаному рахунку-фактурі зазначено про ремонт та фарбування зазначених деталей, і не вказано про те, що якісь деталі підлягають заміні. Отже, оскільки жодна із пошкоджених деталей не підлягала заміні, то, відповідно, знос цих деталей не повинен враховуватися.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, позаяк розмір завданих збитків, і відповідно витрат, які згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»покладаються на відповідача, як страховика за полісом № ВЕ/8397481, позивачем доведений належними засобами доказування, і відповідачем жодним чином не спростований.

Відповідачем також у супереч статті 33 ГПК України не доведено, що витрати, визначені у рахунку-фактурі СТО № СЧ-0001494 від 09.04.2011, не повязані із страховим випадком (спірною ДТП).

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обовязок із визначення розміру завданих збитків внаслідок настання страхового випадку покладений на страховика, а не на особу, яка має право на відшкодування цих збитків. Проте, відповідач у порушення вимог зазначеного Закону свій обовязок щодо визначення вартості завданих збитків не виконав, і не вчинив жодних дій з встановлення цього розміру.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції статті чинній на момент подання заяви про виплату страхового відшкодування) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Позивачем на виконання вказаної норми було вручено відповідачу заяву-вимогу про виплату страхового відшкодування в сумі 2270,27 грн. за полісом № ВЕ/8397481. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені у статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дана заява із доданими до неї документами була отримана відповідачем 09.06.2011 та зареєстрована за № 2265.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції чинній станом на момент отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування за полісом) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Проте, відповідач у встановлений строк суми страхового відшкодування позивачу не виплатив, обґрунтованої відмови у її виплаті не надав.

Судом враховано, що відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (на суму встановлену при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, але не більше 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих).

При поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем була врахована франшиза встановлена у полісі № ВЕ/8397481 у сумі 500 грн.

Враховуючи зазначене, зменшені позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, оф. 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, ідентифікаційний код 20033533) 1770 (одну тисячу сімсот сімдесят) грн. 27 коп. страхового відшкодування, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б. Рішення підписано 26.12.2011.