Рішення № 20532523, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/7126.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент - Комфорт"

доСубєкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

про стягнення 127 803,25 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю від 01.03.11, ОСОБА_3.- представник за довіреністю № 2107 від 23.12.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1заборгованості за Договором підряду № 25/08-1 від 25.08.2009 в розмірі 117303,75 грн. основного боргу та 9000,00 грн. за юридичні послуги.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання умов договору підряду № 25/08-1 від 25.08.2009 виконав поставку, монтаж і ввів в експлуатацію систему кондиціонування та вентиляції на обєкті, який розташований за адресою АДРЕСА_1, а відповідач свого обовязку по оплаті за виконані на його користь роботи не здійснив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 порушено провадження по справі № 53/71, розгляд справи призначено на 21.02.2011.

У звязку з незявленням в судове засідання 21.02.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 21.03.2011.

В судовому засіданні 21.03.2011 представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву в яких вказав, що позивач не підтвердив того, що придбав саме те обладнання, яке вказано в Договорі; відповідач не укладав договору оренди приміщення, а тому вказані роботи не могли бути проведені на користь відповідача; договір може бути розірвано якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, а у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставини суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у звязку з виконанням цього договору; жодних витрат при виконанні спірного договору відповідач не поніс: ним не було закуплене обладнання, не були проведені роботи із встановлення обладнання тощо, отже умови договору жодною із сторін у звязку з істотною зміною обставин не виконувалися; не може бути доказом по справі Протокол № 373 проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку від 25.12.2009, оскільки він проводився для СПД ОСОБА_4.; відповідач звертався до позивача про повернення передоплати за Договором, оскільки відповідач не уклав договору оренди приміщення; позивач намагався передати позивачу інше обладнання, не те, яке зазначено в Договорі.

В судовому засіданні 21.03.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.03.2011.

Ухвалою суду від 28.03.2011 продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

В судовому засіданні 28.03.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 11.04.2011.

07.04.2011 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони користування обладнанням встановленим ТОВ «Вент-Комфорт»згідно акта прийому-передачі обладнання від 29.12.2009 в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою АДРЕСА_1 на період розгляду справи по суті та виконання судового рішення.

Розглянувши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вент-Комфорт», суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що відповідач категорично відмовляється здійснити оплату вентиляційного обладнання.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони користування обладнанням встановленим ТОВ «Вент-Комфорт»згідно акта прийому-передачі обладнання від 29.12.2009 в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»за адресою АДРЕСА_1 на період розгляду справи по суті та виконання судового рішення.

В судовому засіданні 11.04.2011 представник відповідача заявив клопотання про призначення експертизи та надав суду орієнтовний перелік питань.

Ухвалою суду від 11.04.2011 зупинено провадження у справі № 53/71 до проведення будівельно-технічної експертизи та отримання висновку експертів.

26.04.2011 відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 11.04.2011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2011 ухвалу суду від 11.04.2011 залишено без змін.

13.07.2011 матеріали справи № 53/71 були направлені до Київського НДІ судових експертиз для проведення будівельно-технічної експертизи.

14.12.2011 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 40/6457/11-42, в якому повідомлялося, що оскільки попередня оплата за проведення експертизи до цього часу не виконана, то матеріали справи повертаються на адресу суду, а ухвала суду від 1104.2011 залишається без виконання.

Ухвалою суду від 19.12.2011 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.12.2011.

В судове засідання 26.12.2011 представник позивача не зявився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте, позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Представник відповідача через відділ діловодства суду 26.12.2011 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідач не виконав умови визначені сторонами в п. 3.1 Договору, а тому у позивача були відсутні підстави для проведення будь-яких робіт по Договору; позивач не мав права на проведення робіт по Договору, а тому у відповідача відсутній борг перед позивачем; позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які були б підставою для виконання робіт по договору належним чином; відповідач не укладав договору оренди нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; позивач не надав суду доказів виконання робіт по Договору; з наданих документів позивача не вбачається, що ним було виконано роботи на суму 127803,25 грн.; в акті від 29.12.2009 та в акті від 01.02.2010 не вказано, що вони складені на виконання Договору; гарантійний лист відповідача не може вважатися належним доказом виконання робіт по Договору; копія протоколу Оболонського СЕС від 25.12.2011 не може вважатися належним доказом взагалі.

Також представник відповідача через відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане відповідачем клопотання суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для його задоволення. Крім того суд вважає за необхідне нагадати відповідачу, що згідно зі ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору обмежений.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.08.2009 між сторонами у справі укладено Договір № 25/08-1 підряду, відповідно до умов якого за дорученням Замовника (відповідач), Підрядник (позивач) поставляє, монтує, вводить в експлуатацію надалі («Роботи»), а Замовник сплачує і приймає системи кондиціонування і приточно-витяжної вентиляції повітря (надалі «Обладнання») в приміщеннях ресторану китайської кухні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Перелік і кількість Обладнання і робіт, зазначений в Додатку № 1 до даного Договору, який являється його невідємною частиною (п. 1.2 Договору).

Також позивач та відповідач уклали Додаток до Договору № 25/08-1, в якому погодили назву та кількість обладнання.

Протягом 2-ох банківських днів після підписання даного Договору, Замовник проводить часткову передоплату за обладнання і вихідні матеріали, перераховані в Додатку № 1 в розмірі 70000,00 грн. (п. 4.1 Договору).

Протягом 7-10 днів після виконання п. 4.2 Замовник проводить наступну передоплату за обладнання і вихідні матеріали, перераховані в Додатку № 1 в розмірі 40000,00 грн. (п. 4.2 Договору).

Решта платежів в розмірі 18 319,50 грн. Замовник виплачує після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт. (п. 4.3 Договору).

Зі слів позивача, відповідач частково сплатив передоплату в розмірі 10101,00грн. Відповідач проти перерахування вказаної суми коштів позивачу не заперечував.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору позивач поставив, змонтував та ввів в експлуатацію систему кондиціонування і приточно-витяжної вентиляції повітря (надалі «Обладнання») в приміщеннях ресторану китайської кухні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підтвердження зазначеного позивач надав суду гарантійний лист відповідача, в якому відповідач гарантував оплату, якщо будуть усунені недоліки в роботі приточно-витяжної системи, яка встановлені компанією позивача відповідно до Договору підряду від 25.08.2009. Також у вказаному листі відповідач просив позивача провести додаткові роботи з приводу зниження рівня шуму приточно-витяжної вентиляції повітря в приміщеннях ресторану китайської кухні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до гарантійного листа відповідача позивач провів додаткові роботи, а саме зниження рівня шуму приточно-витяжної вентиляції повітря в приміщеннях, що підтверджується складеним по підсумкам протоколу проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку № 373 від 24.12.2009 СЕС Оболонського району.

25.12.2009 позивач повідомив відповідача про проведення у відповідність шумових норм робіт приточно-витяжної системи обєкту за адресою: АДРЕСА_1 та просив оплатити за виконані роботи по Договору № 25/8-1 від 25.08.2009, що підтверджується листом позивача № 25/12-01 від 24.12.2009. Також із вказаним листом позивач звернувся до відповідача про підписання акту приймання-передачі обладнання матеріалів та робіт від 29.12.2009 на суму 105134,04 грн.

26.12.2009 позивач також направив відповідачу телеграму з проханням підписати акт приймання-передачі обладнання від 29.12.2009 та робіт та оплатити вказане у відповідності до умов Договору.

На доказ отримання акту приймання-передачі обладнання від 29.12.2009 позивач надав суду копію акту з відміткою відповідача про отримання.

У відповідь на звернення позивача відповідач погодився підписати акт приймання-передачі обладнання після підписання двома сторонами акту звірки платежів, підписаного обома сторонами комерційної пропозиції, повного доопрацювання витяжки системи над кальянною, надання відповідачем остаточного рахунку-фактури для оплати, що підтверджується листом претензією від 28.12.2009.

При дослідженні Договору № 25/12-01 судом встановлено, що підписання акту звірки платежів, підписанння обома сторонами комерційної пропозиції та надання відповідачем остаточного рахунку-фактури для оплати, вимоги, які вказані відповідачем у листі від 28.12.2009 не відповідають умовам Договору № 25/12-01 від 24.12.2009 та не є обовязковими для підписання акту приймання-передачі обладнання.

01.02.2010 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою підписати акт приймання-передачі обладнання, про що свідчить лист позивача № 01/02-01.

До листа від 01.02.2010 позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № В-00000002 на суму 11070,25 грн. (вартість послуг по введенню в експлуатацію) на оплату по Договору № 25/8-1 від 25.08.2009., акт звірки, змінену комерційну пропозицію, акт приймання передачі обладнання від 01.02.2010 (уточнюючий) на суму 94063,80 грн. (вартість обладнання) та рахунок-фактуру № В-00000006 від 01.02.2010 на суму 106233,50 грн.

Відповідач відповіді на лист позивача від 01.02.2010 не надав, акт здачі-прийому на суму 94063,80 грн. не підписав, заборгованість не сплатив.

З огляду на вищенаведене, судом було встановлено, що відповідач відмовився підписати акти про приймання обладнання, проте з листів наданих до матеріалів справи, вбачається, що обладнання зазначене в Договорі № 25/12-01 обєкті було отримане, про що також зазначає відповідач в своїх листах, які були проаналізовані в тексті рішення вище.

Проте відповідач повної оплати по Договору № 25/12-01 не здійснив у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору (ч. 4) та у відповідності до статті 530 ЦК України визначено строк виконання зобовязання.

Судом встановлено та позивачем доведено, що позивач поставив відповідачу обладнання на суму 94063,80 грн., що підтверджується актом приймання передачі обладнання від 01.02.2010 (уточнюючий).

Станом на день розгляду справи відповідач за поставлене обладнання не розрахувався в повному обсязі, доказів проведених розрахунків суду не надав. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 83 962,80 грн. (94 063,80 грн. - 10101,00грн. часткова оплата).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості в частині вартості обладнання в сумі 83 962,80 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач стверджує, що надав відповідачу послуги по встановленню та введення в експлуатацію обладнання на виконання Договору на суму в розмірі 22270,70 грн.

Позивач не надав жодних доказів виконання робіт по Договору на суму в розмірі 22270,70 грн. А саме, позивач не надав суду акту приймання-здачі виконаних робіт на суму 22270,70 грн. за монтаж та введення в експлуатацію обладнання поставленого на виконання Договору.

Наданий позивачем рахунок на оплату № В-00000002 від 12.01.2010 не може вважатися належним доказом монтажу та введення в експлуатацію обладнання поставленого на виконання Договору, оскільки виставляння рахунків не передбачено Договором, а також зазначений рахунок виставлений на суму в розмірі 11070,25 грн., а не як зазначає позивач, що надав відповідачу послуги по встановленню обладнання на виконання Договору на суму в розмірі 22270,70 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не надав доказів на підтвердження правомірності своїх вимог в частині 22270,70 грн. заявлених до стягнення з відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 22270,70 грн. за монтаж та введення в експлуатацію обладнання поставленого на виконання Договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у запереченнях на позов до уваги судом не приймаються, оскільки відповідач не довів того, що позивач придбав не те обладнання, що зазначено в Договорі № 25/12-01 та Додатку до Договору. Проте судом встановлено, що перелік обладнання в Додатку № 1 до Договору № 25/12-01 співпадає з переліком обладнання зазначеного в актах приймання-передачі. Також відповідач не надав суду докази звернення до позивача щодо встановлення та спробою передачі по актах обладнання, яке не відповідає вимогам встановленим в Договорі 25/12-01 та додатках.

Щодо зазначеного відповідачем того, що у відповідача не було укладено Договір оренди приміщення по обєкту, який вказаний в Договорі № 25/12-01, а тому вказані роботи не могли були проведені на користь відповідача, а також, що жодних витрат при виконанні спірного договору відповідач не поніс: ним не було закуплене обладнання, не були проведені роботи із встановлення обладнання тощо, отже умови договору жодною із сторін у звязку з істотною зміною обставин не виконувалися необхідно вказати наступне.

Як раніше було встановлено, відповідач у листах доданих до матеріалів справи визнав про встановлення обладнання по Договору № 25/12-01 та зобовязувався оплатити у відповідності до умов Договору.

Відповідач зазначає, що договір може бути розірвано якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, а у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставини суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у звязку з виконанням цього договору.

Судом встановлено, що предметом даного спору є стягнення заборгованості по Договору № 25/12-01, а не розірвання Договору та розподілу між сторонами витрат, понесених ними у звязку з виконанням цього договору, а тому суд не приймає до уваги вказане вище відповідачем.

Зазначене відповідачем те, що не може бути доказом по справі Протокол № 373 проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку від 25.12.2009, оскільки він проводився для СПД ОСОБА_4. судом спрощується. Оскільки при дослідженні Протоколу № 373 від 24.12.2009 СЕС Оболонського району суд встановив, що вказаний протокол складався на обєкті за адресою АДРЕСА_1 та назва обєкту «ресторан». Таким чином, у суду не має сумнівів, що дослідження проводилося по обєкту зазначеному в Договорі № 25/12-01.

Відповідач вказав, що звертався до позивача з вимогою про повернення передоплати за Договором, оскільки відповідач не уклав договору оренди приміщення. Проте відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з вимогою про повернення передоплати за Договором, оскільки відповідач не уклав договору оренди приміщення.

Судом не приймається до уваги зазначене відповідачем, що акти прийому-здачі виконаних робіт були складені позивачем не на виконання Договору, оскільки станом на період складання вказаних актів між сторонами був укладений та діяв саме Договір № 25/08-1 та відповідач не надав суду доказів про існування між сторонами інших договірних зобовязань.

Також необхідно зазначити, що для дослідження питань для встановлення марки встановленого обладнання, вартості виконаних робіт та вартості обладнання по Договору підряду № 25/08-1 від 25.08.2009, 11.04.2011 ухвалою суду призначено судову будівельно-технічну експертизу. Оплату за проведення експертизи була покладена на відповідача.

Проте, 14.12.2011 на адресу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 40/6457/11-42, в якому повідомлялося, що оскільки попередня оплата за проведення експертизи до цього часу не виконана, то матеріали справи повертаються на адресу суду, а ухвала суду від 1104.2011 залишається без виконання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач належними та допустимими доказами не спростував позовних вимог, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 83962,80 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню частково.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на юридичні послуги в розмірі 9 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Позивач надав суду копію видаткового касового ордеру, відповідно до якого позивач сплатив на користь Олійника В. Г. 9000,00 грн. у відповідності до Договору: юридичні послуги.

Проте, позивач не надав суду доказів того, що ОСОБА_5. є адвокатом.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволення позовної вимоги про відшкодування витрат на юридичні послуги, адже відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги, а не витрати за послуги фахівця.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент - Комфорт" (02206, м. Київ, вул. Миропільська, 15, кв. 8, код ЄДРПОУ 31485480) основний борг у розмірі 83962 (вісімдесят три тисячі девятсот шістдесят дві) грн. 80 коп., 839 (вісімсот тридцять девять) грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 168 (сто шістдесят вісім) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 29.12.2011