Рішення № 20532373, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/48921.12.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвестспецкомплекс”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-комерційна фірма “Граніт”

Простягнення 234 801,53 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. № 13-Ю від 01.03.2011 року

Від відповідача ОСОБА_2, пред. за дов. №20 від 21.12.2011 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвестспецкомплекс” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-комерційна фірма “Граніт” про стягнення 234 801,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.11.2011 року.

У судове засідання 16.11.2011 року представники сторін не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року розгляд справи відкладався на 07.12.2011 року.

У судове засідання 07.12.2011 року з'явилися представники сторін.

В судовому засіданні 07.12.2011 року відповідач подав відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечив частково, а саме в частині стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних. Крім того, відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності до інфляційної складової боргу та 3% річних на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 07.12.2011 року оголошувалась перерва до 21.12.2011 року.

У судове засідання 21.12.2011 року з'явилися представники сторін, які надали пояснення по справі.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

21.12.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2008 р. відповідач в якості генпідрядника та позивач в якості субпідрядника уклали договір субпідряду № 17/04-08-Рп/2 (надалі договір), відповідно до якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик, власними або залученими силами та засобами виконати та здати генпідряднику роботи зазначені п. 1.2 договору, на об'єкті будівництва: “Житлові будинки в комплексі з об'єктами соціальної інфраструктури на вул. Р. Окіпної, 4, 8-16 у Дніпровському р-ні м. Києва” у визначений цим договором строк відповідно до проектно-кошторисної документації і оплатити надані послуги генпідрядника, а генпідрядник зобов'язався передати проектно-кошторисну документацію, надати будівельний майданчик (фронт робіт), координувати виконання робіт, прийняти закінчені роботи у встановленому порядку та здійснити їх оплату на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт є динамічною та складає 205 857,60 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору субпідрядник зобов'язується виконати роботи в строк до 30.05.2008 р.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата вартості робіт здійснюється у наступному порядку: упродовж 5 банківських днів з дати укладання договору генпідрядник здійснює передплату у сумі 39 000,00 грн., наступні передплати генпідрядник перераховує на підставі листів субпідрядника, у яких повинно бути визначено суму передплати, цільове призначення, строк його перерахування та реквізити; генпідрядник здійснює оплату виконаних робіт у наступному місяці за звітним на підставі довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за фактично виконанні субпідрядником роботи по цьому договору, підписаними уповноваженими представниками сторін з обов'язковим наданням субпідрядником виконавчої документації. Оплата здійснюється упродовж 15 робочих днів з дати підписання зазначених довідки та актів.

На виконання договору, позивач виконав роботи на об'єкті на суму 205 855,20 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 від 30.06.2008 р. (в матеріалах справи).

Відповідач в свою чергу розрахувався частково у сумі 39 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи).

31.08.2008 р. між сторонами було підписано протокол зарахування зустрічних вимог № 208, відповідно до якого було оплачено ген. послуги у сумі 6 175,66 грн.

Таким чином, виходячи з вищезазначеного, заборгованість відповідача перед позивачем складає 160 679,54 грн.

Слід зазначити, що відповідач проти основного боргу не заперечив, про що зазначив у відзиві.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення боргу у сумі 160 679,54 грн. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 59 670,77 грн. інфляційної складової боргу та 14 451,22 грн. 3% річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності до інфляційної складової боргу та 3% річних на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Враховуючи з пропущенням позивачем строку позовної давності для нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних, суд відмовляє у цій частині вимог.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-комерційна фірма “Граніт” (03062, м. Київ, вул. Стрийська, 4, ідентифікаційний код 30023823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Інвестспецкомплекс” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, к. 505, ідентифікаційний код 31200821) 160 679,54 (сто шістдесят тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 54 коп. основного боргу, 1 606,79 (одну тисячу шістсот шість) грн. 79 коп. державного мита та 161,50 (сто шістдесят одну) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 26.12.2011 року