Рішення № 20532348, 23.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/51423.12.11 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»

простягнення 8851,76 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»про стягнення 7480,00 грн. основного боргу та 1371,76 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати наданих консультативно інформаційних послуг згідно Договору № 23/12-К про надання послуг від 23.12.2009 року.

Ухвалою від 31.10.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.12.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 02.12.2011 року не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 02.12.2011 року розгляд справи було відкладено на 23.12.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 23.12.2011 року не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 23.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2009 року між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології»(далі замовник, відповідач) було укладено Договір № 23/12-К про надання послуг (далі Договір 1) пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по наданню консультаційно інформаційних послуг з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 3.2.3 Договору замовник зобовязаний сплатити винагороду виконавцю у строки та у розмірі, що передбачені цим Договором.

Згідно з пунктом 4.1 Договору після надання послуг, передбачених цим договором, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт, наданих послуг, анотований звіт.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що за надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 220 грн. за годину наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.2 Договору оплата здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування 100% суми винагороди на поточний рахунок виконавця протягом трьох днів з моменту виставлення рахунків фактур.

На виконання умов вищезазначеного Договору позивач надав відповідачу консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку на загальну суму 7480,00 грн., що засвідчується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 1/09/10 від 30 вересня 2010 року на суму 660,00 грн., № 1/07/10 від 31 липня 2010 року на суму 3740,00 грн., № 1/08/10 від 31 серпня 2010 року на суму 3080,00 грн.

В свою чергу, відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 7480,00 грн.

22 липня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, на доказ чого надано фіскальний чек № 4118 від 22.07.2011 року, однак відповідач залишив дану претензію без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7480,00 грн.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 7480,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за прострочення перерахування коштів, зазначених у пункті 6.1 цього Договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховувалась пеня, від загальної вартості договору за кожний день невиконання зобовязання.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктом 8.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1371,76 грн.

Відповідно до пункту 6.2 Договору оплата здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування 100% суми винагороди на поточний рахунок виконавця протягом трьох днів з моменту виставлення рахунків фактур.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати надіслання рахунку (22.07.2011 року) та періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 270,00 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Шевченківський р н, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, літ. А, код ЄДРПОУ 30753866) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 03162, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7 480 (сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 270 (двісті сімдесят) грн. 00 коп. пені, 89 (вісімдесят девять) грн. 30 коп. державного мита та 206 (двісті шість) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

28.12.2011 року