Рішення № 20532299, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/34522.12.11 За позовом ОСОБА_1

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»

Про стягнення 4879990,05 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_3 (дов. б/н від 07.06.2011р.)

Від відповідача ОСОБА_4 (дов. б/н від 22.06.2011), ОСОБА_5 (дов. б/н від

29.06.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 4879990,05 грн., а саме: основного боргу 4015683,04 грн., інфляційних втрат 666603,38 грн., трьох відсотків річних 197703,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, відповідачем не виплачено позивачу, як учаснику, який вибув, належну йому частку майна та прибутку Товариства.

Ухвалою суду від 01.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/345 та призначено розгляд справи на 26.09.2011року.

Ухвалою суду від 26.09.2011 р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2011 р.

У судовому засіданні 13.10.2011 р. представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Через канцелярію суду 13.10.2011 року позивачем у справі подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути на його користь з ТОВ «Дюна»вартість частки, що належить ОСОБА_1, у звязку з його виходом з Товариства, в сумі 2949456, 00 грн.; 436519,49 грн. інфляційних втрат та 164846, 31 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 13.10.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 03.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №6/345 від 03.11.2011 року задоволено самовідвід судді Ковтуна С.А., а справу №6/345 передано керівнику апарату суду для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.

Розпорядженням №04-1/1398 від 08.11.2011 року відповідно до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №6/345, відповідно до якого справу №6/345 було передано на розгляд судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою від 09.11.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 08.12.2011р.

08.12.2011р., відповідно до ст.77 ГПК України, у звязку з необхідністю надання додаткових пояснень по справі, було оголошено перерву до 22.12.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідач позов визнав частково, в межах балансової вартості майна (237960,00 грн.).

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважених представників, всебічно та повно зясував обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»з належною йому на праві власності часткою в статутному фонді Товариства в розмірі 6%.

01.12.2008 р. ОСОБА_1 подав відповідачу, через Голову правління нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників (учасників) Товариства з пропозицією Товариству, або іншим учасникам придбати його частку за 750000 доларів США, що сторонами не заперечується.

18.03.2009 р. відбулися Загальні збори учасників Товариства на яких було прийнято рішення про відмову Товариства та учасників придбати у ОСОБА_1 його частки за ціною 750000 доларів США (питання 3 протоколу № 01/03/09 від 18.03.2009 р.).

Питання про вихід учасника Загальними зборами не розглядалося.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

У той же час, відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

За таких обставин, враховуючи, що статутом Товариства не встановлений інший порядок та строк виходу учасника з товариства, датою виходу позивача з Товариства є 01.03.2009 р.

Дата виходу позивача з Товариства (01 березня 2009р.) встановлена у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.07.2011р. по справі №32/351 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дюна». Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011р. по справі №32/351 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 2 статті 148 ЦК України передбачено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст.5 4 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Таким чином, у відповідача виникло зобовязання сплатити позивачеві вартість майна Товариства пропорційно розміру його частки з 1 березня 2009р. впродовж 12 місяців.

Відповідач в строк до 01.03.2010р. виплату частки учаснику, що вибув з Товариства (позивачеві), не здійснив.

Відповідно до абз.2,4 п.3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007р. вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів. Майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобовязань товариства. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Згідно з висновком №6440/10-19 судово-економічної експертизи у господарській справі №32/351 від 29.04.2011р. вартість частини майна відповідача, пропорційна частці статутного фонду, що належить позивачеві, з урахуванням ринкової дооцінки нерухомості становить 2949456, 00 грн.

При цьому, суд вважає посилання відповідача на те, що рішенням суду у господарській справі № 32/251 встановлено факти щодо суми, яка підлягає виплаті позивачеві, таким, що не відповідає дійсному змісту рішення від 29.04.2011 року у справі № 32/351, в якому лише зазначено, що згідно даних балансу позивачеві підлягає виплаті визначена балансом сума, однак питання чи є обґрунтованими вимоги щодо стягнення ринкової, а не балансової вартості майна судом у справі №32/351 не досліджувалось.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Дюна»2 949 456, 00 грн. є обґрунтованою й доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2011р. по справі №32/351 факт, що датою виходу позивача з Товариства є 1 березня 2009р., позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково (з 01.03.2010р.) і становлять: 283147,78 грн. інфляційних втрат та 140361,78 грн. трьох відсотків річних відповідно (розрахунок суду долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому, судом не вирішувалось питання щодо стягнення витрат на проведення судової експертизи, в звязку з відсутністю доказів оплати такої експертизи та документів, що підтверджують здійснення такої оплати.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»(01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 17-А, код ЄДРПОУ 22926583, п/р № 26000001324549 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2949456, 00 грн. (два мільйони девятсот сорок девять тисяч чотириста пятдесят шість гривень) основного боргу; 283147,78 (двісті вісімдесят три тисячі сто сорок сім) грн. 78 коп. - інфляційних втрат та 140361,78 грн. (сто сорок тисяч триста шістдесят одну) грн. 78 - трьох відсотків річних, 24225,00 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять пять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 224,20 (двісті двадцять чотири) грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову - відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 27.12.2011 року