Рішення № 20532290, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/33519.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

простягнення 49 552 615,99 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача:ОСОБА_2 предст. за довір.

Рішення прийняте 19.12.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 07.11.2011 до 30.11.2011 та з 30.11.2011 до 19.12.2011.

У судовому засіданні 19.12.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київенерго" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 46 752 012,63 грн., 257 461,67 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 2 063 703,29 грн. пені, 70 591,14 грн. інфляційних втрат, 408 847,26 грн. 3% річних, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 порушено провадження у справі №35/335, розгляд справи призначений на 07.11.2011.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2011 подав відзив на позов, у якому просить зменшити розмір основного боргу на 390 000,00 грн., та подав клопотання про зменшення розміру пені.

У судовому засіданні 07.11.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 30.11.2011, а у судовому засіданні 30.11.2011 оголошувалась перерва до 19.12.2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.1990 між Підприємством Київські кабельні мержі ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач) та Деснянською водопровідною станцією, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі відповідач) було укладено договір № 2 на користування електричною енергією (далі Договір).

Відповідно до умов Договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2009 до договору від 29.12.1990 №2, позивач, як постачальник, продає споживачу електричну енергію, як різновид товару, для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та Додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а відповідач, як споживач, оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за переткання реактивної електроенергії", що є його невід'ємною частиною (п.п. 1, 2.2.2., 2.3.3. договору).

Відповідно до п. 1 Додатку 2 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 1-го до останнього дня календарного місяця.

Згідно із п. 2.1. Додатку 2 до Договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивно електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у пивала рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Як передбачено Додатком 5 до Договору, плата за перетікання реактивної електроенергії визначається відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002.

Як свідчать наявні в матеріалах справи звіти за використану електричну енергію, акти прийому-передачі товарної продукції та розшифровки до них, рахунки-фактури, за період з 01.03.2011 по 01.10.2011, відповідачем було спожито електричної енергії на суму 48 506 374,30 грн., з яких: 48 248 912,63 грн. активна енергія, 257 461,67 грн. реактивна енергія.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем систематично порушуються договірні зобовязання в частині оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого за період з 01.03.2011 по 01.10.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, розмір якої станом на 01.10.2011 становить 47 009 474,30 грн., з яких: 46 752 012,63 грн. заборгованість за активну електричну енергію та 257 461,67 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив частково, посилаючись на те, що він часткову оплатив заборгованості за вересень 2011 у сумі 390000,00 грн., у зв'язку із чим сума основного боргу у справі становить 46 362 012,63 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 47 009 474,30 грн.

Як свідчить надане відповідачем платіжне доручення №2572 від 03.10.2011 і наданий позивачем розрахунок, сума боргу у розмірі 390 000,00 грн. була сплачена відповідачем 03.10.2011, тобто до дати подання позивачем позову до суду (17.10.2011), а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованим і не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію становить 46 619 474,30 грн. (47 009 474,30 390 000,00), її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 46 619 474,30 грн., з яких: 46 362 012,63грн. - заборгованість за використану активну електроенергію та 257 461,67 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей передбачено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 063 703,29 грн., 70 591,14 грн. інфляційних нарахувань та 408 847,26 грн. процентів річних.

Надані позивачем розрахунки пені та процентів річних за несвоєчасну оплату відповідачем спожитої активної електроенергії за період з 09.10.2011 по 20.10.2011 суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем частково сплачено заборгованості за вересень у сумі 390 000,00 грн.

Враховуючи зазначене за вказаний період розмір процентів річних становить 6 275, 33 грн., замість нарахованих позивачем 6 659,99 грн., а розмір пені 32 422,55 грн., замість нарахованих позивачем 34 409,95 грн.

З урахуванням зазначеного, розмір процентів річних за несвоєчасну оплату відповідачем спожитої активної електроенергії становить 406 145,18 грн., пені 2 049 952,50 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів річних за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 70 591,14 грн. та 408 462,60 грн. відповідно. Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 061 715,89 грн.

Разом з тим, враховуючи, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам - фізичним та юридичним особам, які несвоєчасно та не у повному обсязі оплачуються споживачами, і вказані обставини впливають на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем, зважаючи на подане відповідачем клопотання, суд відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені та присудити на користь позивача пеню у розмірі 1 030 857,94 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 48 129 385,98 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 46 619 474,30 грн. (сорок шість мільйонів шістсот дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 30 коп.) заборгованості за договором №2 на використання електричної енергії від 24.12.1990, 70 591,14 грн. (сімдесят тисяч п'ятсот дев'яносто одну гривню 14 коп.) - інфляційних втрат, 408 462,60 грн. (чотириста вісім тисяч чотириста шістдесят дві гривні 60 коп.) процентів річних, 1 030 857,94 грн. (один мільйон тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень 94 коп.) пені, 24 767,60 грн. (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят сім гривень 60 коп.) державного мита та 229,22 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 21 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.12.2011