Рішення № 20532237, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/223 22.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Мобайл

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С"

простягнення 14 207,20 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від ЗОЛ 1.2011 р.;

ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 30.11.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 20.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Мобайл" (далі - позивач, ТОВ "Гранд- Мобайл") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (далі - відповідач, ТОВ "Гарт-С") про стягнення з відповідача 14 207,20 грн., в тому числі: 12 245, 64 грн. основного боргу, 946, 44 грн. пені, 660, 844 грн. інфляційних втрат, 354, 28 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Господарського договору поставки № 10\12 від 12.12.2007 р. позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/223, розгляд справи призначено на 01.12.2011 р.

У судовому засіданні 01.12.2011 р. відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зокрема, вказуючи на те, що позивачем не було надано суду всіх видаткових накладних, на які останній посилається в позовній заяві, а також на те, що позивач не довів факту реалізації відповідачем поставленого товару, проте як саме з цією подією сторони пов'язали момент настання обов'язку у відповідача оплатити такий товар.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 08.12.2011 р.

У судовому засіданні 08.12.2011 р. відповідач звернувся до суду з письмовими заявами про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення основного боргу та пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2011 р. розгляд справи було відкладено на 22.12.2011 р.

20.12.2011 р. через відділ документообігу суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи у справі

У судовому засіданні 22.12.2011 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив заявлені позовні вимоги відхилити у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2007 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Господарський договір поставки № 10/12, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у зумовлені цим договором строки передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошові суму на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації (додаток № 1), які є власністю постачальника, (п. 1.3. Договору)

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.3. Договору поставка товару у межах України здійснюється зі складу постачальника транспортом постачальника згідно правил Інкотермс-2000 на умовах ООР (назва місця призначення вказується покупцем у замовленні). Датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад покупця. Право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікації та видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару, (п. 5.3. Договору).

Пунктом 6.1.1. Договору сторони встановили, що оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

Покупець зобов'язаний у підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, кожні 14 календарних днів надавати постачальнику Звіт по реалізації (додаток № 5).

Відповідно до п. п. 8.1. - 8.3.Договору він набирає чинності з 1 листопада 2007 р. та діє до 31 грудня 2008 р. Дія Договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі 14 календарних днів до закінчення дії Договору,в казаного в п. 8.1. Договору.

На виконання умов Договору позивач в період з грудня 2007 року по грудень 2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 716 923, 68 грн., що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи.

У свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу 552 050, 06 грн. та повернувши згідно з накладними на повернення товар на загальну суму 154 477, 98 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок по рахунку позивача та накладними на повернення, з огляду на що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12 245, 64 грн., зокрема по видатковим накладним: № РН-0002168 від 02.12.2009 р., № РН-0002169 від 02.12.2009 р., № РН-0002170 від 02.12.2009 р., № РН-0002172 від 02.12.2009 р., № РН-0002393 від 27.12.2009 р., № РН-0002394 від 24.12.2009 р., № РН-0002395 від 24.12.2009 р., № РН-0002396 від 02.12.2009 р., № РН-0002397 від 02.12.2009 р.

Також, 30.09.2010 р. сторонами підписувався Акт звіряння розрахунків, відповідно до якого станом на 30.09.2010 р. борг відповідача становив 19 345, 64 грн.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об 'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 6.1.1. Договору сторони встановили, що оплата здійснюється покупцем за фактом реалізації товару кожні 30 днів.

Покупець зобов'язаний у підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, кожні 14 календарних днів надавати постачальнику Звіт по реалізації (додаток № 5) (п. 6.1.2. Договору).

Під час розгляду справи сторонами не було надано суду доказів подання відповідачем позивачу на виконання приписів п. 6.1.2 Договору письмових звітів по реалізації товару за підписом уповноваженої особи відповідача, що однак не може свідчити про те, що такий товар не був реалізований.

Так, зокрема, позивач надав суду копії електронних звітів по реалізації товару, які направлялись на електронну адресу позивача.

При цьому, суд враховує, що 30.09.2010 р. сторонами був підписаний Акт звіряння розрахунків, яким відповідач фактично визнав наявність боргу перед позивачем, а отже і факт реалізації поставленого товару.

Крім того, згідно з Довідкою ТОВ "Гарт-С" № 240 від 07.12.2011 р. станом на 01.12.2011 р. вартість нереалізованого товару, поставленого ТОВ "Гранд-Мобайл" складає 322, 56 грн.

Зазначена довідка не є первинним бухгалтерським документом, однак суд враховує, що відповідач визнає реалізацію ним більшої частини товару.

При цьому, оскільки відповідач в обгрунтування своїх заперечень в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України не надає суду належних та допустимих доказів того, що поставлений позивачем товар не був ним реалізований та обліковується на бухгалтерському обліку відповідача, суд вважає підставними твердження позивача відносно того, що Актом звіряння розрахунків від 30.09.2010 р. відповідач засвідчив реалізацію такого товару, у зв'язку з чим, починаючи з 30.10.2010 р. у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Ненадання доказів реалізації товару, як і доказів його зберігання, а також невиконання зобов'язань згідно з п. 6.1.2. Договору суперечить принципу добросовісності господарських

зобов'язань та може бути розцінено як зловживання процесуальними правами з метою ухилення від обов'язку з оплати відповідного товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законним та обґрунтованими.

При цьому, суд відхиляє заяву відповідача про застосування строків позовної давності до основного зобов'язання, оскільки як вбачається з матеріалів справи спірний борг виник в період грудня 2009 року, проте як позивач звернувся з даним позовом до суду 27.10.2011 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Сторони передбачили пунктом 7.2. Договору, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові № 41/153-07 від 11.10.2007 р.).

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 31.10.2010 р. по 01.05.2011 р. (182 дні) у розмірі 946, 44 грн., розрахунок якої є вірним.

Оскільки, як зазначалось вище, позивач звернувся до суду з даним позовом 27.10.2011 р., річний строк позовної давності щодо пені за вказаний період не є пропущеним, у зв'язку з чим

також відхиляється заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 354, 28 грн. З % річних та 660, 84 грн. інфляційних втрат., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до п. З Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарт-С" (01601, м. Київ, Печерський район, площа Спортивна, будинок 3, код ЄДРПОУ 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Мобайл" (01103, м. Київ, Печерський район, бульвар Дружби Народів, будинок 8-А, квартира 88, код ЄДРПОУ 32850942) 12 245 (дванадцять тисяч двісті сорок п'ять) грн. 64 коп. основного боргу, 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 44 коп. пені, 660 (шістсот шістдесят) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 28 коп. 3% річних, 142 (сто сорок дві) 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 26.12.2011 р.