Рішення № 20532205, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/37919.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Технолоджі"

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Міяр»

Про стягнення 68724,00 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача:не зявились.

У судовому засіданні 19.12.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Технолоджі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Міяр” про стягнення з відповідача 68724,00 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 порушено провадження у справі №35/379, розгляд справи призначено на 23.11.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва №35/379 від 23.11.2011, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 19.12.2011.

Відповідач в судові засідання своїх представників не направив, про причини їх неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані судом документи не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Технолоджі» (далі продавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міяр” (далі покупець - відповідач) було укладено договір №1/К/09 купівлі-продажу та відпуску нафтопродуктів (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов»язується передати у власність і відпускати покупцю нафтопродукти через автозаправні станції продавця, що знаходяться за адресами: смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31-а; м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе, 39 по бланкам-дозволам покупця, а покупець зобов»язується приймати та оплачувати нафтопродукти у відповідності до умов цього договору (надалі-товар).

Згідно з п.3.1. Договору покупець проводить оплату нафтопродуктів по виставленому продавцем рахунку-фактурі протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення продавцем рахунка-фактури, шляхом перерахування грошових коштів зазначених у рахунках-фактурах на поточний рахунок продавця.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу згідно видаткових накладних від 31.10.2010 №1066, від 30.11.2010 №1170, від 31.12.2010 №1260, від 31.01.2011 №80, від 28.02.2011 №282 від 09.03.2011 №283 товар на загальну суму 69327,44 грн. (копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товару наявні в матеріалах справи).

Відповідачем частково було здійснено оплату за поставлений товар, у зв”язку з чим сума заборгованості станом на час розгляду справи становить 60146,14 грн.

Згідно п.4.5 Договору за несвоєчасну оплату відпущених нафтопродуктів покупець сплачує на користь продавця пеню, нараховану на несплачену суму за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

На суму заборгованості керуючись п.4.5 Договору та ст.625 Цивільного кодексу позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 4648,51 грн., індекс інфляції в розмірі 2691,05 грн., 3% річних в розмірі 1238,30 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Як передбачено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, договору.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача із позовом до суду та дату розгляду спору у судовому засіданні відповідач свої зобовязання за Договором не виконав, грошові кошти в розмірі 60 146,14 грн. за поставлений товар не сплатив.

В ході розгляду справи відповідачем не були надані докази сплати суми заборгованості.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 60146,14 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.5 Договору раховану за несвоєчасну оплату відпущених нафтопродуктів покупець сплачує на користь продавця пеню, нараховану на несплачену суму за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

На підставі наведеного положення закону, позивачем правомірно було нараховані: пеня в розмірі 4648,51 грн., індекс інфляції в розмірі 2691,05 грн., 3% річних в розмірі 1238,30 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її сплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 60146,14 грн., пені в розмірі 4648,51 грн., індекс інфляції в розмірі 2691,05 грн., 3% річних в розмірі 1238,30 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міяр" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, 1, ідентифікаційний код 23536861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Технолоджі” (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе, 39, ідентифікаційний код 36382282) 60146,14 грн. (шістдесят тисяч сто сорок шість гривень 14 коп.) основного боргу, 4648,51 грн. (чотири тисячі шістсот сорок вісім гривень 51 коп.) пені, 2691,05 грн. (дві тисячі шістсот дев»яносто одну гривню 05 коп.) інфляційних втрат, 1238,30 грн. (одну тисячу двісті тридцять вісім гривень 30 коп.) 3% річних, 687,24 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень 24 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяМ.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.12.2011