Рішення № 20532116, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/49221.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Т.М.М.”

До Антимонопольного комітету України Київського міського територіального відділення

Провизнання рішення Антимонопольного комітету України Київського міського територіального відділення по справі №61-01/07.11 від 18.08.2011р. недійсним.

За зустрічною позовною заявоюАнтимонопольного комітету України Київського міського територіального відділення

До Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Т.М.М.”

Простягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн. та зобовязання виконати рішення Адміністративної колегії Київського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.08.2011 р. № 61/01-П

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін за первинною позовною заявою:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. б/н від 27.10.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2, пред. за дов. № 186 від 11.07.2011 р., ОСОБА_3 за дов. № 525 від 11.22.11р.

Представники сторін за зустрічною позовною заявою:

Від позивача ОСОБА_2, пред. за дов. № 186 від 11.07.2011 р., ОСОБА_3 за дов. № 525 від 11.22.11р.

Від відповідача ОСОБА_1, пред. за дов. б/н від 27.10.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від від 18.08.2011 р. № 61/01-П по справі №61-01/07.11.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. порушено провадження у справі № 58/492, розгляд справи призначено на 16.11.2011 р.

14.11.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

15.11.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача за первинною позовною заявою надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 року прийнято до розгляду 21.12.2011 року.

У судове засідання 16.11.2011 року представники сторін зявились.

Представник позивача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

В усних поясненнях проти задоволення клопотання не заперечив.

Клопотання судом задоволено.

В звязку із задоволенням клопотання представника позивача, відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 21.12.2011 року на 10:45.

У судове засідання 21.12.2011 року представники сторін зявились.

Представник відповідача за зустрічним позовом надав суду відзив на позовну заяву.

Судом оголошено про перехід до розгляду основної позовної заяви по суті.

Представник позивача за первинною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 1 відповідача за первинною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник 2 відповідача за первинною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Судом оголошено про перехід до розгляду зустрічної позовної заяви по суті.

Представник 1 позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 2 позивача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Адміністративної колегії Відділення від 18.08.2011 № 61/01 -П Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції га накладення штрафу" на ТОВ "Т.М.М." накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень за вчинення порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції, у виглядізловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Києві, в межах будинків, які знаходяться на балансі обслуговуванні) Позивача, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, ке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку та зобов'язано ТОВ "Т.М.М." припинити порушення, шляхом приведення договорів у відповідність до Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - Постанова 530) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі Рішення).

Відповідно позовної заяви позивач за первісним позовом стверджує, що в оскаржуваному Рішенні відділення дійшло неправильного висновку, що Товариство займає монопольне становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки його твердження щодо відсутності на цьому ринку жодного конкурента не відповідає дійсності.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями позивача за первісним позовом виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до п.11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як вбачається з матеріалів справи № 61-01/07.11, Становище ТОВ "Т.М.М." на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства, визначалось відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 № 317/6605 (далі - Методика).

Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ТОВ "Т.М.М.", яке діє на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства.

Товаром (роботою, послугою) щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Т.М.М." є надання житлово-комунальних послуг у м. Києві в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства.

Часовими межами ринку визначено 2010 - 1 півріччя 2011 років проміжок часу, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.

Територіальні (географічні) межі ринку - м. Київ, в межах будинків, що водяться на балансі (обслуговуванні) ТОВ "Т.М.М.".

Споживачами житлово-комунальних послуг в м. Києві є власники (наймачі) квартир (фізичні особи) в будинках, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) ТОВ "Т.М.М." (далі - Споживачі).

Відповідно до частини третьої статті 24 Житлового кодексу Української РСР будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.

Відтак у Споживачів відсутня альтернатива в отриманні комунальних послуг з постачання гарячої води.

Частка на ринку - 100 відсотків.

Таким чином, ТОВ "Т.М.М.", відповідно до Методики та абзацу другого тини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", [мало у 2010 - 1 півріччі 2011 років монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг в м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства, з часткою на цьому ринку ) відсотків.

Позивач посилається на підпункт 15.4 пункту 15 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 р. № 04-5/247 "Про деякі питання штики застосування конкурентного законодавства" господарські суди у розгляді те мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема Методики (далі рекомендації ВГСУ).

Підпункт 15.3 пункту 15 Рекомендацій ВГСУ зазначає, що 15.3. обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища па ринку покладається на Антимонопольний комітет раїни або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Звертаємо увагу суду на те. що в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 24.10.2006 р. № 01-8/2361 чітко зазначається, що "У вирішенні спору зі справи, обставини якої пов'язані з визначенням меж товарного ринку та/або монопольного становища суб'єкта господарювання на ньому, господарський суд не винен знову визначати такі межі та/або монопольне становище після того, як зробив орган Антимонопольного комітету України, і таким чином перебирати на себе повноваження зазначеного органу, а має перевірити відповідність прийнятого у зв'язку з цим рішенням органу Антимонопольного комітету країни вимогам чинного законодавства".

У позовній заяві Позивач зазначив, що Відділення зробивши висновок у Рішенні про те, що у Споживачів послуг (власників квартир) в будинках житлового фонду, які знаходяться на балансі Товариства існують договірні відносини з Товариством, то у споживачів відсутня альтернатива в отриманні робіт (послуг) з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є необгрунтованим, оскільки факт явності саме договірних відносин означає наявність у сторін відповідного договору взаємної згоди на його укладання, а також право кожної сторони у разі неналежного конання обов'язків іншою стороною вживати заходів, передбачених чинним законодавством.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) передбачено, що учасниками у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач та виробник. Статтею 1 Закону визначено, що виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а споживач - фізична чи юридична особа, а отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону виконавець зобов'язаний укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних слуг згідно з типовим договором.

Таким чином, виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти споживачем договори "Про надання послуг з централізованого опалення, водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення" та "Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" згідно з типовими говорами, затвердженими Постановою № 630 та Постановою № 529, відповідно.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (до яких відносяться Закон України "Про житлово-комунальні полуги", Постанова № 630 та Постанова № 529).

Частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Так, Відділенням встановлено, що ТОВ "Т.М.М." укладено з власниками (наймачами) квартир у будинках, що знаходяться на балансі Товариства, договори ю надання послуг, зокрема, від 01.08.2009 № 130ж/Ч2а-09, від 01.11.2009 185ж/Ч2-09, від 19.11.2010 № 182ж/Ч2-10, від 05.10.2010 № 163ж/Ч2б-10, д 01.11.2009 № 186ж/Вр36-09. від 12.05.2010 № 60ж/3в59-10 (далі - Договори), сазані договори є чинними протягом 2010-1 півріччя 2011 років.

Як вбачається з прийнятого Відділенням Рішення, як зазначив Позивач, зазначаючи територіальні (географічні) межі та частку товарного ринку, відповідач не врахував вимоги Методики та обмежував товарний ринок територією будинків, що знаходяться на балансі Товариства, тобто однією юридичною особою, не беручи при цьому до уваги той факт, що на ринку надання житлово-комунальних послуг є інші суб'єкти господарювання, які можуть надавати алогічні послуги.

Відділення погоджується з тим, що на ринку падання житлово-комунальних послуг є інші суб'єкти господарювання, проте, звертаємо увагу суду на те, що відповідно до частини третьої статті 24 Житлового кодексу Української РСР жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" було визнано, що ТОВ "Т.М.М." займає монопольне (домінуюче) становище на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства. Частка на ринку - 100%. Оскільки під час проведення дослідження Відділенням встановлено, що у мешканців будинків, які знаходяться на балансі Товариства, які перебувають з ТОВ "Т.М.М.''' у договірних відносинах, на час проведення дослідження до прийняття рішення Адміністративною колегією Відділення, була відсутня альтернатива в отриманні таких послуг.

Отже, у споживачів не було можливості отримати аналогічні послуги від інших суб'єктів господарювання.

Також Позивач зазначив, що невідповідність укладених Позивачем договорів зі споживачами Типовому договору, який затверджений Постановою КМУ України № 529 та Закон України "Про захист економічної конкуренції" не покладає на Відділення повноваження щодо здійснення контролю за ціноутворенням, права тлумачити правильність застосування вимог Постанови КМУ № 529, оскільки таке тлумачення не відноситься до сфери повноважень Відділення.

Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас згідно з пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

Отже, Відділення може здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.

У позовній заяві Товариства було зазначено, що надання житлово-комунальних послуг має відбуватися виключно на договірних засадах; умови ж укладеного договору мають відповідати умовам типового договору, тобто умови укладеного між сторонами договору за своїм змістом не мають бути абсолютно тотожними типового договору, проте мають зберігати загальний зміст типового договору.

Сторони можуть визначати зміст договору на підставі примірного або типового договору. В першому випадку цей договір можуть прийняти як державні органи, так і органи місцевого самоврядування. У другому випадку - це Кабінет Міністрів або інший орган державної влади. При цьому вони повинні виконувати наступні правила: в примірних умовах сторони змінюють умови договору, заповнюють його зміст, а в типових - тільки конкретизують його умови без відступу від змісту типового договору. Такими є Типові договори згідно Постанови 529 та Постанова 630.

Проте, результати аналізу Договорів, свідчать про те, що їх положення не відповідають положенням Типових договорів, затверджених Постановою № 529 та Постановою № 630.

Згідно з пунктом 4.5 Договорів за порушення зобов'язань щодо сплати послуг Споживач сплачує Товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 4.6 Договорів передбачено, що порушення Споживачем строків оплати, встановлених в пункті 3.1 Договорів, більше трьох днів є підставою для зупинення надання послуг Товариством, передбачених пунктом 1.2 Договорів.

Крім того, пунктом 4.8 Договорів передбачено, що споживач за власний рахунок усуває самовільне перепланування та/або переобладнання, а також сплачує ТОВ "Т.М.М." штраф у розмірі 50% від кошторисної вартості робіт, розрахованої Товариством.

Вказані пункти договорів, окрім того, що не відповідають положенням типових договорів, затверджених Постановою № 630 та Постановою № 529, не відповідають положенням Постанови № 630. Постанови № 529 та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Таким чином, оскільки Договори не містять повного переліку прав споживачів та обов'язків виконавця, що передбачені Постановами № 529 та № 630, то такі дії ТОВ "Т.М.М." можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, шляхом не надання Товариством в повному обсязі (неналежної якості) житлово-комунальних послуг.

Таким чином, за результатами оцінки сукупності доказів, зібраних під час розгляду справи доведено, дії ТОВ "Т.М.М.", що полягають в укладенні із споживачами договорів, які не відповідають типовим договорам, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення". є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг у м. Києві, в межах будинків, які знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги ст. 1, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним спірного рішення є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Спірним рішенням на відповідача за зустрічним позовом накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом та відповідно до частини першої статті 22 зазначеного Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Відповідно до статті 3 "Про Антимонопольний комітет України", одними з основних завдань Антимонопольного комітету України, в тому числі є: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України мають, в тому числі, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно - господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та, під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідачем за зустрічним позовом штраф накладений спірним рішенням не сплачено, чим порушено вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Оскільки Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України доведено порушення ТОВ «Т.М.М.»вимог п. 2 статті 50 та частиною першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", то позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення штрафу в розмірі 68000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2б, код ЄДРПОУ 14073675), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду до Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31118106700009, код бюджетної класифікації - 21081100, код ЗКПО 26077945) 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2б, код ЄДРПОУ 14073675), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду до Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 26.12.2011 року