Рішення № 20532112, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/25220.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток» До Державного підприємства «Еко» Про стягнення 87635,00 грн. Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. по дов. № б/н від 27.10.2011

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»про стягнення з Державного підприємства «Еко»грошові кошти у вигляді сплаченої орендної плати у період неможливості використання орендованого приміщення у розмірі 87635,00 грн. та 8500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 порушено провадження у справі № 3/252 та призначено її до розгляджу на 25.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/252 від 25.10.2011, в звязку з незявленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.10.2011, розгляд справи був відкладений на 03.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 03.11.2011 подано розрахунок суми позову.

В судовому засіданні 03.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 15.11.2011 подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 86752,00 грн. коштів сплачених за період неможливості використання орендованого приміщення та 8500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідачем в судовому засіданні 15.11.2011 подано відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва № 3/386 від 17.03.2011, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, постановою Вищого господарського суду України № 3/386 від 03.11.2011 скасовано. Зазначає, що за умовами договору № 11-10 від 01.01.2004 майно передано з метою розміщення : 374,00 кв. м. - перукарні; 4,00 кв. м. - пункт прокату відеокасет, без права продажу;20,00 кв. м. - виставка експозиційних кухонних меблів, без права продажу; 35,60 кв. м. - кафе з правом продажу підакцизних товарів. В період з серпня 2009 року по червень 2010 року (протягом якого, як стверджує позивач, був простій у роботі позивача), відповідач жодним чином не порушував умови договору. Позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що орендованими приміщеннями в період з серпня 2009 року по червень 2010 року позивач не користувався. У відповідності до п. 3.4. договору: «Розмір орендної плати може бути переглянутим на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством». У відповідності до п. 4. ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою зменшити орендну плату за вказаний період на підставі п. 4 ст. 762 ЦК України. З огляду на викладене, посилання позивача на положення п. 6 ст. 762 ЦК України є безпідставними.

В судовому засіданні 15.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.11.2011.

Відповідачем в судовому засіданні 24.11.2011 подано письмові доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначає, що відповідач жодним чином не порушував умови договору оренди, оскільки надання відповідачем позивачу комунальних послуг договором не передбачена. Позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою зменшити орендну плату за вказаний період на підставі п. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України. позивач стверджує, що він був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням (під перукарню) можливість використання приміщення під інші види діяльності позивач не ставить під сумнів. Вважає, що позивачем не доведено, що орендоване ним приміщення від електроенергії та водопостачання було у весь період.

Позивачем в судовому засіданні 24.11.2011 подано клопотання про витребування у ПАТ «АК «Київводоканал»та ПАТ «АЕК «Київенерго»доказів.

Судом частково задоволено клопотання позивача та ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/252 від 24.11.2011 в звязку з необхідністю витребування у ПАТ «АЕК «Київводоканал»та ПАТ «Київенерго»додаткових доказів, розгляд справи був відкладений на 06.12.2011.

На адресу суду 06.12.2011 від ПАТ «Київенерго»надійшли письмові пояснення, в яких зазначено наступне. Між ПАТ «Київенерго»та Державним підприємством «Еко»існують договірні відносини. Теплопостачання на потреби опалення нежитлового приміщення перукарні TOB «Чарівний завиток»житлового будинку, розташованого за адресою бульвар Лесі Українки, 36/10 до листопада 2010 року здійснювалося на підставі договору № 520335 (о/р 521384), укладеного з ДП «Еко»на теплопостачання житлового будинку 36/10 на бульварі Лесі Українки. У листопаді 2010 року TOB «Чарівний завиток»проведено реконструкцію, а саме відокремлення приміщення від загально-будинкової системи опалення будинку про що внесені відповідні зміни до договору. Після проведеної реконструкції договір № 521382 (до реконструкції договір на опалення тільки вітрин) з 23.11.2011 переведено у тимчасовий з одночасним внесенням змін згідно проектно-дозвільній документації з терміном дії до 16.01.2012. Теплопостачання на потреби гарячого водопостачання TOB «Чарівний завиток»до 01.08.2011 здійснювалося на підставі договору № 520335 (о/р 521384) укладеного з ДП «ЕКО»на теплопостачання житлового будинку 36/10 на бульварі Лесі Українки. З 01.08.2011 TOB «Чарівний завиток»було виконано відключення водорозбірних приладів від мереж централізованого гарячого водопостачання, про що внесено відповідні зміни до договору і нарахування за теплову енергію на потреби гарячого водопостачання та TOB «Чарівний завиток»не проводяться.

Із викладеного в листі ПАТ «Київенерго»вбачається, що в даних письмових поясненнях не надана відповідь на поставлені в ухвалі суду від 24.11.2011 питання. Таким чином, суд вважає, що ПАТ «Київенерго»вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 не виконані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/252 від 06.12.2011, в звязку незявленням представника позивача в засідання суду та невиконанням ПАТ «АЕК «Київводоканал»та ПАТ «Київенерго»вимог ухвали суду від 24.11.2011, розгляд справи був відкладений на 13.12.2011.

12.12.2011 на адресу суду від ПАТ «АК «Київводоканал»надійшла заява, в якій повідомляється, що ПАТ «АК «Київводоканал»не здійснював будь-яких дій та не надавав обовязкові до виконання розпорядження Державному підприємству «Еко» щодо відключення водопостачання (водовідведення) в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 36/10 за період з серпня 2009 року по червень 2010 року. Також, за вказаний період співробітники ПАТ «АК «Київводоканал» для перевірки внутрішньо-будинкових мереж в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 36/10 не направлялись. Доводить до відома, що відповідно до п. 1.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й простої на них, які перебувають у нього на балансі.

ПАТ «Київенерго»13.12.2011 до відділу діловодства суду подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що між ПАТ «Київенерго»та Державним підприємством «Еко»існують договірні відносини. У серпні 2009 року персоналом СВП «Енергозбут Київенерго»відключення енергопостачання TOB «Чарівний завиток»не проводилися, вказівок Державному підприємству «Еко»щодо обмеження електропостачання не надавалося. Інформація щодо обстеження за зверненням TOB «Чарівний завиток»від 12.09.2009 № 1315 у РЕ «Центральний»відсутня.

Позивач в судовому засіданні 13.12.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 13.12.2011 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.12.2011 було оголошено перерву до 20.12.2011.

Позивачем в судовому засіданні 20.12.2011 подано письмові пояснення, в яких просить позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання 20.12.0211 після оголошеної в засіданні суду перерви не зявився.

Однак, відповідачем 19.12.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання по відкладення розгляду справи, в звязку з участю представника відповідача в іншому судовому засіданні, яке призначено Апеляційним судом м. Києва на 20.12.2011 о 15:20.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника відповідача в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що строк вирішення спору у справі з урахуванням його продовження на 15 днів закінчується та суд заслухав думку відповідача щодо предмету спору в минулому судовому засіданні.

В судовому засідання 20.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2004 року між Державним підприємством «Еко»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»(орендар) було укладено договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення площею 433,6 кв. м., розміщене за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10 на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Еко». Майно передається в оренду з метою розміщення:

374 кв. м. перукарні;

4 кв. м. пункт прокату відеокасет, без права продажу;

20 кв. м. виставка експозиційних кухонних меблів, без права продажу;

35,6 кв. м. кафе з правом продажу підакцизних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи орендодавець передав, а орендар згідно договору оренди прийняв обєкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2004.

Згідно п. 10.1. договору строк дії договору сторонами встановлено з 01.04.2004 до 01.01.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі № 40/432 договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.2004 визнано продовженим до 01.01.2014.

Дане рішення суду постановою Київського апеляційного господарського суду № 40/432 від 22.02.2010 залишено без змін.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо відключення орендованого приміщення від електроенергії та водопостачання, що призвело до неможливості користування приміщенням у період з серпня 2009 року по червень 2010 року, відповідач має повернути позивачу сплачену ним за цей період орендну плату в розмірі 86752,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України також визначає, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами п. 7.2. договору оренди орендодавець зобовязався не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Пунктом 5.9. договору оренди визначено, що орендар зобовязаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна (яким є відповідач) договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг орендарю.

На виконання договору оренди між сторонами 01.04.2004 було укладено договір № 16-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг (далі договір про відшкодування витрат).

За умовами цього договору відповідач зобовязався забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 (далі будівля), загальною площею 433,60 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а позивач бере участь у витратах відповідача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих відповідачем за цим договором.

Строк дії договору про відшкодування витрат встановлений сторонами з 01.01.2004 по 01.01.2005 (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.4. договору про відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Сторонами доказів того, що хоча б одна із сторін виявила бажання припинити договір про відшкодування витрат не подано, а отже є підстави вважати, що даний договір сторонами неодноразово продовжувався та є діючим.

Відповідно до п. 2.1. договору про відшкодування витрат відповідач зобовязався забезпечити виконання всього комплексу робіт, повязаних з обслуговуванням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов та умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі для орендаря згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Проте, як вказує позивач з 12.08.2009 по 15.06.2010 (після винесення постанови апеляційним судом у справі № 40/432) в орендованих позивачем приміщеннях відповідачем було відключено електроенергію та в подальшому відключено водопостачання.

З наявного в матеріалах справи листування сторін вбачається, що позивач 12.08.2009 звернувся з листом від 12.08.2009 до відповідача в якому повідомив про те, що в орендованих приміщеннях відключено електроенергію та просив відновити постачання електроенергії, на який відповідач 20.08.2009 за № 508 надав відповідь про те, що договір оренди втратив свою чинність та керівництво ДП «Еко»прийняло рішення про знеструмлення приміщення для проведення ремонтних робіт електросистеми будинку, а також повідомив позивачу, що в приміщеннях будуть проводитись ремонтні роботи по заміні водопостачання та каналізації мережі будинку, що в свою чергу вимагає повного відключення водопостачання.

Позивач отримував послуги з електропостачання на підставі окремого укладеного з постачальником цих послуг - Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»договору від 22.09.2008 № 3630 (о/р3003630) про постачання електроенергії, стороною якого відповідач не є.

З урахуванням п. 2 Порядку обмеження електроспоживання або повного відключення від електроенергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 28.01.2004, в даному випадку відключення позивача від електроенергії має відбуватись безпосередньо Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»при цьому остання має повідомити споживача позивача про запровадження обмеження або припинення електропостачання не пізніше ніж за 3 робочих дні до дати обмеження або припинення електропостачання із зазначенням підстави, дати і часу відповідного запровадження.

На запит суду ПАТ «Київенерго»повідомило, що у серпні 2009 року персоналом СВП «Енергозбут Київенерго»відключення енергопостачання TOB «Чарівний завиток»не проводилися, вказівок Державному підприємству «Еко»щодо обмеження електропостачання не надавалося.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач неправомірно відключив орендовані позивачем приміщення від електроенергії.

З пояснень АЕК «Київенерго»вбачається, що теплопостачання на потреби опалення та потреби гарячого водопостачання нежитлового приміщення перукарні TOB «Чарівний завиток»житлового будинку, розташованого за адресою бульвар Лесі Українки, 36/10 здійснювалося на підставі договору № 520335 (о/р 521384), укладеного з ДП «Еко».

Складений АЕК «Київенерго»11.03.2010 акт № 503-10/084 свідчить про те, що станом на день обстеження перукарні «Чарівний завиток»за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 36/10 система опалення приміщень не функціонує.

Підтвердженням відключення орендованих позивачем приміщень від водопостачання є відсутність нарахувань за гарячу воду та холодну воду у рахунках на оплату комунальних послуг, виставлених позивачу відповідачем.

На запит суду ПАТ «АК «Київводоканал»повідомило суд, що ПАТ «АК «Київводоканал»не здійснював будь-яких дій та не надавав обовязкові до виконання розпорядження Державному підприємству «Еко»щодо відключення водопостачання (водовідведення) в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 36/10 за період з серпня 2009 року по червень 2010 року. Також, за вказаний період співробітники ПАТ «АК «Київводоканал»для перевірки внутрішньо-будинкових мереж в орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Л. Українки, 36/10 не направлялись.

З урахуванням викладеного суд вважає, що дії відповідача щодо повного відключення позивача від водопостачання також є неправомірними.

Доказів в спростування тверджень позивача про те, що приміщення були підключенні до електроенергії та було відновлено водопостачання раніше ніж в червні 2010 року відповідачем не подано.

В звязку з тим, що до орендованих позивачем приміщень, більша площа яких орендувалась під перукарню та кафе, було відключено постачання електроенергії та водопостачання, позивачем з 15.08.2009 був обявлений простій через неможливість надавати перукарські послуги.

Підтвердженням простою позивача та відсутності господарської діяльності свідчать такі документи: акт СЕС Печерського району м. Києва від 26.08.2009, акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві від 06.11.2009, офіційна звітність позивача до податкових органів та органів статистики у період з серпня 2009 року по червень 2010 року (з нульовими показниками).

Незважаючи на неправомірне відключення відповідачем орендованих позивачем приміщень від електроенергії та водопостачання позивач сплачував відповідачу орендну плату.

Так, за період з серпня 2009 року по червень 2010 року позивачем було сплачено відповідачу орендну плату в загальному розмірі 86752,00 грн., що підтверджується наступними наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: № 5 від 21.08.2009 на суму 3000,00 грн., № 6 від 16.09.2009 на суму 2100,00 грн., № 11 від 13.10.2009 на суму 5500,00 грн., № 14 від 10.11.2009 на суму 16382,00 грн., № 15 від 16.11.2009 на суму 7410,00 грн., № 10 від 19.02.2010 на суму 16000,00 грн., № 15 від 08.04.2010 на суму 2500,00 грн., № 17 від 14.04.2010 на суму 2700,00 грн., № 24 від 28.04.2010 на суму 3400,00 грн., № 25 від 13.05.2010 на суму 12460,00 грн., № 30 від 18.05.2010 на суму 5000,00 грн., № 32 від 28.05.2010 на суму 5000,00 грн., № 33 від 03.06.2010 на суму 5300,00 грн.

Суд приходить до висновку, що сплачена позивачем у період з серпня 2009 року по червень 2010 року орендна плата в сумі 86752,00 грн., має бути повернута відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 3.1. договору оренди визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 788 від 04.10.1995 (із змінами та доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (листопад 2003 року) 3044,91 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

27.12.2006 сторонами було укладено додаток до договору оренди про зміну розрахунку орендної плати, згідно якого сторони погодились проводити розрахунки орендної плати згідно глави 3 договору на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, яка скоригована постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846 та визначено, що сума орендної плати складає 8478,44 грн. Інші умови договору залишаються незмінними.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору оренди визначено, що орендна плата перераховується наступним чином: 70% орендної плати залишається на розрахунковому рахунку орендодавця, 30% орендної плати орендар сплачує до Державного бюджету, щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Матеріали справи (платіжні доручення) свідчать про те, що позивачем було сплачено відповідачу (балансоутримувачу) у період з серпня 2009 року по червень 2010 року орендну плату в загальному розмірі 86752,00 грн.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 6 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Державні санітарні правила та норми для перукарень різних типів ДСПІН 2.2.2.022-99, затверджених постановою першого заступника головного державного санітарного лікаря України № 22 від 25.03.1999 задля проведення перукарських робіт та правил гігієни персоналу перукарень, встановлюють обовязковість наявності в приміщеннях перукарень санвузлів з умивальними раковинами до яких підводиться холодна та гаряча вода, яка має відповідати ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигинические требования и контроль за качеством».

«Санитарные правила для предприятий общественного питания, включая кондитерские цехи и предприятия, вырабатывающие мягкое мороженое»від 19.03.1991 (зі змінами 2007 року) також визначають, що приміщення загального харчування мають бути забезпечені холодним та гарячим водовідведенням.

Оскільки, основною метою укладення договору оренди було прийняття приміщення саме за цільовим призначенням під перукарню та кафе, які за відсутності електропостачання та водовідведення не могли діяти, а отже позивач не мав можливості користуватись цими приміщеннями через обставини, за які він не відповідає.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 8500,00 грн. підлягають стягненню з відповідача частково, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, обєднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські обєднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських обєднань.

11.10.2011 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено угоду про надання правової допомоги, за умовами якої останній надає послуги щодо спору між позивачем та відповідачем відносно стягнення грошових коштів у вигляді сплаченої орендної плати у розмірі 87635,00 грн., комплекс дій по врегулюванню спору, підготовка та подання позову, представництво інтересів в Господарському суді міста Києва та інших судах.

Згідно п. 4 даної угоди сторони домовились, що розмір плати (гонорар) за послуги правової допомоги складає 8 500 грн. та сплачується авансом.

Підтвердженням того, що ОСОБА_2 - адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 22.02.2007.

В матеріалах справи наявний видатковий ордер від 03.11.2011, з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримав за адвокатські послуги через касу позивача готівкою кошти в загальному розмірі 8 500 грн.

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 8 500 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.

Відповідно до п. 10 розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Разом з цим, відповідно до п. 12 зазначеного розяснення, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Враховуючи обставини справи та суму позову, господарський суд приходить до висновку, що витрати на оплату послуг адвоката є неспіврозмірними сумі позову, тобто явно завищеними, а тому з урахуванням всіх обставин справи підлягають до стягнення в сумі 4 328,60 грн. (5% від суми задоволеного позову).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при зверненні із позовною заявою державне мито в розмірі 85(вісімдесят пять) грн. 00 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Еко»(м. Київ, бул. Л.Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ 32309722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»(м. Київ, вул. Олексіївська, 3, код ЄДРПОУ 19482987) 86752 (вісімдесят шість тисяч сімсот пятдесят дві) грн. 00 коп. збитків, 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4328 (чотири тисячі триста двадцять вісім) грн. 60 коп. за надання адвокатських послуг.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток» (м. Київ, вул. Олексіївська, 3, код ЄДРПОУ 19482987) з Державного бюджету України заяво сплачене державне мито в розмірі 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп., сплаченого квитанцією № 357 від 11.10.2011. Квитанцію № 357 від 11.10.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/252.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 26.12.2011.