Рішення № 20532024, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/65-7/26722.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"

до 1) Приватного підприємства Адвокатська Палата "Руська Правда";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дора-Транс"

про розірвання договору фінансового лізингу № 010-01/2008-С від 23.01.2008 та стягнення 5424009,83 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність б/н від 30.09.2011;

від відповідача-1: не зявилися;

від відповідача-2: ОСОБА_2 довіреність б/н від 14.12.2010;

від третьої особи: не зявилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюпо Альпе-Андріа-Лізинг" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства Адвокатська Палата "Руська Правда" (далі по тексту - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" (далі по тексту - відповідач 2) про: витребування з незаконного володіння відповідача 1 предметів лізингу; розірвання договору фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.01.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем 2; стягнення з відповідача 5424009,83 грн. упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 2 неналежним чином виконуються умови Договору фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.01.2008 року., з огляду на що та на підставі підпункту 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору у нього є право на розірвання Договору в односторонньому порядку. Позивач вказує, що неналежним чином виконання умов Договору відповідачем 2 причинило йому збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 5424009,83 грн. Також позивач зазначає, що з огляду на те, що предмет лізингу на даний час незаконно знаходиться у відповідача 1, він підлягає витребуванню з незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі №9/65 позов задоволено частково, розірвано договір фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23 червня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” 1304224,43 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 4433552,81 грн. збитків, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог до Приватного підприємства Адвокатська палата „Руська правда” відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року у справі № 9/65 рішення Господарського суду міста Києва від 15 липня 2010 року у справі №9/65 скасовано, матеріали справи № 9/65 повернуто до Господарському суду міста Києва для направлення за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 квітня 2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2010 року скасовано, справу № 9/65 передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 рішення Господарського суду м. Києва від 15.07.2010 р. по справі № 9/65 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 вересня 2011 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 15 липня 2011. Справу № 9/65 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2011 справу було прийнято до провадження суддею Якименко М.М., присвоєно їй номер 9/65-7/267 та призначено її розгляд на 10.10.2011.

10.10.2011 через канцелярію суду від представника позивача надійшли клопотання про витребування доказів та заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Донспецтранс", які представник позивача підтримав у судовому засіданні.

Судом відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів, у звязку з їх необґрунтованістю.

У задоволенні заяви про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Донспецтранс" судом відмовлено у звязку з її невідповідністю вимогам ст. 27 ГПК України.

Представник відповідача-2 через канцелярію суду 10.10.2011 подав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники відповідача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання 10.10.2011 не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У звязку з чим розгляд справи відкладено на 31.10.2011.

31.10.2011 представник позивача у судовому засіданні подав письмові пояснення щодо наявності цивільного правопорушення та клопотання про витребування у відповідача-2 доказів по справі. Судом задоволено подане клопотання.

31.10.2011 представники відповідача-2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не зявилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача-2 та третьої особи у судове засідання, розгляд справи відкладено на 14.11.2011.

14.11.2011 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі. Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якій просив стягнути з відповідача-2 1916189, 15 грн. неотриманих доходів, в решті позовні вимоги залишив без змін. Також, представник позивача подав письмові пояснення по справі.

14.11.2011 представники відповідача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове засідання не зявилися, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 28.11.2011.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р., у звязку з перебуванням судді Якименка М.М. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою від 28.11.2011 (судя Ващенко Т.М.) розгляд справи призначено на 12.12.2011.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 05.12.2011 р. у звязку з виходом судді Якименка М.М. з лікарняного, справу передано судді Якименку М.М.

Ухвалою від 05.12.2011 справу прийнято до провадження суддею Якименко М.М. та призначено її розгляд на 12.12.2011.

12.12.2011 представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не зявилися, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 22.12.2011.

22.12.2011 представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2008р. між ТОВ"Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ"Донспецпром" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №010-01/2008-С (надалі "Договір").

У відповідності до норм ст. 806 ЦК України, ст.292ГК України та ст.1Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо (ч.2ст.292ГК України). Обєктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч.3 ст.292ГК України).

23.01.2008р. позивач передав, а відповідач-2 за актом приймання-передачі прийняв у лізинг на умовах Договору сідельний тягач ScaniaGA4x2NA 340 виробництва компанії SCANIA America Ltda (Бразилія) вартістю 578185,00грн. 01.08.2008р. позивач передав, а відповідач-2 за актом приймання-передачі прийняв у лізинг на умовах Договору сідельний тягач ScaniaGA4x2NA340 (шість штук) виробництва компанії SCANIA America Ltda (Бразилія) вартістю 3469110,00грн.

У відповідності до п.п.3.1., 3.2. Договору всі платежі, що здійснюються на підставі цього Договору, ТОВ"Донспецпром" сплачує позивачеві на умовах, вказаних в цьому Договорі, та з дотриманням Графіку платежів, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін.

Підпунктом 18.1.3. пункту 18.1 розділу 18 Договору сторонами передбачено можливість розірвання лізингодавцем договору фінансового лізингу в односторонньому порядку у разі, якщо лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 календарних днів від встановленої договором дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за договором (включаючи пеню й штрафи).

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач-2 неналежним чином виконує зобовязання щодо сплати платежів, передбачених Договором фінансового лізингу та має заборгованість по сплаті лізингових платежів понад 30 днів.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобовязання не виконував належним чином, в результаті чого заборгованість в розмірі 1916 189,15 грн.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі суттєвого порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець має право, зокрема: вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з підпунктом 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору фінансового лізингу сторони домовилися, що Договір може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку, якщо є хоча б одна з нижче зазначених умов, кожна з яких вважається істотним порушенням умов Договору, зокрема, відповідач 2 у строк, що перевищує 30 календарних днів, від встановленої відповідно Договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи пені й штрафи).

Договором фінансового лізингу передбачена можливість одностороннього розірвання цього Договору позивачем у разі істотного порушення умов Договору, яким є несплата платежів, визначених Договором у строк, що перевищує 30 календарних днів.

29 січня 2009 року є датою не сплачених відповідачем 2 в строк рахунку - фактури № 3/1159 та рахунків - фактур № 172; № 3/1135; № 173 (згідно Додатку № 3/1а до Договору фінансового лізингу від 26 червня 2008 року та Додатку № 3/16 до Договору фінансового лізингу від 12 серпня 2008 року).

Судом встановлено, що порушення права позивача за зобов'язаннями, що походять із Договору фінансового лізингу № 010-01/2008-С визначається з дати 29 січня 2009 року (згідно Додатку № 3/1а до Договору фінансового лізингу від 26 червня 2008 року та Додатку № 3/16 до Договору фінансового лізингу від 12 серпня 2008 року) (Додатки № 1 та № 2 до Позовної заяви), тобто не сплачені в строк рахунки - фактури № 3/1159 та рахунки - фактури № 172; № 3/1135; № 173.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується несвоєчасна сплата відповідачем лізингових платежів, так станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість, таким чином з боку відповідача-2 наявне суттєве порушення умов Договору фінансового лізингу, що суттєво порушує права позивача. Отже, вимога позивача щодо розірвання Договору фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.06.2008 року правомірна, заснована на законі, а отже підлягає задоволенню.

Оскільки, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг»), суд вважає за можливе застосувати положення ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних щодо розірвання Договір фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.06.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Частина 2 статті 220 ГК України надає право позивачу відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків, якщо внаслідок прострочення Боржника виконання втратило інтерес для Кредитора.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 суму неотриманих лізингових платежів у розмірі 1916 189,15 грн. в рахунок неотриманих доходів.

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим субєктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Судом встановлено, що в разі, якби відповідач 2 належним чином виконував свої зобовязання за Договором фінансового лізингу і право позивача на отримання платежів не було порушено, то позивач отримував 1916 189,15 грн. лізингових платежів.

За таких обставин, судом задовольняються позовні вимоги позивача в межах заявленої суми позовних вимог.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України та укладеним сторонами Договором не передбачена можливість для односторонньої відмови лізингоодержувачем від договору лізингу після отримання предмету лізингу в лізинг.

Після повної сплати відповідачем 2 всіх платежів в силу положень Закону України “Про фінансовий лізинг”та умов Договору фінансово лізингу, на підставі договору купівлі-продажу, укладення якого передбачено законодавством та Договором фінансового лізингу у відповідача 2 виникне право власності на передане у лізинг майно, позивач, відповідно, при цьому втратить право вимоги щодо повернення (витребування) цього майна.

Позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння відповідача 1 предмету лізингу не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Даний спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли майно незаконно вибуває з володіння власника. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майно без належних правових підстав. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння, знаходження його в натурі у відповідача тощо.

З огляду на те, що в матеріали справи позивачем не надано доказів знаходження предмету лізингу у відповідача 1, позовні вимоги в цій частині судом не задовольняються.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір фінансового лізингу №010-01/2008-С від 23.06.2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донспецпром”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 30645586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д, код ЄДРПОУ 35378830) 1916189 (один мільйон девятсот шістнадцять тисяч сто вісімдесят девять) грн. 15 коп. неодержаного прибутку, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині позовних вимог до Приватного підприємства Адвокатська палата “Руська правда” відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 27.12.2011р.