Рішення № 20531949, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/45722.12.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеміні Еспресо», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 2935,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1. (дов. № б/н від 21.11.2011р.)

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеміні Еспресо», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2935,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 23.11.2011р.

В судовому засіданні 23.11.2011р. представником Позивача були надані додаткові документи на вимогу ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 23.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 22.12.2011р.

Позивач у судовому засіданні 22.12.2011р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітка про вручення судової кореспонденції на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір поставки товару № 001Ф від 02.03.2010р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві товари, визначені у п.1.2 цього Договору (надалі іменується «товар»), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.2 Договору, найменування, загальна кількість товару, Покупець, адрес Покупця, форма оплати і розрахунків, що підлягають поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент), визначаються Сторонами при складанні замовлення (надалі іменується "Замовлення"), що є невід'ємною частиною до цього Договору, Додаток №2.

На виконання умов Договору, Відповідачу Позивачем було поставлено товар на загальну суму 3577,00 грн. на підставі видаткових накладних: № РН-0000006 від 05.01.2011р. на суму 652,00грн., № РН-0000041 від 14.01.2011р. на суму 945,00грн., № РН-0000050 від 18.01.2011р. на суму 652,00грн., № РН-0000118 від 27.01.2011р. на суму 664,00грн., № РН-0000234 від 17.02.2011р. на суму 664,00грн., які скріплені підписами з боку обох сторін без заперечень та зауважень.

Відповідно до банківської виписки, наданої Позивачем до матеріалів справи, Відповідачем було частково оплачено поставлений за договором товар на суму 642,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 2935,00 грн.

Позивач звернувся до Відповідача за претензією № 47 від 19.01.2011р. про сплату заборгованості за поставлений товар, яка була залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки товару №001Ф від 02.03.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Відповідачу Позивачем було поставлено товар на загальну суму 3577,00 грн. на підставі видаткових накладних: № РН-0000006 від 05.01.2011р. на суму 652,00грн., № РН-0000041 від 14.01.2011р. на суму 945,00грн., № РН-0000050 від 18.01.2011р. на суму 652,00грн., № РН-0000118 від 27.01.2011р. на суму 664,00грн., № РН-0000234 від 17.02.2011р. на суму 664,00грн., які скріплені підписами з боку обох сторін без заперечень та зауважень.

Відповідно до банківської виписки, наданої Позивачем до матеріалів справи, Відповідачем було частково оплачено поставлений за договором товар на суму 642,00грн., внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 2935,00 грн.

Позивач звернувся до Відповідача за претензією № 47 від 19.01.2011р. про сплату заборгованості за поставлений товар, яка була залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 2935,00 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеміні Еспресо», м.Київ задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл», м.Київ, ідентифікаційний код 36885481 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеміні Еспресо»ідентифікаційний код 2459310, основну суму боргу у розмірі 2935,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ойл», м.Київ, ідентифікаційний код 36885481 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеміні Еспресо»ідентифікаційний код 2459310 державне мито в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 27.12.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева