Рішення № 20531660, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/469-55/36921.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д"

до 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

провизнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна

Суддя Ягічева Н.І.

Представники:

від позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4 за дов.

від відповідача 1

від відповідача 2не зявились

ОСОБА_5- за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу споруди складу металевого загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, від 20.10.2007, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6; витребування у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та передання позивачу вказаного майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-1 став переможцем прилюдних торгів з реалізації спірного у даній справі майна. Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 у справі № 40/183 визнано недійсними прилюдні торги, проведені 19.12.2005 по реалізації майна, яке належить позивачу, у тому числі спірного у даній справі майна. Позивач вважає, що відповідачі не мали права укладати спірний договір, оскільки станом на момент вчинення такого правочину та досі, майно яке стало предметом договору, перебуває під арештом, накладеним згідно ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 08.11.2006. Станом на даний час спірне майно знаходиться у володінні відповідача-2, який відмовляється повернути його належному власнику, позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. позовні вимоги задоволено частково: витребувано у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (02099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_2) споруду складу металевого, загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у місті Києві та передати вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 15, ідентифікаційний код 19135458), стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (02099, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_2, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 15, ідентифікаційний код 19135458) державне мито у розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 85 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження у справі № 11/469 в частині вимог про визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі-продажу від 20.10.2007, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 15, ідентифікаційний код 19135458) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита сплаченого згідно платіжного доручення № 10 від 30.09.2010.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 15.06.2011р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011р. у справі 11/469 в частині витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 споруду складу металевого, загальною площею 77,7 кв.м., знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та передання вказаного майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Анна-Д»скасовано, провадження у цій частині припинено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 15.06.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Анна-Д»звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011р. касаційну скаргу Товариств з обмеженою відповідальністю «Анна-Д»задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2011р. та Постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1099 від 06.10.2011 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справ, відповідно до якого, справу передано на новий розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2011р. справу №11/469 прийнято до провадження та присвоєно їй №11/469-55/369, розгляд справи призначено на 26.10.2011р.

Через канцелярію суду 26.10.2011р. Позивач звернувся з заявою про зміну предмету позову. Просить суд: - визнати недійсним з моменту укладання Договір купівлі-продажу споруди складу металевого загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, від 20.10.2007р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6; - стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д»майнову шкоду у розмірі 32122,00 грн. Зміна предмета позову, мотивована тим, що спірне майно станом на сьогодні знищено, даний факт встановлено у справі №40/183, Постанова Вищого господарського суду України від 25.09.2008р., тому завдана Відповідачем 2 майнова шкода складає 32122,00грн. розмір вартості, визначеної на момент останньої експертизи.

Відповідач 2 СПД ОСОБА_2, у своєму відзиві на заяву про зміну предмету позову проти позову заперечує та вважає себе добросовісними набувачами спірного майна. Просить суд, оскільки оспорюваний Договір купівлі-продажу укладено між фізичними особами, спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.10.2007р. не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ч.1.ч.1.ст.80 ГПК України.

Ухвалою суду від 08.12.2011р. на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 21.12.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позовну від 26.10.2011р. та письмових поясненнях щодо зміни предмету позову та заперечення відповідача, прийнятих судом у судовому засіданні 23.11.2011р.

Представник Відповідача 2 - СПД ОСОБА_2, у судове засіданні 21.12.2011р. зявився, заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 у судові засідання не зявлявся, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та дату судових засідань, що підтверджено Повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою Відповідача 1 про отримання, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача 1 про місце, дату та час проведення судового засідання.

Суд розглядає первісні позовні вимоги з урахуванням вказаної заяви про зміну предмета позову, зважаючи на право позивача в порядку ст.22 ГПК України змінювати предмет позову до розгляду справи по суті.

Сторони у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи з урахуванням висновків Вищого господарського суду України викладених у Постанові від 21.09.2011р. у справі №11/469, які відповідно до ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.1996 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством покупців членів трудового колективу організації орендарів "Промінь" /магазин будматеріалів № 27/ укладено Договір № 000478/30 купівлі-продажу державного майна (при викупі обєктів приватизації).

За умовами вказаного Договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобовязалось передати, а Товариство покупців членів трудового колективу організації орендарів "Промінь" /магазин будматеріалів № 27/ - прийняти у власність майно цілісного майнового комплексу магазину будматеріалів № 27 по АДРЕСА_2 у місті Києві.

На підставі вищевказаного договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву видано свідоцтво № 521 від 16.05.1997 про власність Організації орендарів "Промінь" на майно цілісного майнового комплексу магазину будматеріалів № 27.

23.10.2003 Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна" здійснено реєстрацію права власності Товариства покупців членів трудового колективу організації орендарів "Промінь" /магазин будматеріалів № 27/ на нежилу будівлю по АДРЕСА_2 у місті Києві та записано в реєстрову книгу № 15п-30 за реєстровим № 2096п.

Згідно з п. 1.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" останнє є повним правонаступником Організації орендарів "Промінь".

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі виконавчого провадження по виконанню наказів Господарського суду міста Києва № 42/263 від 21.05.2004 та № 42/205 від 13.09.2005 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарницький ринок" грошових коштів, 19.12.2005 Спеціалізованим державним підприємством "Укрспецюст" проведено прилюдні торги по реалізації майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Анна-Д", зокрема, споруди складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві.

Як вбачається з протоколу Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" № 5280192-2 від 19.12.2005, переможцем прилюдних торгів з реалізації вищевказаного майна визначено ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" на споруду складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві підтверджується наступним.

Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 40/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", Державної виконавчої служби Дарницького району міста Києва, Фізичної особи підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарницький ринок" про визнання торгів недійсними, встановив, що майно складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві, яке було відчужене на прилюдних торгах, проведених Спеціалізованим державним підприємством "Укрспецюст" 19.12.2005, належало позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 у справі №40/183, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 25.09.2008, вищевказані прилюдні торги були визнані недійсними у звязку з порушенням порядку реалізації арештованого нерухомого майна.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Київський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2010 у справі № 48/42 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним реєстраційних документів та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким у позові відмовлено, відзначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" не втратило право власності на своє майно - склад металевий (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві, а відтак в разі, якщо спірне майно вибуло з володіння позивача, останній має право витребувати своє майно від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним, а не виконання обовязку в натурі чи визнання права власності на спірне майно.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає встановленим той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" є власником спірного майна складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві.

Посилання відповідачів на те, що вони є добросовісними набувачами спірного майна судом не приймається з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Як зазначалось вище, прилюдні торги, на яких Спеціалізованим державним підприємством "Укрспецюст" було реалізовано майно позивача склад металевий (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві, визнано недійсними, оскільки їх було проведено з порушенням положень, що регулюють порядок виконання судових рішень щодо реалізації арештованого нерухомого майна.

У відповідності до позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 03.12.2002 у справі № ПД19/139, продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими способами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, однак, у разі визнання прилюдних торгів недійсними у такої особи придбане з прилюдних торгів майно може бути витребувано.

Таким чином, у добросовісного набувача (особи, яка придбала майно з публічних торгів) майно не може бути витребувано, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Визнання судом порушення такого порядку, є підставою для витребування проданого майна від добросовісного набувача.

Визнання недійсними прилюдних торгів охоплює в собі недійсність протоколу та акту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №5/158 від 29.05.2008.

Отже, з урахуванням обставин справи, визнанням недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна, у звязку з порушенням порядку їх проведення, не дають правових підстав вважати відповідача-1 добросовісним набувачем майна.

Таким чином, відповідач-1 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного майна.

Як вище зазначалось, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 у справі № 48/42 встановлено, що прилюдні торги, на яких було реалізоване спірне майно, визнані недійсними, а відповідно позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" не втратило право власності на спірне майно.

20.10.2007 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв від продавця у власність споруду складу металевого, загальною площею 77,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, відповідач-2 - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 також не є добросовісним набувачем, оскільки спірне майно придбане ним у особи, що не мала права його відчужувати.

Однак, твердження позивача, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 20.10.2007 та досі, майно яке стало предметом договору, перебуває під арештом, накладеним згідно ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 08.11.2006, не знайшло свого підтвердження, оскільки в силу положень п. 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України ухвала, на яку посилається позивач, втратила юридичну силу, у звязку з тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02.04.2007 залишено без змін ухвалу Дарницького районного суду від 07.02.2007 про закриття провадження у справі, в межах якої були вжиті заходи забезпечення позову.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю у звязку з її перебуванням у іншої особи, витребувати своє майно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем-2, станом на час розгляду справи спірне майно перебуває у володінні відповідача-2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2007.

Належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності вказаного майна Відповідач-2 не надав.

З наведеного вбачається, що у даному випадку позов заявлено власником складу металевого (павільйон № 2) загальною площею 77,7 кв.м по АДРЕСА_2 у місті Києві, який фактично позбавлений можливості володіти та користуватись вищевказаним майном до особи, яка фактично цим майном володіє.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 147 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права субєкта господарювання захищаються в спосіб, зазначений у ст. 20 цього кодексу.

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на зясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обовязків ( ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладання договору купівлі продажу Відповідач 1 не був власником майна, а тому не мав права володіти, користуватись та розпоряджатись спорудою (складом металевим), а тому не міг передати його Відповідачу 2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2007 р.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Тому договір купівлі-продажу від 20.10.2007р. є недійсним з моменту укладання на підставі статей 203, 215 ЦК України, як такий, що не відповідає вимогам статей 655, 316, п. 2 ст. 386 ЦК України.

Суд не приймає позицію Відповідача 2 щодо того, що оскільки оспорюваний Договір купівлі-продажу укладено між фізичними особами, спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.10.2007р. не підлягає вирішенню в господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ч.1.ч.1.ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Незважаючи на той факт, що оскаржуваний Договір купівлі-продажу, укладений 20.10.2007 між громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не з фізичними особами підприємцями, судом встановлено, що на час укладання спірної угоди сторони здійснювали підприємницьку діяльність і встановленому порядку набували статус субєктів підприємницької діяльності.

Таким чином, укладений між відповідачами як фізичними особами спірний договір купівлі-продажу від 20.10.2007 року може стосуватися не тільки їх цивільних прав, але й реалізації їх господарських інтересів. Таким чином, спір підлягає розгляду в господарському суді.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача-2 майнової шкоди у вигляді вартості знищеного майна, яке незаконно утримувалось відповічем-2, у розмірі 32122,00 грн. підлягає задоволенню з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Акту обстеження території Дарницького ринку, на якій була розташована металева споруда, котра належала ОСОБА_1 від 14 січня 2011р. встановлено, що після придбання металевої споруди фізична особа ОСОБА_2 зніс цю споруду з території Дарницького ринку через пять днів, тобто 25.10.2007р. Землекористувач ТОВ «Дарницький ринок»використав земельну ділянку, на якій була розташована металева споруда, по призначенню для проведення господарської діяльності.

Тобто, судом встановлено, що спірне майно (металевий склад) станом на сьогодні вже не існує, оскільки його було розібрано (демонтовано).

Згідно п. 6.1 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язанні із здійсненням права власності та його захистом", власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Позов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в арбітражному суді відсутнє, не може бути задоволений, що, однак, не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час перебування останнього у її незаконному володінні.

Однак, в силу того, що таке майно станом на сьогодні знищене, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача-2 завданої майну шкоди у розмірі його вартості, визначеної на момент останньої експертної оцінки - 32 122, 00 грн.

Відповідно до Звіту №25/5 , який наданий Позивачем до матеріалів справи, «Незалежна оцінка вартості складу павільйону з прибудовою (павільйон №1 та павільйон №2) літер Ж та Ж*, що належить ТОВ «Анна-Д»за адресою: вул.Сормівська, 15, м.Київ, проведеного ТОВ «Агентство «фінансовий Менеджмент Консалтинг»в особі експерта-оцінювача І.Федорчук станом на 27.04.2004р. ринкова вартість обєкта оцінки в гривнях без ПДВ становила 64000,00 грн.

Згідно з висновком комплексної експертизи від 16.06.2005 № 315/06-05, що проводилась під час здійснення виконавчого провадження по виконанню наказів господарського суду м.Києва від 21.05.2004р. №42/263 -ринкова вартість будівлі магазину (павільйон №1) становить 248 180,00 грн., а споруди складу металевого (павільйон №2) - 32 122,00 грн.

Даний факт встановлений у Постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2008 у справі № 40/183, та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребує повторного доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За змістом цієї норми юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди, є саме факт заподіяння шкоди як самостійної правової підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України.

Підставою для застосування такої відповідальності є наявність складу правопорушення, що включає: протиправну поведінку (дії чи бездіяльність особи), результат такої поведінки (шкоду), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину особи, яка заподіяла шкоду.

Судом встановлено, що дії відповідача-2 щодо демонтажу металевого складу позивача є протиправними, виходячи з приписів ст. 316 ЦК України, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Непорушність права приватної власності гарантується ст. 41 Конституції України.

Відповідач-2 без законних на те правових підстав утримував майно позивача, та відповідно не мав права розпоряджатись ним, в тому числі шляхом дій, спрямованих на його знищення.

З пояснень Позивача вбачається, що починаючи з грудня 2006 року позивач оскаржував до суду проведені прилюдні торги, з яких було реалізовано спірне майно. При цьому, відповідач-1 з середини 2007 року був залучений до участі у справі № 40/183 в якості третьої особи. Розуміючи, що прилюдні торги можуть бути визнані недійсними в силу численних порушень він продав спірне майно на користь відповідача-2.В свою чергу закон зобов'язує продавця попередити покупця про права третіх осіб на предмет купівлі-продажу. Таким чином, оскільки відповідач-2 достеменно знав про те, що спірне майно незаконно вибуло з володіння позивача, він тим більше не мав права його знищувати.

Правові питання щодо вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання врегульовані статтею 614 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, в цивільному праві діє презумпція вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Це означає, що така особа буде вважатися винною у порушенні і сама має довести відсутність своєї вини. Презумпція вини в цивільному праві діє без будь-яких відступів. Тобто під виною в цивільному праві розуміється невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Слід зазначити, що правила вказаної статті підлягають застосуванню за аналогією до правовідносин щодо відшкодування позадоговірної (деліктної) шкоди, оскільки як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України) (Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 із змінами і доповненнями).

Таким чином, Відповідач 2 не лише не вживав заходів по збереженню майна позивача, але й власними діями зруйнував його, тим самим спричинивши майнову шкоду позивачу у розмірі, що становить, згідно з висновком комплексної експертизи від 16.06.2005 № 315/06-05 - 32 122,00 грн.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу споруди складу металевого загальною площею 77, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 20.10.2007, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

3.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анна-Д»майнову шкоду у розмірі 32 122, 00 грн.

4.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" державне мито у розмірі 363,72 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Д" державне мито у розмірі 42,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева

Дата підписання рішення: 26.12.2011р.